Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 758/19585/25
Провадження № 2/273/879/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Баранівка цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів ,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про сягнення грошових коштів, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» грошові кошти в сумі 19 966,62 грн., а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, за участю автомобілів «Wolkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , та «Chrysler», номерний знак НОМЕР_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218966668 . Позивач, на виконання полісу страхування №ЕР-218966668, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Chrysler», номерний знак НОМЕР_3 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 17243,00 грн.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 11.02.2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін .
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи , про причини неявки суд не повідомив. Жодних заперечень, клопотань та відзиву на позов від відповідача на адресу суду не надходило.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності сторін, що відповідає положенню ст. ст. 280, 281 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2024, встановлено, що 29.09.2024 о 21 год. 00 хв. у м. Києві по вул.. Межовій,119, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Wolkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не дотримався правил безпечного руху та скоїв наїзд на нерухомий припаркований автомобілем «Chrysler», номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3 (б), 10.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 829514 від 04.10.2024.
Крім того, 29.09.2024 о 21 год. 00 хв. у м. Києві по вул.. Межовій,119, ОСОБА_1 , керував автомобілем «Wolkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди місце події залишив, чим порушив п. 210 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 829513 від 24.10.2024.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. Постанова суду набрала законної сили 14.12.2024 (а.с.9-10).
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218966668 (а.с. 11).
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на виконання полісу страхування №ЕР-218966668, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Chrysler», державний номер НОМЕР_3 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 17 243,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 25.12.2024 року №11945 (а.с. 11 зворотня сторона, 17).
11.06.2025 позивач направив досудову вимогу відповідачу про відшкодування виплаченого страхового відшкодування, однак лист повернувся позивачу (а.с.18-20).
Крім того позивач, посилаючись на положення ст. 536, ст.549, ст.625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати 137,65 грн., пеню у розмірі 2,357,80 грн. та 3% річних у розмірі 228,17 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченою відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч.2 ст. 999 ЦК України, Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
У відповідності до вимог ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статтями 9, 22 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-IV).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Згідно з підпунктами 38.1.1 «а», «в» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Судом встановлено, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2024 відповідача ОСОБА_1 визнано винним за статтями 124, 122-4 КУпАП та встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «Страхова група «Оберіг».
25.12.2024 ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплачене страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 в розмірі 17 243,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №11945 від 25.12.2024.
Розмір страхового відшкодування у сумі 17243,00 грн. належним чином обґрунтований позивачем, та відповідає страховому акту №#52637 від 25.12.2024 та розрахунку суми страхового відшкодування.
Отже, до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 17 243,00 грн. Зазначена ДТП є страховим випадком, заподіяна позивачу шкода підлягає відшкодуванню.
Станом на дату розгляду справи докази виконання відповідачем вимог позивача відсутні.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 137,65 грн., пені у розмірі 2357,80 грн. та 3% річних у розмірі 228,17 грн. за період з 19.06.2025 по 26.11.2025, з огляду на наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №452/3519/15 зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, - є грошовим зобов`язанням.
У постанові від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц Верховний Суд зазначив, що, оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. У постанові ВС від 30.10.2019 (спр. №200/4309/14-ц, провадж. №61-23763св18) також зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання здійснюється не залежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
Аналізуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести відповідальність у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що вимоги у ТДВ «Страхова група «Оберіг» підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява 86,35 % від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2091,74 грн.
Крім того, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.
Судом встановлено, що 16.07.2025 між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Войціховським А.В. був укладений договір про надання професійної правничої допомоги (а.с. 22-24).
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг №52637/1 від 26.11.2025, вбачається, що адвокатом Войціховським А.В. було надано позивачу послуги на загальну суму 7300,00 грн. (а.с.25).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, часткове задоволення позову, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7300,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також, суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 17 243 (сімнадцять тисяч двісті сорок три ) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769) , судові витрати у виді судового збору в розмірі 2091,74 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Бєлкіна Д.С.
Судове рішення № 141461320, Баранівський районний суд Житомирської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 758/19585/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: