Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
Справа №338/1991/26
Провадження №2/338/1545/26
12 листопада 2026 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Решетова В.В.
з участю секретаря Смеречук Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1695-0493 від 06.05.2026 у загальному розмірі 19941,00 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.05.2026 між сторонами в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1695-0493, на виконання якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 6900,00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просив стягнути 19941,00 грн заборгованості, яка, за поданим ним розрахунком, складається з: 6900,00 грн основного боргу, 8556,00 грн процентів за користування кредитом, 3450,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 1035,00 грн комісії за видачу кредиту.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 23 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання. відповідно до якого просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.
Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.
З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
За змістом статей 626, 628, 638, 639, 1054 ЦК України кредитний договір є домовленістю сторін, відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у визначеному договором розмірі та на погоджених умовах, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до статті 207 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» такий правочин може бути вчинений в електронній формі, у тому числі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом встановлено, що за договором №1695-0493 від 06.05.2026 відповідач використав одноразовий ідентифікатор A3481, та підписав договір.
Пунктом 4.1 договору визначено суму кредиту 6900,00 грн, а пунктом 4.2 - дату його видачі 06.05.2026. Договір містить ідентифікаційні дані позичальника, істотні умови кредитування та порядок нарахування плати за користування кредитними коштами.
Факт виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування 06.05.2026 суми 6900,00 грн через EasyPay за операцією № НОМЕР_1 на платіжну картку НОМЕР_2 , а також листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» від 09.09.2026 №850248-1798174967-09092026 про успішне виконання цієї платіжної операції. У зазначеному листі наведено призначення платежу за договором №1695-0493 та персональні дані одержувача, які узгоджуються з відомостями кредитного договору.
Отже, подані позивачем докази є взаємоузгодженими щодо номера транзакції, дати, суми та призначення переказу і в сукупності з матеріалами електронного договору підтверджують фактичне надання відповідачу кредитних коштів.
Пунктом 4.14 договору строк кредитування визначено тривалістю 365 календарних днів, а кінцевою датою повернення кредиту - 05.05.2027.
Відповідно до пункту 4.8 договору базовий період сплати процентів становить 28 календарних днів.
За пунктами 4.9, 4.10 договору проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на залишок неповернутої суми кредиту та підлягають сплаті не пізніше останнього дня відповідного базового періоду.
Стандартна процентна ставка протягом перших 180 календарних днів користування кредитом становить 1,00% за кожний день, а надалі, відповідно до умов договору, 0,74%. Водночас визначена пунктом 4.17 договору денна процентна ставка 0,918% є окремим показником загальної вартості кредиту, передбаченим спеціальним законодавством, і не є тотожною погодженій сторонами договірній ставці 1,00% за користування кредитними коштами.
З поданого кредитодавцем щоденного розрахунку вбачається, що на неповернуту суму кредиту 6900,00 грн за період з 06.05.2026 до 06.09.2026 включно нараховано 8556,00 грн процентів.
Перевіривши тривалість заявленого періоду та арифметику нарахування, суд установив, що цей період охоплює 124 календарні дні: 6900,00 грн ? 1,00% = 69,00 грн за один день; 69,00 грн ? 124 дні = 8556,00 грн. Поданий розрахунок не містить відомостей про часткові платежі, надання додаткових траншів або зміну залишку основної суми боргу протягом зазначеного періоду.
Нарахування здійснено в межах перших 180 днів користування кредитом за погодженою сторонами ставкою, а перевищення максимального показника денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», за умовами, наведеними у матеріалах справи, не встановлено.
Строк сплати процентів, нарахованих за період, охоплений позовними вимогами, настав відповідно до пункту 4.9 договору. Так, п`ятий 28-денний базовий період, до якого входить останній день заявленого нарахування 06.09.2026, закінчився 22.09.2026.
Отже, вимога про стягнення 8556,00 грн уже нарахованих та несплачених договірних процентів є такою, строк виконання якої настав, і не залежить від настання строку дострокового повернення всієї основної суми кредиту. Доказів погашення відповідачем зазначених процентів матеріали справи не містять.
Вирішуючи вимогу про стягнення 6900,00 грн основної суми кредиту, суд виходить із наступного.
За змістом статей 530, 629, 1050, 1054 ЦК України грошове зобов`язання підлягає виконанню у строк, установлений договором, а дострокове повернення кредиту допускається лише за наявності передбачених законом та договором підстав.
Оскільки кінцевий строк повернення кредиту за договором визначено 05.05.2027 і на час звернення до суду він не настав, можливість стягнення всієї основної суми кредиту залежить від дотримання кредитодавцем спеціального порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення.
Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що за визначених законом умов та за наявності відповідного положення договору кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення споживчого кредиту.
У такому разі він зобов`язаний письмово повідомити споживача про допущене прострочення, необхідні для його усунення дії та строк їх вчинення.
Якщо кредитодавець вимагає повернення платежів, строк сплати яких ще не настав, споживач повинен виконати таку вимогу протягом 30 календарних днів саме з дня одержання відповідного повідомлення. Усунення порушення у межах цього строку має наслідком втрату вимогою чинності.
На підтвердження дотримання зазначеної процедури позивач надав вимогу №1695-0493 від 11.09.2026, адресовану ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У вимозі кредитодавець запропонував погасити заборгованість протягом 30 календарних днів з дня її одержання.
До матеріалів справи також долучено список №21306_04-125-151 рекомендованих поштових відправлень за формою 103, у рядку 22 якого зазначено одержувача ОСОБА_1 , наведену адресу та поштовий ідентифікатор R067278532507.
За даними поштового оператора 17.09.2026 відправлення прийнято у м. Києві, 22.09.2026 воно надійшло до відділення поштового зв`язку, яке обслуговує с. Хмелівка, однак 05.10.2026 о 19:33 оформлено його повернення відправнику з позначкою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».
Подальші записи трекінгу відображають зворотне пересилання відправлення до м. Києва, а станом на 20.10.2026 воно перебувало на зворотному маршруті. Запис від 17.10.2026 про передання на зберігання під час повернення стосується відділення у м. Києві, тому не може розцінюватися як доказ відмови відповідача від одержання листа у с. Хмелівка.
Отже, наданими доказами підтверджено факт направлення кредитором вимоги за вказаною ним адресою відповідача, однак не підтверджено її одержання ОСОБА_1 або його уповноваженим представником.
Поштовий трекінг не містить відомостей про вручення відправлення, а його повернення у зв`язку з відсутністю одержувача за адресою не є доказом відмови саме позичальника від отримання вимоги. Отже, ддоказів доведення змісту цієї вимоги до відома відповідача в інший належний спосіб позивач також не подав.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2026 у справі №638/14223/19, відповідно до якої повернення листа з вимогою без доказів його одержання позичальником не породжує обов`язку достроково повернути споживчий кредит.
У постанові від 23.09.2026 у справі №758/7615/23 Касаційний цивільний суд також виходив із того, що спеціальний порядок дострокового повернення кредиту, передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», не може бути замінений самим фактом звернення кредитодавця до суду з позовом. Значення належного досудового повідомлення споживача також роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц щодо правовідносин споживчого кредитування, які регулювалися раніше чинною редакцією законодавства.
Загальні положення цивільного законодавства про направлення юридично значущих повідомлень за належною адресою не усувають спеціальної гарантії споживача, прямо встановленої частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Ця норма пов`язує початок перебігу 30-денного строку саме з одержанням споживачем відповідного повідомлення.
Тому факт надходження поштового відправлення до відділення зв`язку 22.09.2026 не може бути прирівняний до вручення його позичальникові і не підтверджує початок перебігу такого строку.
За таких обставин позивач не довів дотримання передбаченого законом порядку дострокового повернення споживчого кредиту. Відтак на час пред`явлення позову строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї основної суми кредиту 6900,00 грн не настав. Тому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити як передчасної. Такий висновок не припиняє обов`язку позичальника повернути отримані кошти у визначений договором строк і не позбавляє кредитодавця права на судовий захист після настання відповідних правових підстав.
Щодо вимоги про стягнення 3450,00 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд виходить із того, що відповідні нарахування за поданим розрахунком здійснені у 2026 році, тобто в період дії воєнного стану в Україні.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Тому саме по собі відображення цих сум у розрахунку кредитодавця не створює правової підстави для їх стягнення. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оцінюючи вимогу про стягнення 1035,00 грн комісії, суд установив, що пунктом 4.11 договору передбачено одноразове нарахування у день видачі кредиту комісії за його видачу в розмірі 15,00% від суми кредиту.
З арифметичного розрахунку вбачається, що 6900,00 грн ? 15,00% = 1035,00 грн. Отже, за формулюванням договору спірна комісія не є періодичною платою за обслуговування кредитної заборгованості чи за надання інформації про її стан, а визначена як одноразова плата саме за видачу кредиту.
Разом з тим відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8, статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть входити комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Водночас саме включення певної плати до загальних витрат та повідомлення споживача про її розмір не свідчить безумовно про правомірність її стягнення. При вирішенні такої вимоги суд повинен установити, за які саме конкретні дії або послуги встановлена комісія, чи є вони самостійними щодо основного обов`язку кредитодавця надати кредит та чи не стягується плата за дії, які за законом мають вчинятися безоплатно.
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, та об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 стосувалися, насамперед, комісій за обслуговування кредиту та оплатності дій, які не становлять окремої послуги для позичальника.
Тому наведені правові позиції не дають підстав автоматично вважати незаконною будь-яку одноразову комісію за видачу кредиту, однак вимагають перевірки її конкретної договірної та доказової підстави.
У пункті 4.11 договору спірну комісію визначено як плату за видачу кредиту. Водночас ця умова не конкретизує будь-яких самостійних додаткових чи супутніх послуг, за надання яких споживач повинен сплатити 1035,00 грн.
Доказів фактичного надання за вказану плату окремої послуги, відмінної від виконання кредитодавцем свого основного обов`язку з перерахування кредитних коштів, позивач не надав.
Відображення комісії у паспорті споживчого кредиту та таблиці обчислення його вартості підтверджує повідомлення позичальника про її розмір, однак саме по собі не усуває зазначеної доказової прогалини. За таких обставин вимога про стягнення 1035,00 грн комісії за видачу кредиту належним чином не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.
Таким чином, за результатами оцінки доказів і перевірки заявленого розрахунку суд дійшов висновку про доведеність лише вимоги щодо стягнення 8556,00 грн договірних процентів, строк сплати яких настав. Вимоги про стягнення 6900,00 грн основної суми кредиту, 3450,00 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України та 1035,00 грн комісії задоволенню не підлягають. Загальний розмір вимог, у задоволенні яких належить відмовити, становить 11385,00 грн.
Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив до відшкодування 2662,40 грн судового збору, що відповідає сумі, зазначеній у позовній заяві.
З урахуванням частки задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1142,34 грн судового збору, виходячи з розрахунку: 2662,40 грн ? 8556,00 грн / 19941,00 грн = 1142,34 грн. Витрати на професійну правничу допомогу як окрему вимогу до відшкодування позивачем не заявлялися.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282, 284, 354 ЦПК України, статтями 207, 526, 530, 610, 625, 629, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 8, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором про відкриття кредитної лінії №1695-0493 від 06.05.2026 заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 8556,00 грн (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1142,34 грн (одна тисяча сто сорок дві гривні 34 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом трижцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на апеляційне оскарження заочного рішення у порядку, встановленому ЦПК України, після залишення без задоволення заяви про його перегляд.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_3 , адреса, наведена в позові: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Решетов
Судове рішення № 141460059, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 338/1991/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: