Єдиний державний реєстр судових рішень 2-2701/11
4-с/465/26/26
У Х В А Л А
іменем України
13.11.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі
головуючої судді Коліщук З.М.,
з участю секретаря Чабана Д.Ю.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Галицького відділу Державної виконавчої служби у м. Львові та зобов`язання вчинити певні дії,
за участі скаржника ОСОБА_1 ,
установив:
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Галицького відділу Державної виконавчої служби у м. Львові та зобов`язання вчинити певні дії.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2/1326/1392/2012, виданий 15.08.2012 Франківським районним судом м. Львова, про стягнення з нього кредитної заборгованості у розмірі 279 864,00 грн. У межах відповідних виконавчих проваджень упродовж 20122016 років державними виконавцями накладено сім арештів на все його невизначене нерухоме майно, які залишаються чинними.
Востаннє постановою державного виконавця від 23.06.2018 у виконавчому провадженні №52466486 виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю заходів щодо його розшуку. У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 23.06.2021. Ухвалою суду від 21.10.2020 стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» замінено його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Водночас, за твердженням скаржника, після повернення виконавчого документа ні первісний стягувач, ні його правонаступник повторно до виконання його не пред`являли, виконавчі дії не проводилися, а строк пред`явлення документа сплив.
Посилається на лист Галицького ВДВС м. Львова №15272 від 19.03.2026р. відповідно до якого в відділі на виконанні перебували виконавчі провадження №34624354, №36317498, №39063772, №42031333, №48924783, №50219322, №5246648 по примусовому виконанню виконавчого документа № 2/1326/1392/2012, виданого 15.08.2012 року Франківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору. Матеріали цих виконавчих проваджень знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. В зв`язку з цим відсутня можливість надати інформацію про рух виконавчого провадження, забезпечити доступ до матеріалів виконавчого провадження, а також надати ідентифікатор доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
В період з червня 2018 року до дня подання скарги виконавчою службою на підставі заяв як первісного стягувача так і його правонаступників не проводилися будь-які виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа № 2/1326/1392/2012.
24.03.2026 скаржник направив заяву про зняття арештів, яку орган державної виконавчої служби отримав 26.03.2026. Однак, станом на день звернення до суду відповіді на заяву не отримав, арешти з майна не знято.
Вважає, що тривале збереження арештів за відсутності відкритого виконавчого провадження та після спливу строку повторного пред`явлення виконавчого документа є невиправданим і непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном. Зазначає, що наявні обтяження перешкоджають державній реєстрації нерухомого майна за ним та подальшому розпорядженню ним. Посилаючись на гарантії непорушності права власності, принцип пропорційності та практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, вважає бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо незняття арештів неправомірною, а подальше збереження таких обтяжень безпідставним.
У зв`язку з наведеним скаржник просить визнати протиправною бездіяльність Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МУМЮ України (м. Львів), що полягала в невинесенні постанови про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 04.02.2013 за №118851 у виконавчому провадженні №36317498; від 29.07.2013 за №1896680 у виконавчому провадженні №39063772; від 17.02.2014 за №4707461 у виконавчому провадженні № 42031333; від 06.10.2015 за №11492691 у виконавчому провадженні №48924783; від 18.02.2016 за №13332465 у виконавчому провадженні №50219322; від 04.10.2016 за №16788912 у виконавчому провадженні №52466486; від 08.10.2012 за №13088828 у виконавчому провадженні №34624354.
Зобов`язати Галицькій ВДВС у місті Львові Львівського МУМЮ України (м. Львів) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 04.02.2013 за №118851 у виконавчому провадженні № 36317498; від 29.07.2013 за №1896680 у виконавчому провадженні №39063772; від 17.02.2014 за №4707461 у виконавчому провадженні №42031333; від 06.10.2015 за №11492691 у виконавчому провадженні №48924783; від 18.02.2016 за №13332465 у виконавчому провадженні №50219322; від 04.10.2016 за №16788912 у виконавчому провадженні №52466486; від 08.10.2012 за №13088828 у виконавчому провадженні №34624354.
Від скаржника ОСОБА_1 08.05.2026 надійшла заява про доручення доказів.
Від скаржника ОСОБА_1 12.05.2026 надійшли додаткові пояснення. Зазначає, що ухвалою суду від 21.10.2020 стягувача замінено на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Посилаючись, на довідку з ресурсу «Опендатабот» від 12.05.2026 про відсутність у ЄДР юридичної особи з таким найменуванням, вважає, що наразі стягувач за виконавчим документом відсутній.
Від начальника Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Керницького А. 14.05.2026 надійшов відзив на скаргу. Зазначає, що на виконанні у відділі перебували сім виконавчих проваджень із примусового виконання виконавчого листа №2/1326/1392/2012, виданого 15.08.2012 Франківським районним судом м. Львова. Для забезпечення виконання рішення державними виконавцями накладено арешти на нерухоме майно боржника та зареєстровано відповідні обтяження. Виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.
Зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з цієї підстави не зумовлює обов`язкового зняття арешту. Наголошує, що рішення суду боржником не виконано, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не сплачено. Станом на 13.05.2026 відомості про виконання вимог виконавчого документа або його скасування у відділі відсутні, як і передбачені частиною четвертою статті 59 зазначеного Закону підстави для зняття арештів.
Додатково повідомляє про неможливість надання матеріалів виконавчих проваджень у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Вважає дії державних виконавців такими, що відповідають вимогам законодавства, та просить відмовити у задоволенні скарги.
Ухвалою суду від 14.05.2026 зобов`язано Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові (код ЄДРПОУ 35009232, м. Львів, пр. Чорновола,39) відновити матеріали виконавчих проваджень № 34624354, № 36317498, № 39063772, № 42031333, № 48924783, № 50219322, № 52466486 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1326/1392/2012, виданого Франківським районного суду м. Львова 15.08.2012, де боржником був ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та надати суду належним чином завірені їх копії.
Ухвалою суду від 29.06.2026 повторно витребувано з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові (код ЄДРПОУ 35009232, м. Львів, пр. Чорновола,39) належним чином завірені копії матеріалів відновлених виконавчих проваджень № 34624354, № 36317498, № 39063772, № 42031333, № 48924783, № 50219322, № 52466486 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1326/1392/2012, виданого Франківським районного суду м. Львова 15.08.2012, де боржником був ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
На виконання вищезазначеної ухвали 16.09.2026 на адресу суду надійшли матеріали виконавчих проваджень № 34624354, № 36317498, № 39063772, № 42031333, № 48924783, № 50219322, № 52466486 з примусового виконання виконавчого листа №2/1326/1392/2012, виданого Франківським районного суду м. Львова 15.08.2012.
Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні подану скаргу підтримав, просив таку задоволити частково, саме в частині скасування арешту на майно.
Представник Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.
Суд, заслухавши скаржника ОСОБА_1 , оглянувши та перевіривши матеріали скарги, виконавчого провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На час накладення спірних арештів у 20122016 роках діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV. Статтею 57 цього Закону передбачалося застосування арешту майна боржника для забезпечення реального виконання рішення, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
При цьому Закон № 606-XIV розмежовував повернення виконавчого документа стягувачу, повернення його до суду або іншого органу, який його видав, та закінчення виконавчого провадження. Передбачені статтею 50 цього Закону наслідки у вигляді зняття арешту пов`язувалися із закінченням виконавчого провадження або поверненням виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, з урахуванням установлених законом винятків.
На час повернення виконавчого документа стягувачу постановою від 23.06.2018 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а вжиті виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено зняття арешту в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених пунктами 1, 3, 11 частини першої цієї статті. Повернення виконавчого документа з підстави відсутності у боржника майна до зазначених випадків не належить.
За змістом частини п`ятої статті 37 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити документ до виконання протягом установлених законом строків. Наслідки закінчення виконавчого провадження, зокрема щодо зняття арешту з майна боржника, визначені статтею 40 Закону.
Частини третя та четверта статті 59 Закону № 1404-VIII визначають підстави зняття арешту начальником відповідного відділу державної виконавчої служби та виконавцем. Водночас згідно із частиною п`ятою цієї статті в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Отже, відсутність підстав для самостійного зняття арешту виконавцем не виключає судового захисту, однак вимагає встановлення обставин, які свідчать про необґрунтованість подальшого збереження обтяження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 сформувала такі висновки.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнювальне поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.
У Законі № 1404-VIII (чинний на час розгляду справи судами) немає норми, аналогічної нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.
Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким жодні інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду розмежувала правові наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу як форм завершення виконавчого провадження.
Зазначила, що закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).
Водночас частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавство не передбачає обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Отже, повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII.
За змістом частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи, зокрема, видані судом у справі про стягнення заборгованості, могли бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
1) пред`явленням виконавчого документа до виконання;
2) частковим виконанням рішення боржником;
3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Стягувачам, які пропустили строк пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року та стаття 433 ЦПК України).
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2012 позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) станом на 21.06.2012 року заборгованість по кредиту в сумі 15432,77 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 2307,55 доларів США, пеню в розмірі 137351 гривень, а всього 278044 гривень (двісті сімдесят вісім тисяч сорок чотири) 64 копійок (шістдесят чотири). Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 1700 гривень (одна тисяча сімсот) судового збору та 120 гривень (сто двадцять) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Рішення набрало законної сили 16.07.2012.
Ухвалою суду від 21.10.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі № 2-2701/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2-2701/11 (2/1326/1392/2012), виданого Франківським районним судом міста Львова у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, м. Київ, вул. Авіаконстуктора Ігоря Сікорського, буд.8).
15.08.2012 Франківським районним судом видано виконавчий лист у вищезазначеній справі.
З відповіді начальника Галицього ВДВС від 19.03.2026 Керніцького А. вбачається, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження N? 34624354, N? 36317498, N? 39063772, N? 42031333, N? 48924783, N? 50219322, N? 52466486 з примусового виконання виконавчого листа N? 2/1326/1392/2012, виданого 15.08.2012 Франківським районним судом м.Львова про: стягнення з ОСОБА_1 та ін на користь ТзОВ " ОТП Факторинг Україна" боргу в сумі 279864,64 грн. В межах вищезазначених виконавчих проваджень державним виконавцем, керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на 19.03.2026 відомості про оплату заборгованості, згідно виконавчого документа у відділ не надходили. Додатково повідомляють, що відповідно до Наказу Міністерства гостиції України N? 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями»: строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Таким чином, надати матеріали вищезазначених виконавчих проваджень немає можливості.
24.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Галицького ВДВС у місті Львові ЛМУМЮУ із заявою про зняття арештів з майна в виконавчих провадженнях, яка відповідно до відмітки на адресному ярлику отримана 26.03.2026.
Відповідно до відповіді Галицького ВДВС у м. Львові від 02.04.2026 №17818 на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 34624354, № 36317498, № 39063772, № 42031333, № 48924783, № 50219322, № 52466486 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1326/1392/2012, виданого 15.08.2012 Франківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 та інших на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 279 864,64 грн.
У межах зазначених виконавчих проваджень виконавчі документи були повернуті стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Посилаючись на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відділ зазначив, що станом на 02.04.2026 відсутні відомості про виконання боржником вимог виконавчого документа або про його скасування. У зв`язку з цим Галицький ВДВС дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зняття арешту з майна боржника, накладеного у межах зазначених виконавчих проваджень.
З долученого скаржником витягу з ЄДР за ЄДРПОУ або ІПН вбачається, що компанії або ФОП ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не існує.
З наданої медичної документації, а саме витягу з медичної карти стаціонарного хворого №2014 від 17.02.2025, хронології лікування, діагностичного звіту від 07.05.2025, консультації травматолога від 17.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 34624354 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа №2/1326/1392/2012. Стан виконавчого провадження станом на дату отримання 10.09.2026 завершено. Сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 279864,64.
08.10.2012 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34624354.
08.10.2012 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
24.12.2012 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 24.12.2013.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 36317498 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа від 15.08.2012 №2/1326/1392/2012. Стан виконавчого провадження станом на дату отримання 10.09.2026 завершено. Сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 279864,64.
04.02.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36317498.
04.02.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
27.02.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про надання інформації про наявність у боржника нерухомого майна на праві власності чи іншого права володіння (відання), про наявність обмежень накладених намарно боржника.
13.03.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, який отримує заробітну плату у ПП «НВФ Відеограф». Постановлено здійснювати утримання у розмірі 20 % із усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику після відрахування податків, до повного погашення заборгованості за виконавчими документами у розмірі 279 864,64 грн. При цьому визначено першочергово стягнути витрати на проведення виконавчих дій у сумі 128,90 грн, а також пропорційно до суми заборгованості виконавчий збір у розмірі 27 986,46 грн.
22.05.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 22.05.2014.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 39063772 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа від 15.08.2012 № 2/1326/1392/2012. Стан виконавчого провадження станом на дату отримання 10.09.2026 завершено. Сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 279864.
29.07.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39063772.
29.07.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
28.08.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, який отримує заробітну плату у ПП «НВФ Відеограф». Постановлено здійснювати утримання у розмірі 20 % із усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику після відрахування податків, до повного погашення заборгованості за виконавчими документами у розмірі 279 864,64 грн. При цьому визначено першочергово стягнути витрати на проведення виконавчих дій у сумі 128,90 грн, а також пропорційно до суми заборгованості виконавчий збір у розмірі 27 986,46 грн. Також, передано ВД на виконання до підприємства.
20.12.2013 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 20.12.2014.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 42031333 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа від 15.08.2012 № 2/1326/1392/2012. Стан виконавчого провадження станом на дату отримання 10.09.2026 завершено. Сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 279864,64.
17.02.2014 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42031333.
17.02.2014 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
28.05.2014 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47).
З копії матеріалів виконавчого провадження № 48924783 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа від 15.08.2012 № 2/1326/1392/2012. Стан виконавчого провадження станом на дату отримання 10.09.2026 завершено. Сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 279864.
06.10.2015 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48924783 на підставі заяви від 10.09.2015.
06.10.2015 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
28.12.2015 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про втягнення виконавчого збору.
28.12.2015 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 28.12.2016.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 50219322 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа від 15.08.2012 №2/1326/1392/2012. Стан виконавчого провадження станом на дату отримання 10.09.2026 завершено. Сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 279864.
18.02.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50219322 на підставі заяви від 10.02.2016.
18.02.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
26.02.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, який отримує заробітну плату у ПП «НВФ Відеограф». Постановлено здійснювати утримання у розмірі 20 % із усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику після відрахування податків, до повного погашення заборгованості за виконавчими документами у розмірі 279 864,00 грн. При цьому визначено першочергово стягнути витрати на проведення виконавчих дій у сумі 128,90 грн, а також пропорційно до суми заборгованості виконавчий збір у розмірі 27 986,40 грн.
14.03.2016 передано ВД на виконання до підприємства.
14.03.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про оголошення розшуку майна боржника, а саме транспортний засіб ВАЗ 2101(1977) №дв. НОМЕР_3 .
10.06.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 10.06.2017.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 52466486 вбачається, що таке розпочато на підставі виконавчого листа від 15.08.2012 №2/1326/1392/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ін на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу в сумі 279864,00 грн.
04.10.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52466486 на підставі заяви від 21.09.2016.
04.10.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
26.10.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про втягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
26.10.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про стягнення заборгованості з доходів боржника. Звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, який отримує заробітну плату у ТзОВ «Відеограф». Постановлено здійснювати утримання у розмірі 20 % із усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику після відрахування податків, до повного погашення заборгованості за виконавчими документами у розмірі 279 864,00 грн. При цьому визначено першочергово стягнути витрати на проведення виконавчих дій у сумі 164,90 грн, а також пропорційно до суми заборгованості виконавчий збір у розмірі 27 986,40 грн.
03.11.2016 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про оголошення розшуку майна боржника, а саме транспортний засіб ВАЗ 2101 легковий седан-В, № двигуна НОМЕР_4 , № кузова НОМЕР_5 .
23.06.2018 старшим державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.2 ч.1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 23.06.2021.
Тобто, з наведених обставин убачається, що виконавчий лист неодноразово пред`являвся до примусового виконання. У межах виконавчих проваджень державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання, зокрема накладалися арешти на майно боржника, зверталося стягнення на його заробітну плату та оголошувався розшук транспортного засобу. Водночас кожне з виконавчих проваджень завершувалося поверненням виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Останній раз виконавчий документ повернуто стягувачу 23.06.2018 із зазначенням строку повторного пред`явлення до 23.06.2021.
При цьому доказів повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання після 23.06.2018, його фактичного виконання чи погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Предметом судового розгляду є правомірність незняття державним виконавцем арештів із нерухомого майна скаржника після повернення виконавчого документа стягувачу. Вирішуючи це питання, суд враховує підстави завершення виконавчих проваджень, стан виконання судового рішення та наявність обставин, які зумовлюють припинення застосованих обмежень.
Із досліджених матеріалів установлено, що виконавчі провадження, у межах яких накладено оспорювані арешти, завершувалися поверненням виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, та безрезультатністю заходів щодо його розшуку. Востаннє виконавчий документ повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 23.06.2018. Доказів закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі матеріали справи не містять.
Повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження є різними процесуальними діями, які мають різні правові наслідки. Тому зазначення в автоматизованій системі стану виконавчого провадження як «завершено» саме по собі не означає його закінчення з підстав, що зумовлюють зняття арешту. Вирішальне значення має зміст постанови державного виконавця та визначена в ній підстава завершення провадження.
