Рішення № 141461766, 12.11.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
289/1836/26
Номер документу
141461766
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 289/1836/26

Номер провадження 2/289/1646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4011932 від 07.12.2021 в розмірі 24750,00 грн., а також судові витрати 2662,40 грн. сума сплаченого судового збору та 13000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 07.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір № 4011932, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом та інші зобов`язання на умовах та в строки, передбачені договором. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок утворилась заборгованість в розмірі 24750,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 13750,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн. заборгованість за комісією.

26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 4011932, таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за цим договором.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося із даним позовом до суду, в якому просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, за відсутності представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 08.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 15.10.2026 (а.с.67), проведення якого було відкладено на 12.11.2026 по причині неявки відповідача.

11.09.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.76-77), яке ухвалою від 14.09.2026 задоволено (а.с.82), витребувана інформація надійшла до суду 28.09.2026 (а.с.108-112).

21.09.2026 від представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому не заперечуючи факту укладення відповідачем кредитного договору, просить відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 10000,00 грн., так нарахування такої суми процентів не передбачено умовами договору, а також в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1000,00 грн., оскільки такі умови договору є нікчемними в силу закону. Також просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та визначити її розмір з урахуванням критеріїв співрозмірності, розумності та реальності (а.с.88-96).

25.09.2026 позивач направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що проценти нараховувалися згідно умов укладеного договору сторони погодили автоматичну прологнацію договору без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін у разі продовження позичальником користування кредитними коштами після спливу строку кредитування, однак не більше 60 днів, а оскільки сплат від позичальника не надходило відбулася пролонгація на стандартних умовах згідно п.1.6. та п.2.3.1.2. Договору. Комісія за надання кредиту відповідно до п. 1.5.1. Договору встановлена як складова частина кредитного зобов`язання, яке є обов`язковим для виконання сторонами, встановлення комісії є результатом вільного волевиявлення сторін та невід`ємною умовою кредитного договору, а отже її стягнення не є безпідставним та передбачене Законом України «Про споживче кредитування», таким чином спеціальним законодавством України прямо визначено можливість позивача включати до тексту кредитних договорів та в подальшому нараховувати комісії. Окрім того, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції, тому просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі (а.с.97-107).

В судове засідання сторони не з`явились, направивши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та представників сторін (114,122).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.12.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив Анкету-заяву на кредит № 4011932, за якою того ж дня погоджено надання кредиту в розмірі 10000,00 грн., строк кредиту 30 днів, комісія на надання кредиту 10% одноразово, ставка процентів 1.25% за кожен день користування (а.с.14).

В цей же день 07.12.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, укладено Договір про споживчий кредит № 4011932, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 10000,00 грн. строком на 30 днів з 07.12.2021 (строк кредитування). Термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів за користування кредитом - 06.01.2022 (п.п.1.1.-1.4.). Комісія за надання кредиту 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом 3750,00 грн., які нараховуються а ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.7-12).

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «МІЛОАН» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V15164, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію (а.с.20), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пунктом 6.3 кредитного договору передбачено, що приймаючи пропозицію ТОВ «МІЛОАН» про укладання цього кредитного договору позичальник підтверджує та погоджується, що з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору.

Таким чином, відповідач усвідомлено погодився з умовами договору, включаючи строки кредитування, розмір кредиту, комісії за надання кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування, а також був належним чином поінформований про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

При цьому суд звертає увагу, що пунктом 2.2.2 вказаного Договору встановлено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. Договору.

Положеннями пункту 2.3 Договору про споживчий кредит № 4011932 від 07.12.2021 передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.

Згідно пункту 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.

Згідно п. 6.1 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Підписанням договору відповідач погодився з викладеними в ньому умовами, що відповідає принципу свободи договору з урахуванням рівності статусу сторін такого договору.

Сума позики 10000,00 грн. згідно Договору № 4011932 від 07.12.2021 була перерахована на картковий рахунок отримувач 516780ХХХХХХ3789, що підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС», дата платежу 07.12.2021, платник назва: ТОВ «Мілоан» (а.с.21).

Згідно наданої АТ «Ощадбанк» інформації від 18.09.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с.108), згідно виписки по рахунках 09.12.2021 на вказану карту клієнта зарахування переказ коштів на суму 10000,00 грн. (а.с.109,111).

В зв`язку з тим, що відповідач належним чином умови кредитного договору № 4011932 від 07.12.2021 не виконував, виникла заборгованість у розмірі 24750,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 13750,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту, вказане підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.22).

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань якого настав, або яке виникне в майбутньому, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснивши фінансування приймає право грошової вимоги до боржників і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит (а.с.23-34), в тому числі за договором № 4011932 від 07.12.2021 до відповідача, згідно реєстру боржників до вказаного договору під номером 16761 зазначено боржника ОСОБА_1 (а.с.30,31-34).

Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» доведено належними доказами своє право вимоги до відповідача за договором № 4011932 від 07.12.2021.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного ним договору про надання кредиту №4374127 від 08.12.2021. Зазначений договір недійсними не визнано.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним в письмовій формі.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 та інші.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище вказаними кредитними договорами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором чи спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24750,00 грн., з якої: заборгованість по тілу кредиту 10000,00 грн.; заборгованість по відсотках 13750,00 грн.; заборгованість за комісією 1000,00 грн.

Між тим, вирішуючи питання щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як вбачається з договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів: з 07.12.2021 по 06.01.2022 (а.с.7).

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки в п. 1.4 Договору про споживчий кредит № 4011932 від 07.12.2021 термін повернення кредиту визначено 06.01.2022, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 07.01.2022 відсутні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором про споживчий кредит № 4011932 від 07.12.2021 був пролонгований відповідно до п.2.3 договору, зокрема, не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (передбачено п. 2.3.2, п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів, а саме по 06.01.2022.

Станом на 06.01.2022 ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за ставкою 1,25 % від суми кредиту (що становить 125,00 грн.) в розмірі 3750,00 грн. (125,00 грн.*30 днів), і саме такий розмір відсотків вказаний у Анкеті-заяві на кредит №4011932 від 07.12.2021 (а.с.14), а також у п. 1.5.2 договору (а.с.7) та графіку платежів (а.с.12). Як вже зазначалось, будь-якого іншого графіку платежів, складеного у зв`язку з пролонгацією кредитного договору, позивачем не надано, відтак суд погоджується із викладеними у відзиві запереченнями щодо стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

В той же час суд не погоджується з позицією сторони відповідача щодо нікчемності в силу закону п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит №4011932 від 07.12.2021 про встановлену комісію за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одночасно, виходячи з наступного.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, пов'язану з наданням кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2024 по справі № 331/2974/23, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора (відповідача) встановлювати, зокрема, комісію за розрахунково-касове обслуговування (здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено пунктом 1.5.2 договору), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Враховуючи положення чинного на 07.12.2021 (день укладення договору) законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо дійсно вважав встановлення комісії за надання кредиту 1000,00 грн., яка розраховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово несправедливою умовою, натомість позичальник погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши Паспорт споживчого кредиту №4011932 (а.с.13), Анкету-заяву на кредит №4011932 (а.с.14), а після погодження умов кредитування по заяві підписав і Договір про споживчий кредит №4011932 без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Верховний Суд у вказаній вище постанові від 20.09.2024 по справі № 331/2974/23, «перевіривши оспорювану умову кредитного договору щодо комісії за здійснення операції по видачі кредиту, її розмір та розмір процентів за користування кредитом, які є складовими плати за користування кредитом, а також суму кредиту, не вбачає дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та не вважає спірну умову несправедливою. Верховний Суд враховує, що у спірних правовідносинах слід брати до уваги сукупну вартість плати за користування кредитом (яка складається, зокрема, з процентів та комісії), а не лише її складові, та враховувати суму кредиту. Таким чином, із змісту оспорюваної позичальником умови кредитного договору не вбачається її невідповідність вимогам законодавства, зокрема, несправедливість та дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін. Отже, підстави для визнання недійсною оспорювану умов договору кредиту відсутні».

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами Паспорта споживчого кредиту та Договору про споживчий кредит, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв.

Суд бере до уваги, що відповідач, незважаючи на зазначену у відзиві на позовну заяву незгоду із встановленням комісії, таким своїм правом не скористався, що свідчить про свідоме визнання позичальником умов договору, в тому числі й щодо сплати комісії в обумовленому сторонами розмірі.

З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4011932 від 07.12.2021 у відповідності до умов вказаного договору у розмірі 14750,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн., за процентами 3750,00 грн. та за комісією за надання кредиту 1000,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.44-46); прас-лист вартості послуг АО «Лігал Ассістанс» (а.с.48-49); заявки про надання юридичної допомоги № 1102 від 04.07.2026 (а.с.50); витяг з акту № 40 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 (а.с.51).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ВС від 13.03.2025 по справі №275/150/22).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві від 21.09.2026 представник відповідача заперечує щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає заявлену суму 13000,00 грн. завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатських послуг та ціною позову.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 викладено висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На переконання суду, з урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, ціни позову, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвокатського об`єднання перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, представником було подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи викладене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим та достатнім буде стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1586,68 грн. сплаченого судового збору (14750,00/24750,00 х 2662,40).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 531, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № 4011932 від 07.12.2021 в розмірі 14750,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.), а також судові витрати : 1586,68 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість грн. 68 коп.) сума сплаченого судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу, а всього 19336,68 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять шість грн. 68 коп.).

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО

Часті запитання

Який тип судового документу № 141461766 ?

Документ № 141461766 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141461766 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141461766 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141461766 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141461766, Радомишльський районний суд Житомирської області

Судове рішення № 141461766, Радомишльський районний суд Житомирської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141461766 відноситься до справи № 289/1836/26

Це рішення відноситься до справи № 289/1836/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141461764
Наступний документ : 141461782