Рішення № 141459134, 05.11.2026, Господарський суд Полтавської області

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
917/1532/26
Номер документу
141459134
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 Справа № 917/1532/26

Суддя Господарського суду Полтавської області Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24388300,

до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 43, код ЄДРПОУ 34987557,

про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення обтяжень на нерухоме майно,

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026р. позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, у якій просить усунути перешкоди у здійсненні Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, 76 м. Кременчук Полтавської області, шляхом припинення обтяжень (арешт, архівний запис) №1749361, зареєстроване 10.03.2005 року на підставі постанови державного виконавця Крюківського управління юстиції від 19.01.2000 року та №1755068, зареєстроване 11.03.2005 року на підставі повідомлення ВДВС Крюківського районного управління юстиції №1101 від 13.07.2001 року.

У обгрунтування позовних вимог позивач надає наступні докази (копії): рішення Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області від 22.04.1993 року «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Кременчуцької міської, Автозаводської та Крюківської районних Рад народних депутатів» з додатками; рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.10.2025 року «Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади та реєстрацію права власності»; довідка з МБТІ від 15.09.2025 за р.№61/4407/2; копія технічного паспорту; рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.08.2025 року «Про присвоєння адреси прибудови до житлового будинку, гаражам в м. Кременчуці Полтавськї області»; витяг про техінвентаризацію (витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес ЄДЕС у сфері будівництва); повідомлення 1101 від 13.07.2001р.; відповідь на запит Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори від 16.03.2026 №546/01-16 з додатком (Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19. 01. 2000р.) ; запит від 21.01.2026 № 03-12/30; запит від 16.02.2026 № 03-12/70; відповідь Крюківського ВДВС у м. Кременчуці від 11.02.2026 № 22807; відповідь Крюківського ВДВС у м. Кременчуці від 27.02.2026 № 31004; інформація з ДРРП на нерухоме майно від 02.03.2026 №466305297; ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука про відмову у відкритті провадження у справі по справі №537/4322/26 від 02.07.2026; відповідь на заяву Господарського суду Полтавської області за №01- 16/552/2026 від 17.07.2026 і ін.

Ухвалою від 10.08.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засідання, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору. Копії ухвали направлено сторонам та доставлено до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд (довідки про доставку а.с.57-58).

Ухввлою від 02.09.2026р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

14.09.2026р. від відповідача надійшла заява про проведення засідання без участі його представника, при розгляді справи відповідач покладається на розсуд суду (а.с.70-71).

Ухвалою від 15.09.2026р. відкладено підготовче засідання на 15.10.26р.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Першу Кременчуцьку нотаріальну контору Сумського міжрегіонального Управління МЮ України, посилаючись на те, що саме Першою Кременчуцькою державню нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження за номером 1749361 та 1755068.

Протокольною ухвалою від 15.10.26р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, встановивши відсутність підстав для такого залучення, виодячи з приписів ст.50 ГПК України; закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2026р.

При цьому 28.10.2028р. від Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника контори та прийняття рішення на розсуд суду.

04.11.2026р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на постанову ВП ВС від 26.11.2019р. у справі №905/386/18 та постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Розглянуши даний відзив, суд встановив таке: Ухвалою від 10.08.2026р., яка отримана відповідачем 11.08.2026р., встановлено строк на подання відзив уна позовну заяву 15 днів з дня отримання ухвали суду. У вказаний строк відзив на позов поданий не був. Натомість, він надійшов до суду зі значним пропуском строку на його подання, без клопотання про поновлення строку на його поновлення. Згідно ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до викладеного, суд залишає поданий відповідачем 10.08.2026. відзив без розгляду.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є органом місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальної громади міста Кременчука, сіл Потоки, Придніпрянське, Мала Кохнівка, Соснівка здійснює повноваження власника щодо об`єктів комунальної власності.

Як вказано позивачем, на балансі комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства «Автозаводське» обліковується об`єкт комунальної власності за адресою: вул. Дніпрова, 76 в м. Кременчуці Полтавської області (згідно рішення Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області від 22.04.1993 р. «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Кременчуцької міської, Автозаводської та Крюківської районних Рад народних депутатів») та нерухомість - прибудова до дев`ятиповерхового житлового будинку (приміщення колишнього КГЖЕП «Крюківське») з розташованими поруч гаражами.

На теперішній час об`єкт нерухомого майна не зареєстровано, але Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області 17.10.2025 прийнято рішення, яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають державній реєстрації. При поданні відповідного пакету документів, визначених законодавством, до Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області для опрацювання було з`ясовано з даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що на об`єкт нерухомого майна комунальної власності по вул. Набережна лейтенанта Дніпрова, 76 (статус нежитлове, добудоване) зареєстровано обтяження (заборону на відчуження): реєстратор - Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження №1749361, дата реєстрації 10.03.2005, підстава, Постанова, б/н від 19.01.2000 Державної виконавчої служби Крюківського управління юстиції та №1755068, дата реєстрації 11.03.2005, підстава обтяження - повідомлення 1101 від 13.07.2001 Державна виконавча служба Крюківського управління юстиції.

Як вказує позивач, за адресою: м. Кременчук, вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, буд. 76 на сьогодні обліковується житловий будинок. Нежитловому приміщенню (прибудові до житлового будинку) та гаражам рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.08.2025 №2005 «Про присвоєння адреси прибудові до житлового будинку, гаражам в м. Кременчуці Полтавської області» присвоєно нову адресу: м. Кременчук, набережна Лейтенанта Дніпрова, буд. 76-В.

З метою встановлення підстав існування зазначених обтяжень позивач звернувся до Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області з відповідними заявами від 21.01.2026 та від 16.02.2026 щодо зняття арешту з вищезазначеного нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, буд. 76.

Листами Крюківського відділу державної виконавчої служби зазначено, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні будь-які відомості щодо виконавчих проваджень, у межах яких було накладено зазначені арешти. Також відповідачем повідомлено, що відповідні виконавчі провадження перебували на виконанні до запровадження автоматизованих реєстрів виконавчих проваджень, а матеріали завершених виконавчих проваджень підлягали знищенню після закінчення строків зберігання.

Так, листами від 11.02.2026 №22807 та від 27.02.2026 №31004 Крюківським відділом ДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області повідомлено , що арешт на нерухоме майно за адресою: вул. Набережна лейтенанта Дніпрова, 76 м. Кременчук, накладено на підставі повідомлення Відділу державної виконавчої служби Крюківського районного управління Юстиції №1101 від 13.06.2001. На підставі вказаного повідомлення та постанови від 19.01.2000 ДВС Крюківського управління юстиції 10.03.2005 та 11.03.2005 року Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження за номером 1749361 та 1755068.

З метою отримання інформації про виконавче провадження, в межах якого було накладено вказаний вище арешт, здійснено перевірку відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження та встановлено, що у даному реєстрі відсутні будь-які відомості про виконавчі провадження, в яких Кременчуцька міська рада виступаєте боржником. Враховуючи викладене вище, арешт на майно було накладено у межах виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції ще до початку функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження та до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження. Тому у цих інформаційно-комунікаційних системах відсутні будь-які відомості про відповідне виконавче провадження. До того ж матеріали всіх завершених виконавчих проваджень підлягають знищенню після закінчення трирічного (або річного) строку їх зберігання (залежно від виду виконавчого документа), передбаченого пунктом 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05. 07.1999 № 470/7, пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, у редакції цих нормативноправових актів, які діяли на момент прийняття відповідного рішення.

Відтак, внаслідок зазначеного вище відсутня можливість встановити та перевірити наявність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна.

Питання зняття арешту з майна боржника на данина час регулюється ст. ст. 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу ХІШ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств обороннопромислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що на даний час відсутні будь-які документи або відомості, які б підтверджували існування чинного виконавчого провадження чи наявність правових підстав для подальшого існування зазначених арештів. Наявність таких записів створює перешкоди для реалізації повноважень власника та унеможливлює проведення державної реєстрації права комунальної власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, позивачем доведено, що накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як власника, щодо вільного розпорядження майном.

З метою встановлення сторін виконавчого провадження та отримання копії судового рішення, на виконання якого було видано виконавчий документ, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області. У відповіді Господарського суду Полтавської області зазначено, що справа №3/129, за результатами розгляду якої було видано наказ, на підставі якого відкривалося виконавче провадження, відповідно до наказу №3 від 28.02.2008 та Акта №1 від 14.05.2008 «Про виділення для знищення документів і справ, які не підлягають зберіганню та не мають науковоісторичної цінності та втратили практичне значення» була знищена у зв`язку із закінченням строків її зберігання. У зв`язку із знищенням судової справи Господарський суд Полтавської області повідомив про відсутність можливості надати матеріали справи для ознайомлення або видати копію судового рішення. Отже, станом на день звернення до суду відсутні будь-які документи, які б надавали можливість встановити сторін виконавчого провадження, його стягувача та боржника, стан виконання судового рішення та факт закінчення або незакінчення виконавчого провадження.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вжито всіх можливих та залежних від нього заходів для встановлення осіб, в інтересах яких були накладені арешти, та підстав їх подальшого існування.

Однак отримані від державних органів офіційні відповіді свідчать про об`єктивну неможливість встановлення таких обставин у зв`язку зі знищенням як матеріалів виконавчих проваджень, так і матеріалів судової справи, на виконання якої вони відкривалися. За таких обставин архівні записи про обтяження №1749361 та №1755068 фактично існують самостійно, без будь-якого документального підтвердження існування виконавчого провадження чи іншої правової підстави для подальшого обмеження права власності. При цьому, як обгрунтовано вказує позивач, зазначені обтяження продовжують існувати понад двадцять п`ять років та створюють реальні перешкоди у здійсненні територіальною громадою права комунальної власності, унеможливлюючи державну реєстрацію такого права, хоча жодним державним органом не підтверджено наявність чинного виконавчого провадження або іншої законної підстави для подальшого існування зазначених арештів. За відсутності будь-якого процесуального чи матеріально-правового підґрунтя подальше існування архівних записів про обтяження не відповідає принципу правової визначеності, є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном та фактично перетворює тимчасовий захід забезпечення виконання рішення суду на безстрокове обмеження права власності без законної мети та без можливості його припинення позасудовим способом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного "панування" власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову).

Позивач посилається на наступні правові позиції Верховного Суду:

У постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 суд зазначив, що арешт майна є заходом забезпечення виконання рішення і не може існувати самостійно без наявності законної мети його подальшого застосування. Тривале існування арешту за відсутності виконавчого провадження становить невиправдане обмеження права власності особи. Також в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 суд дійшов висновку, що арешт майна не є самостійною метою виконавчого провадження, а застосовується виключно для забезпечення виконання рішення. Якщо потреба у такому забезпеченні відсутня, подальше збереження арешту порушує право особи на мирне володіння майном. У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 577/4541/20 суд наголосив, що право власника підлягає захисту від необґрунтованих обмежень, а належний спосіб захисту визначається характером порушеного права. При цьому особа, яка не є боржником у виконавчому провадженні та права якої обмежені арештом, вправі звернутися до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11, провадження № 14-137цс24, аналізуючи правову природу арешту майна, зазначила, що арешт є похідним від виконавчого провадження заходом примусового виконання і його існування без належного процесуального підґрунтя не відповідає меті виконавчого провадження. Отже, враховуючи вищевикладене, обтяження №1749361 та №1755068 існують понад двадцять п`ять років. Крюківським відділом державної виконавчої служби підтверджено відсутність будь-яких відомостей про виконавчі провадження, у межах яких накладалися відповідні арешти, як в Автоматизованій системі виконавчого провадження, так і в архівних матеріалах відділу. За таких обставин відсутні будь-які належні та допустимі докази існування правових підстав для подальшого збереження зазначених обмежень права власності. Наявність архівних записів про арешт фактично перешкоджає Кременчуцькій міській раді реалізувати повноваження власника та здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно, що суперечить статтям 41 Конституції України, 317, 319, 321, 391 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18 сформульовано висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Однак у даному випадку, виходячи з усіх матеріалів справи у сукупності, вказані правові позиції не підлягають до застосування, оскільки позивачем доведено неможливість встановлення того, хто був боржником, стягувачем, особою, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях.

Іншими словами, позивач позбавлений можливості скористатися будь-яким іншим способом захисту порушеного права, оскільки встановити осіб, в інтересах яких були накладені арешти, об`єктивно неможливо.

Позивачем надані докази, що він не є боржником у вказаному виконавчому провадженні, а накладений арешт перешкоджає його правам на вільне володіння, розпорядження та користування майном.

За таких обставин звернення із позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення архівних записів про обтяження є єдиним ефективним способом судового захисту. Такий спосіб захисту відповідає статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту. Безстрокове існування архівних записів про арешт майна за відсутності виконавчого провадження, судової справи та будь-якої можливості встановити законність подальшого обмеження права власності не відповідає принципу пропорційності втручання у право власності та порушує принцип правової визначеності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що міститься в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, позивачем вжито всіх можливих заходів для встановлення боржника, стягувача та їх можливих правонаступників, однак це виявилося неможливим з причин, що не залежать від позивача. Суд погоджується з доводами позивача про те, що позбавлення позивача права на судовий захист лише через те, що державними органами знищено матеріали виконавчого провадження та судової справи, суперечило б статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 13 Конвенції та принципу верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.129,233-234, 238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, 76 м. Кременчук Полтавської області, шляхом припинення обтяжень (арешт, архівний запис) №1749361, зареєстроване 10.03.2005 року на підставі постанови державного виконавця Крюківського управління юстиції від 19.01.2000 року та №1755068, зареєстроване 11.03.2005 року на підставі повідомлення ВДВС Крюківського районного управління юстиції №1101 від 13.07.2001 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.11.2026

Суддя О.С.Мацко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141459134 ?

Документ № 141459134 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141459134 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141459134 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141459134 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141459134, Господарський суд Полтавської області

Судове рішення № 141459134, Господарський суд Полтавської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141459134 відноситься до справи № 917/1532/26

Це рішення відноситься до справи № 917/1532/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141459131
Наступний документ : 141459136