Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 364/1027/26
Провадження № 2/364/745/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:
головуюча суддя Моргун Г.Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ТОВ «ФК «ЕЙС») (ЄДРПОУ 42986956, адреса : Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, е-пошта FincomEICE@gmail.com, тел. +380955092154, наявний електронний кабінет в системі ЕСІТС),
представниця позивача Сахарова Ольга Ігорівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, засоби зв`язку: тел.: НОМЕР_2 ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС),
до
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса зазначена у позові: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: тел.: НОМЕР_4 , відсутній електронний кабінет)
про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
16.09.2026 позивач звернувся до суду в підсистемі «Електронний суд» з позовною заявою в якій, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та на ст.ст. 84, 4, 15, 133, 134, 137, 141, 175 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду;
- розглянути клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України;
- провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;
- розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуємо);
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 595101501 від 21.11.2020 у розмірі 28 935,20 грн;
- судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн покласти на відповідача.
21.09.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 13.11.2026. Одночасно суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідача та задовольнив клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, щодо належності відповідачу банківської картки та зарахування кредитних коштів.
06.10.2026 відповідач надіслав на адресу суду відзив, яким заперечує проти вимог позивача, при цьому зазначає, що вважає заявлений розмір заборгованості не підтверджений належними та допустимими первинними документами. Він просить суд ретельно перевірити фактичне отримання кредитних коштів, розрахунок основного боргу, відсотків, пені та штрафів. Відповідач вказує, що позивач повинен довести своє право вимоги за кредитним договором, надати самі договори факторингу, додаткові угоди та відповідні реєстри боржників (реєстри прав вимоги). Окрім того заявляє про пропуск позовної давності (посилаючись на те, що кредитний договір укладено 21.11.2020, а загальна позовна давність становить 3 роки) та просить суд застосувати наслідки її спливу. При цьому заперечує проти стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, просить суд перевірити їх обґрунтованість і співмірність. Посилається на своє важке матеріальне положення та воєнний стан: він працює пожежником у ДСНС України в Києві (із заробітною платою близько 18 100 грн, працює через добу), його дружина перебуває в декретній відпустці, а сума боргу за позовом є непомірною для його доходу. Просить суд повністю або частково відхилити позов через недоведеність розміру боргу первинними документами, застосувати позовну давність, а також поставити під сумнів законність передачі боргу колекторам і розмір витрат на адвоката позивача (а.с. 125-128).
12.10.2026 позивач надав до суду відповідь на відзив у справі. Позивач заперечує пропуск строку давності. На його думку, перебіг строків було зупинено на підставі карантинних обмежень (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) та продовжено під час дії воєнного стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також відповідна судова практика Верховного Суду). ТОВ ФК «ЕЙС» стверджує, що первісний кредитор (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») належним чином виконав зобов`язання та перерахував 14 000,00 грн на картковий рахунок відповідача. Водночас відповідач не надав доказів неотримання коштів, відсутності доступу до рахунку чи повернення боргу. Детально описує ланцюжок укладених договорів та додаткових угод між ТОВ «Манівео» - ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - ТОВ «ФК «ЕЙС». Зазначається, що перехід прав відбувався не в момент підписання самих рамкових договорів факторингу, а в дні підписання відповідних реєстрів прав вимоги (зокрема, витягів щодо боржника), що повністю відповідає умовам договорів та нормам закону. Щодо нарахування відсотків - наголошує, що відповідач добровільно акцептував оферту на сайті «Манівео», погодився з умовами паспорта споживчого кредиту та правилами надання кредитів. Відсотки (базова та дисконтна ставки) нараховані правомірно, оскільки договір недійсним не визнавався і законного права на відмову від кредиту (протягом 14 днів) відповідач не реалізував. Позивач просить суд прийняти відповідь на відзив, задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача суму заборгованості (28 935,20 грн), а також судові витрати (судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу - 7 000,00 грн) ( а.с.128-139).
Позивач та представник позивача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (а.с. 117-120).
Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідач належним чином повідомлявся засобами поштового зв`язку про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу її зареєстрованого місця проживання, про що свідчить поштове повідомлення доєднане до матеріалів справи (а.с. 146), яке повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутні». Однак подання 06.10.2026 на адресу суду відзиву, свідчить про те, що відповідач фактично був обізнаний про наявність судового провадження у справі та реалізував своє право на подання заперечень проти позову.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові та твердження відповідача викладені у відзиві, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 21.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю « Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 595101501 на суму позики 14 000,00 грн (а.с.20-23) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, з якого вбачається, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. За умови договору: кредит надається строком на 84 (вісімдесят чотири) днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 463,91 відсотків річних, що становить 1,27 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. На умовах викладених в п. 1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 463,91 відсотків річних, що становить 1,27 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним - «Базова процентна ставка»). Умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує датою платежу. За умови нарахування процентів за базовою процентною ставкою: - загальні витрати за кредитом складають - 9880 грн 78 коп.; - орієнтовна загальна вартість кредиту складає - 23880 грн 78 коп.; - орієнтовна реальна річна процентна ставка складає - 463,91 відсотків річних.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV222RJ відправленого 21.11.2020 на № телефона: НОМЕР_5 (а.с.29). Дані обставини також підтверджуються довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" ( а.с 31).
Із відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.10.2026 № 20.1.0.0/7-261002/35937-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_6 . Окрім того у матеріалах його справи фінансовим номером зазначено - 380669726760. Наданою інформацією стверджено, що на рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти у розмірі 14000,00 грн - 21.11.2026, що стверджено долученою до інформаційної довідки випискою про рух коштів ( а.с. 142, 143-144).
Таким чином, з наведеного вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором на загальну суму - 1400,00 грн та здійснив переказ кредитних коштів на належний відповідачу банківський рахунок.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що заборгованість за договором № 595101501 від 21.11.2020 складає 28935,20 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 14000,00 грн, заборгованість по відсотках 14935,20 грн (а.с.32-33).
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».
Так, судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 ( а.с. 34-52).
05.08.2020 між ТОВ « Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 51-58).
06 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №06/12/2021-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за зазначеним вище договором № 595101501 21.11.2020 (а.с. 59-82), зокрема на загальну суму 28935,20 грн (а.с.66-67).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» .
Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону ).
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з умовами договору, нарахування процентів здійснювалося у межах строку кредитування (84 дні) із розрахунку погодженої сторонами ставки. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання кредитних коштів, а відповідач не надав доказів їх повернення чи спростування розрахунку, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 14 935,20 грн (за період з 21.11.2020 по 13.02.2021). Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 28 935,20 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд зазначає таке. Позивачем заявлено до стягнення 14 000,00 грн основного боргу (тіла кредиту) та 14 935,20 грн несплачених процентів за користування кредитом. Вимоги про стягнення пені, штрафів чи інших додаткових нарахувань позивачем не заявлялися (станом на дату звернення до суду становлять 0,00 грн). Оскільки нарахування процентів у розмірі 1,27% на день здійснювалося виключно в межах визначеного договором строку користування (84 дні: з 21.11.2020 по 13.02.2021), а правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЙС» через послідовні договори факторингу підтверджена матеріалами справи, суд вважає вимоги позову доведеними в частині основного боргу та процентів.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача за відсотками, суд застосовує тлумачення "contra proferentem" та керується чітко обумовленими між сторонами договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків. Наведене повністю відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права. Щодо посилань відповідача на його складний фінансовий стан та сімейні обставини, суд зазначає, що наявність матеріальних труднощів чи сімейних обтяжень не є передбаченою законом підставою для звільнення особи від обов`язку погашення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на викладене, суд констатує, що сума заборгованості відповідача за договором становить - 28935,20 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14000,00 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 14935,20 гривень.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано ( а.с. 84-88):
- договір №20/01/26-01 від 20.01.2026 про надання правової допомоги;
- додаткова угода № 25770297888 від 19.06.2026 до договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026;
- акт прийому-передачі наданих послуг (оригінали знаходяться у позивача та АБ «Соломко та партнери»);
- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- довіреності адвоката.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також ціни позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги частково - в сумі 5 000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями задоволено судом повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 2 662,40 грн сплаченого при зверненні до суду судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « ЕЙС» (ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ТОВ «ФК «ЕЙС»), ЄДРПОУ 42986956, адреса : Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ, 02090:
-заборгованість за договором №595101501 від 21.11.2020 у розмірі - 28935,20 грн;
-витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн;
-судовий збір у сумі - 2662,40 грн.
Усього - 36597 (тридцять шість тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 60 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2026.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г. Л. Моргун
Судове рішення № 141462077, Володарський районний суд Київської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 364/1027/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: