Ухвала суду № 141459392, 09.11.2026, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
922/1228/26
Номер документу
141459392
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"09" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1228/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.

учасники справи в засідання не з`явилися

розглянувши заяву ТОВ "ЛІНДСТРЕМ" вх. №13883 від 08.06.2026 з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюТовариство з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" правонаступником якого є Приватне Підприємство ЛВС ПАВЛІНпро визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне"інші учасники справи:

розпорядник майна - арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович

уповноважена особа учасника (засновника) боржника ОСОБА_1

кредитори:

- ТОВ "АТ БІОФАРМ"

- ТОВ "БІОС ЛАБ"

- ТОВ "СІНК ЕНЕРДЖІ"

- ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД"

- ТОВ "МЕГА КОРМ"

- ТОВ "Торгова компанія "НОВАТОРГ"

- ПП "ЛВС ПАВЛІН"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне", код ЄДРПОУ 31847986.

Ухвалою від 22.04.2026 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Птахофабрика Просяне", зокрема, було:

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" в загальній сумі 1 883 673,96 грн.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком до 09.10.2026 року.

Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (свідоцтво №1759 від 30.03.2016).

Також, 22.04.2026 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" код ЄДРПОУ 31847986.

Ухвалою суду від 24.06.2026 замінено ініціюючого кредитора у справі №922/1228/26 про банкрутство ТОВ "Птахофабрика Просяне" - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 34293400) на його правонаступника - Приватне Підприємство ЛВС ПАВЛІН (код ЄДРПОУ 40106790).

Ухвалою суду від 31.08.2026 припинено повноваження генерального директора (директора) ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" - Джимшиашвілі Михайла Гурамовича та покладено виконання обов`язків генерального директора (директора) ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича.

Ухвалою суду від 07.09.2026 залучено адвоката Багмет Каріну Едуардівну (свідоцтво ХВ № 002653 від 17.04.2024 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) уповноваженою особою учасника (засновника) ТОВ ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ, код ЄДРПОУ 31847986, як учасника справи № 922/1228/26.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "ЛІНДСТРЕМ" (вх. № 13883 від 08.06.2026 р.) з грошовими вимогами до боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" в розмірі 1 337 890,67 грн.

Заява ТОВ "ЛІНДСТРЕМ" подана через систему Електронний суд 08.06.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому суд розглядає її після попереднього засідання.

Ухвалою суду від 26.10.2026 було завершено попереднє засідання у справі №922/1228/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" код ЄДРПОУ 31847986.

23.06.2026 ТОВ ЛІНДСТРЕМ подані додаткові пояснення до заяви з грошовими вимогами (вх. №15285) та додаткові докази в підтвердження своїх вимог (заява вх. № 15495 від 25.06.2026), а саме: оригінали договору про надання послуг №2163 від 28.10.2024 з додатками.

Розпорядником майна грошові вимоги ТОВ "ЛІНДСТРЕМ" визнані, відповідно до звіту-повідомлення вх. №21147 від 28.08.2026 частково у загальному розмірі 359 473,16 грн.

Боржником подано відзив (вх. №21279 від 31.08.2026) на заяву ТОВ ЛІНДСТРЕМ в якому визнає суму основної заборгованості та надає свій контр розрахунок інфляційних втрат, річних та санкцій та не визнає заявлену суму компенсації вартості втраченого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Дослідивши вимоги заяви ТОВ ЛІНДСТРЕМ та подані кредитором документи в обґрунтування своїх вимог, судом було встановлено наступне.

28.10.2024 року між ТОВ «ЛІНДСТРЕМ» та ТОВ «Птахофабрика Просяне» було укладено Договір про надання послуг №2163, відповідно до якого Кредитор надавав Боржнику в тимчасове оплатне користування робочий одяг та послуги з його обслуговування, а Боржник зобов`язувався прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

На виконання умов Договору Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, передав Боржнику робочий одяг та систематично надавав послуги з його обслуговування, що підтверджується рахунками та Актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаними сторонами без зауважень.

Відповідно до п. 5.3 Додатку №3 до Договору оплата послуг здійснюється протягом 14 календарних днів з дня виставлення рахунку.

Так, Кредитор передавав в користування Боржнику робочий одяг, що підтверджується копіями Листів приміряння та Актів прийому-передачі одягу в користування, а саме:

Лист приміряння від 04.11.2024 р.

Акт прийому/передачі одягу в користування від 23.12.2024 року;

Лист приміряння від 10.06.2025 року;

Акт прийому/передачі одягу в користування від 31.07.2025 року.

На підставі наданих послуг Кредитором було виставлено Боржнику наступні рахунки та Акти:

Рахунок №331587 від 01.12.2025 на суму 77 564,78 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №331587 від 01.12.2025 на суму 77 564,78 грн.;

Рахунок №334060 від 29.12.2025 на суму 13 183,92 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №334060 від 29.12.2025 на суму 13 183,92 грн.;

Рахунок №334061 від 29.12.2025 на суму 77 762,18 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №334061 від 29.12.2025 на суму 77 762,18 грн.;

Рахунок №336533 від 26.01.2026 на суму 13 183,92 грн. ;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №336533 від 26.01.2026 на суму 13 183,92 грн. ;

Рахунок №336534 від 26.01.2026 на суму 78 217,45 грн. ;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №336534 від 26.01.2026 на суму 78 217,45 грн.;

Рахунок №338968 від 23.02.2026 на суму 13 183,92 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №338968 від 23.02.2026 на суму 13 183,92 грн.;

Рахунок №338969 від 23.02.2026 на суму 77 737,78 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №338969 від 23.02.2026 на суму 77 737,78 грн.;

Рахунок №341455 від 23.03.2026 на суму 13 183,92 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №341455 від 23.03.2026 на суму 13 183,92 грн.;

Рахунок №341456 від 23.03.2026 на суму 20 193,36 грн.;

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №341456 від 23.03.2026 на суму 20 193,36 грн.

Проте Боржник не здійснив оплату наданих послуг у встановлені Договором строки, внаслідок чого станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство за ним обліковується заборгованість у розмірі 344 449,70 грн.

Вказана заборгованість підтверджується Договором №2163 від 28.10.2024 з додатками, рахунками, Актами виконаних робіт (наданих послуг), а також бухгалтерською довідкою щодо розміру заборгованості Боржника, визнана розпорядником майна та боржником.

Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України та статті 903 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, а замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в порядку та строки, визначені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що заявлені ТОВ ЛІНДСТРЕМ грошові вимоги в частині суми основної заборгованості в розмірі 344 449,70 грн, підтверджені належними й допустимими доказами та визнані розпорядником майна й не оспорені боржником, суд вважає за необхідне заяву в цій частині задовольнити.

Також, відповідно до поданої заяви кредитор заявляє, грошові вимоги в розмірі:

20 393,99 грн пеня;

62 214,48 грн 20 % штраф;

13 393,53 грн інфляційні втрати;

2 030,51 грн 3 % річних.

Вирішуючи заяву в частині цих вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3 Додатку №3 до Договору №2163 від 28.10.2024 року оплата послуг здійснюється протягом 14 календарних днів з дня виставлення рахунку.

Умовами Договору №2163 від 28.10.2024 року, а саме п.п. 6.1. та 6.2., передбачено обов`язок виконавця надсилати замовнику в електронному вигляді або надавати в паперовому вигляді відповідні рахунки за послуги.

Пунктом 5.5 Додатку №3 передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право на пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України правовим наслідком прострочення грошового зобов`язання є обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Отже, як застосування договірної відповідальності, так і здійснення нарахувань за ст. 625 ЦК України передбачають необхідність достовірного встановлення моменту виникнення прострочення, його тривалості та суми заборгованості, яка існувала протягом відповідного періоду.

Водночас, кредитор визначив початок прострочення за кожним рахунком шляхом додавання 14 календарних днів безпосередньо до дати рахунку, внаслідок чого здійснював нарахування починаючи з:

- 16.12.2025 за рахунком №331587 від 01.12.2025;

- 13.01.2026 за рахунком №334060 від 29.12.2025 та за рахунком №334061 від 29.12.2025;

- 10.02.2026 за рахунком №336533 від 26.01.2026 та за рахунком №336534 від 26.01.2026;

- 10.03.2026 за рахунком №338968 від 23.02.2026 та за рахунком №338969 від 23.02.2026 ;

- 07.04.2026 за рахунком №341455 від 23.03.2026 та за рахунком №341456 від 23.03.2026.

Однак належних доказів направлення боржнику кожного із зазначених рахунків саме на дату, якою датується рахунок, кредитором не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 45 КУзПБ покладає на кредитора обов`язок подати документи, що підтверджують заявлені ним грошові вимоги.

Таким чином, кредитор повинен довести не лише існування основної заборгованості, а й конкретний момент виникнення прострочення, оскільки від нього безпосередньо залежить право на пеню та 20 % штраф, а також період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Разом з тим у матеріалах, поданих самим кредитором, наявні докази, які дозволяють встановити інший, документально підтверджений момент направлення рахунків.

Так, 19.03.2026 року кредитором було направлено боржнику претензію №3757 від 19.03.2026 року через систему M.E.Doc, що підтверджується наданим кредитором електронним документом із відміткою про доставлення контрагенту. Разом із цією претензією боржнику були направлені рахунки №331587, №334060, №334061, №336533, №336534, №338968 та №338969, які безпосередньо зазначені у переліку додатків до претензії.

Відтак, за відсутності доказів більш раннього направлення цих рахунків, 19.03.2026 року є найбільш ранньою належним чином підтвердженою датою їх надання боржнику, яка може бути покладена в основу розрахунку відповідальності.

З урахуванням 14 календарних днів, установлених п. 5.3 Додатку №3, строк оплати сплив 02.04.2026 року, прострочення розпочалося 03.04.2026 року. Станом на 21.04.2026 року включно, тобто до дати (22.04.2026 року) відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, період прострочення становить 19 календарних днів.

Щодо 20 % штрафу у розмірі 62 214,48 грн, то ці вимоги не підлягають визнанню у повному обсязі, оскільки обов`язковою договірною умовою його застосування є прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, тоді як підтверджений належними доказами період прострочення до введення мораторію становить лише 19 календарних днів.

Стосовно інфляційних втрат слід зазначити, що прострочення тривало з 03.04.2026 року по 21.04.2026 року, тобто 19 календарних днів квітня 2026 року.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 визначила, що у разі прострочення у неповному місяці понад 15 календарних днів такий період за математичним підходом округлюється до одного місяця і при розрахунку враховується індекс інфляції за відповідний місяць.

Окремо слід зазначити щодо рахунків №341455 та №341456 від 23.03.2026 року - кредитором також не надано доказів направлення боржнику цих рахунків саме на дату, якою вони датовані.

Водночас, кредитором надано докази направлення цих рахунків боржнику аж 23.04.2026 року через систему M.E.Doc разом із претензією від 21.04.2026 року. Тож, виходить, що рахунки №341455 та №341456 від 23.03.2026 року були надіслані кредитором боржнику вже після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на нарахування пені, відсотків річних, інфляційних втрат та інших санкцій.

Отже, за результатами перевірки та здійсненого перерахунку із заявлених кредитором штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат документально обґрунтованими є вимоги в сумі 4 857,86 грн пені, 485,80 грн 3 % річних та 4 355,00 грн інфляційних втрат. Вимоги щодо 20 % штрафу визнанню не підлягають.

Таким чином, грошові вимоги ТОВ «ЛІНДСТРЕМ» у цій частині підлягають визнанню в розмірі 9 698,66 грн, з яких 4 857,86 грн пені, 485,80 грн 3 % річних та 4 355,00 грн інфляційних втрат.

Також, відповідно до поданої заяви кредитор заявляє, грошові вимоги в розмірі 13 309,32 грн компенсація вартості пошкодженого робочого одягу.

Вирішуючи питання щодо визнання вимог в цій частині, суд виходить з наступного.

Кредитором заявлено до визнання 13 309,32 грн компенсації вартості 25 одиниць робочого одягу, які за його твердженням, були повернуті боржником у пошкодженому стані. Кредитор надає відповідний розрахунок, у якому заявляє про повернення йому комплектів робочого одягу, що перебували в користуванні. Також заявляє: «Повернення робочого одягу здійснюється Замовником у зв`язку з припиненням умов Договору № 2163 від 28.10.2024, а саме у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за надані послуги.».

Але фактичні обставини підтверджують факт суперечливої поведінки кредитора з урахуванням чого дії щодо нарахування вказаної компенсації є безпідставними з огляду на наступне.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що 04.03.2026 року кредитором особисто було здійснено забір у боржника майна - одягу. У цей день сторонами підписано Акт повернення майна з користування за Договором №2163 від 28.10.2024, згідно якого: 545 одиниць - кількість од., що повертається; 26 одиниць уже знаходилися у пральні Ліндстрем; разом 571 одиниця.

При цьому цей акт підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень щодо пошкодження, непридатності, плям, неможливості ремонту чи іншого неналежного стану повернутих виробів.

Надалі у Претензії №П-3757 від 19.03.2026 року сам кредитор підтвердив:

- що забір у боржника 571 одиниці одягу здійснено ним особисто;

- що фізично цей одяг у зазначеній кількості перебуває на території виконавця;

- претензії щодо стану одягу кредитором не заявлено.

Але, водночас зазначив, що вони нібито ще не вважаються прийнятими на склад для остаточного повернення. У даній претензії кредитор також визначив власний порядок завершення повернення, зазначивши, що офіційне зарахування майна на баланс складу та припинення зобов`язань щодо його утримання відбудеться після юридичного розірвання договору або отримання офіційного письмового запиту замовника на припинення обслуговування та повернення майна, і що при остаточному прийманні має бути здійснено «детальне дефектування». Однак, такі умови не закріплені а ні договором, а ні актом від 04.03.2026, за яким повернуто робочий одяг.

Також, в матеріалах справи наявний наданий самим кредитором Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №341456 від 23.03.2026 року, підписаний сторонами. Порівняння цього акта з попереднім Актом №338969 від 23.02.2026 року свідчить, що кількість робочого одягу, який обслуговувався кредитором, зменшився з 768 до 197 одиниць, тобто рівно на 571 одиницю.

Такі обставини свідчать, що кредитор фактично врахував повернення зазначеного майна у власному обліку наданих послуг та припинив нарахування плати за його обслуговування, попри викладене ним у претензії твердження про те, що припинення обслуговування відбудеться лише після настання додаткових подій.

Таким чином, вже станом на 23.03.2026 року кредитор фактично припинив обслуговування 571 одиниці, які згідно з Актом від 04.03.2026 були йому повернуті боржником.

Водночас, 30.03.2026 року сторонами підписано наступний Акт повернення майна, за яким кредитор прийняв ще 271 одиницю одягу. І цей двосторонній документ також не містить жодного зауваження щодо пошкодження чи непридатності повернутого майна.

Проведене зіставлення індивідуальних ID виробів дає підстави встановити, що із 25 одиниць, за які кредитор згодом заявив компенсацію, 20 одиниць були прийняті ним вже з 04.03.2026 року, а решта 5 були прийняті 30.03.2026 року.

23.04.2026 року (після відкриття провадження у справі), кредитор направляє боржнику нову претензію від 21.04.2026 року, у якій повідомляє лише про наявну заборгованість у сумі 344 449,70 грн, а також повідомляє про можливе припинення надання послуг. Відповідно у вказаній претензії кредитор просить погасити наявну заборгованість.

Тож, у даній претензії кредитором не заявляється а ні про пошкодження 25 одиниць одягу, а ні про проведення їх дефектування, а ні про виникнення у боржника обов`язку компенсувати їх вартість.

Отже, станом на момент відкриття 22.04.2026 року провадження у справі про банкрутство наявні документи відображають зовсім інші обставини, а ніж ті про які говорить кредитор: одяг, відносно якого у кредитора виникли питання про пошкодження, був повернутий кредитору; відповідна кількість була виключена ним із подальшого обслуговування; двосторонні акти повернення не містять зауважень; у березневій та квітневій претензіях вимога щодо пошкодженого одягу відсутня.

І лише у травні 2026 року кредитор уперше заявив, що 25 одиниць раніше повернутого одягу, нібито, мали дефекти, та сформував вимогу про сплату 13 309,32 грн, відображену у рахунку №108 і в повідомленні про дострокове розірвання Договору. Саме у складеному кредитором в односторонньому порядку розрахунку вперше з`являються формулювання причин компенсації плями, неможливість ремонту, безповоротна зміна виробу тощо.

При цьому доказів того, коли саме після приймання одягу були виявлені зазначені дефекти, ким і за яких обставин вони встановлені, чи проводилося заявлене самим кредитором «детальне дефектування», та чи існували ці пошкодження саме на момент повернення одягу боржником, матеріали заяви не містять. Фактично підставою вимоги є виключно односторонній документ, складений кредитором уже після завершення приймання майна та після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Чинне законодавство не встановлює спеціальної форми дефектного акта для робочого одягу, однак кредитор повинен довести належними доказами, щодо кожного конкретного виробу, сам факт настання передбаченої договором підстави для компенсації, стан виробу на момент його повернення, характер пошкодження, його відповідність конкретній підставі, визначеній п. 4.1 Додатку №1.1, причинний зв`язок із діями/обставинами, за які відповідає боржник, а також розмір заявленої компенсації. При цьому розмір збитків відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України доказується кредитором, а отже саме на кредитора покладається обов`язок надати належні та допустимі докази, які підтверджують як факт понесення збитків, так і їх конкретний розмір та причинний зв`язок із порушенням зобов`язання боржником.

Складений кредитором постфактум односторонній розрахунок, за відсутності документа про проведення заявленого ним самим «детального дефектування», не підтверджує зазначених ним обставин.

Окремо наведені обставини свідчать про очевидну суперечливість поведінки кредитора, яка не узгоджується із закріпленими у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України засадами добросовісності, розумності та справедливості при здійсненні цивільних прав.

Кредитор особисто забрав майно, прийняв його без зауважень та фактично виключив із подальшого обслуговування, після чого одяг перебував виключно у його фактичному володінні та контролі. Попри це ані у березні, ані у квітні 2026 року жодних претензій щодо пошкодження майна кредитор не заявляв, а відповідну вимогу сформував лише у травні 2026 року. Така зміна поведінки постфактум має ознаки venire contra factum proprium (доктрина (принцип) заборони суперечливої поведінки) та не може створювати для кредитора переваг у доказуванні заявленої ним грошової вимоги.

Окрім іншого, наданий кредитором розрахунок суми компенсації також не відповідає наданому Прайс-листу.

Так, відповідно до п. 4.2 Додатку №1.1 розрахунок здійснюється виходячи з цін Прайс-листа - Додатку №2.1, однак щодо всіх шести моделей одягу кредитором у розрахунку застосовано вихідні ціни, збільшені рівно на 10 % порівняно з погодженим сторонами Прайс-листом. Наприклад, щодо моделі 8014 замість 957,71 грн використано 1 053,48 грн, щодо моделі 8008 - замість 731,04 грн використано 804,14 грн, щодо моделі 18431 - замість 908,48 грн використано 999,33 грн. Обґрунтування щодо застосування відмінних від прайсу цін кредитором не надано.

Окремо слід звернути увагу на безпідставне включення кредитором ПДВ до розміру заявленої компенсації. Так, у рахунку №108 до визначеної кредитором вартості 25 одиниць пошкодженого одягу у розмірі 11 091,10 грн додатково нараховано 2 218,22 грн ПДВ, внаслідок чого загальний розмір вимоги визначено у сумі 13 309,32 грн.

Разом з тим предметом заявленої вимоги є не оплата поставленого боржнику товару чи наданої послуги, а саме компенсація вартості майна кредитора у зв`язку з його нібито пошкодженням. Відповідно до актуальної позиції Державної податкової служби України кошти, що надходять платнику податку як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, не включаються до бази оподаткування ПДВ (https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?id=43739&src=ques&utm_source=chatgpt.com).

Таким чином, заявлені кредитором вимоги в частині 13 309,32 грн компенсації вартості пошкодженого робочого одягу не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки факт, час і обставини виникнення пошкоджень 25 одиниць одягу документально не зафіксовані, а сам кредитор після їх фактичного прийняття та виключення з обслуговування тривалий час жодних претензій щодо стану цього майна не заявляв, а тому вимоги в цій частині визнанню не підлягають та відхиляються судом.

Також, кредитором заявлено про нарахування боржнику компенсації вартості втраченого (не повернутого) одягу в розмірі 41 173,81 грн. на підставі рахунків № 98 від 14.05.2026.

Стосовно цих вимог, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Акта повернення майна з користування від 04.03.2026 року боржником було повернуто кредитору 545 одиниць робочого одягу, ще 26 одиниць перебували у пральні кредитора, а 317 одиниць залишалися неповернутими. Надалі, за Актом від 30.03.2026 року, кредитору повернуто ще 271 одиницю, а неповернутими залишилися 46 одиниць. За Актом від 06.05.2026 року додатково повернуто ще 2 одиниці. Таким чином, кількісний залишок неповернутого одягу становив 44 одиниці.

Разом з тим наведені акти містять інформацію лише у розрізі моделей та кількості виробів. Жоден із них не містить індивідуальних ID (електронних ідентифікаторів) тих конкретних одиниць одягу, які не були повернуті.

Натомість у складеному кредитором в односторонньому порядку розрахунку вже зазначено 44 конкретні індивідуальні ID виробів, щодо кожного з яких визначено строк служби, відсоток компенсаційної вартості та суму компенсації. При цьому доказів, які дозволяли б встановити, що саме ці 44 вироби є тими одиницями, які залишилися неповернутими за двосторонніми актами, кредитором не надано, що має істотне значення, оскільки розмір компенсації залежить від строку служби кожної конкретної одиниці.

Так, пунктом 4.1 Додатку №1.1 до Договору визначено строк можливого перебування одягу в обслуговуванні - 36 місяців, а для вогнезахисних моделей - 24 місяців. Окремо у наданому кредитором «Порядку розрахунку вартості робочого одягу» прямо зазначено, що клієнту може бути передано як нову, так і вже використану одиницю одягу, яка повернулася з попередньої експлуатації, пройшла прання, ремонт та підготовку до повторного використання. Також кредитор у «Порядку розрахунку вартості робочого одягу» зазначає, що кожен виріб має індивідуальний чип, який містить інформацію про дату введення в експлуатацію, історію прань, ремонти та періоди перебування на складі, а саме ці дані використовуються для визначення фактичного віку конкретної одиниці.

За таких, дослідивши надані кредитором документи з метою встановлення фактичного стану переданого боржнику робочого одягу - чи був він новим, чи вже перебував у попередній експлуатації, та з метою встановлення реального віку одягу на момент передачі боржнику у користування, встановлено, що акти передачі одягу боржнику не містять жодних відомостей про те, чи передавався новий або вже використаний одяг, не містять таких відомостей й інші надані кредитором документи. Лише у складеному кредитором в односторонньому порядку «Розрахунку суми компенсації вартості виробів» щодо спірних 44 неповернутих одиниць зазначено конкретні індивідуальні ID та визначено строк служби кожного виробу, від якого безпосередньо залежить відсоток і розмір компенсації.

Отже, визначений кредитором строк служби кожної з 44 одиниць фактично ґрунтується виключно на відомостях, наведених ним самим в односторонньому розрахунку, тоді як первинних даних чипів або витягів із системи обліку, які дозволяли б підтвердити дату введення конкретного виробу в експлуатацію, його попереднє використання та, відповідно, реальний вік на момент передачі боржнику, кредитором не надано.

Відтак неможливо перевірити ані належність конкретних ID до неповернутого майна, ані строк служби кожної одиниці, ані правомірність застосованого кредитором відсотка компенсації.

Крім того, використані кредитором вихідні ціни не відповідають цінам, зазначеним у Прайс-листі. Зокрема, щодо моделі 18431 застосовано 940,42 грн замість 908,48 грн, моделі 18436 - 1 634,74 грн замість 1 554,63 грн, моделі 17959 - 792,86 грн замість 720,78 грн.

Обґрунтування щодо застосування відмінних від Прайс-листа цін кредитором не надано.

Окремо у рахунку №98 до визначеної кредитором компенсаційної вартості у розмірі 34 311,51 грн додатково нараховано 6 862,30 грн ПДВ, внаслідок чого загальний розмір вимоги склав 41 173,81 грн.

Водночас предметом вимоги є компенсація вартості втраченого майна кредитора, а не оплата поставленого товару чи наданої послуги, тому включення ПДВ до такої компенсації також належним чином не обґрунтовано.

Окремо варто звернути увагу й на встановлені розбіжності щодо кількості неповернутого одягу.

Так, встановлено наступне:

- за Актом прийому/передачі одягу в користування від 23.12.2024 боржнику передано 766 одиниць;

- за Актом прийому/передачі одягу в користування від 31.07.2025 додатково передано 96 одиниць (разом вже - 862 одиниці;

- за Актом повернення від 04.03.2026 повернуто 545 одиниць, при цьому ще 26 одиниць вже перебували у пральні кредитора, тобто фактично у володінні кредитора знаходилася 571 одиниця;

- за Актом від 30.03.2026 повернуто ще 271 одиницю;

- за Актом від 06.05.2026 повернуто ще 2 одиниці.

Отже, із 862 переданих у користування одиниць у володіння кредитора фактично повернулося 844 одиниці (545 + 26 + 271 + 2), а арифметична різниця становить 18 одиниць, а не заявлені кредитором 44 одиниці.

Таким чином, з наданих кредитором документів вбачається, що у боржника можуть перебувати залишки неповернутого одягу у кількості 18 одиниць. Водночас з наявних матеріалів неможливо достеменно встановити індивідуальний склад такого майна, строк служби конкретних виробів, правильність застосованих коефіцієнтів та вихідних цін.

Також, в своєму відзиві на заяву з грошовими вимогами, боржником повідомлено суд про те, що такий одяг не є безповоротно втраченим та боржником здійснюються дії щодо його повернення від працівників у користуванні яких він знаходився.

Відтак заявлена кредитором вимога про компенсацію вартості втраченого робочого одягу у розмірі 41 173,81 грн належними та допустимими доказами у заявленому розмірі не підтверджена та визнанню не підлягає.

Також, кредитором заявлено до визнання 840 925,33 грн штрафної компенсації відповідно до п. 7.4 Додатку №1.1 до Договору на підставі рахунку №112 від 14.05.2026 року.

Стосовно цих вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.4 Додатку №1.1 обов`язок замовника сплатити штрафну компенсацію виникає у разі дострокового розірвання Договору виконавцем через порушення замовником його умов. Сам рахунок №112 також визначає підставу нарахування як «Штраф за дострокове припинення дії (розірвання) Договору».

Отже, порушення умов Договору створює для кредитора право на його дострокове розірвання, однак грошова вимога щодо штрафної компенсації пов`язана саме з реалізацією такого права.

Станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство - 22.04.2026 року - Договір кредитором розірваний не був.

Фактично право на дострокове розірвання кредитор реалізував лише 14.05.2026 року, направивши Повідомлення №П-3780, і цього ж дня сформував рахунок №112 на суму 840 925,33 грн.

Тому твердження кредитора про те, що Повідомлення від 14.05.2026 лише «формалізувало» вже існуючу штрафну вимогу, є необґрунтованим. Право кредитора достроково розірвати Договір та вже виникле право вимагати штраф у зв`язку з його фактичним достроковим розірванням не є тотожними.

Крім того, станом на 14.05.2026 року вже діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання вимог, на які поширюється мораторій

Крім того, заявлений розмір штрафної компенсації не підтверджений належними доказами та визначений з відступом від умов Договору.

Пунктом 7.4 Додатку №1.1 передбачено, що коли кількість виставлених рахунків становить 13 і більше, штраф визначається як сума останніх 13 рахунків. Натомість кредитор самостійно застосував не передбачений Договором «метод консолідації рахунків за звітні періоди», включивши до розрахунку аж 22 рахунки починаючи з 21.04.2025 року, внаслідок чого визначив суму 840 925,33 грн. При цьому значна частина рахунків, безпосередньо покладених кредитором в основу цього розрахунку, до матеріалів заяви взагалі не надана.

За таких обставин вимога кредитора про визнання 840 925,33 грн штрафної компенсації є необґрунтованою та визнанню не підлягає.

Крім того ТОВ ЛІНДСТРЕМ при зверненні до суду з заявою про грошові вимоги до боржника було сплачено судовий збір в розмірі 5 324,80 грн.

Отже, сплачений кредитором судовий збір також підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 ст. 64 КУзПБ визначено черговість задоволення вимог кредиторів:

1) у першу чергу задовольняються:

- вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

вимоги кредиторів за договорами залучення проміжного та/або нового фінансування у процедурі превентивної реструктуризації;

2) у другу чергу задовольняються:

- вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Пенсійного фонду України за громадян, які застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Пенсійному фонду України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

- вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Із урахуванням вищевикладеного, грошові вимоги кредитора ТОВ "ЛІНДСТРЕМ" до боржника ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ", які визнані судом підлягають включенню до реєстру кредиторів боржника у такій черговості:

1) 5 324,80 грн - витрати зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника - перша черга задоволення;

2) 349 290,50 грн, які складаються з: основного боргу - 344 449,70 грн; інфляційних втрат - 4 355,00 грн; 3 % річних - 485,80 грн - четверта черга задоволення;

3) 4 857,86 грн - пеня - шоста черга задоволення.

Приписами ч. 1 ст. 45 КУзПБ встановлено, що Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Заява ТОВ ЛІНДСТРЕМ подана з пропуском встановлених приписами ч. 1 ст. 45 КУзПБ строків.

Таким чином ТОВ ЛІНДСТРЕМ є конкурсним кредитором без права голосу.

Керуючись статтями 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73-79, 86 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" вх. № 13883 від 08.06.2026 з грошовими вимогами до ТОВ "Птахофабрика Просяне" частково.

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" в загальному розмірі 359 473,16 грн, у такій черговості:

1) 5 324,80 грн - перша черга задоволення

2) 349 290,50 грн - четверта черга задоволення

3) 4 857,86 грн - шоста черга задоволення.

Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" в розмірі 983 742,31 грн.

Зобов`язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 09.11.2026.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2026.

СуддяПрохоров С.А.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141459392 ?

Документ № 141459392 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141459392 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141459392 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141459392 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141459392, Господарський суд Харківської області

Судове рішення № 141459392, Господарський суд Харківської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141459392 відноситься до справи № 922/1228/26

Це рішення відноситься до справи № 922/1228/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141459390
Наступний документ : 141459394