Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 199/15907/25
(2/199/1752/26)
РІШЕННЯ
Іменем України
02 листопада 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Богун О.О.,
при секретареві Мокич А.П.,
за участі сторін провадження
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Кучер Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Департамент патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до Держави в особі Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Департамент патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення.
В обґрунтування позову посилаючись на те, що донькою позивачки є ОСОБА_4 , 1978 року народження яка працювала з 2015 року в Управлінні патрульної поліції в м.Дніпро ДП НПУ та мала звання лейтенанта поліції. 25 вересня 2016 року ОСОБА_4 разом з співробітником Управління патрульної поліції в м.Дніпро ДПІ НПУ лейтенантом поліції Кутушевим А.Ю. виконували свої обов`язки по охороні правопорядку у м.Дніпрі. 25 вересня 2016 року близько 09 год. 40 хв. під час затримання правопорушника ОСОБА_5 , співробітники Управління патрульної поліції м.Дніпро ДІ НПУ лейтенант поліції Кутушев А.Ю. та лейтенант поліції ОСОБА_4 отримали вогнепальні поранення, несумісні з життям. За фактом вбивства двох працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, відносно ОСОБА_5 було відкрито кримінальне провадження та його затримано у відповідності ст.208 КПК України. Під час досудового розслідування позивачка як матір загиблої ОСОБА_4 було визнано потерпілою у відповідності до ч.6 ст.55 КПК України. Жорстке вбивство доньки позивачки нанесло їй не виправну психологічну травму, вона як матір досі не може прийняти той факт, що її дитини більше не має, що ОСОБА_5 позбавив життя не тільки її доньку, а вбив також й матір двох дітей, які залишилися без найважливішої людини у своєму житті. Описати біль і страждання, які зазнала ОСОБА_1 не можливо, але стан її здоров`я значно погіршився, за цей час, вона неодноразово зверталась за медичною допомогою до місцевої лікарні, знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом гіпертонічний криз, ішемічна хвороба серця. Лікування проходило дуже важко та тривало, на даний час позивач має не стабільний стан здоров`я, потребує лікування та підтримуючої терапії, а також значних грошових коштів на медикаменти. Перенесені емоційні та психологічні страждання, мають наслідки і зараз, постійні головні болі, аритмія, запаморочення, тривожність, відсутність сну, всі ці наслідки та ускладнення здоров`я пов`язані з жорстким вбивством її дитини ОСОБА_4 . Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.04.2019 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4,3 ст.262, ст.348, п.1,4 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Цим же вироком цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди було задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 000 (три мільйони гривень) 00 копійок. Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська набрав законної сили 17.09.2019 року. Позивачем було отримано виконавчий лист та Чечелівським відділом Державної виконавчої служби, було відкрито виконавче провадження №609445733 про примусове виконання вироку суду. 14 серпня 2020 року постановою Державного виконавця Чечелівського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) Орешкіним Владіславом Валерійовичем було повернуто стягувану виконавчий лист №203/232/17 виданий 21.10.2019 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Постанова від 14.08.2020 року по ВП №60945733 була винесена державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснення виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Більш того, в подальшому для встановлення платоспроможності ОСОБА_5 було здійснено ряд запитів, щодо отримання заробітної плати засудженим до довічного ув`язнення ОСОБА_5 , а саме запит до Замкової виправної колонії №58, де відповідно вище вказаної колонії було повідомлено, що дійсно ОСОБА_5 відбуває покарання але наразі не працевлаштований та заробітку не має. Також 17.09.2025 року повторно було пред`явлено виконавчий лист №203/232/17 виданий 21.10.2019 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) за результатами звернення державним виконавцем Башкіровою Русланою відкрито виконавче провадження від 25.09.2025 року ВП №79181807. В рамках вище вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем проведено ряд заходів, щодо розшуку майна боржника, та встановлення його платоспроможності, запити були направлені до ряду державних органів. Жодні відомості щодо коштів чи майна на яке можна звернути стягнення, державним виконавцем не були отримані, тому 07.11.2025 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) Башкіровою Русланою винесено Постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Таким чином кошти та будь-яке рухоме чи не рухоме майно на яке можливо звернути стягнення у ОСОБА_6 відсутнє, що підтверджується численними відповідями на запити державного виконавця. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. Її донька ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком та двома малолітніми дітьми проживали в приватному будинку поряд з її приватним будинком, розташовані на одній земельній ділянці, фактично за одною адресою. Звичайно за багато років спільного проживання, ОСОБА_1 як мати ОСОБА_4 та бабуся двох її малолітніх дітей, вкладала багато коштів в будівництво її будинку, виховання онуків, допомагала у домашньому побуті та господарстві. А коли її донька ОСОБА_4 стала повністю фінансово незалежною, ОСОБА_1 вже вийшла на пенсію за віком та продовжували приглядати за онуками, поки її донька несла службу в лавах Національної поліції України. З того часу фінансове утримання свої матері ОСОБА_4 взяла на себе. Зарплата ОСОБА_4 як офіцера поліції складала в місяць близько 10 000 (десять тисяч гривень) 00 копійок. Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Кожного місяця донька ОСОБА_1 надавала своїй матері матеріальну допомогу як людині пенсійного віку в розмірі не менше ніж 3 000 гривень. Звичайно вона як мати розраховувала на неї на все своє життя але жорстоке вбивство ОСОБА_5 доньки ОСОБА_1 під час виконання нею свого службового обов`язку як працівника поліції забрало в неї не просто рідну людину, а і надію на спокійну старість.
На підставі вищевикладеного позивачка просить стягнути з Держави, в особі головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області на її користь у розмірі 3 000 000 (три мільйони гривень) 00 копійок.
Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року справу прийнято суддею до свого провадження та вирішено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження.
29 січня 2026 року представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив що вважає, що моральна шкода, спричинена кримінальним правопорушенням у даній справі має бути відшкодована позивачу безпосередньо особою, винною у вчиненні кримінального правопорушення. В даній справі на думку представника моральна шкода не має відшкодовуватись за рахунок Держави, а органи Казначейства не уособлюють Державу як відповідача. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. На думку представника відповідача Казначейство фактично є лише розпорядником державного бюджету. У справах про відшкодування шкоди, завданої діями чи бездіяльністю державних органів, позивачами, як правило пред`являється одна вимога до органу який завдав шкоду. До казначейства не пред`являється жодних вимог. Відтак фактично органи Казначейства повинні залучатись судами у справи щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, тільки для «гарантії» подальшого виконання відповідного рішення і не можуть являтися співвідповідачами в даних категоріях справ. Таким чином на думку представника відповідача у позовній заяві ОСОБА_1 по даній справі, що спрямована до кількох відповідачів, відсутній обґрунтований зміст позовних вимог щодо Державної казначейської служби України, що суперечить вимогам ст.175 ЦПК України та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Просив відмовити в задоволенні позову.
06 лютого 2026 року позивач надала відповідь на відзив в якому зазначила що саме органи Державної казначейської служби є суб`єктом виконання судових рішень, пов`язаних з компенсацією шкоди за рахунок державного бюджету, що свідчить про належність відповідача у даній справі.
Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року до розгляду справи залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Департамент патрульної поліції.
Ухвалою суду 25 лютого 2026 року до розгляду справи залучено в якості співвідповідача залучено державу України, в особі Міністерства Юстиції України.
Представник відповідача, Міністерства юстиції України надав до суду відзив в якому зазначив що для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірності дії органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. На підставі наведеного вважає що позивачем не доведено факту заподіяння матеріальної шкоди та моральної шкоди діями чи бездіяльністю саме Державою України в особі Міністерства юстиції України. З огляду на вищевикладене, представник приходить до висновку що Держава Україна в особі Міністерства юстиції України, яке було визначене позивачем в якості співвідповідача, не являється суб`єктом який порушив права та інтереси позивача. Отже у цій справі позивач заявив позов до неналежного співвідповідача Держави Україна в особі Міністерства юстиції України.
23 березня 2026 року від позивачки надійшла відповідь на відзив в якій вона зазначила що вважає Казначейство органом який безпосередньо здійснює списання коштів з бюджету, а Міністерство юстиції України представляє інтереси держави як суб`єкта що допустив бездіяльність у створенні механізму компенсації. Оскільки шкода має бути відшкодована за рахунок Державного бюджету, позов до відповідача Казначейства та співвідповідача Міністерства Юстиції України, є єдиним законним способом процесуально реалізувати позов проти держави Україна.
29 березня 2026 року Представник відповідача, Міністерства юстиції України надав до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив що статті 1177 та 1207 ЦК України є чинними нормами права, що породжують легітимні очікування позивача на отримання компенсації, оскільки стягнення з безпосереднього винуватця є об`єктивно неможливим. Щодо неможливості звернення стягнення на майно боржника зазначає що не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Твердження про не створення державою законодавчого механізму відшкодування є таким, що не відповідає дійсності. Держава Україна створила і закріпила такий механізм на законодавчому рівні, а саме механізм примусового виконання рішення судів, згідно Закону України «Про виконавче провадження». На підставі вищевикладеного, Держава Україна в особі Міністерства юстиції України є неналежним співвідповідачем по даній справі, а тому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
02 квітня 2026 року представник Департаменту патрульної поліції вважає позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню оскільки норми Конвенції не мають прямої дії і можуть бути застосовані виключно через приписи національного законодавства. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
В судовому засіданні позивач та її представник анлогічні викладеним в позовній заяві, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_7 зазначив що вважає себе неналежним відповідачем у даній справ, позовні вимоги не визнає, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 вважає себе не належним відповідачем по даній справі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Кучер Л.А. просив суд прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.3 ст.262, ст..348, п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі. (а.с.184-198)
Крім того, вищезазначеним вироком стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 000 (три мільйони гривень) 00 копійок.
Постановою старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Башкірової Р.Р. від 25.09.2025 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого 203/232/17 виданого 21.10.2019 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_5 шкоди на користь ОСОБА_1 (а.с.229)
Постановою старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Башкірової Р.Р. від 07.11.2025 року виконавчий лист повернуто стягувачу з виконання виконавчого листа 203/232/17 виданого 21.10.2019 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_5 шкоди на користь ОСОБА_1 (а.с.230)
На теперішній час вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року в частині позовних вимог не виконано.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що вирок суду в частині відшкодування моральної шкоди не виконується, засуджений ОСОБА_5 майна, на яке можливе звернення стягнення, не має, також не має нарахувань за місцем роботи, немає інших доходів, а отже є неплатоспроможним. Посилаючись на неможливість відшкодувати завдану їм майнову та моральну шкоду іншим способом, просили компенсувати її за рахунок Державного бюджету України. Правовими підставами для задоволення заявлених вимог вказували статті 1177, 1207 ЦК України.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (стаття 1177 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, встановлюються законом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), дослідивши приписи статті 1177 ЦК України та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі "Петльований проти України" (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08, і від 16 грудня 2014 року у справі "Золотюк проти України" (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).
Розглядаючи справу, суд звертає увагу на те, що злочинними діями ОСОБА_5 позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. Питання про стягнення цієї шкоди вирішено в межах кримінального провадження, проте вирок суду в частині відшкодування шкоди не виконується через неплатоспроможність засудженого.
Оскільки на день розгляду спору судом відсутній Закон про визначення порядку та умов відшкодування державою шкоди внаслідок злочину у разі неплатоспроможності особи, що вчинила злочин, підстави для задоволення позову та стягнення шкоди з держави відсутні.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те що ним було не вірно обрано спосіб захисту в частині пред`явлення позову до Держави в особі Державної казначейської служби у Дніпропетровській області та Міністерства юстиції оскільки для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірності дії органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. В даному випадку відносно відповідачів відсутні всі з необхідних трьох умов, тому суд приходить до висновку що позивачем пред`явлено позов до неналежних відповідачів.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат з урахуванням результату розгляду справи, вимог Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають та компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Департамент патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення залишити без задоволення.
Судові витрати по сплаті судового збору стягнути з Держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О.Богун
02.11.2026
Судове рішення № 141456468, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 199/15907/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: