Рішення № 141458159, 03.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
904/4992/26
Номер документу
141458159
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/4992/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчук В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Єврочікен'' (Запорізька обл., м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Семикіна Л.В.;

від відповідача: Прядка Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврочікен" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1524948,39грн, з якої: 1431613,87грн основного боргу, 84919,56грн пені, 8414,96грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №14/04-1 від 14.04.2026 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.09.2026.

03.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, відповідач просить у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення пені, зменшити її розмір на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не надано детального розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме не конкретизовано, яким чином позивач здійснював погашення заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

07.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про долучення детального розрахунку заявленої до стягнення пені.

08.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що відповідач не оспорює вартості поставленого товару та суми здійснених оплат, різниця між якими становить заявлений борг в розмірі 1431613,87грн. Заборгованість підтверджується первинними документами, а акт звірки є додатковим доказом. Водночас відповідач не навів конкретних помилок у розрахунках боргу, пені та 3% річних і не надав доказів погашення заборгованості.

За результатами судового засідання 29.09.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.10.2026.

15.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях на пояснення позивача зазначає, що позовні вимоги в частині додаткових витрат, а саме 84919,56грн - пеня, та 8414,96грн три відсотки річних є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки при зверненні до суду позивачем не враховано фактичні обставини справи, неправильно визначено момент виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, а також залишено поза увагою правову природу спірних правовідносин. Відповідач вважає, що договір поставки, укладений з позивачем, був укладений ним на виконання державного контракту, у зв`язку з чим, не виконання замовником за державним контрактом зобов`язань з оплати вплинуло на виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.11.2026.

22.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

В обґрунтування своїх пояснень зазначає, що договір поставки №14/04-1 від 14.04.2026 не містить положень, які б визначали цей договір як правочин, укладений виключно з забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом, укладений договір поставки між позивачем та відповідачем є окремим самостійним правочином і його умови не містять посилань на інші правочини. Додатково зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів для підстав зменшення пені.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 03.11.2026 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

14.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Єврочікен'' (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (далі - замовник, відповідач) укладено договір поставки №14/04-1 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується у визначені строки поставити замовнику товари (далі «Товар»), асортимент, кількість, ціни та характеристики яких визначаються у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Предметом цього договору є поставка товарів, у тому числі, але не обмежуючись: хімічною продукцією, паперовою продукцією, господарськими товарами тощо. Конкретний перелік товару визначається у відповідних специфікаціях (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 1.3 договору встановлено, що сторони погоджуються, що до цього договору можуть укладатися специфікації у кількості, що визначається потребами замовника. Кожна специфікація оформлюється у письмовій формі, підписується сторонами, є невід`ємною частиною цього договору та встановлює умови поставки окремої партії Товару.

Пункт 3.1 договору визначає, що поставка товару за цим договором здійснюються у порядку та строки, визначені відповідною специфікацією, підписаною обома сторонами, що є невід`ємною частиною цього договору. У разі наявності кількох діючих специфікацій строки та порядок поставки регулюються кожною з них окремо.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що оплату за товар замовник здійснює шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі, у наступному порядку: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної (або акту приймання-передачі товару), якщо інший порядок оплати не передбачено специфікацією (додаток №1 до договору) або відповідною додатковою угодою.

Відповідно до пункту 5.3 договору товар вважається зданими постачальником і прийнятим замовником відповідно до видаткової накладної, що підтверджується підписами представників обох сторін на всіх примірниках видаткової накладної (акту приймання-передачі товару).

Пунктом 7.6 договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару понад 30 (тридцять) календарних днів з дати, визначеної пунктом 4.3, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2026 року, а в частині розрахунків до повного його виконання. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору, він автоматично пролонгується на наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена. (пункт 6.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №14/04-1 від 14.04.2026 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Між сторонами підписано Специфікації №№1-4 (а.с. 18, 34, 36, 37 том 1) за змістом яких, сторони визначили найменування, асортимент та ціну товару, а також умови оплати, відповідно до яких оплата здійснюється у розмірі 100% протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної (або акту приймання-передачі товару).

На виконання умов договору та специфікацій позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5857824,60грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 28-30, 31-33 том 1):

- видаткова накладна №108 від 20.04.2026 на суму 1542375,00грн;

- видаткова накладна №119 від 27.04.2026 на суму 1794780,00грн;

- видаткова накладна №128 від 04.05.2026 на суму 2520669,60грн;

- товарно-транспортна накладна №107 від 20.04.2026;

- товарно-транспортна накладна №117 від 27.04.2026;

- товарно-транспортна накладна №127 від 04.05.2026.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у загальній сумі 4426210,73грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:

№176 від 11.05.2026 на суму 250000,00грн;

№199 від 13.05.2026 на суму 1223846,56грн;

№242 від 19.05.2026 на суму 700000,00грн;

№258 від 21.05.2026 на суму 382000,00грн;

№332 від 27.05.2026 на суму 780000,00грн;

№775 від 07.07.2026 на суму 915016,07грн;

№835 від 10.07.2026 на суму 100000,00грн;

№1150 від 12.08.2026 на суму 75348,10грн.

У зв`язку із частковою оплатою у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1431613,87грн і наведене стало причиною звернення до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені та три відсотка річних за поставлений товар.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про закупівлю товару, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, наявність/відсутність заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку та вартості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними актами приймання-передачі товару відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у підпункті 4.3 договору та пункт 2 специфікацій №№1-4 порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1431613,87грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 84919,56грн за загальний період з 22.06.2026 по 18.08.2026, три відсотки річних у сумі 8414,96грн за загальний період з 22.06.2026 по 18.08.2026, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та договору.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару понад 30 (тридцять) календарних днів з дати, визначеної пунктом 4.3, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день прострочення.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 1524948,39грн, з якої: 1431613,87грн основного боргу, 84919,56грн пені, 8414,96грн трьох відсотків річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про зменшення відповідач зазначає, що позивач не довів понесення збитків, нарахування пені є передчасним.

Дослідивши заявлене відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Частина перша статті 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин.

Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки відсутністю понесених позивачем збитків.

Між тим, суд звертає увагу на те, що:

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.

Зазначене питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 зазначено, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення пені.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 18299,38грн витрат по сплаті судового збору.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Єврочікен'' до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1524948,39грн, з якої: 1431613,87грн основного боргу, 84919,56грн пені, 8414,96грн трьох відсотків річних задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Яворницького Дмитра, буд. 76А, прим. 213, ідентифікаційний код 45351684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Єврочікен'' (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, офіс 47, ідентифікаційний код 44073333) 1431613,87грн - основного боргу, 84919,56грн - пені, 8414,96грн - трьох відсотків річних, 18299,38грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 13.11.2026.

Суддя В.О. Татарчук

Часті запитання

Який тип судового документу № 141458159 ?

Документ № 141458159 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141458159 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141458159 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141458159 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141458159, Господарський суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141458159, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141458159 відноситься до справи № 904/4992/26

Це рішення відноситься до справи № 904/4992/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141458157
Наступний документ : 141458160