Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
10.11.2026Справа № 910/12554/26Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86, код ЄДРПОУ: 33787018)
до 1) Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Російська Федерація, 119991, м. Москва, вул. Житная, буд. 14, прим. 1, основний державний реєстраційний номер юридичної особи: 1037739668834),
2) Акціонерного товариства "Газпромбанк" (Російська Федерація, 117420, м. Москва, вул. Намьоткіна, буд. 16, корп. 1, основний державний реєстраційний номер юридичної особи: 1027700167110)
про стягнення 578 937 719,07 грн
Представники учасників справи: згідно із протоколом судового засідання
ВСТАНОВИВ:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач-1), Акціонерного товариства "ГАЗПРОМБАНК" (далі - відповідач-2) про стягнення 578 937 719,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дій Російської Федерації, пов`язаних із плануванням, організацією та веденням збройної агресії проти України, а також дій Акціонерного товариства "Газпромбанк", спрямованих на сприяння органам та установам РФ у її реалізації, позивачу завдано збитків у вигляді витрат, понесених у зв`язку з пошкодженням та знищенням належного йому на праві власності нерухомого майна, розташованого у м. Києві за адресою: вул. Кирилівська, буд. 86, а також неотриманих доходів, які позивач міг би отримати за умови непорушення його права власності (упущеної вигоди).
Ухвалою Господарського суду мсіта Києва від 13.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.11.2026.
05.11.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про визначення порядку вручення судових документів, яким позивач просить суд:
1. Зобов`язати ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" у встановлений строк подати до Господарського суду міста Києва 7 примірників (копій) належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на російську мову:
- позовної заяви ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та АТ "Газпромбанк";
- ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2026 у справі № 910/12554/26;
- ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12554/26, постановленої за результатами судового засідання, призначеного на 10.11.2026.
2. Звернутися до Центрального Органу Республіки Казахстан Judicial Administration of the Republic of Kazakhstan (39 Dinmukhammed Kunayev street, Astana, Kazakhstan) з проханнями про вручення Посольству Російської Федерації в Республіці Казахстан та Представництву "Газпромбанк" (Акціонерне товариство) у Республіці Казахстан судових документів (належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову):
- позовної заяви ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та АТ "Газпромбанк";
- ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2026 у справі № 910/12554/26;
- ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12554/26, постановленої за результатами судового засідання, призначеного на 10.11.2026.
4. Направити Посольству Російської Федерації в Республіці Казахстан та Представництву "Газпромбанк" (Акціонерне товариство) у Республіці Казахстан поштовим каналом наступні судові документи (належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову):
- позовної заяви ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та АТ "Газпромбанк";
- ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2026 у справі № 910/12554/26;
- ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12554/26, постановленої за результатами судового засідання, призначеного на 10.11.2026.
5. Звернутися із запитами до Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України з метою роз`яснення порядку вручення судових документів відповідачам на території Російської Федерації на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
В обгрунтування поданого клопотання, представник позивача вказує, що неналежне вручення судових документів відповідачам за кордоном створює ризики для подальшого визнання та виконання судового рішення у цій справі, навіть за наявності об`єктивних перешкод для здійснення такого вручення, зумовлених збройною агресією РФ.
Водночас для остаточного підтвердження неможливості направлення судових доручень до Центрального органу РФ позивач вважає за необхідне звернутися із відповідними запитами до Міністерства юстиції України як органу, що стежить за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, а також до МЗС України, з метою роз`яснення порядку вручення судових документів відповідачам на території РФ на підставі Гаазької Конвенції.
У підготовчому засіданні 10.11.2026 представник позивача підтримав клопотання про визначення порядку вручення судових документів у повному обсязі.
Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" про визначення порядку вручення судових документів у справі № 910/12554/26, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачами у даній справі є нерезиденти України:
1) відповідач-1 - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, юридична особа, створена за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є місто Москва, Російська Федерація.
2) відповідач-2 - Акціонерне товариство "Газпромбанк", юридична особа, створена за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є місто Москва, Російська Федерація.
Згідно зі ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відтак постає питання про необхідність вручення за кордоном судових документів відповідачам у цій справі, які є резидентами Російської Федерації.
Відповідно до ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
В Україні існує усталена судова практика, що судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК України, або має офіційне представництво на території України (постанови Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/5257/21, від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 17.01.2025 у справі № 9/41).
Відповідачі у даній справі не мають на території України своїх представників або представництв.
Отже, у даній справі є очевидна потреба у врученні судових документів відповідачам за кордоном.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном між Україною та Російською Федерацією регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага (далі - Конвенція).
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції.
Конвенція набрала чинності для України 01.12.2001. Згідно з відомостями з офіційної вебсторінки Гаазької конференції з міжнародного приватного права Конвенція набрала чинності для Російської Федерації також 01.12.2001 (https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/?cid=17).
Наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 затверджена Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (далі - Інструкція).
У пункті 1.1. Інструкції зазначено, що вона визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.
Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Разом з цим Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню.
Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (пункт 47 Практичного керівництва із застосування Конвенції).
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.
Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:
1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;
2) альтернативні:
- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч. 1 ст. 8);
- непрямі консульські канали (ч. 1 ст. 9 Конвенції);
- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч. 2 ст. 9);
- поштові канали (ст. 10 (а));
- прямі зв`язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст. 10 (б));
- прямі зв`язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст. 10 (с));
3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:
- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);
- національного законодавства держави, яка вручає документи (ст. 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.
Згідно з відомостями з офіційної вебсторінки Гаазької конференції з міжнародного приватного права (https://www.hcch.net/en/states/authorities/details3/?aid=251) та Інструкції в Україні суд, який розглядає справу, має право надсилати прохання про вручення документів до центральних органів іноземних держав.
Відповідно до п. 6.7. Інструкції суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
Доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції складається судом у формі прохання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 6.
Згідно з відомостями з офіційної вебсторінки Гаазької конференції з міжнародного приватного права Міністерство юстиції Російської Федерації (The Ministry of Justice of the Russian Federation) призначено центральним органом для цілей статті 2 Конвенції (https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/statustable/notifications/?csid=418&disp=resdn).
Відповідно до п. 6.7. Інструкції суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
Водночас у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану Акціонерне товариство "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).
Відтак у Господарського суду міста Києва відсутня можливість надіслання прохань про вручення судових документів, складених на підставі Конвенції, до Центрального органу Російської Федерації напряму із застосуванням основного каналу вручення судових документів за кордоном.
Статтею 11 цієї Конвенції передбачено, що ця Конвенція не забороняє двом чи більше Договірним Державам домовлятися про встановлення з метою вручення судових документів інших шляхів передачі, ніж ті, які передбачені в попередніх статтях, і, зокрема, безпосередніх зносин між їх відповідними органами.
До початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України ці питання також регулювалися Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та Протоколом до неї (т. зв. Мінська Конвенція) та Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (т. зв. Київська Угода).
Проте вручення судових документів за обидвома міжнародними договорами перестало бути можливим через вихід України із цих договорів.
Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" № 2783-IX від 01.12.2022, який набрав чинності 23 грудня 2022 року, передбачає зупинення дії Мінської Конвенції та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та подальший вихід України з неї.
Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" № 2855-IX від 12.01.2023, який набрав чинності 5 лютого 2023 року, передбачає вихід України з Київської Угоди.
У зв`язку з наведеним вище, оскільки наразі об`єктивно неможливо надіслати судові документи для вручення відповідачам на території РФ способами, передбаченими Конвенцією чи іншими міжнародними договорами, позивач надсилає такі документи відповідачам напряму на території Російської Федерації іншими способами:
a. копії позовної заяви з додатками та інших процесуальних документів надсилаються через національного поштового перевізника Республіки Узбекистан;
b. копії судових рішень, перекладені російською мовою та належним чином засвідчені, надсилаються через національного поштового перевізника Республіки Узбекистан;
c. зазначені вище копії також надсилаються в електронному вигляді на офіційні електронні адреси відповідачів;
d. докази зазначених вище відправлень подаються до суду з метою встановлення факту направлення судових документів.
Крім того, Господарський суд міста Києва на своєму сайті публікує оголошення про виклик відповідачів.
На переконання суду, такий спосіб повідомлення відповідачів про розгляд цієї справи є належним та достатнім в умовах неможливості застосування Конвенції для вручення судових документів учасникам справи на території Російської Федерації.
Водночас суд погоджується з доводами позивача щодо можливості додаткового повідомлення відповідачів про розгляд цієї справи іншими способами, передбаченими Конвенцією, з метою забезпечення права на справедливий суд та дотримання принципу правової визначеності.
Як вже зазначалося вище, суд уповноважений складати та надсилати прохання безпосередньо до Центрального органу Російської Федерації, визначеного відповідно до ст. 2 Конвенції, яким є Міністерство юстиції Російської Федерації.
Однак суд позбавлений можливості надсилати такі прохання безпосередньо до Центрального органу Російської Федерації як того вимагають заяви України щодо застосування Конвенції та спеціальні положення Інструкції.
Суд, з метою вичерпання усіх доступних каналів вручення судових документів, вбачає за можливе направити судові документи у цій справі на адреси представництв відповідачів, які знаходяться в Республіці Казахстан, а саме:
- Посольства Російської Федерації в Республіці Казахстан (Республіка Казахстан, 010002, м. Астана, вул. Олександра Бараєва, буд. 4);
- Представництва "Газпромбанк" (Акціонерне товариство) у Республіці Казахстан (Республіка Казахстан, 010000, м. Астана, просп. Кабанбай Батира, буд. 15А).
Україна та Республіка Казахстан є учасницями Конвенції, що зумовлює можливість її застосування для наведеної вище мети.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.
Згідно з відомостями офіційної вебсторінки Гаазької конференції з міжнародного приватного права Республіка Казахстан не заперечує проти використання поштового каналу передачі судових документів на своїй території (https://www.hcch.net/en/states/authorities/details3/?aid=1155).
Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів (див. п. 72 постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 905/947/21).
Отже, з метою вичерпання усіх доступних каналів вручення судових документів, суд вважає за потрібне надіслати поштою на підставі ст. 10 (a) Конвенції судові документи у справі № 910/12554/26 на адреси представництв відповідачів в Республіці Казахстан, а саме:
- Посольства Російської Федерації в Республіці Казахстан (Республіка Казахстан, 010002, м. Астана, вул. Олександра Бараєва, буд. 4);
- Представництва "Газпромбанк" (Акціонерне товариство) у Республіці Казахстан (Республіка Казахстан, 010000, м. Астана, просп. Кабанбай Батира, буд. 15А).
Щодо необхідності перекладу судових документів, які будуть надсилатися представництвам відповідачів за кордоном відповідно до ст. 10 (а) Конвенції, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Конвенції якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
Пунктом 6.6. Інструкції також визначено, що у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.
Водночас вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст. 5 Конвенції, не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст. 10 (а) Конвенції.
У Практичному керівництві роз`яснюється, що альтернативні канали передачі в принципі не потребують перекладу документів, що підлягають врученню згідно з Конвенцією. Таким чином, сама Конвенція не вимагає перекладу документів, які направляються відповідачам поштовими каналами за кордон.
Водночас в Україні згідно з усталеною судовою практикою суди застосовують більш суворі вимоги до повідомлення нерезидентів, аніж передбачено Конвенцією, вимагаючи перекладу таких судових документів мовою країни, де будуть вручатися документи (див. п. 103 постанови Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 905/830/21).
Республіка Казахстан зробила заяву, що документи для вручення приймаються лише за умови, що вони складені казахською та/або російською мовами або супроводжуються перекладом на зазначені мови (https://www.hcch.net/en/states/authorities/details3/?aid=1155).
Отже, судові документи, що будуть направлятися представництвам відповідачів, мають бути перекладені належним чином на російську мову.
Суд з урахуванням обставин справи має право обрати один із варіантів:
- покласти на одну із сторін обов`язок з перекладу судових документів;
- самостійно залучити перекладача для перекладу судових документів відповідно до вимог Конвенції.
Згідно з усталеною судовою практикою витрати на залучення перекладача покладаються зазвичай на позивача як на зацікавлену особу щодо вирішення справи по суті (постанова Верховного Суду від 15.05.2023 у справі № 914/86/22).
У зв`язку з цим суд зобов`язує позивача як заінтересовану особу щодо вирішення цієї справи по суті надати у потрібній кількості примірники належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів російською мовою судових документів, які будуть направлятися для вручення відповідачам за кордоном.
Однією із основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку провадження у справі зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (ч. 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Подібні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20.
Таким чином, у зв`язку з направленням судових документів на підставі ст. 10 (a) Конвенції, суд з метою недопущення порушення строків розгляду цієї справи зупиняє провадження у цій справі до 13.04.2027 або до отримання підтвердження про доставку судових документів відповідачам за адресами їх представництв чи отримання повідомлення про неможливість такої доставки.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" про визначення порядку вручення судових, задовольнити частково.
2. Зобов`язати ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати до Господарського суду міста Києва 6 примірників (копій) належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на російську мову:
- позовної заяви ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та АТ "Газпромбанк";
- ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2026 у справі № 910/12554/26;
- ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2026 у справі № 910/12554/26.
3. Після надходження від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" документів, зазначених в п. 2 резолютивної частини цієї ухвали, направити Посольству Російської Федерації в Республіці Казахстан (Республіка Казахстан, 010002, м. Астана, вул. Олександра Бараєва, буд. 4) та Представництву "Газпромбанк" (Акціонерне товариство) у Республіці Казахстан (Республіка Казахстан, 010000, м. Астана, просп. Кабанбай Батира, буд. 15А) поштовим каналом наступні судові документи (належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову):
- позовної заяви ТОВ "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та АТ "Газпромбанк";
- ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2026 у справі № 910/12554/26;
- ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2026 у справі № 910/12554/26.
4. Зупинити провадження у справі № 910/12554/26 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України до 13.04.2027 або до отримання підтвердження про доставку судових документів відповідачам за адресами їх представництв чи отримання повідомлення про неможливість такої доставки.
5. Відкласти підготовче засідання на 13.04.2027 о 10:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, зал № 20. Явку учасників справи визнати обов`язковою.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА
Судове рішення № 141458542, Господарський суд м. Києва було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/12554/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: