Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/3828/26
Провадження № 2/344/3721/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.В., Турчин Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Євроінс Україна», ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерного товариства « Страхова компанія « Інго» про відшкодування майнової шкоди,
В С Т А Н О В И В:
26.02.2026 представник позивача адвокат Крупей С.Є. звернувся із позовом до суду про стягнення із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 14 039,47 грн. матеріальних збитків, спричинених внаслідок ДТП, з ОСОБА_2 152 419,68 грн. матеріальних збитків, спричинених внаслідок ДТП, та судові витрати.
В обґрунтування позову, зокрема, зазначено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/14025/25 від 17.09.2025, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, ОСОБА_2 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення. Зокрема, вказане правопорушення мало місце 31 липня 2025 року о 12 год. 50 хв. по вул. Бульвар Південний, 28 в м. Івано-Франківськ, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo XC60» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, здійснюючи обгін, не переконався, що транспортний засіб, що рухається попереду увімкнув покажчик повороту та повідомив про зміну напрямку руху, не вибравши безпечного бокового інтервалу допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім цього, водій ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3.б, 13.1, 14.2.б, 2.10.а ПДР України. Окрім того, на момент ДТП ОСОБА_2 також керував транспортним засобом без водійського посвідчення, за що його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, водійського посвідчення не отримував.
Власником транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 і такий був застрахований на момент ДТП у ПрАТ « СК « Євроінс Україна» та ОСОБА_1
04.08.2026 ОСОБА_1 надіслала до ПрАТ « СК « Євроінс Україна» заяву про страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Під час розгляду такої заяви було встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volvo XC60» номерний знак НОМЕР_1 станом на момент ДТП була застрахована у Ат « СК « Інго».
12.08.2025 позивач звернулася до Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру на проведення судової експертизи транспортного засобу. 18.08.2025 відповідачів було запрошено на огляд транспортного засобу і такі прибули, були присутні під час огляду автомобіля.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-25/11843-АВ від 19.09.2025, вартість матеріального збитку транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 внаслідок пошкоджень отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 13.07.2025 становить 90 134 грн. 78 коп.; вартість відновлювального ремонту 242 554,46 грн.; вартість транспортного засобу у пошкодженому стані після ДТП становить 182 253,22 грн.; ринкова вартість транспортного засобу до моменту ДТП становила 272 388 грн; розмір втрати товарної вартості транспортного засобу становить 00 грн..
За проведення експертизи позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 5 348,40 грн.
07.10.2025 оцінювачем ОСОБА_3 за заявою ПрАТ « СК « Євроінс Україна» був підготовлений звіт № 54135 про оцінку вартості збитків заподіяних пошкодженому транспортному засобу, за яким такі становлять 77 695, 31 грн та 89 378, 37 грн з врахуванням ПДВ. Розмір франшизи 1 600 грн.
15.10.2025 ПрАТ «СК « Євроінс Україна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 76 095, 31 грн. та затверджено страховий акт №3064992//2025. Після чого Харів було перераховано страхове відшкодування у розмірі 76 095, 31 грн.
16.10.2025 ОСОБА_1 надіслала до ПрАТ « СК « Євроінс Україна» доповнення до заяви про страхове відшкодування про те, що вона не погоджується із рішенням ПрАТ « СК «Євроінс Україна» про виплату страхового відшкодування у зазначеному розмірі, так як не було враховано висновок експерта від 19.09.2025. Відтак, просила виплатити страхове відшкодування у розмірі 90 134 грн 78 коп. 17.11.2025 ПрАТ « СК « Євроінс Україна» відмовилось виплачувати зазначену суму.
24.11.2025 позивачем було надіслано претензію до ОСОБА_2 , зокрема про те, що сума недоплаченого страхового відшкодування становить 166 459,15 грн ( 242 554, 46 76 095,31 грн).
Окрім того, 24.11.2025 позивачем було надіслано претензію щодо відшкодування матеріального збитку до ПрАТ « СК « Євроінс» Україна». Посилання страхової компанії на звіт ФОП ОСОБА_3 не є належним.
Відповідно до висновку експерта від 19.09.2025 за №СЕ-19/190-25/11843-АВ вартість матеріального збитку становить 90 134,78 грн. таким чином. Сума несплаченої вартості матеріального збитку становить 14 039, 47 грн.
Відповіді від ПрАТ « СК « Євроінс Україна» позивач не отримав. Від ОСОБА_2 надійшла відповідь на претензію щодо відшкодування матеріальної шкоди, у якій останній не погодився прийняти пропозиції позивача, зазначивши, що розмір заявленої шкоди є необґрунтований та непропорційний. Позивачем було надіслано доповнення до претензії та висновок експерта, однак відповіді після цього не отримано.
03.03.2026 ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі.
06.04.2026- від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив. У позові просять відмовити. В обґрунтування, зокрема зазначено, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Водночас, цивільно-правова відповідальність відповідача 2, тобто ОСОБА_2 , за шкоду заподіяну майну, на момент ДТП була застрахована у АТ «Страхова компанія «ІНГО», згідно полісу №ЕР/226065367 від 30.12.2024, зі встановленою страховою сумою на одного потерпілого 160 000,00 грн. Позивач, на підставі ч. 1 ст. 19 Закону №3720-ХІ, скористалась правом на пряме врегулювання страхового випадку та 02.08.2025 надіслала повідомлення про ДТП до ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Долученими до позовної заяви доказами підтверджується виплата ПрАТ «СК «Євроінс Україна» потерпілій (позивачу) 76095,31 грн. відшкодування, що дорівнює вартості матеріального збитку, з урахуванням зносу та франшизи, передбаченої полісом страхування. Звернувшись з даним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, позивач фактично отримавши від страховика повне відшкодування в розмірі вартості матеріального збитку, має намір стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як з винуватця ДТП, 152 419,68 грн. вартості відновлювального ремонту ТЗ після ДТП (242554,46-90134,78). Такі дії позивача не узгоджуються з вимогами ст.ст. 22, 1194 ЦК України, а тому з урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також відповідач не погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що страховиком неправомірно взято до уваги звіт №54135, виконаний ФОП ОСОБА_3 , а не висновок судового експерта від 19.09.2025 №СЕ-19/109-25/11843-АВ. По-перше, законодавством України імперативно не встановлено вимог щодо визначення розміру шкоди виключно на підставі висновку судового експерта. По-друге, у самому висновку експерта від 19.09.2025 №СЕ-19/109-25/11843-АВ вказано, що він підготовлений для подання до суду ( а.с. 124- 135 т.1).
07.04.2026 від представника відповідача ПАТ « СК « Євроінс Україна» надійшов відзив на позов, у позові просив відмовити, розгляд справи просив проводити без участі. В обґрунтування відзиву, зокрема, зазначено, що позивач у своєму позові не зазначає на яких підставах, суд має надати перевагу його звіту, а не брати до уваги звіт відповідача. Просили зменшити витрати на правничу допомогу ( а.с. 143-166 т.1).
07.04.2026 - від представника позивача адвоката Крупей С.Є. надійшла відповідь на відзив на відзив відповідача ОСОБА_2 . Зокрема, зазначено, що посилання представника Відповідача 2 на те, що його відповідальність нібито повністю обмежена діями страховика, є безпідставними, оскільки його власна протиправна поведінка (залишення місця ДТП) за законом підсилює його майнову відповідальність перед потерпілою особою та страховиком. 4. Представник Відповідача 2 посилається на те, що ремонт з новими деталями є поліпшенням стану авто. Наголошуємо, що ринкова вартість ТЗ до ДТП становила 272 388,00 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту (242 554,46 грн) не перевищує ринкову вартість авто, власник має право на ремонт, який поверне ТЗ у стан, що передував аварії. Право потерпілого на повне відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним (ст. 1166 ЦК України). 5. Заперечення представника Відповідача 2 щодо нечитабельності сторінок 30 35 експертного висновку не спростовують сам факт і розмір шкоди, зафіксований у його резолютивній частині. Позивач надав суду належну копію висновку судового експерта від 19.09.2025, який відповідає вимогам Методики №142/5/2092. Крім того Відповідач 2 був присутній під час експертного огляду транспортного засобу.
08.04.2026- від представника позивача адвоката Крупей С.Є. надійшла відповідь на відзив ПрАТ СК « Євроінс Україна». У такій, зокрема, зазначено, що Звіт № 54135 від 07.10.2025, на який посилається Відповідач-1, містить суттєві недоліки: Оцінювач ОСОБА_3 у самому звіті прямо вказав, що «Особисто оцінювачем КТЗ не оглядався», а використано лише матеріали огляду іншого спеціаліста. Це ставить під сумнів об`єктивність висновків щодо технічного стану авто. Розрахунок Страховика базується на акті огляду, який не враховує приховані дефекти, що були виявлені лише під час детального розбирання авто на СТО (про що свідчить висновок, наданий Позивачем). 3. Відповідач-1 стверджує, що він не є належним відповідачем щодо стягнення різниці в сумі збитків. Проте, згідно із судовою практикою, якщо страховик виплачує відшкодування не в повному обсязі через невірне визначення розміру шкоди (неправильний розрахунок зносу, неврахування деталей), позивач має право оскаржувати саме дії страховика щодо недоплати в межах ліміту відповідальності. Оскільки ліміт за шкоду майну становить 250 000 грн, а виплачено лише 76 095,31 грн, Страховик залишається відповідальною особою в межах невиплаченої частини реального збитку ( а..с 177-198 т.1).
04.05.2026- ухвалами суду до участі в справі залучено в якості третьої особи АТ «Страхова компанія « Інго» та витребувано ПрАТ СК « Євроінс Україна» копію страхової справи.
22.05.2026- надійшла копія страхової справи.
15.09.2026- від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення у справі, разом з такими просив призначити авто- товарознавчу експертизу відносно спірного транспортного засобу.
15.09.2026- ухвалою суду відмовлено у клопотанні представника відповідача Федоровича І.Я. щодо поновлення строку на подання клопотання про призначення експертизи; клопотання про призначення експертизи залишено без розгляду.
У вступному слові представник позивача адвокат Крупей С.Є. підтримав позовні вимоги та дав пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Волосянко Р.О. просив у позові відмовити через безпідставність, зокрема з мотивів, що викладені у відзиві. Додатково зазначив, що у висновку експерта зазначено посилання на Методику станом на 07.01.2025, при цьому посилання містить редакцію, яка вступила в дію 18.11.2025, яка на час його складання не діяла, що ставить її під сумнів. Разом з тим, такий висновок не містить застосування ПДВ.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна», подавши відзив зазначив у випадку неявки представника, проводити розгляд справи без участі.
Представник третьої особи не з`явився та причин неявки суду не повідомив, будучи належним чином повідомлений про розгляд.
Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 3245 власником транспортного засобу Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_2 , з 23.11.2021 є ОСОБА_1 ( а.с. 16).
Так, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.09.2025 у справі № 344/14025/25, яка набрала законної сили 15.10.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення ( а.с. 20-21).
За постанови вбачається, що 31.07. 2025 о 12 год. 50 хв. по вул. Бульвар Південний, 28 в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo XC60» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, здійснюючи обгін, не переконався, що транспортний засіб, що рухається попереду увімкнув покажчик повороту та повідомив про зміну напрямку руху, не вибравши безпечного бокового інтервалу допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім цього, водій ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3.б, 13.1, 14.2.б, 2.10.а ПДР України.
Транспортний засіб «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 був забезпечений полісом №226193116 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - ПрАТ « СК «Євроінс Україна» у період з 01.04.2025 по 31.03.2026, страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн.( а.с. 29 т. 1).
Транспортний засіб ОСОБА_2 був забезпечений полісом №26065376 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів -АТ « СК « Інго» у період з 01.12.2024 по 30.12.2025, страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн., розмір франшизи -1 600 грн. ( а.с. 137 т.1).
02.08.2025 позивач звернулася до ПрАТ « СК «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП (пряме врегулювання збитків) за вказаною вище подією ( а.с 6-7 т.2), а 04.08.2025 із заявою про страхову виплату ( а.с. 7 зворот 8 т.2).
Згідно із звітом №54135 про оцінку вартості ( розміру збитків), заподіяних пошкодженням транспортного засобу, висновком про вартість, що складений ФОП ОСОБА_3 07.10.2025, ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 , ринкова вартість транспортного засобу становить 246 553, 58 грн., вартість відновлювального ремонту 232 964, 19 грн. ( включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування), значення коефіцієнту фізичного зносу 0,7000; вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ 89 378, 37 грн., вартість матеріального збитку без врахування ПДВ 77 695, 31 грн. ( а.с. 17 -78 т.2).
Разом з тим, згідно висновку експерта Івано-Франківського НДКЦ МВС від 19.09.2025 №СЕ-19/109-25/11843-АВ, який складено за заявою від 17.07.2025 за заявою ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу внаслідок пошкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди 31.07.2025 становила 90 134, 78 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу після ДТП становила 242 554, 46 грн, вартість транспортного засобу у пошкодженому стані після ДТП 182 253 грн. 22 копійки, ринкова вартість транспортного засобу до моменту ДТП становила 272 388 грн., розмір вартості транспортного засобу ( а.с. 37-73 т.1).
16.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ « СК «Євроінс» із заявою про страхове відшкодування, у якій вказала, що в цей день їй стало відомо, що ПрАТ « СК « Євроінс» погодила їй виплату в сумі 74 000 грн. не врахувавши висновок експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/109-25/11843-АВ, з таким рішенням не погоджується. Просить здійснити виплату в сумі 90 134, 8 грн. ( а.с.74 т.1).
17.11.2025 - ПрАТ « СК « Євроінс» за №12248/ДВЗ надало відповідь, що виплата здійснена за звітом № 54135 та страховим актом 306492/1/2025, 15.10.2026 з вирахуванням франшизи. Після надання підтвердження оплати вартості ремонтно-відновлювальних робіт вказаного транспортного засобу буде розглянуто питання про доплату розміру ПДВ, визначеного звітом №54135 від 07.10.2025 ( а.с. 75 т.1).
24.11.2026 ОСОБА_1 звернулася із письмовою претензією до ОСОБА_2 про сплату ним суми недоплаченого страхового відшкодування в сумі 166 459,15 грн за висновком експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/109-25/11843-АВ ( а.с. 76 -78т.1).
Також, 24.11.2026 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК « Євроінс» із письмовою претензією про здійснення додаткової регламентної виплати на підстав заяви від 16.10.2025 в добровільному порядку в сумі 14 039, 47 грн. ( а.с. 79-83 т.1).
30.11.2025 ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 відповідь на претензію про те, що відсутні належні докази щодо збитків. Готовий розглядати питання після отримання документів, які підтверджують розмір реальних збитків ( а.с. 84 т.1).
02.12.2025 ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 доповнення на претензію, згідно якої додала висновок експерта ( а.с. 85 -87 т.1).
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не обговорює вину відповідача, якого в даному випадку притягнуто до адміністративної відповідальності, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний транспортний засіб Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 позивача зазнав механічних пошкоджень.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).
Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Як передбачено статтею 19 Закону №3720-ІХ, який введений в дію з 1 січня 2025 року, у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку. Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення. Страховик потерпілої особи, який прийняв заяву про страхову виплату відповідно до цього Закону, зобов`язаний її розглянути, прийняти рішення за результатами розгляду та, за умови відсутності випадків, визначених статтею 30 цього Закону, здійснити страхову виплату. Страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті.
Відповідно до пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3720-ІХ дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).
До 1 січня 2025 року відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулювалися Законом №1961-ІV.
Із положень статті 6 Закону №1961-ІV слідує, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - це шкода, що заподіяна майну потерпілого (стаття 28 Закону №1961-ІV).
В силу статті 29 Закону №1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як передбачено пунктом 12.1 статті 12 Закону №1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.
З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.
Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому законом.
З 1 січня 2025 року введений в дію Закон №3720-ІХ, яким закріплено механізм прямого врегулювання страхового випадку, що дозволяє потерпілій особі у разі дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, та в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або знищення такого транспортного засобу, звертатися до свого страховика за страховим відшкодуванням.
Водночас, якщо потерпілий скористався правом на пряме врегулювання спору за укладеним відповідно до Закону №3720-ІХ страховим полісом, а відповідальність винної особи застрахована за страховим полісом, укладеним відповідно до Закону №1961-ІV, то пряме врегулювання відбувається з дотриманням вимог Закону №3720-ІХ, а розмір шкоди для здійснення страхової виплати потерплій особі визначається з дотриманням вимог Закону №1961-ІV.
Відтак у разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати потерпілого на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та поміщення його на стоянку з поважних причин.
Майнова шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна та грошових витрат на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий. При цьому страхове відшкодування зменшується на встановлену у договорі страхування суму франшизи (частина збитків, яка не відшкодовується страховиком).
Визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, здійснюється з урахуванням оціночних процедур, установлених чинним законодавством, у тому числі Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, з подальшими змінами), згідно з якими після особистого огляду експертом (оцінювачем) транспортного засобу визначається вартість транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, вартість його відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Розмір страхової виплати (76 095,31 грн) визначений ПрАТ « СК « Євроінс Україна» за звітом №54135 ФОП ОСОБА_3 відповідно до Закону №1961-ІV в межах ліміту відповідальності страховика (160 000 грн) з вирахуванням франшизи (1 600 грн), що узгоджується із страховим актом №306-492/1/2025 від 15.10.2025 та розрахунком №306492/1 ( а.с. 58-59 т.1).
Саме такий звіт №54135, що складений ФОП ОСОБА_3 , суд бере до уваги при визначені суми відшкодування щодо пошкоджень транспортного засобу, що завдані внаслідок ДТП.
Що стосується покликання сторони позивача, що ФОП ОСОБА_6 про те, що такий транспортний засіб не оглядався, то страховою компанією до вказаного Звіту долучено протокол технічного огляду транспортного засобу від 21.08.2025, який підписаний учасниками ДТП та експертом ОСОБА_7 також, у звіті, на сторінці 3, зазначено дату огляду 21.08.2025 ( а.с. 153 т.1).
Що стосується надано висновку експерта від 19.09.2025 за №СЕ_19/209-25/11843-АВ, то такий містить в собі істотні суперечності, у вступній частині зазначено, що надійшла заява від 17.07.2025 від ОСОБА_5 , далі у пункті висновку, де зазначено, які інформаційні джерела використовувались дата звернення зазначено 07.03.2025. Вказані недоліки не виправлені.
Разом з тим, у такому висновку експерта у п. 2 розділу інформаційних джерел, які використовувались, зазначено « Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів : Наказ М-ва юстиції України від 24.11.2023 №142/5/2092 : станом на 7січ.2025 р. URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03#Text (дата звернення : 07.03.2025).
При цьому, посилання на таку редакцію Методики, не є належним, так як така редакція відповідає даті 18.11.2025, а висновок складений 19.09.2025, і на час його складення чинною була редакція від 07.01.2025 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03/ed20250107#Text.
Відтак, такий висновок експерта не можу бути прийнято судом як належний доказ.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.09.2019 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 19.07.2021 у справі № 206/3219/15-ц.
Разом з тим, згідно правових висновків Верховного Суду від 06.07.2018 року у справі 924/675/17, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Згідно пункту 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тож, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22, від 27 травня 2026 року у справі № 490/3823/24.
Позивач у цій справі не надав суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП.
Тому сума відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, підлягала зменшенню на суму ПДВ.
До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 490/3823/24, не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині розрахунку розміру відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, та самостійно здійснивши новий розрахунок відшкодування майнової шкоди.
Оскільки межі відповідальності винної особи - власника наземного транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність за договором обов`язкового страхування, нерозривно пов`язані з обсягом відповідальності страховика, враховуючи, що страховики здійснюють виплату страхового відшкодування за договорами, укладеними до набрання чинності Законом № 3720-IX, в обсязі та за правилами, встановленими Законом № 1961-ІV, а також враховуючи, що пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3720-IX передбачено, що жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними до набрання ним чинності,
Однак, статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
На підставі наведеного, як встановлено сума страхового відшкодування не покриває визначений з дотриманням методики оцінки майна розмір завданого ОСОБА_1 матеріального збитку, тому з ОСОБА_2 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача слід стягнути 128 524,72 грн майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля транспортного засобу «Volkswagen Passat», внаслідок ДТП, що сталася 31.07.2025, яка складається (232 964,19 грн (вартість відновлювального ремонту) 20 % (0,2), що становить 194 136, 8 (ПДВ) 76 095,31 грн виплачене страхове відшкодування)). При цьому, у позовних вимогах до ПАТ «СК «Євроінс Україна» слід відмовити, оскільки таким відповідачем вартість матеріального збитку без врахування ПДВ з вирахуванням франшизи.
Разом з тим, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, із ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 1 403, 63 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 128 524 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять чотири ) гривні 72 копійки матеріальної шкоди.
У іншій частині вимог відмовити відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 403 (одну тисячу чотириста три ) гривні 63 копійки судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач : ОСОБА_1 : РНОКПП : НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_1 ;
Відповідачі :
-Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ЄДРПОУ : 22868348, адреса : Велика Васильківська, 102, м. Київ;
- ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_5 , адреса : АДРЕСА_2 ;
Третя особа : Акціонерне товариство « Страхова компанія « Інго», ЄДРПОУ : 16285602, адреса : вул. Бульварно-Кудрявська,33, м. Івано-Франківськ.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.
Судове рішення № 141460142, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 344/3828/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: