Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 199/13170/26
(2/199/8505/26)
РІШЕННЯ
Іменем України
22.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі головуючого судді Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання Куземі О.Г.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, треті особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мануйленко Анна Олександрівна, Добропільська міська військова адміністрація, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
25 серпня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача, після смерті якої залишилось спадкове майно квартира АДРЕСА_1 . Єдиними спадкоємцями за законом діти спадкодавиці позивач та ОСОБА_2 . У встановлений законом строк ні позивач ні її брат заяву про прийняття спадщини не подали. ОСОБА_2 не претендує на спадщину, а позивач пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не знала про смерть матері, перебуваючи за кордоном. Після повернення в Україну у січні 2026 року позивач була змушена займатись здоров`ям дитини, а після покращення стану сина у червні 2026 року звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у відповідь на що отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через сплив встановленого законом строку на подання означеної заяви. З викладених підстав позивач вважає, що строк нею було пропущено з поважних причин, а тому звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю в два місяці.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 та Добропільську міську військову адміністрацію, а також витребувано копію спадкової справи.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 вересня 2026 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги своєї довірительки підтримала, наполягала на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, натомість від представника відповідача до суду надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності сторони відповідача за наявними матеріалами справи.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, підтвердивши, що спадщину не прийняв, на неї не претендує, а також підтвердив, що між сторонами до виїзду позивача за кордон виник конфлікт з сімейних обставин, внаслідок чого він не повідомляв позивача про смерть їх матері, коли позивач була за кордоном.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
За таких обставин у відповідності до ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд цивільної справи по суті за наведеної явки учасників справи.
Вислухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, допитавши свідка та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що матері позивача ОСОБА_4 за життя належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копіями свідоцтв про народження, про одруження, про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача та третьої особи ОСОБА_2 , а також чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією свідоцтва про народження.
Судом також встановлено, що позивач має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має вади здоров`я, що підтверджується копією свідоцтва про народження, копіями медичних документів.
Як встановлено судом з показів свідка ОСОБА_2 , у матері свідка і позивача ОСОБА_4 останні роки погіршився стан здоров`я, в зв`язку із чим викликалась швидка медична допомога, а оскільки ОСОБА_4 не бажала проживати разом із дітьми, а також оскільки позивач мала намір виїхати за межі України для лікування сина, ОСОБА_4 з 08 листопада 2021 року почала мешкати на стаціонарному догляді в пансіонаті «Гармонія» за адресою АДРЕСА_2 . При цьому між позивачем та свідком в цей час виник конфлікт на ґрунті того, що позивач планувала виїхати за кордон на невизначений термін, а тому саме свідок мав доглядати та відвідувати ОСОБА_4 . Викладене також підтверджується копією довідки.
Згідно копії листів Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України позивач 17 лютого 2022 року виїхала за межі України, а повернулась 12 січня 2026 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне останній спадкове майно, на момент смерті ОСОБА_4 знаходилась в пансіонаті « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією довідки. При цьому протягом всього періоду перебування за кордоном позивачу не було відомо про смерть матері через конфлікт із братом, який не повідомив позивача про смерть їх матері, що підтверджується показами брата позивача свідка ОСОБА_2 .
Згідно копій медичних документів син позивача протягом лютого, березня, червня та липня 2026 року по перебував на амбулаторному лікуванні в ТОВ «Науково-дослідний інститут дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної і психосоціальної реабілітації», а присутність позивача, як матері, при такому лікуванні була необхідною.
23 червня 2026 року позивач звернулась до приватного нотаріуса ДМНО Мануйленко А.О. із заявою про прийняття спадщини після матері, внаслідок чого було відкрито спадкову справу. На момент смерті спадкодавиця була зареєстрована та проживала одна, за життя заповітів та спадкових договорів не складала. Окрім позивача другим спадкоємцем за законом є брат позивача (сина спадкодавиці), який спадщину після матері не прийняв, в судовому засіданні пояснив, що не спадщину не претендує. Викладене підтверджується також копією матеріалів спадкової справи.
30 червня 2026 року позивач звернулась до приватного нотаріуса ДМНО Мануйленко А.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після матері, у відповідь на що отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від тієї ж дати, яка мотивована пропуском позивачем встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Дані обставини підтверджуються копією матеріалів спадкової справи.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України.
Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
За змістом ст.ст.1216, 1217, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом норм ст.ст.1220, 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 ЦК України).
Нормою ст.1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року, №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року, №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року, №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року, №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 липня 2025 року, №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20 жовтня 2025 року, №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 січня 2026 року, №342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 квітня 2026 року, №596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 13 липня 2026 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні останній раз з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, спадкоємець, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України. Правила зазначеної норми можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви про прийняття спадщини; 2) ці обставини визнані судом поважними. Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку. Схожі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року по справі №314/2550/17, від 17 червня 2021 року по справі №942/416/20, від 07 липня 2021 року по справі №286/4213/19, від 26 липня 2021 року по справі №405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року по справі №332/3796/19, від 08 грудня 2021 року по справі №751/8889/20, від 22 грудня 2021 року по справі №759/1510/21, від 07 грудня 2022 року по справі №399/570/21, від 12 грудня 2022 року по справі №522/10729/18, від 13 квітня 2023 року по справі №607/13549/21, від 13 квітня 2023 року по справі №522/17537/18.
Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Наведений правий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2023 року по справі № 359/8547/20.
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі №2516/1356/12-ц, від 21 липня 2022 року по справі №662/2401/20, від 22 березня 2023 року по справі №741/713/20, від 24 травня 2023 року по справі №291/559/21, від 31 травня 2023 року по справі №276/683/17.
У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі №676/47/21 вказано, що: «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; законодавець як у ст.1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить ст.ст.1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню». Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі №175/1404/19.
Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду встановлено, що позивач є дочкою спадкодавиці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також однією з двох її спадкоємців за законом, однак заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини після матері не подала з поважних причин, якими суд визнає несвоєчасну обізнаність про смерть спадкодавиці через наявність конфлікту із другим спадкоємцем за законом, виїзд за кордон позивача та необхідність її перебувати поруч із сином під час його тривалого лікування. При цьому другий спадкоємець ОСОБА_2 , яким є братом позивача та сином спадкодавиці, при допиті в судовому засіданні в якості свідка підтвердив зазначену перешкоду, а саме конфлікт із позивачем та не повідомлення позивача про смерть матері, а також зазначив, що не претендує на спадщину. Згідно матеріалів спадкової справи та інших доказів по справі, ОСОБА_2 спадщину після матері не приймав та не вважається таким, що її прийняв в порядку ст.1268 ЦК України. Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавиця за життя заповітів та/або спадкових договорів не складала. Оцінюючи вказані обставини та підстави в їх сукупності, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і наявність достатніх підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, які складаються зі сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, а також відсутність вини відповідача у пропущенні позивачем строку для прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що судові витрати по справі повинні бути покладені на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16, 1216, 1217, 1220, 1223, 1261, 1268-1270, 1272 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 32897190; адреса місцезнаходження: 85004, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83), треті особи ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мануйленко Анна Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд.4А, прим.169), Добропільська міська військова адміністрація (ЄДРПОУ 44836120; адреса місцезнаходження: 85000, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83), про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко
Судове рішення № 141456476, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська) було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 199/13170/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: