Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про зупинення провадження у справі
11 листопада 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/487/26
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
розглянув матеріали справи
за позовом: Монастириської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гринчишина Михайла Богдановича
про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 267 041 грн 56 коп.
за участі представників:
позивача: Туранський В.В., самопредставництво;
відповідача: Молень Р.Б., адвокат.
ВСТАНОВИВ
На розгляді Господарського суду Тернопільської області заходиться справа за позовом Монастириської міської ради до Фізичної особи-підприємця Гринчишина Михайла Богдановича про стягнення коштів.
Ухвалою суду 12.10.2026 повідомлено сторін про оголошення перерви на 11 листопада 2026 року на 09 год. 30 хв.
Через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Гринчишина Михайла Богдановича надійшло клопотання (вх.№8221 від 12.10.2026) про зупинення провадження у справі до припинення перебування останнього у складі Збройних Сил України. Клопотання обґрунтоване тим, що з 01.03.2022 відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України за призовом під час мобілізації. До вказаного клопотання відповідачем додано копію військового квитка та копію посвідчення учасника бойових дій.
У призначене підготовче засідання 11.11.2026 представник позивача прибув, проти поданого клопотання відповідача заперечив, надав свої додаткові пояснення.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав подане клопотання та надав свої додаткові пояснення.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання у судовому засіданні суд вважає за необхідне провадження у даній справі зупинити, з наступних міркувань.
У розумінні законодавця зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, котре зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства
Так, пункт 3 частини 1 ст. 227 ГПК України містить імперативну вказівку, в силу якої суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
На переконання суду, ця норма є спеціальною гарантією реальної участі військовослужбовця у судовому процесі в період виконання ним конституційного обов`язку захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, закріпленого у ст.65 Конституції України. Вона має застосовуватися разом із засадами рівності, змагальності та диспозитивності, передбаченими статтями 2, 7, 13 і 14 ГПК України
Вирішуючи питання щодо застосування наведеної процесуальної норми до спірних правовідносин суд зважає на правові позиції з даного приводу, що викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 по справі № 754/947/22.
Так, аналізуючи, зокрема, норми пункту 3 частини 1 ст. 227 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, що: "... зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.".
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду у пункті 76 вказаної постанови зазначила, що правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК), мають для суду визначальний характер. Формулювання "суд зобов`язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Крім цього, в пунктах 95, 96 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зауважила, що є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні конструкції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК) була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога - військовослужбовців.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227) в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відтак, у п.117 цитованої вище постанови , Велика Палата Верховного Суду вказала, що під час застосування правил пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України , судам потрібно виходити з такого:
"... 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан";
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні".
Тому для застосування п.3 ч.1 ст.227 ГПК не вимагається окремий доказ переведення конкретної військової частини на воєнний стан або її безпосередньої участі у бойових діях.
Щодо підтвердження проходження служби використане формулювання не встановлює закритого переліку і не зводить доказування лише до якогось одного доказу. Так, із наявних у справі матеріалів слідує, що 01.03.2022 ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 виданому 04.05.2000 року. Як слідує з посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 від 30.06.2025 відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_3 . Тобто, військовий квиток є належним доказом того, що військовослужбовець перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила на значенні волевиявлення військовослужбовця. Якщо він чітко бажає продовжувати розгляд особисто або через представника, суд має врахувати таку волю; якщо ж військовослужбовець просить застосувати гарантію і пояснює об`єктивні перешкоди для участі, передбачений законом обов`язок суду зупинити провадження зберігається.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК суди враховують висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Висновок Великої Палати має перевагу перед висновками колегій, палат, об`єднаних палат касаційних судів.
Подання відповідачем клопотання про зупинення провадження свідчить про його чітке волевиявлення скористатися передбаченою законом процесуальною гарантією і заяв про продовження судового розгляду, всупереч цьому клопотанню, від нього не надходило.
З огляду на викладене в сукупності , суд зупиняє провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 3 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Керуючись п.3 ч. 1 ст. 227, ст. 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Клопотання (вх.№8221) від 12.10.2026 про зупинення провадження у справі задовольнити.
2. Зупинити провадження по справі № 921/487/26 до припинення перебування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
3. Зобов`язати сторони по справі повідомити суд про усунення обставин, з приводу яких зупиняється провадження у справі.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України у строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України. Повний текст ухвали підписано 13.11.2026.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко
Судове рішення № 141459316, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 921/487/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: