Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/4786/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Алманової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім ЗМЗ", смт Ясіня, Рахівський р-н, Закарпатська обл.
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 1 433 868 грн 85 коп.
Представники:
від позивача: Москаленко Д.Ф., ордер, адвокат.
від відповідача: Шеметенко А.С., ордер, адвокат.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім ЗМЗ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість у сумі 1 433 868 грн 85 коп., з яких: 1 212 000 грн 00 коп. - основний борг, 16 676 грн 80 коп. - пеня, 181 800 грн 00 коп. - штраф, 13 706 грн 96 коп. - 3% річних, 9 685 грн 09 коп. - інфляційні втрати.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 26033 від 26.01.2026 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 17.09.2026.
26.08.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що позивачем не було долучено до позовної заяви доказів надання відповідачеві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, у відповідності до вимог п. 4.2. договору, а також не вказано в позовній заяві виконання ним обов`язку з передачі відповідачу документів щодо якості на товар, а тому позовна вимога про стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" 1 212 000, 00 грн. основної заборгованості не підлягає задоволенню в повному обсязі. Вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за своєю суттю є похідними від позовної вимоги про стягнення суми основної заборгованості, а тому також не підлягають задоволенню. Також зазначив, що позивач помилково визначив дати початку ймовірного прострочення оплати, що, як наслідок, зумовило арифметичну невірність здійснених позивачем розрахунків.
04.09.2026 від відповідача надійшло до суду клопотання про закриття провадження в частині частково сплаченої основної заборгованості у розмірі 1 000 000,00 грн.
08.09.2026 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що Відповідачем будь-які акти щодо виявлених дефектів товару/документів, відсутності документів не складались, представник Постачальника не викликався, претензії не надходили. Відповідач від приймання товару не відмовився. Також наголошує на тому, що Позивач вже довготривалий термін чекав оплати за поставлений товар, у правовідносинах із Відповідачем завжди діяв добросовісно і неодноразово намагався домовитись про добровільне врегулювання спору, але Відповідач проігнорував всі дії Позивача. Також погодився з твердженням Відповідача, стосовно строку оплати, який настає на наступний день після спливу 30-ти денного відтермінування, на 31 календарний день, у зв`язку з чим зазначив, що Позивачем до суду буде подана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог.
08.09.2026 від відповідача надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що посилання позивача на умови договору, Інструкції №П-7 та ЦК України жодним чином не спростовують доводи ПрАТ "ДТРЗ" про те, що позивачем не було доведено виконання ним обов`язку з передачі відповідачу всіх належним чином оформлених товаросупровідних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних та документів щодо якості на товар. Доказів з передачі відповідачеві документів щодо якості на товар також не було долучено й до відповіді на відзив. Крім того, зазначив, що ані умовами договору, ані нормативними актами не передбачено обов`язку покупця складати акти щодо виявлених недоліків товаросупровідних документів. Також вказав, що основна заборгованість за договором про закупівлю №26033 від 26.01.2026, яка є предметом розгляду у справі №904/4786/26, сплачена ПрАТ "ДТРЗ" в повному обсязі, що є підставою для закриття провадження у справі.
16.09.2026 від позивача надійшла до суду заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 16 313,00грн. - пені, 181 800,00грн. - штрафу, 13 408,11грн - 3 % річних, 9 685,09 грн. - інфляційних втрат.
16.09.2026 від відповідача надійшло до суду клопотання про зменшення розміру неустойки в якому просить зменшити розмір неустойки на 95%, мотивуючи тим, шо загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. ТОВ "ТД ЗМЗ" не зазнало збитків, які були би спричинені несвоєчасною оплатою ПрАТ "ДТРЗ" поставленого товару. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Відповідач добровільно сплатив на користь Позивача основну заборгованість за договором про закупівлю №26033 від 26.01.2026; період прострочення зі сплати основної заборгованості не був значним; ПрАТ "ДТРЗ" є підприємством, яке включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2015 №83.
Ухвалою суду від 17.09.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 29.09.2026 о 15:30год.
В судовому засіданні 29.09.2026 оголошено перерву до 03.11.2026.
У судовому засіданні 03.11.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача просив задовольнити клопотання про зменшення розміру неустойки на 95% з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 16 313,00грн. - пені, 181 800,00грн. - штрафу, 13 408,11грн - 3 % річних, 9 685,09 грн. - інфляційних втрат, у зв`язку з порушення умов договору про закупівлю № 26033 від 26.01.2026 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
26.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (далі позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі відповідач, покупець) укладено договір про закупівлю № 26033, відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника Товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.
Розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару1 та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.
Під терміном "відтермінування" Сторони розуміють здійснення Замовником оплати на наступний день після спливу строку, зазначеного в п. 4.2. цього Договору.
Відповідно до п. 7.5 Договору у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. У випадку порушення строків оплати більше ніж на 20 календарних днів Замовник на підставі заяви сплачує штраф у розмірі 5% від вартості Товару, що був поставлений, але не оплачений Замовником.
Згідно до п. 10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на суму 3 636 000 грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №РН-0000035 від 09.04.2026р. на загальну суму 1 212 000,00 грн. з ПДВ, РН-0000049 від 19.05.2026р. на загальну суму 1 212000,00 грн. з ПДВ, №РН-0000069 від 09.06.2026р. на загальну суму 1 212 000,00 грн. з ПДВ.
З урахуванням умов Договору за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000035 від 09.04.2026р мав здійснити оплату до 12.05.2026, проте оплатив товар з порушенням строків оплати, а саме 06.07.2026 на суму 1 000 000,00 грн. та 07.08.2026 на суму 212 000,00 грн.
За поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000049 від 19.05.2026р. мав здійснити оплату до 19.06.2026, проте оплатив товар з порушенням строків оплати, а саме 06.08.2026 на суму 659 434,00 грн. та 07.08.2026 на суму 552 560,00 грн.
За поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000069 від 09.06.2026р. мав здійснити оплату до 10.07.2026, проте зазначений товар відповідач не оплатив.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач після звернення позивача із даним позовом, погасив суму основного боргу у розмірі 1 212 000,00 грн. (платіжна інструкція № 4515 від 28.08.2026 на суму 1 000 000,00 грн., платіжна інструкція № 4792 від 07.09.2026 на суму 212 000,00 грн.).
16.09.2026 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо несвоєчасної оплати за товар є підставою для застосування відповідальності, передбаченої умовами п. 7.5 Договору, у зв`язку з чим нараховує 16 313,00грн. - пені, 181 800,00грн. штрафу та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 13 408,11грн - 3 % річних, 9 685,09 грн. - інфляційних втрат, що і стало причиною виникнення даного спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 11, 202, 612, 662 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст.529 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Даний спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем, як стверджує позивач, були порушено договірні зобов`язання щодо прострочення оплати поставленого товару.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 13 408,11 грн за видатковою накладною №РН-0000035 від 09.04.2026р у розмірі 5936,88 грн, за видатковою накладною № РН-0000049 від 19.05.2026р за період з 20.06.2026 по 05.08.2026 у сумі 4 681, 97 грн., за видатковою накладною №РН-0000069 від 09.06.2026р. за період з 11.07.2026 по 07.08.2026 у сумі 2 789,26 грн. за загальний період з 16.04.2024 по 28.10.2024 та інфляційні втрати у розмірі 9 685,09 грн за загальний період з травня 2026 по червень 2026.
Перевіркою судом розрахунків інфляційних втрат у загальній сумі 9 685,09 грн та 3% річних у розмірі 13 408,11 грн. порушень не встановлено. Позовні вимоги в цій частині є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Так, у п. 7.5 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. У випадку порушення строків оплати більше ніж на 20 календарних днів Замовник на підставі заяви сплачує штраф у розмірі 5% від вартості Товару, що був поставлений, але не оплачений Замовником.
Із посиланням на вказаний пункт Договору позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 181 800 грн. 00 коп. штрафу та пені у розмірі 16 313,00 грн. за кожною накладною окремо, а саме :
- за видатковою накладною №РН-0000035 від 09.04.2026р у розмірі 7 223,20 грн. (період 13/05/2026 до 05/07/2026 у розмірі 6 544,80грн та за період з 06/07/2026 до 06/08/2026 у розмірі 678,40 грн;
- за видатковою накладною № РН-0000049 від 19.05.2026р у розмірі 5 696,40 грн. (період нарахування з 20/06/2026 до 05/08/2026)
- за видатковою накладною №РН-0000069 від 09.06.2026р. у розмірі 3 393,60 грн. (період нарахування з 11/07/2026 до 07/08/2026).
Перевіркою судом розрахунку пені у загальній сумі 16 313,00 грн та штрафу у розмірі 181 800,00 грн. порушень не встановлено, у зв`язку з чим суд вважає зазначені вимоги обґрунтованими.
Разом з тим, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, 30.03.2021 у справі №902/538/18, 28.06.2022 у справі №902/653/21 та 13.07.2022 у справі №925/577/21.
У постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, застосовані судом першої інстанції, та положення Господарського процесуального кодексу України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб`єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відтак, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, неустойка має застосовуватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наведені обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Визначальним фактом добросовісності ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" є наявний у матеріалах справи факт повного добровільного погашення всієї суми основного боргу 1 212 000,00 грн на початкових етапах судового процесу, що свідчить про безумовне виконання підприємством своєї стимулюючої функції в межах задіяного інституту відповідальності. Крім того, прострочення виконання зобов`язання було відносно незначним.
За таких умов стягнення пені та штрафу в повному обсязі призвело б до порушення балансу майнових інтересів сторін, перетворивши цивільно-правову санкцію на інструмент карального стягнення та надмірного збагачення кредитора за рахунок боржника, що прямо суперечить засадам розумності, добросовісності і справедливості.
При цьому суд враховує, що позивач внаслідок повного задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат 9 685,09 грн. та 3% річних 13 408,11 грн отримав належне відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а також компенсацію (плату) від боржника за строк користування утримуваними грошовими коштами.
Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги, що зобов`язання перед Позивачем виконано повністю, Позивач не заявляв і не надав доказів настання негативних наслідків у результаті прострочення Відповідача, Позивач не надав доказів наявності в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що пеня та штраф не є основним боргом і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з Відповідача на 70%.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення належать 4 893,60 грн пені, 54 540,00 грн. штрафу, 9 685,09 інфляційних втрат, 13 408,11 грн. 3% річних, решта вимог не підлягають задоволенню.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
Позивачем згідно платіжної інструкції № 259 від 07.08.2026 сплачено судовий збір у розмірі 17 206 грн 43 коп.
Під час розгляду справи позивачем подавалась заява про зменшення позовних вимог, тому остаточна загальна сума позовних вимог становить 221 206 грн 20 коп., таким чином, сума судового збору, яка підлягає сплаті, враховуючи подання позову через систему Електронний суд, становить 2 654 грн 47 коп.
Згідно п.1 ч.1. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 14 551 грн 96 коп.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Суд звертає увагу, що 07.01.2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 654 грн 47 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7, ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЗМЗ" (90630, Закарпатська обл., Рахівський р-н, селище міського типу Ясіня(з), вулиця Миру, інше 18 офіс 1-14, ЄДРПОУ 44651359) 4 893,60 грн. пені, 54 540,00 грн. - штрафу, 13 408,11 грн - 3 % річних, 9 685 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 2 654 грн. 47 коп - судового збору.
В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.11.2026
Суддя І.А. Рудь
Судове рішення № 141458185, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/4786/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: