Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 362/6324/16-ц
Провадження № 6/362/423/26
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
13 листопада 2026 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Марчука О.Л.,
при секретарі Нестерванській А.П..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про прийняття заяви, розгляд заяви, заміну стягувача, поновлення строку у разі, видачу дубліката виконавчого листа та направлення ухвали,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року, яке набрало законної сили, задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» та стягнуто на його користь із ОСОБА_1 кредитну заборгованість в сумі 40 906 гривень 95 копійок та судовий збір в розмірі 1 378 гривень 00 копійок (а.с. 38 40).
На виконання вказаного рішення суду було видано два виконавчі листи, які надіслано стягувачу 11 квітня 2018 року (а.с. 43, 45).
04 листопада 2026 року судом отримано заяву ТОВ «Капіталресурс» у якій, посилаючись на відсутність виконавчого листа, воно просить прийняття дану заяву до розгляду, провести розгляд заяви без участі представника (не вказано кого саме), замінити стягувача у виконавчому листі виданому на виконання вищезазначеного рішення суду, на розсуд суду поновити строк якщо суд вважає, що строк пропущений, коли строк не пропущений, видати дублікат виконавчого листа та направити ухвалу на адресу товариства (а.с. 46 50).
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися.
Дослідивши матеріали цивільної справи в частині, що стосується предмету розгляду заяви, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Капіталресурс», до останнього перейшло право вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом ОСОБА_1 по договору від 26.11.2014 року (а.с. 52, 57 62, 62, 64, 65).
Частина перша статті 442 ЦПК України передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Натомість, як вбачається із доданих до заяви письмових доказів, за вищевказаним виконавчим документом було відкрито виконавче провадження № 56936869 на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року по цивільній справі № 362/6324/16.
Як наслідок, слід замінити стягувача саме у зазначеному виконавчому провадженні, а не у виконавчому листі, як просить заявник у пункті третьому заяви.
Отже, суд приходить до висновку про існування законних підстав для заміни стягувача у вказаному виконавчому провадженні його правонаступником.
Одночасно, суд вважає безпідставними, беззмістовними, юридично порожніми і необґрунтованими вимоги пунктів першого, другого і п`ятого прохальної частини заяви, оскільки такі вимоги не вирішуються в порядку статті 442 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення».
При цьому, зазначені у пунктах другому і п`ятому прохальної частини заяви прохання може бути викладено у вигляді окремих процесуальних документів відповідно до положень ЦПК України.
Стосовно вимог заявника про видачу дубліката виконавчого листа, суд зауважує на порушенні заявником положень ЦПК України в частині строків звернення із такою заявою та враховує наступне.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення», у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно із нормою частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на дату видачі вказаного виконавчого листа), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на дату видачі вказаного виконавчого листа), строки зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У даній справі не було відстрочено чи розстрочено виконання рішення та воно не підлягало негайному виконанню.
Тобто, за приписами статей 273, 354 ЦПК України, рішення від 19 липня 2017 року набрало законної сили 19 серпня 2018 року.
При цьому, норма пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на дату видачі вказаного виконавчого листа), передбачає, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки у даному випадку виконавчий документ було пред`явлено до виконання, то, при обчисленні зазначених строків слід керуватись нормою частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на дату видачі вказаного виконавчого листа), відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Зокрема, як встановлено із наданих заявником документів, у виконавчому провадженні № 56936869 постановою від 27 січня 2020 року було повернуто стягувачу виконавчий лист від 11.04.2018 року виданий на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року по цивільній справі № 362/6324/16 (а.с. 74).
Тобто, враховуючи, що у даному випадку відбулося переривання строків пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання, стягувач мав право пред`явити даний виконавчий документ до примусового виконання і/або звернутися до суду із заявою про видачу його дубліката у період часу з 28 січня 2020 року до 28 січня 2023 року.
Отже, дану заяву від 04 листопада 2026 року про видачу дублікату виконавчого листа, подано після закінчення строку встановленого підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення».
Норми статті 126 ЦПК України передбачають, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки, дану заяву подано 19 вересня 2026 року (відповідно до відомостей системи «Електронний суд» у якій сформовано дану заяву), тобто із пропущенням встановленого цивільним процесуальним законом строку, прихожу до висновку, що заяву в цій частині слід залишити без розгляду.
При цьому, оцінюючи вимоги пункту четвертого прохальної частини заяви, суд наголошує на відсутності можливості об`єктивного їх вирішення по суті, оскільки вказаний пункт вимог сформульовано в альтернативній формі та перекладає на суд необхідність формування прохання за вказаною вимогою, що є неприпустимим, оскільки не суд, а заявник повинен визначати і формулювати прохальні вимоги своєї заяви.
Тобто, вимоги заяви слід викладати чітко і беззастережно.
Однак, за альтернативним формулюванням частини четвертої прохальної частини заяви, на думку заявника, суд повинен самостійно визначити на користь заявника чи потрібно заявнику поновлювати строк чи ні.
Натомість, лише і тільки заявник самостійно має вирішити із яким проханням він звертається до суду, оскільки у суду відсутній процесуальний обов`язок на власний розсуд визначати чи потрібно заявнику вчиняти ті чи інші процесуальні дії.
Також, у даному випадку, за змістом своєї заяви заявник вказує, що він не вважає пропущеним процесуальний строк.
Отже, якщо заявник не вважає пропущеним процесуальний строк, то він і не формулює прохання про його поновлення.
Одночасно, якщо заявник вважав би процесуальний строк пропущений, то він має право клопотати про його поновлення.
Але, заявник, вважаючи, що процесуальний строк не пропущено, в супереч загальним засадам правосуддя, переклав на суд альтернативу вибору відносно необхідності поновлення процесуального строку, що з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства є неприпустимим.
Як наслідок, суд об`єктивно позбавлений можливості вирішити по суті вимоги пункту четвертого прохальної частини заяви, оскільки заявник переклав на суд необхідність їх визначення, формулювання і застосування.
У зв`язку із цим, слід роз`яснити заявнику його процесуальний обов`язок самостійно визначати і формулювати чітко, конкретно і безальтернативно вимоги прохальної частини заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 258 261, 433, 442, пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Частково задовольнити заяву.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 56936869 з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».
Відмовити в задоволенні решти вимог заяви.
Залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення 13 листопада 2026 року.
Судове рішення № 141462039, Васильківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 362/6324/16-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: