Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 201/2362/26
Провадження №1-кп/201/310/2026
УХВАЛА
09 листопада 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 42025042010000042 від 26.03.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Гродівка Красноармійського району Донецької області, громадянина України, маючого вищу освіту, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Гродівка Красноармійського району Донецької області, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитини, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження № 42025042010000042 від 26.03.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 , яка представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу та повернення застави.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник зазначила, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 серпня 2025 року щодо ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 242 240 грн.
В подальшому ухвалою цього ж суду від 21 жовтня 2025 року строк тримання під вартою продовжено із залишенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в тому самому розмірі. Визначену суму застави, згідно з квитанцією № 123 від 21 листопада 2025 року, внесено ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 звільнено з-під варти з покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків.
Захисник посилається на те, що протягом перебування під заставою ОСОБА_4 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, порушень процесуальної дисципліни не допускав. Крім того, у кримінальному провадженні відсутні потерпілі та не заявлено цивільного позову, у зв`язку із чим, на думку сторони захисту, відсутні підстави для подальшого утримання застави з метою забезпечення відшкодування шкоди.
Також захисник зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та проходить військову службу на посаді моториста-електрика 7-го відділення плавзасобів ланки десантних катерів військової частини НОМЕР_1 . З огляду на викладене сторона захисту вважає, що наявні обставини свідчать про відсутність необхідності в подальшому застосуванні раніше обраного запобіжного заходу, а запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням відповідних процесуальних обов`язків є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, які були підставою для застосування запобіжного заходу.
На підставі наведеного захисник просить змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на особисте зобов`язання та повернути внесену за нього заставу.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 підтримали клопотання сторони захисту та просили задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання сторони захисту заперечував, посилаючись на те, що тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на волі та належне виконання ним процесуальних обов`язків самі по собі не свідчать про припинення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки належна процесуальна поведінка може бути наслідком ефективності застосованого запобіжного заходу. Також зазначив, що проходження обвинуваченим військової служби підлягає врахуванню судом, однак не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
Крім того, прокурор наголосив на необхідності розмежування строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, та дії самого запобіжного заходу у вигляді застави. З огляду на викладене прокурор вважав відсутніми підстави для задоволення клопотання сторони захисту.
Суд дослідивши матеріали клопотання захисника разом із доданим до нього додатками та вислухавши думку учасників приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості. Одним із таких заходів, згідно з п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України, є запобіжні заходи.
Згідно норм ч.1 ст. 176 КПК України визначено перелік запобіжних заходів, до яких належать особисте зобов?язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою. При цьому, відповідно до частини третьої цієї ж статті, найбільш м?яким запобіжним заходом є особисте зобов?язання, а найбільш суворим тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або сторони захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, при цьому вирішення зазначеного питання здійснюється у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно норм ч.2 ст. 200 КПК України, яка регулює порядок розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, встановлено, що у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які прокурор на той час не знав і не міг знати.
На підставі ч.6 статті 9 КПК України, виходячи з рівності прав сторін кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав (ч.2 ст.22 КПК України), а також враховуючи положення ч. 5 ст. 201 КПК України, можна зробити висновок, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду під час застосування запобіжного заходу, постановлення попередньої ухвали про зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
З огляду на зазначені положення закону, під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді особистого зобов`язання, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1)кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2)обставини, які свідчать про існування або відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; 3)наявність або відсутність обставин, які не були предметом судового розгляду під час застосування запобіжного заходу, постановлення попередньої ухвали про зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, та які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту та вирішуючи питання щодо наявності підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд враховує, що протягом перебування під заставою ОСОБА_4 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, порушень процесуальної дисципліни не допускав. За таких обставин суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на теперішній час відпали, тоді як ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суттєво зменшився.
Водночас суд бере до уваги характер та ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим. Зокрема, усвідомлення обвинуваченим можливості призначення покарання у виді позбавлення волі об`єктивно може спонукати його до ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. За таких обставин суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.
Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, суд виходить із того, що застава забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого не лише шляхом покладення на нього відповідних процесуальних обов`язків, а й завдяки майновому стимулу, пов`язаному з ризиком звернення застави в дохід держави у разі невиконання таких обов`язків або неприбуття за викликом суду без поважних причин. Натомість особисте зобов`язання такого майнового забезпечення не передбачає, а тому за встановлених обставин не забезпечуватиме достатніх гарантій запобігання встановленого ризику.
Отже, з урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що наявний ризик можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду продовжує зумовлювати необхідність застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, у зв`язку з чим підстав для його зміни на особисте зобов`язання суд не вбачає.
Надаючи оцінку доводам захисника про повернення застави, суд виходить із того, що відповідно до положень ст. 182 КПК України застава підлягає поверненню заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу, крім випадків звернення її в дохід держави. При цьому закінчення строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, саме по собі не свідчить про припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Оскільки на теперішній час судом не встановлено підстав для зміни або скасування застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, а необхідність у його подальшому застосуванні зберігається, підстави для повернення внесеної застави також відсутні.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та повернення застави.
Керуючись ст.ст.177,182,194,201 КПК України, суд.-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання та повернення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані
під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали буде проголошено 11 листопада 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141456800, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/2362/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: