Рішення № 141458561, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
910/8462/26
Номер документу
141458561
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2026Справа № 910/8462/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69035, Запорізька обл., Запорізький р-н, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663)

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)

про зобов`язання вчинити певні дії,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання;

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит"" на підставі рішення № 230 від 18.12.2025, безпідставно відмовив позивачу у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів частини податкового боргу банку у сумі 36 229,87 грн.

За доводами позивача, зазначена заборгованість виникла за самостійно задекларованими банком грошовими зобов`язаннями, а тому відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України заборгованість вважається узгодженою з дня подання декларацій та оскарженню не підлягає.

З огляду на те, що вимоги у сумі 36 229,87 грн є узгодженими, безспірними та несплаченими, позивач просить зобов`язати відповідача включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку сьомої черги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.08.2026.

22.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом правовідносинах. В даній справі Фонд не є належним відповідачем у справі, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач оскаржує дії Фонду, як органу управління банком , який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів. На думку відповідача у контролюючого органу правові підстави для нарахування суб`єкту господарювання - АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» пені та застосування штрафних санкцій, відсутні.

04.08.2026 через відділ автоматизованого докуметообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про застосування наслідків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 відкладено розгляд справи на 03.09.2026.

На час проведення підготовчого засідання 03.09.2026 у місті Київ було оголошено сигнал "Повітряна тривога", судом з метою забезпечення безпеки учасників судового процесу, дотримання їх процесуальних прав та забезпечення належного здійснення правосуддя, знято справу з розгляду та призначено нову дату судового засідання - 15.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2026 судове засідання призначено на 15.09.2026.

Ухвалою від 15.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 13.10.2026.

В судовому засіданні 13.10.2026 оголошено перерву до 03.11.2026.

В системі «Електронний суд» 14.10.2026 позивачем сформовано додаткові пояснення.

В системі «Електронний суд» 28.10.2026 позивачем сформовано заперечення на додаткові пояснення.

В судове засідання 03.11.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 03.11.2026 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації , своїх зобов`язань, норми Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Судом встановлено, 17.09.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України (далі НБУ) від № 612 «Про віднесення АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

17.12.2015 відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015р. № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Продовження ліквідаційної процедури АТ «Банк «Фінанси та Кредит» неодноразово продовжувалися на підставі рішень виконавчої дирекції Фонду, зокрема: від 27.11.2017 № 5175, від 23.09.2019 № 2417, № 2897 від 11.11.2019, № 1513 від 3.08.2020, № 685 від 05.09.2022. Інформація є загальновідомою і не потребує доказування https://www.fg.gov.ua/banki-v-upravlinni-fondu/banki-shcho-likviduyutsya/at bank-finansi-ta-kredit .

22.12.2022 рішенням виконавчої дирекції Фонду гранування вкладів фізичних осіб № 1067 було відкликано повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» делеговані уповноваженій особі Паламарчуку Віталію Віталійовичу згідно рішення від 05.09.2022 року № 685. З 27.12.2022 визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснюються Фондом безпосередньо.

Зазначена інформаціє є загальнодоступною та розміщення на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб https://www.fg.gov.ua/.

Позивач зазначає, що за результатом розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області, Фондом було прийнято рішення про часткове включення суми податкового боргу у розмірі 40 607,77 грн. У включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів решти суми податкового боргу у розмірі 36 229,87 грн. було відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит"" на підставі рішення № 230 від 18.12.2025, безпідставно відмовив позивачу у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів частини податкового боргу банку у сумі 36 229,87 грн.

За доводами позивача, зазначена заборгованість виникла за самостійно задекларованими банком грошовими зобов`язаннями, а тому відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України заборгованість вважається узгодженою з дня подання декларацій та оскарженню не підлягає.

З огляду на те, що вимоги у сумі 36 229,87 грн є узгодженими, безспірними та несплаченими, позивач просить зобов`язати відповідача включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку сьомої черги.

Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом правовідносинах. В даній справі Фонд не є належним відповідачем у справі, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач оскаржує дії Фонду, як органу управління банком , який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів. На думку відповідача у контролюючого органу правові підстави для нарахування суб`єкту господарювання - АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» пені та застосування штрафних санкцій, відсутні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так за приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

ПК України визначає функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 1.1. ст. 1 ПК України).

Пунктом 1.3 статті 1 ПК України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 4452-VI відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частини 5, 6 статті 77 "Про банки і банківську діяльність").

Частиною 5 статті 45 Закону №4452-VI визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов`язань останнього вважається таким, що настав. Зобов`язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Передбачений ПК України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред`явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (пункт 1 частини 2, частина 4 статті 49 Закону № 4452-VI).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 804/3813/16 (провадження № 11-1409апп18), у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2025 № 910/5685/24.

Судом встановлено, за результатом розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області, Фондом було прийнято рішення про часткове включення суми податкового боргу у розмірі 40 607,77 грн. У включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів решти суми податкового боргу у розмірі 36 229,87 грн. було відмовлено.

Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закону) спеціального і пріоритетного нормативного документу для неплатоспроможних банків та Податкового кодексу України (далі ПК України): - пункту 1.3 статті 1 ПК України; - норми пункту 3 частини 5 статті 36 Закону (не застосування штрафних санкцій та пені під час тимчасової адміністрації банку); - норми частини 3 статті 46 Закону (не застосування штрафних санкцій та пені під час здійснення ліквідації банку); - норми частини 5 статті 45 Закону (законодавчо визначений строк, а саме 30 днів, протягом якого кредитори мають право заявити про свої вимоги до банку); - законодавчо визначений строк давності протягом якого контролюючий орган має право на стягнення податкового боргу з платників податків (стаття 102 ПК України); - уточнюючі податкові декларації, що зменшують податкові зобов`язання банку в ліквідації саме того звітного періоду за який вони подаються.

Визначені ПК України строки (терміни) сплати (перерахування) грошових зобов`язань банку з податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших платежів, з дня запровадження тимчасової адміністрації та протягом процедури ліквідації не застосовуються.

ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно частини 5 статті 45 Закону, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.»

Згідно частини 1 статті 49, фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.».

Згідно частини 3 статті 46 Закону, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.».

Тож періодом під час якого не виникає додаткових зобов`язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції - є строк проведення тимчасової адміністрації та ліквідації банківської установи.

Неплатоспроможний банк під час процедури ліквідації здійснює діяльність, спрямовану на максимальне задоволення вимог кредиторів, при найменш витратному способі виведення його з ринку, у зв`язку із чим додаткові витрати на сплату банком штрафів, пені тощо Законом та нормативно-правовими актами Фонду не передбачені.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №826/11017/16.

Згідно пункту першого частини другої статті 37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону №4452-VI).

Як було встановлено судом та зазначалось вище, з 27 грудня 2022 року визначені Законом № 4452-VI повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" здійснюються Фондом безпосередньо.

З моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій, які чітко визначені ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Поряд із цим судом прийнято до уваги висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від18.04.2018 у справі № 910/8132/17 та від 12.06.2018 у справі № 910/14465/17, згідно яких зважаючи на те, що в межах вказаних справ позивач оскаржує дії Фонду щодо не прийняття кредиторських вимог не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління Банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів Банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим; при цьому, виходячи із суті позовних вимог, стороною у спорі є Банк який фактично повинен бути відповідачем у цій справі, винесені у справах, в яких відповідачем є саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються питання розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських й адміністративних справ у спорах між суб`єктами господарювання, де однією зі сторін є банк, повноваження органів управління та контролю якого здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час процедури виведення такого банку з ринку або його ліквідації, у тому числі в особі уповноваженої особи (осіб) Фонду.

Пред`явлення позовних вимог до особи, яка не повинна відповідати за позовом є самостійно підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17 та постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №910/13608/18.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

В даній справі Фонд не є належним відповідачем у справі, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач оскаржує дії Фонду, як органу управління банком , який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому, відповідачем було заявлено про застосування спливу строку позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог, позовна давність в межах даної справи не застосовується.

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені вище обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА

Часті запитання

Який тип судового документу № 141458561 ?

Документ № 141458561 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141458561 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141458561 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141458561 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141458561, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141458561, Господарський суд м. Києва було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141458561 відноситься до справи № 910/8462/26

Це рішення відноситься до справи № 910/8462/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141458559
Наступний документ : 141458562