Рішення № 141458569, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
28.10.2026
Номер справи
910/2644/25
Номер документу
141458569
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/2644/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у закритому судовому засіданні справу за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" про стягнення 285 924 165,13 грн., за участю: прокурора - Декалюка Д.Е., представника позивача - Заведія В.І., представника відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" про стягнення 285 924 165,13 грн., з яких 208 911 656,40 грн. інфляційних втрат та 77 012 508,73 грн. 3% річних на підставі статей 509, 524, 533-535, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив заборгованість за Державним контрактом № 403/1/22/317 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 11.10.2022 року, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 року у справі № 910/4215/23, у зв`язку з чим прокурор нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 208 911 656,40 грн. та 3% річних в розмірі 77 012 508,73 грн. за період такого прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

01.05.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив залишити позов без розгляду або в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

09.05.2025 року прокурором до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

14.05.2025 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив, просив залишити позов без розгляду або відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі.

21.05.2025 року позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, яке задоволено в підготовчому судовому засіданні 12.06.2025 року, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Також в підготовчому судовому засіданні 12.06.2025 року, у зв`язку з поданим клопотання, постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву на 16.07.2025 року.

15.07.2025 року прокурором до суду подано письмові пояснення щодо проекту мирової угоди, запропонованої відповідачем, в яких прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

16.07.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, призначеному на 16.07.2025 року.

У судовому засіданні 16.07.2025 року судом протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 року відкладено підготовче засідання на 13.10.2025 року, у зв`язку з неявкою відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи.

13.10.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.

У судовому засіданні 13.10.2025 року прокурором заявлено клопотання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні, у зв`язку з чим судом оголошено перерву на 17.11.2025.

05.11.2025 року прокурором до суду подано заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, в яких прокурор наголошував на його безпідставності та просив відмовити у задоволенні.

У судовому засіданні 17.11.2025 року судом оголошено перерву у справі на 17.12.2025 року.

17.12.2025 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення до клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.

Також, 17.12.2025 року позивачем до суду подано клопотання, в якому останній надав пояснення щодо правомірності звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та просив призначити розгляд справи по суті на найближчу дату.

У судовому засіданні 17.12.2025 року судом оголошено перерву у справі на 28.01.2026 року.

20.01.2026 року прокурором до суду подано заперечення, в яких останній надав заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з урахуванням додаткових пояснень відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 року учасників судового процесу повідомлено про призначення наступного судового засідання на 23.02.2026 року, у зв`язку з тим, що судове засідання 28.01.2026 року не відбулось.

19.02.2026 року відповідачем до суду подано клопотання, в якому останній просив визнати причини неявки його представника в судове засідання поважними та відкласти розгляд справи, призначений на 23.02.2026 року, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 18.03.2026 року з огляду на неявку відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи.

18.03.2026 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляд справи, в якому останній просив визнати причини неявки його представника в судове засідання поважними та відкласти розгляд справи, призначений на 18.03.2026 року, на іншу дату.

В підготовчому судовому засіданні 18.03.2026 судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та залишення позову без розгляду з огляду на їх необґрунтованість, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2026 року.

15.04.2026 року відповідачем до суду подані клопотання про припинення повноважень представника, про вступ у справу як представника та про відкладення судового засідання.

У зв`язку з неявкою відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року розгляд справи по суті відкладено на 06.05.2026 року.

06.05.2026 року відповідачем до суду подані заява про припинення повноважень представника та клопотання про витребування доказів, залучення третіх осіб, призначення експертизи і відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 06.05.2026 року судом протокольною ухвалою залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, залучення третіх осіб, призначення експертизи і відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, а також оголошено перерву з розгляду справи по суті на 10.06.2026 року.

У судовому засіданні 10.06.2026 року судом оголошено перерву у справі на 15.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року учасників судового провадження повідомлено про призначення засідання з розгляду справи по суті на 16.09.2026 року, у зв`язку з тим, що судове засідання 15.07.2026 року не відбулось.

16.09.2026 року відповідачем до суду подані клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.09.2026 року судом оголошено перерву у справі на 30.09.2026 року.

Судове засідання 30.09.2026 року не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2026 року було призначене на 28.10.2026 року.

В судовому засіданні 28.10.2026 року судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про встановлення додаткового строку на подання доказів з огляду на його необґрунтованість та подання на стадії розгляду справи по суті.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.10.2022 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" (виконавець) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів № 403/1/22/317 (далі - Контракт), відповідно до умов якого, виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, які поставляються з метою забезпечення відсічі і стримання збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такі товари.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 року у справі № 910/4215/23, встановлено факт виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" перед Міністерством оборони України заборгованості у розмірі 1 340 465 698,00 грн. відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України з огляду на неналежне виконання умов Контракту.

Спір у даній справи виник у зв`язку з тим, що відповідач не сплатив встановлену рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 року у справі № 910/4215/23 заборгованість, у зв`язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 208 911 656,40 грн. та 3% річних в розмірі 77 012 508,73 грн. за період прострочення з 18.03.2023 року по 14.02.2025 року.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

В даному випадку, факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Контрактом у розмірі 1 340 465 698,00 грн. встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 року у справі № 910/4215/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 року, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи, а встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доведенню.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Докази сплати встановленої судом заборгованості у заявлений період в матеріалах справи відсутні, при цьому суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої до стягнення, має саме відповідач.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Суд відзначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Контрактом не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Суд перевірив наданий прокурором розрахунок та встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У постанові від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами.

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього самого поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів держави.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Статтею 3 Закону України «Про оборону України» передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.

Таким чином, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає насамперед у неналежному та несвоєчасному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї.

В умовах воєнного стану, коли надійність і швидкість мають вирішальне значення для збереження життів та забезпечення обороноздатності держави несвоєчасне виконання відповідачем умов Контракту, а також неправомірне утримання попередньої оплати негативно вплинуло на діяльність позивача у сфері забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз і призвело до порушення інтересів держави.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (правові позиції викладено у постановах від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11 (п.п. 6.21, 6.22), від 26.02.2019 року у справі № 915/478/18 (п.п. 4.19, 4.20), від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц (п. 26), від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18 (п. 21), від 18.03.2020 року у справі № 553/2759/18 (п. 35), від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 (п.п. 8.5), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 80), від 15.02.2022 року у справі № 910/6175/19 (п. 7.45), від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 (п. 75), від 05.10.2022 року у справах № 923/199/21 (п. 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (правова позиція висловлена у постановах від 27.02.2019 року у справі № 761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 року у справах № 923/199/21 (п. 8.17) і № 922/1830/19 (п. 7.2)).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 року у справах № 923/199/21 (п. 8.18) і № 922/1830/19 (п. 7.3)).

Унаслідок нездійснення та неналежного здійснення уповноваженим органом захисту інтереси держави залишаються незахищеними.

Отже, з аналізу сталої практики Верховного Суду вбачається, що прокурор здійснює представництво держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У спірних правовідносинах уповноваженим органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави є позивач, проте не здійснив заходів щодо захисту та поновлення інтересів держави внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань.

Офісом Генерального прокурора на адресу позивача направлялись листи від 22.06.2023 року № 11/3/1-95вих- 23 та від 14.03.2024 року № 11/3/1-22640вих- 24, у яких викладено встановлені порушення інтересів держави у зв`язку з невиконання зобов`язань відповідачем за Контрактом, а також запропоновано вжити заходи для відновлення порушених інтересів держави.

Оскільки позивач не здійснив захист інтересів держави, то викладене свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень компетентними органами.

Позиція прокурора ґрунтується не на відсутності у позивача повноважень на захист інтересів держави, а на твердженні про його бездіяльність щодо стягнення заявлених у даній справі сум внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем.

Таким чином, у прокурора виник обов`язок пред`явлення до суду даного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 208 911 656,40 грн. інфляційних втрат та 77 012 508,73 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" (02100, місто Київ, бульвар Праці, будинок 1, офіс 54; ЄДРПОУ: 40865094) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6; ЄДРПОУ: 00034022) 208 911 656 (двісті вісім мільйонів дев`ятсот одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 77 012 508 (сімдесят сім мільйонів дванадцять тисяч п`ятсот вісім) грн. 73 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" (02100, місто Київ, бульвар Праці, будинок 1, офіс 54; ЄДРПОУ: 40865094) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; ЄДРПОУ: 00034051) 1 059 800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.11.2026.

Суддя С.О. Чебикіна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141458569 ?

Документ № 141458569 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141458569 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141458569 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141458569 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141458569, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141458569, Господарський суд м. Києва було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141458569 відноситься до справи № 910/2644/25

Це рішення відноситься до справи № 910/2644/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141458568
Наступний документ : 141458570