Ухвала суду № 141458343, 11.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
907/1060/26
Номер документу
141458343
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"11" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1060/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Екосолотвино" Солотвинської селищної ради, смт Солотвино Тячівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач", м.Київ

про зобов`язання вчинити дії

За участю представників:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Екосолотвино" Солотвинської селищної ради звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач", в якому просить суд зобов`язати відповідача передати позивачу скретч-картки/талони на дизельне паливо в обсязі 11 000 літрів відповідно до умов договору про закупівлю товарів №19/01-2 від 21.01.2026 та специфікації до нього, за місцем передачі, визначеним пунктом 6.5 договору: 90575, Україна, Закарпатська область, Тячівський район, с-ще Солотвино, вул. Харківська, 1.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1060/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи №907/1060/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 11.11.2026 о 10:00 год. та встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

28.10.2026 за вх.№ 02.3.1-02/10631/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявник також просить суд проводити розгляд справи в режимі відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач" з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2026 суд постановив відзив на позовну заяву, поданий Михалевичем Михайлом Михайловичем як представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач" від 28.10.2026 (вх.№ 02.3.1-02/10631/26 від 28.10.2026) повернути заявнику без розгляду.

В підготовче засідання 11.11.2026 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили, при цьому, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Однак, частиною 2 цієї статті для учасників справи також передбачено ряд обов`язків, це зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язково.

За статтею 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, підсумовуючи наведені вище норми, слід дійти висновку, що учасник справи може:

- брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

- не брати участі в судових засіданнях, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Згідно з частиною 4 статті 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічні підстави залишення позову без розгляду містяться у пункті 4 частини 1 статті 226 ГПК України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено право подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні, кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/14715/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Господарський суд звертає увагу, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Неявка позивача або його представника у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

До схожих висновків Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.

Крім того, об`єднана палата звернула увагу на те, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.

В постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 29.09.2026 у справі № 920/346/26 суд зауважив, що, ініціювавши судовий розгляд справи, саме позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що право на доступ до суду та право на отримання судового захисту не звільняють учасника справи, зокрема позивача, від обов`язку добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Звернення особи до суду з позовом передбачає її зацікавленість у вирішенні спору, а тому саме позивач як ініціатор судового провадження повинен виявляти належну процесуальну активність, необхідну для розгляду заявлених ним вимог. Застосування судом першої інстанції пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України у цій справі не свідчить про необґрунтоване обмеження права позивача на доступ до суду. Залишення позову без розгляду за встановлених у цій справі обставин не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з відповідним позовом (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.09.2026 у справі № 910/3606/25).

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 17.09.2026 у справі № 910/3606/25 зазначено, що місцевий суд правильно застосував наведені норми статей 202, 226 ГПК України з урахуванням наведених висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та залишив позов без розгляду.

Натомість, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд: не визнавав явку позивача обов`язковою; не визначив, яким саме чином неявка позивача у судове засідання 10.06.2026 перешкоджала вирішенню цього спору по суті; не вказав про неможливість або наявність істотних перешкод для розгляду спору по суті заявлених вимог відповідно, тобто за наявними в ній матеріалами.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2026 у справі № 920/346/26 Верховний Суд зазначив, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції фактично виходив з того, що суд першої інстанції:

- не встановив неналежний інтерес позивача до перебігу розгляду справи та послідовне неналежне виконання позивачем свого процесуального обов`язку сприяти якнайшвидшому її розгляду;

- не з`ясував з яких причин представник Грачов Є.О. не зміг приєднатися до відеоконференції; хто саме мав брати участь у судовому засіданні як інший представник позивача; чи були технічні або безпекові обставини, які перешкодили такому представнику підключитися до судового засідання; де фактично перебував представник, який мав брати участь у засіданні дистанційно; чи діяла в місці його перебування повітряна тривога; чи існувала реальна загроза життю та здоров`ю представника у зв`язку з обстрілами;

- не надав позивачу можливості невідкладно подати письмові пояснення щодо причин неприєднання до відеоконференції, не оголосив перерву для з`ясування цих обставин, не відклав підготовче засідання;

- не з`ясував та не оцінив, чи діяла повітряна тривога за місцем перебування представника позивача, який мав брати участь у засіданні дистанційно.

Колегія суддів вважає, що такі висновки апеляційного суду здійснені з неправильним застосуванням наведених вище норм частини четвертої статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, без урахування наведених висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, та є занадто "гнучким" тлумаченням процесуальних норм, з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства (стаття 2 ГПК України), права та обов`язки учасників справи (стаття 42 ГПК України), змагальність сторін (стаття 13 ГПК України), участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (стаття 197 ГПК України).

Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених процесуальними нормами засобів щодо належного повідомлення позивача, представника позивача про час, місце та дату судового засідання, з`ясування причин неявки і непідключення до відеоконференцзв`язку.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Тобто, з наведеного випливає, що з моменту відкриття провадження у справі, з огляду на прецедентну практику Європейського суду, позивач був зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

ГПК України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

За висновком суду, зважаючи на те, що позивач сам ініціював розгляд господарським судом справи № 907/1060/26 та був обізнаний про розгляд справи, то відповідно останній, як добросовісний суб`єкт господарювання повинен був сприяти у якнайшвидшому розгляді судом справи № 907/1060/26, в тому числі шляхом забезпечення явки свого представника у засідання по справі.

Натомість, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в підготовче засідання, призначене на 11.11.2026, при цьому будучи повідомленим про дату, час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 12.10.2026 про відкриття провадження до електронного кабінету позивача. Правом подання заяви про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивач не скористався.

Таким чином, на підставі наведеного, суд доходить висновку про залишення позовної заяви у справі № 907/1060/26 без розгляду в порядку пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Також необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (до такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 та від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 у справі № 910/18360/19).

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Так, за приписами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює підстави сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки підставою залишення позову без розгляду є неявка представника позивача у підготовче засідання, то з урахуванням викладеної в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" правової норми, сплачений позивачем за розгляд цієї справи судовий збір поверненню з Державного бюджету України не підлягає.

Керуючись статтями 2, 13, 14, 73-80, 86, 129, 130, пунктом 1 частини 2 статті 185, статтею 195, частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства "Екосолотвино" Солотвинської селищної ради у справі № 907/1060/26 залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повну ухвалу складено і підписано 12.11.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141458343 ?

Документ № 141458343 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141458343 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141458343 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141458343 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141458343, Господарський суд Закарпатської області

Судове рішення № 141458343, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141458343 відноситься до справи № 907/1060/26

Це рішення відноситься до справи № 907/1060/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141458342
Наступний документ : 141458344