Рішення № 141459780, 03.11.2026, Господарський суд Чернігівської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
927/842/26
Номер документу
141459780
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/842/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Чернігівська окружна прокуратура

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 0291011426

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674

до відповідача: Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області вул. Молодіжна, буд. 10, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15530, код ЄДРПОУ 04412018

про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

представники учасників справи:

прокуратури: Драшпуль Н.О.

позивача: Маковій Ю.Г.

відповідача: Шелупець В.М.

Чернігівською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7425581000:05:000:5123 шляхом:

- зобов`язання Киселівської сільської ради повернути земельну ділянку площею 5,3209 га кадастровий номер 7425581000:05:000:5123 державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Киселівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером: 7425581000:05:000:5123 площею 5,3209га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290393174255);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.09.2026; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджено довідками про доставку електронного листа до електронних їх кабінетів.

У підготовчому засіданні 24.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.10.2026.

У судовому засіданні 20.10.2026 суд оголосив перерву.

02.11.2026 від відповідача надійшли пояснення по справі , в яких відповідач не заперечує щодо вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7425581000:05:000:5123 шляхом повернення її до державної власності та просить виключити витрати, пов`язані із залученням спеціаліста інженера землевпорядника в сумі 2500,00 грн.

У судовому засіданні 03.11.2026 розглянув справу по суті, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 5,3209 га кадастровий номер 7425581000:05:000:5123, у межах якої розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Боромики-2», V-ІІ тис. до н.е., II-V ст., охоронний №5142-Чр, є об`єктом обмеженим в цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності, а тому відповідач протиправно зареєстрував право комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк до суду не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи встановлені судом.

Розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459 взято під державну охорону пам`ятку археології поселення «Боромики-2» разом із іншими пам`ятками археології, розташованими на території області (коригування наказом Департаменту «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини» від 28.08.2020 №287).

Поселення датовано V-ІІ тис. до н. е., ІІ-V ст.н.е. (епоха неоліту, середньодніпровська, сосницька культури, епоха пізньої бронзи, київська культура). Розташоване поселення «Боромики-2» за 0,6 км на захід від села Боромики, колишньої Боромиківської сільської ради, уздовж пр. надзаплавної території річки Десна, біля стариці Клішня.

Згідно листа від 18.10.1994 №243, направленого на адресу директора Чернігівського філіалу інституту Укрземпроект, на карту землекористування колгоспу Десна с. Боромики Чернігівського району нанесені пам`ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 18.10.94, зокрема під номером 15 позначено поселення «Боромики-2», охоронний № 5142-Чр. Окрім того, зазначено, що всі види земельних робіт, пов`язані з переміщенням ґрунту на їх території заборонені.

При погодженні проекту роздержавлення земель КСП «Десна» територія вищевказаної пам`ятки культурної спадщини позначена на карті землекористування. Відповідний об`єкт нанесено на карту землекористування, сформовану у складі графічної частини Плану роздержавлення КСП «Десна». Відповідно до умовних позначень на карті з плану роздержавлення земель територія вказаної археологічної пам`ятки заштрихована червоними косими лініями на помаранчевому фоні. Під номером 15 на даній земельній ділянці знаходиться пам`ятка археології місцевого значення поселення «Боромики-2» (с. Боромики), охоронний № 5142-Чр.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Боромиківська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Киселівської сільської ради, яка є правонаступником прав та обов`язків Боромиківської сільської ради.

Згідно листа Департаменту №15-2129/8 від 27.12.2022 Киселівську сільську раду повідомлено про забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини, розташованих на території ради та роз`яснено, що відповідно до ч. ч. 2,6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 84 Земельного кодексу України пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю.

Відомості щодо розташування поселення «Боромики-2» охоронний №5142-Чр, наявні у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вознесенської сільської ради, Довжицької сільської ради, Мньовської сільської ради, Мохнатинської сільської ради, Пакульської сільської ради, Петрушинської сільської ради, Пісківської сільської ради, Слабинської сільської ради, Седнівської селищної ради, Халявинської сільської ради, Хмільницької сільської ради, Черниської сільської ради, Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки 1 (колишня Боромиківська сільська рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини на площу 5,3209 га.

Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, а саме «Ділянка № 1 (колишня Боромиківська сільська рада) Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 5,3209 га)».

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка №1площею 5,3209 га, розташована на території Боромиківської сільської ради;

- викопіювання з плану землекористування Боромиківської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (ділянка №1 орієнтовною площею5,3209 га), погоджене начальником Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;

- довідка із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 від 16. 12.2019 0-25-0.212-1791/118-19, де зазначено площу спірної земельної ділянки 5,3209 га;

- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно якого встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 5,3209 га, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини».

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 18.12.2019 видано наказ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташовані на території Боромиківської сільської ради, Вознесенської сільської ради, Довжицької сільської ради, Мньовської сільської ради, Мохнатинської сільської ради, Пакульської сільської ради, Петрушинської сільської ради, Пісківської сільської ради, Седнівської сільської ради, Слабинської сільської ради, Смолинської сільської ради, Халявинської сільської ради, Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Також, встановлення обмежень у використанні земельної ділянки кадастровий номер 7425581000:05:000:5123 на площу 5,3209 га, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» у вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини підтверджено відомостями Державного земельного кадастру та поземельної книги, де на кадастровому плані графічно зображена спірна земельна ділянка.

Аналітичні дані. Опис місця розташування поселення «Боромики-2» охоронний № 5142-Чр, яке зазначено в розпорядженні представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459 (коригування наказом Департаменту «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини» від 28.08.2020 №287), схематичне зображення земельної ділянки, нанесене на графічну частину Плану роздержавлення колективного сільськогосподарського підприємства «Десна», у вигляді червоних косих лінійна помаранчевому фоні під номерами 15, відомості щодо земельної ділянки №1 кадастровий номер 7425581000:05:000:5123, площею 5,3209 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території, зокрема Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, а також графічні відомості земельної ділянки з Поземельної книги, Державного земельного кадастру з встановленими обмеженнями у вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини, свідчать про те, що дана територія є земельною ділянкою історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Боромики-2». Так, у кожному із вказаних джерел інформації окреслену територію позначено як територію пам`ятки археології місцевого значення поселення «Боромики-2», розташовану уздовж надзаплавної території річки Десна.

Згідно з графічними відомостями з позначенням межі та площі пам`ятки археології місцевого значення поселення, наданими інженером-землевпорядником Бойко Д.О. поселення «Боромики-2», охоронний №5142-Чр, розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №41-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Киселівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Киселівської територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до акту приймання-передачі від 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу №41-ОТГ від 10.12.2020 передало із державної власності, а Киселівська сільська рада прийняла у комунальну власність громади земельні ділянки, в тому числі (№36 додатку до акту) земельну ділянку площею 5,3209 га, кадастровий номер 7425581000:05:000:5123.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №491186646 державним реєстратором Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області Швидкою Г.М. прийнято рішення індексний номер №56604385 від 13.02.2021 про державну реєстрацію за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області права комунальної власності на земельну ділянку площею 5,3209 га кадастровий номер 7425581000:05:000:5123 про що вчинено запис про право власності від 10.02.2021 №40540104, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290393174255.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

За змістом ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправному оформленні права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, та є власністю держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до пунктів 1, 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Указом Президента України від 24.02.2022 № № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація є розпорядником земель державної власності історико-культурного призначення, а відтак уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 18.11.2025 №55-77-8778ВИХ-25 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну (військову) адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико- культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології поселення «Боромики-2». У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської ОВА як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення порушень щодо користування та розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 5,3209 га кадастровий номер 7425581000:05:000:5123.

Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація, в листі від 18.12.2025 №01-01-32/13952-вих зазначила, що не наділена повноваженнями щодо здійснення державного контрою за використанням та охороною земель, а також перевірки правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а тому не вживала та не планує вживати заходи, вказані у листі прокуратури.

Відтак Чернігівською обласною державною (військовою) адміністрацією особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі Закон № 1805-ІІІ).

Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 1805-ІІІ археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що пам`ятка археології місцевого значення поселення «Боромики-2», V-ІІ тис. до н.е., II-V ст., охоронний №5142-Чр, взяте під державну охорону розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459 (коригування наказом Департаменту «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини» від 28.08.2020 №287).

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Суд враховує, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Статтею 17 згаданого Закону гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Суд зауважує, що частина 1 статті 54 ЗК України, яка передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності встановлює загальне правило відносно форм власності земель, віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі, на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 04.03.2026 у справі № 922/264/24.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Як встановлено матеріалами справи у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123 розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Боромики-2», V-ІІ тис. до н.е., II-V ст., охоронний №5142-Чр.

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123 площею 5,3209 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Боромики-2», V-ІІ тис. до н.е., II-V ст., охоронний №5142-Чр, що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам`яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності з правовим статусом «пам`ятки археології».

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 5,3209 га з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123 протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України є відновлення становища, що існувало до порушення, що узгоджується з приписами частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється з-поміж іншого шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав тощо.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За частиною 2 цієї статті формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Частинами 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України Про Державний земельний кадастр.

Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Об`єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка (ст. 10 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Статтею 11 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 1 статті 15 вказаного закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.

Відповідно до положень статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до статті 20 Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Як вже зазначалось, під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки всупереч закону визначено її цільове призначення як землі сільськогосподарського призначення.

Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки за категорією земель у Державному земельному кадастрі порушує принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення суперечить положенням статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини.

Слід також наголосити, що ці відомості щодо категорії за основним цільовим призначенням спірної земельної ділянки суперечать її правовому режиму, як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом розташування на ній пам`ятки археології місцевого значення поселення «Боромики-2», V-ІІ тис. до н.е., II-V ст.

За наведених обставин, враховуючи те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123 площею 5,3209 га накладається на земельну ділянку, на якій знаходиться пам`ятка археології і яка не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, подальша наявність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо неї як об`єкта цивільних прав порушуватиме основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).

Зі змісту наведеної норми слідує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та ін.).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123 площею 5,3209 га перебуває у комунальній власності.

На переконання суду, державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснена протиправно, адже належним розпорядником спірної земельної ділянки відповідно до статті 122 ЗК України є Чернігівська обласна державна адміністрація.

Водночас відповідний запис про речове право в Державному реєстрі речових прав формально наділяє Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області певними юридичними правами щодо земельної ділянки й одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача спрямоване на реалізацію права власника на формування земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, зумовленим особливим статусом землі.

Разом з тим суд зауважує, що реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з визначенням її меж, площі та цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення порушує право держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації на використання земельної ділянки за її цільовим призначенням з урахуванням встановлених законом обмежень на використання земель історико-культурного призначення.

Вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на неї є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

За встановлених судом обставин земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123 площею 5,3209 га, право власності на яку зареєстровано за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, належить до земель державної власності та не вилучалась у встановленому порядку, відтак позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку є належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямованим на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї призведе до припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24, в пунктах 161, 184 якої зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Враховуючи обставини справи, вимогу прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку суд кваліфікує як негаторний позов, зважаючи що власник земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат сторін.

Відповідно до ч.1. ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням спеціаліста (ч.3. ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8. ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста, прокурором надано наступні докази: договір №4-26 від 24.02.2026, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП «Елітзем», акт №4-26 від 02.03.2026 здачі-прийняття робіт (надання послуг), кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника Бойко Д.О.

Дослідивши надані докази, суд доходить висновку про те, що прокурором у повній мірі обґрунтовано та доведено належними доказами понесення ним витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста, на загальну суму 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, судові витрати у сумі 2500,00 грн, понесені із залученням спеціаліста, покладаються на відповідача. При цьому заперечення відповідача у цій частині судом до уваги не приймаються.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір у розмірі 7987,20 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Киселівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04412018) повернути земельну ділянку площею 5,3209 га кадастровий номер 7425581000:05:000:5123 державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації право власності за Киселівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером: 7425581000:05:000:5123 площею 5,3209га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2290393174255).

4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:05:000:5123.

5. Стягнути з Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Молодіжна, буд. 10, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15530, код ЄДРПОУ 04412018) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 7987,20 грн та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, в сумі 2500,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор

Часті запитання

Який тип судового документу № 141459780 ?

Документ № 141459780 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141459780 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141459780 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141459780 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141459780, Господарський суд Чернігівської області

Судове рішення № 141459780, Господарський суд Чернігівської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141459780 відноситься до справи № 927/842/26

Це рішення відноситься до справи № 927/842/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141459778
Наступний документ : 141459782