Рішення № 141460065, 09.11.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
338/1085/26
Номер документу
141460065
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1085/26

Провадження №2/338/1056/26

09 листопада 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Дричак Д. Т., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Годованця В. Ф., представника органу опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради - Семків Н. В., прокурора Поповича П. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, за участю прокурора Івано-Франківської окружної прокуратури, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

01 липня 2026 року ОСОБА_1 , яка на час звернення до суду мала прізвище ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначила, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народилися двоє дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Батьківство відповідача щодо дітей було визнано ним добровільно, відомості про нього як про батька внесені до актових записів про народження дітей на підставі спільних заяв батьків. Згодом сімейні відносини між сторонами припинилися, сторони стали проживати окремо. Позивач посилалася на те, що після припинення спільного проживання відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: із дітьми не проживає, матеріально їх не забезпечує, добровільно аліментів не сплачує, не спілкується з ними, не цікавиться станом їх здоров`я, навчанням, розвитком та повсякденним життям, не бере участі у вихованні. Крім того, зазначала про агресивну поведінку відповідача під час спільного проживання, зловживання ним алкогольними напоями, вчинення домашнього насильства, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, а судом застосовувалися обмежувальні приписи.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2026 року до участі у справі залучено прокурора Івано-Франківської окружної прокуратури.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті на 09 листопада 2026 року. Під час розгляду справи позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_8 » у зв`язку з державною реєстрацією 23 липня 2026 року шлюбу з ОСОБА_9 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №40.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Годованець В.Ф. позов підтримали та просили його задовольнити. Проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.

Позивач пояснила, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи. За місцем його реєстрації кореспонденцію із копією позовної заяви та доданих до неї документів отримувала його мати, яка повідомила відповідача про наявність справи та її розгляд у суді. За словами позивачки, відповідач до розгляду справи та до питання виконання ним батьківських обов`язків ставиться байдуже. Він зайняв позицію, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нібито не є його дітьми, хоча під час реєстрації народження дітей добровільно визнав своє батьківство та разом із нею подавав відповідні заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Позивач зазначила, що відповідач аліментів добровільно не сплачує, із дітьми взагалі не спілкується, не цікавиться їх здоров`ям, розвитком, вихованням чи матеріальними потребами. Діти фактично його не знають. На думку позивачки, за тривалий час відсутності будь-яких контактів відповідач, зустрівши дітей, навіть не зміг би їх упізнати. При цьому позивач наголосила, що не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з синами та раніше не заперечувала проти його участі у їх вихованні, однак сам відповідач бажання бачитися з дітьми або брати участь у їх житті не виявляв. Також позивач пояснила, що під час спільного проживання відповідач зловживав алкогольними напоями, у стані сп`яніння поводився агресивно, ображав її, застосовував до неї фізичне насильство, висловлював погрози. Агресивно поводився і в присутності дітей, ображав їх, унаслідок чого діти боялися батька та були налякані його поведінкою. Саме така поведінка відповідача стала однією з причин припинення спільного проживання сторін. За заявами позивачки відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а судом щодо нього видавалися обмежувальні приписи.

Представник органу опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Семків Н.В. позов підтримала та підтвердила висновок комісії з питань захисту прав дитини, затверджений рішенням виконавчого комітету Дзвиняцької сільської ради від 20 серпня 2026 року №63. Пояснила, що під час розгляду питання органом опіки відповідач був обізнаний про його розгляд, однак свідомо не з`явився, пояснень щодо виконання ним батьківських обов`язків не надав. Орган опіки, дослідивши обставини проживання та виховання дітей, дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Прокурор Попович П.В. позов підтримав та вважав наявними правові підстави для його задоволення.

У судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_1 є її далекою родичкою по материнській лінії, з якою вона підтримує родинні та дружні стосунки. Їй відомо, що раніше ОСОБА_12 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем, від якого має двох дітей. Під час такого спільного проживання ОСОБА_12 неодноразово розповідала їй про агресивну поведінку відповідача, про те, що він її бив, ображав її та дітей, погрожував ножем, погрожував убити її у разі припинення стосунків та спалити будинок. Також зі слів позивачки свідку відомо, що відповідач зловживав алкогольними напоями і у стані сп`яніння поводився агресивно. Свідок зазначила, що особисто відповідача не знає, безпосереднім очевидцем зазначених фактів домашнього насильства не була, а відповідні відомості їй відомі зі слів позивачки. Водночас їй відомо, що після припинення спільного проживання відповідач життям дітей не цікавиться та участі у їх вихованні не бере.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що позивач є його онукою. Йому особисто відомі обставини проживання сторін однією сім`єю. За його словами, спільне проживання позивачки з відповідачем благополучним не було. Причиною конфліктів була поведінка відповідача, який зловживав спиртними напоями, ставився до позивачки та дітей зверхньо, поводився агресивно, погрожував та застосовував насильство. Коли свідок приїжджав до сторін, він особисто бачив, що діти були налякані поведінкою відповідача та боялися його. Приблизно за три місяці до судового засідання свідок випадково зустрів відповідача біля будинку. Під час розмови відповідач демонстрував своє нове автомобільне придбання. На запитання свідка, чому він не сплачує аліменти ОСОБА_12 на дітей, відповідач заявив, що вважає дітей не своїми та буде жити лише для себе. Свідок також зазначив, що за час спільного проживання сторін відповідач постійно не працював, сім`ю належним чином не утримував, належної уваги вихованню та догляду за дітьми не приділяв. Охарактеризував відповідача негативно як агресивну та егоїстичну особу, яка зловживала спиртними напоями.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, заяв про розгляд справи за його відсутності не надсилав.

За таких обставин та за наявності умов, передбачених статтею 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази, пояснення учасників справи та показання свідків у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка на час народження дітей мала прізвище ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у сторін народилися двоє дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З дослідженої судом копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дитини зазначено ОСОБА_13 , матір`ю - ОСОБА_14 . Державну реєстрацію народження проведено 22 березня 2022 року Богородчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області.

З дослідженої судом копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком дитини також зазначено ОСОБА_13 , матір`ю - ОСОБА_14 . Державну реєстрацію народження проведено 05 червня 2024 року Богородчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області.

Отже, походження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відповідача встановлено у передбаченому законом порядку, а ОСОБА_2 є їх батьком. Позивач у судовому засіданні пояснила, що сторони особисто та спільно зверталися до органу державної реєстрації актів цивільного стану при реєстрації народження дітей, відповідач на той час своє батьківство визнавав. Матеріали справи не містять будь-якого рішення суду про оспорювання батьківства ОСОБА_2 , виключення відомостей про нього як батька з актових записів про народження дітей або інших передбачених законом підстав, які б припиняли його статус батька ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У зв`язку з цим висловлена відповідачем у подальшому позиція про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нібито не є його дітьми, не має правового значення для існування його батьківських прав та обов`язків. Водночас така позиція у сукупності з іншими доказами підлягає врахуванню при оцінці фактичного ставлення відповідача до дітей та виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Судом досліджено копію рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2025 року у справі №338/835/25, яким вирішено питання про матеріальне утримання відповідачем обох дітей.

Вказаним рішенням зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який на час ухвалення рішення становив 2563 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову - 26 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону. Цим же рішенням зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який на час ухвалення рішення становив 2563 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією у встановленому законом порядку. Рішення набрало законної сили 15 грудня 2025 року, на його виконання Богородчанським районним судом видано виконавчий лист.

Разом із тим з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження встановлено, що відповідач належним чином цей обов`язок не виконував. Так, із роз`яснення Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області від 02 квітня 2026 року та доданого до нього розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 01 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 46 988 грн. Із зазначеного документа також убачається, що державним виконавцем вживалися передбачені законом заходи примусового виконання рішення.

Наявність такої заборгованості підтверджує, що відповідач не забезпечував дітей матеріально у визначеному судовим рішенням обсязі. Водночас суд виходить із того, що сама лише несплата аліментів або наявність заборгованості зі сплати аліментів не є автоматичною та безумовною підставою для позбавлення особи батьківських прав.

У цій справі зазначена обставина оцінюється у сукупності з іншими доказами, які свідчать про повне самоусунення відповідача не лише від матеріального забезпечення, але й від особистого спілкування з дітьми, участі у їх вихованні, навчанні, лікуванні та повсякденному житті.

Судом досліджено психолого-педагогічну характеристику вихованця Дзвиняцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» ОСОБА_4 . З її змісту встановлено, що ОСОБА_6 відвідує зазначений дошкільний заклад із вересня 2024 року. Дитина характеризується позитивно, належним чином забезпечена усім необхідним, охайна, фізично розвивається відповідно до віку, соціально адаптована, товаришує з іншими дітьми, має сформовані відповідно до віку навички самообслуговування. У характеристиці окремо зазначено, що значну увагу розвитку та вихованню ОСОБА_6 приділяє мати.

Також судом досліджено довідку Дзвиняцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» №11/01-23 від 23 червня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_4 відвідує цей заклад дошкільної освіти. У зазначеній довідці вказано, що за період відвідування Данилом закладу його батько ОСОБА_2 на батьківські збори не з`являвся, з вихователями не спілкувався, а усі питання щодо перебування дитини у дошкільному закладі вирішувала мати.

Суд оцінює наведений письмовий доказ як об`єктивне підтвердження пояснень позивачки про фактичну відсутність відповідача у повсякденному житті старшого сина, оскільки заклад освіти є стороннім щодо спору джерелом інформації та фіксує відсутність будь-якої участі батька у питаннях дошкільного виховання дитини.

Щодо молодшого сина ОСОБА_7 , який з огляду на вік дошкільний заклад не відвідує, матеріалами справи підтверджено його постійне проживання з матір`ю та забезпечення нею його щоденних потреб.

Судом досліджено акт обстеження умов проживання від 05 серпня 2026 року, складений службою у справах дітей Дзвиняцької сільської ради за результатами обстеження місця проживання малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 . Із вказаного акта встановлено, що житлово-побутові умови дітей є задовільними. Сім`я проживає у великому впорядкованому житловому будинку. У будинку чисто, прибрано та затишно, наявні газове та пічне опалення, підведено воду, облаштовані кухня та ванна кімната. Для старшого сина виділено окрему кімнату, в якій облаштоване спальне місце, стіл зі стільцем, куточок для відпочинку та наявні іграшки. Молодший син проживає разом із матір`ю, має окреме спальне місце та забезпечений усіма необхідними речами відповідно до його віку.

Обставин, які б свідчили про фактичну участь відповідача у створенні цих умов, щоденному догляді за дітьми чи забезпеченні їх побутових потреб, під час обстеження не встановлено.

Ці дані узгоджуються з поясненнями позивачки про те, що питання утримання, побуту, виховання, лікування та розвитку дітей вона вирішує без участі відповідача.

Судом також досліджено письмові докази щодо поведінки відповідача у період спільного проживання сторін та після припинення сімейних відносин.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами у зв`язку з поведінкою ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять копії постанов Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, якими відповідача притягувалося до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Судом також досліджено судові рішення щодо застосування до ОСОБА_2 обмежувальних приписів.

Зокрема, рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року у справі №338/834/25 за заявою ОСОБА_14 видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 . Цим судовим рішенням до відповідача застосовано передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» тимчасові обмеження, спрямовані на захист позивачки від можливого продовження насильства, зокрема обмеження щодо наближення до її місця проживання та контактування з нею. Матеріали справи також містять наступне судове рішення щодо обмежувального припису у справі №338/23/26.

Наявність декількох звернень позивачки за судовим захистом та постанов про адміністративну відповідальність підтверджує, що конфлікт сторін не був одноразовим побутовим непорозумінням.

Разом із тим суд наголошує, що сам факт домашнього насильства щодо матері дітей не визначається судом як самостійна правова підстава для задоволення цього позову.

Вказані докази враховуються для оцінки загального характеру поведінки відповідача, причин припинення спільного проживання сторін та обставин, за яких діти фактично залишилися проживати з матір`ю без подальшої участі відповідача у їх житті.

Зазначені письмові докази узгоджуються з поясненнями позивачки про агресивну поведінку відповідача та з показаннями свідка ОСОБА_11 в тій частині, в якій цей свідок повідомляв про факти, сприйняті ним особисто.

Також суд, окремо оцінює посилання позивачки та свідків на зловживання відповідачем алкогольними напоями.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 164 СК України самостійною підставою для позбавлення батьківських прав є хронічний алкоголізм батька або матері.

Разом із тим належних медичних документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 захворювання на хронічний алкоголізм, матеріали справи не містять. Показання щодо вживання відповідачем алкогольних напоїв та агресивної поведінки у стані сп`яніння суд враховує виключно разом з іншими доказами як обставини, що характеризують його поведінку під час сімейного життя та причини припинення сторонами спільного проживання.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_10 , суд враховує, що вона є далекою родичкою позивачки по материнській лінії та підтримує з нею дружні стосунки. ОСОБА_10 пояснила, що їй відомо про спільне проживання позивачки з відповідачем та наявність у них двох дітей. Разом із тим свідок прямо зазначила, що особисто відповідача не знає і безпосереднім очевидцем більшості описаних нею випадків насильства не була. Відомості про те, що відповідач бив та ображав позивачку і дітей, погрожував ножем, убивством та підпалом будинку, а також зловживав алкогольними напоями, їй відомі зі слів самої позивачки.

За таких обставин суд не може покласти показання ОСОБА_10 в основу висновку про конкретні випадки домашнього насильства як безпосередній доказ таких подій. Водночас зазначені показання не суперечать іншим матеріалам справи та узгоджуються з документально підтвердженим фактом неодноразових звернень позивачки до правоохоронних органів, притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та застосування судом обмежувальних приписів. Тому суд оцінює показання ОСОБА_10 як додатковий доказ загального характеру сімейних відносин сторін.

Інше доказове значення мають показання свідка ОСОБА_11 , який є дідом позивачки та безпосередньо спостерігав частину обставин сімейного життя сторін. Свідок пояснив, що неодноразово бував у місці проживання сторін та особисто спостерігав ставлення відповідача до позивачки і дітей. За його словами, відповідач поводився агресивно та зверхньо, а діти були налякані його поведінкою та «жахалися» батька. Свідок також зазначив, що за час спільного проживання відповідач належним чином сім`ю не утримував, належної уваги вихованню та догляду за дітьми не приділяв. Особливе значення для оцінки ставлення відповідача до дітей має повідомлена ОСОБА_11 обставина його особистої розмови зі ОСОБА_2 , яка відбулася приблизно за три місяці до судового розгляду. Під час розмови на його запитання про причини несплати аліментів на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідач заявив, що вважає дітей не своїми та має намір «жити лише для себе».

Ця частина показань не є переказом інформації, отриманої від позивачки, а ґрунтується на особистій розмові свідка з відповідачем. Наведена обставина узгоджується з об`єктивно підтвердженою значною заборгованістю зі сплати аліментів, відсутністю відповідача у житті дітей, його неучастю у роботі органу опіки та піклування і фактичною неучастю у розгляді цієї справи. Тому суд надає цій частині показань ОСОБА_11 істотне доказове значення при встановленні суб`єктивного ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків.

Судом досліджено висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Дзвиняцької сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Зазначений висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року №63.

Під час підготовки висновку органом опіки та піклування встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від спільного проживання мають двох дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Органом опіки встановлено, що відповідач із сім`єю не проживає, участі у вихованні дітей не бере, матеріально їх не утримує та має значну заборгованість зі сплати аліментів. При підготовці висновку органом опіки також досліджувалися документи щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності у зв`язку із домашнім насильством, судові рішення про застосування обмежувальних приписів, матеріали звернень позивачки до правоохоронних органів та результати обстеження умов проживання дітей. Органом опіки встановлено, що малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом із матір`ю у належних житлово-побутових умовах, забезпечені необхідним відповідно до їх віку, а фактичний догляд за ними здійснюється без участі відповідача.

За сукупністю зазначених обставин комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник органу опіки та піклування Семків Н.В. у судовому засіданні підтримала зазначений висновок та пояснила, що відповідач був обізнаний про розгляд органом опіки питання щодо його батьківських прав, однак свідомо на засідання не з`явився та пояснень щодо своєї участі у вихованні дітей не надав.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а орган опіки подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Разом із тим такий висновок не має для суду наперед установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Перевіривши фактичні підстави висновку органу опіки під час судового розгляду, суд не встановив суперечностей між ним та іншими дослідженими доказами. Навпаки, викладені у ньому обставини підтверджуються свідоцтвами про народження дітей, рішенням суду про стягнення аліментів, матеріалами виконавчого провадження, довідкою та характеристикою закладу дошкільної освіти, актом обстеження житлово-побутових умов дітей, матеріалами щодо домашнього насильства, поясненнями позивачки та показаннями свідка ОСОБА_11 .

У зв`язку з цим суд вважає висновок органу опіки та піклування належно обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, і погоджується з ним.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, а також піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною п`ятою статті 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частинами першою - четвертою статті 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, а ухилення від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них установленої законом відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

За змістом цієї норми ухилення від виконання батьківських обов`язків має бути наслідком винної, свідомої поведінки батька або матері.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків, тому питання про його застосування повинно вирішуватися після повного та всебічного з`ясування характеру ставлення особи до дітей, тривалості такого ставлення, причин невиконання батьківських функцій та можливості зміни поведінки батька або матері.

Саме по собі окреме невиконання певного батьківського обов`язку, проживання батьків окремо від дітей або наявність заборгованості зі сплати аліментів ще не є достатніми для застосування такого крайнього заходу.

Суд повинен встановити сукупність обставин, яка свідчить про свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов`язками.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції визначено принцип спільної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, при цьому найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Тому при вирішенні цієї справи визначальними є не інтереси батька або матері самі по собі, а те, яке рішення найбільшою мірою забезпечить стабільність, безпеку та належний розвиток ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Оцінюючи сукупність установлених обставин, суд враховує, що відповідач протягом тривалого часу проживає окремо від дітей та фактично не виконує жодної з основних функцій батька. Він не здійснює щоденного догляду за дітьми, не спілкується з ними та не підтримує емоційного зв`язку, не цікавиться станом їх здоров`я, розвитком і вихованням, не бере участі у вирішенні питань дошкільної освіти старшого сина, не відвідує батьківські збори та не контактує з вихователями. Відповідач також не забезпечує дітей матеріально в обсязі, визначеному судовим рішенням, унаслідок чого утворилася значна заборгованість зі сплати аліментів.

Судом не встановлено будь-яких об`єктивних причин, які б позбавляли відповідача можливості виконувати батьківські обов`язки. Матеріали справи не містять доказів тяжкого захворювання відповідача, об`єктивної неможливості спілкуватися з дітьми, перебування його у стані, який виключав би можливість брати участь у їх житті, або існування інших незалежних від його волі обставин. Не встановлено й того, що позивачка перешкоджала відповідачу бачитися з синами або брати участь у їх вихованні. Навпаки, позивачка у судовому засіданні пояснила, що раніше не заперечувала проти спілкування батька з дітьми та не створювала йому перешкод, однак сам відповідач бажання бачитися з дітьми та брати участь у їх житті не виявляв. Матеріали справи не містять звернень ОСОБА_2 до органу опіки та піклування або суду з приводу встановлення способів його участі у вихованні дітей, усунення перешкод у спілкуванні з ними чи захисту будь-якого порушеного батьківського права. Тому відсутність контакту між відповідачем і дітьми суд не пов`язує з діями матері.

Важливим для оцінки саме свідомого характеру поведінки відповідача є й те, що він, будучи обізнаним як про розгляд питання органом опіки та піклування, так і про судовий розгляд цієї справи, не скористався наданою йому можливістю висловити свою позицію, повідомити про бажання виховувати дітей, спростувати твердження про неучасть у їх житті або надати докази зміни своєї поведінки. Відзиву на позов відповідач не подав. На засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явився. У судові засідання також не з`явився. При цьому безпосередньо допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив про недавню розмову з відповідачем, під час якої той заявив, що вважає дітей не своїми і буде жити лише для себе. Суд оцінює таке висловлювання не саме по собі, а разом з фактичною багаторічною відсутністю відповідача у житті дітей, несплатою аліментів та відсутністю будь-яких дій, спрямованих на відновлення контакту із синами.

У своїй сукупності ці обставини свідчать не про тимчасові життєві труднощі чи окремі випадки неналежного виконання батьківських обов`язків, а про сформовану та свідому позицію відповідача щодо самоусунення від їх виконання.

Суд також ураховує малолітній вік дітей. ОСОБА_6 народився у березні 2022 року, ОСОБА_7 - у травні 2024 року, тобто на час розгляду справи перебувають у віці, коли постійність догляду, безпечність сімейного середовища, емоційний контакт із дорослими та стабільність виховання мають особливо важливе значення. Фактично протягом значної частини свого життя діти виховуються без участі відповідача, їх щоденні потреби забезпечуються матір`ю. При цьому відповідач не продемонстрував ні дітям, ні органу опіки, ні суду реального наміру відновити виконання батьківських функцій.

Суд усвідомлює, що позбавлення батьківських прав є найбільш суворим заходом сімейно-правової відповідальності і може застосовуватися лише тоді, коли менш суворий захід не забезпечить належного захисту інтересів дитини. Разом із тим у цій справі суд не вбачає достатніх підстав обмежитися попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до дітей.

Так, відповідач тривалий час не бере участі у їх житті, не утримує їх належним чином, не підтримує особистого зв`язку, не цікавиться їх вихованням та розвитком, заперечує фактичне ставлення до них як до власних дітей і не виявив бажання змінити таку поведінку навіть після початку процедури позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин збереження за відповідачем суто формального статусу батька при фактичній повній відсутності виконання ним батьківських функцій не відповідає найкращим інтересам малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

При цьому суд ще раз наголошує, що підставою задоволення позову є не сам факт конфліктних відносин відповідача з матір`ю дітей, не самі випадки домашнього насильства щодо неї та не факт вживання відповідачем алкогольних напоїв. Визначальною встановленою судом обставиною є доведене належними та достатніми доказами тривале, винне та свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яке проявляється одночасно у відсутності виховання, спілкування, турботи про здоров`я та розвиток дітей, неучасті у їх освіті та неналежному виконанні обов`язку щодо матеріального утримання.

Саме така поведінка відповідача відповідає передбаченій пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підставі для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Отже, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не припиняє його обов`язку сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2025 року.

Згідно з частиною шостою статті 164 СК України після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав його копія підлягає направленню органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем державної реєстрації народження дітей.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази в їх взаємному зв`язку і сукупності, врахувавши малолітній вік дітей, тривалість самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків, відсутність об`єктивних перешкод для їх виконання, відсутність будь-яких дій відповідача, спрямованих на відновлення відносин із дітьми, а також висновок органу опіки та піклування, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав за конкретних обставин цієї справи є необхідним, пропорційним та таким, що відповідає найкращим інтересам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_2 підлягає позбавленню батьківських прав щодо обох малолітніх синів.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп.

На підставі наведеного, керуючись статтями 164-166 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, за участю прокурора Івано-Франківської окружної прокуратури, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп.

Повний текст заочного рішення складено 13 листопада 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий.

Третя особа: орган опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 77750, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Дзвиняч, код ЄДРПОУ Дзвиняцької сільської ради 04357101.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 141460065 ?

Документ № 141460065 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141460065 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141460065 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141460065 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141460065, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141460065, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141460065 відноситься до справи № 338/1085/26

Це рішення відноситься до справи № 338/1085/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141460063
Наступний документ : 141485502