Вирок № 141462118, 13.11.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
368/1306/26
Номер документу
141462118
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1306/26

номер провадження 1-кп/368/152/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2026 року Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12026110000000828 від 30.06.2026 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, вища освіта, одруженого, працюючого директором ТОВ «РБК Фасад Буд», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.. 336 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_4

- сторони захисту

обвинуваченого ОСОБА_3

та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в:

Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей України та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»».

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України. Загальна мобілізація в Україні триває на даний час.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, в тому числі, призов на військову службу. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Водночас, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на низку категорій, у тому числі, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Так, військовозобов`язаним та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи (п. 11).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 призивною комісією Кагарлицького району Київської області зарахований в запас.

Тобто, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та визнаним рішенням військово-лікарської комісії придатним до військової служби, є особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Однак, у невстановлений судовим слідством час та місці, але не пізніше 24.07.2025, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, в особливий період, не бажаючи проходити військову службу, вирішив ухилитися від призову.

У зв`язку з цим, 24.07.2025 ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний задум, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, втілюючи в реальність протиправний умисел, спрямований на ухилення від такого призову, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо надання йому відстрочки з підстав, визначених п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та долучив до неї копії документів, зокрема, копію підробленої довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, видану 28.06.2024 Обласною МСЕК №2 серії 12ААВ № 967346, відповідно до якої дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має II групу інвалідності.

Вказана заява із долученими до неї документами прийнята ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрована 24.07.2025 за №Б-1452.

Далі, Комісією з питань надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_3 заяви та долучених до неї документів, складено відповідний Протокол, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видано відповідну довідку, яка дійсна за пред`явлення військово-облікового документа та документа, що посвідчує особу.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби у воєнний час, не маючи законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 завідомо неправдиві відомості, обґрунтувавши їх підробленим медичним документом (довідкою), в якій вказані неправдиві відомості щодо стану здоров`я його дружини, у результаті чого, отримав таку відстрочку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 336 КК України визнав повністю та пояснив, що він найняв юридичну компанію для оформлення документів для подачі до ТЦК. По новій пошті він отримав довідку, в якій було зазначено про інвалідність дружини. Спочатку він не хотів цю довідку не надавати. Але пізніше подав. Жалкує про вчинене. Просить призначити йому покарання у виді штрафу.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 336 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ст. 336 КК України, а саме:

як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мали місця діяння, у вчиненні яких обвинувачується, обвинувачений винний та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно актового запису про шлюб вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 16.06.2021 р. уклали шлюб, що був зареєстрований Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та зроблений відповідний запис під № 749.

Згідно вимоги про судимість від 15.06.2026 р. станом на 30.06.2026 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно характеристики, виданої трудовим колективом ТОВ «РБК Фасад Буд», згідно якої ОСОБА_3 обіймає посаду керівника (директора) ТОВ «РБК ФАСАД БУД» та протягом усього періоду роботи зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний і високопрофесійний керівник. У своїй діяльності виявляє ініціативність, організаторські здібності та вміння приймати виважені управлінські рішення. Забезпечує стабільну роботу підприємства, дотримання вимог чинного законодавства України, своєчасне виконання договірних зобов`язань та ефективну організацію праці колективу. Користується повагою серед працівників і ділових партнерів. Відзначається дисциплінованістю, принциповістю, тактовністю та високою особистою відповідальністю. Постійно підвищує свій професійний рівень, дбає про розвиток товариства та створення належних умов праці. У повсякденному житті ОСОБА_3 є порядною, спокійною та доброзичливою людиною, хорошим сім`янином. Піклується про родину, підтримує в ній атмосферу взаємоповаги, турботи та відповідальності, є надійною опорою для близьких.

Згідно актового запису про народження на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно актового запису про народження на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно актового запису про народження на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.

Так, санкція ст. 336 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України - нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є нетяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Однією із обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням зазначено його щире каяття.

За оцінкою перевірки під час судового розгляду обставин пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення доказами, суд вважає за необхідне зазначити.

Щире каяття є оціночне поняття, зміст якого визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування.

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в поведінці винної особи.

ВС роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

За відсутності ознак таких обставин по справі, визнання на досудовому розслідуванні пом`якшуючим покарання ОСОБА_3 обставиною - щире каяття обвинуваченого, слід вважати безпідставним.

Судом, в процесі судового розгляду до ознак обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого відносить надання благодійної допомоги.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, а саме: надання благодійної допомоги, має місце постійного проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, наявності обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання та думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.. ст.. 75, 76 КК України, суд вважає, що належним та достатнім є призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання буде у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, з огляду на фактичні обставини справи та характер протиправних діянь, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, вік обвинуваченого та відсутність судимості, приймаючи до уваги, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, щодо яких не позбавлений батьківських прав, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі статті 75 КК України звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням та покладає обов`язки, визначені у статті 76 КК України.

Що стосується початку відбування покарання, то суд в даному випадку керується п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.. 75 КК України (2001 року).

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Що стосується застосування ст.. 69, 69-1 КК України, то суд з огляду на суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для їх застосування.

На переконання суду, таке покарання для обвинуваченого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Речових доказів по справі відсутні

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до положень ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4)виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141462118 ?

Документ № 141462118 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 141462118 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141462118 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141462118 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141462118, Кагарлицький районний суд Київської області

Судове рішення № 141462118, Кагарлицький районний суд Київської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141462118 відноситься до справи № 368/1306/26

Це рішення відноситься до справи № 368/1306/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141462117
Наступний документ : 141462121