Повернення виконавчого документа через відсутність у боржника майна засвідчує неможливість примусового виконання рішення на відповідний момент, проте не підтверджує виконання рішення, припинення боргу або відмову стягувача від належного йому права вимоги. Зазначена підстава не належить до передбачених частиною третьою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» випадків, за яких повернення виконавчого документа стягувачу супроводжується зняттям арешту.
Такий підхід відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11, щодо відсутності обов`язку виконавця зняти арешт лише у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, за винятком прямо встановлених законом випадків.
Отже, застосування до спірних правовідносин наслідків закінчення виконавчого провадження лише з огляду на факт повернення виконавчого листа стягувачу було б безпідставним.
Оцінюючи доводи скаржника щодо спливу строку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд враховує, що в постанові від 23.06.2018 останнім днем такого строку визначено 23.06.2021, а доказів повторного пред`явлення виконавчого листа після його повернення матеріали справи не містять.
Водночас сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання має процесуальні наслідки для реалізації права на примусове виконання рішення, проте сам по собі не припиняє встановленого судовим рішенням грошового зобов`язання та не підтверджує його виконання.
Крім того, статтею 433 ЦПК України передбачено можливість поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання за умови визнання судом причин його пропуску поважними. Отже, стягувач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою.
При цьому суд не виходить із того, що такий строк уже поновлено або обов`язково буде поновлений. Наявність поважних причин його пропуску підлягає встановленню під час розгляду окремої заяви стягувача. У межах цієї скарги суд лише констатує, що пропуск строку не є тотожним припиненню боргу та не перетворює постанову про повернення виконавчого документа на постанову про закінчення виконавчого провадження.
Можливість звернення із заявою про поновлення строку оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами: невиконанням судового рішення, установленою підставою повернення виконавчого документа та відсутністю доказів припинення зобов`язання. Саме сукупність цих обставин, а не припущення про майбутні дії стягувача, має значення для вирішення скарги.
Посилання скаржника на знищення матеріалів виконавчих проваджень також не свідчить про виникнення підстав для автоматичного припинення обтяжень. Знищення матеріалів у зв`язку із закінченням строку їх зберігання є дією у сфері діловодства та архівного зберігання. Воно не замінює процесуального рішення про закінчення виконавчого провадження, не скасовує раніше винесених постанов про арешт майна та не засвідчує погашення заборгованості.
Водночас знищення матеріалів не звільняє орган державної виконавчої служби від необхідності встановити обставини завершення провадження при вирішенні питання про зняття арешту. У постанові від 12.08.2026 у справі № 2-2744/2010 Верховний Суд наголосив на необхідності відновлення матеріалів виконавчого провадження та дослідження конкретних підстав його завершення. Саме невстановлення таких обставин стало підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Отже, ця постанова не встановлює безумовного правила про зняття арешту внаслідок знищення матеріалів провадження.
У цій справі суд ухвалами від 14.05.2026 та від 29.06.2026 вжив заходів для отримання матеріалів виконавчих проваджень. На виконання вимог суду 16.09.2026 відповідні матеріали надійшли та були досліджені під час розгляду скарги. За їх змістом установлено, що виконавчий документ повертався стягувачу через відсутність майна боржника, а не у зв`язку з виконанням рішення.
Щодо доводів про невчинення виконавчих дій із 2018 року суд зазначає, що після повернення виконавчого документа стягувачу примусове виконання в межах відповідного провадження не продовжується. Відсутність подальших виконавчих дій за відсутності повторного пред`явлення документа узгоджується з процесуальним станом такого провадження. Вона не підтверджує ані виконання судового рішення, ані припинення права вимоги стягувача.
Тривалість періоду, протягом якого виконавчий документ повторно не пред`являвся, є обставиною, яку суд враховує при оцінці обґрунтованості подальшого обмеження майнових прав боржника. Однак, сама по собі пасивність стягувача не може бути прирівняна до прощення боргу, відмови від стягнення або втрати чинності судовим рішенням. Зокрема, звернення щодо заміни стягувача, за результатами якого постановлено ухвалу від 21.10.2020, свідчить про процесуальне оформлення переходу права вимоги. Водночас така заміна сама по собі не поновлює строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Щодо посилання скаржника на відсутність юридичної особи правонаступника стягувача.
Наданий скаржником результат пошуку містить зазначення критерію пошуку «ЄДРПОУ або ІПН», тоді як пошуковий запит сформовано шляхом введення найменування товариства. За таких умов повідомлення про відсутність результату пошуку не є достатнім та достовірним підтвердженням того, що відповідна юридична особа не зареєстрована або припинилася. Воно відображає результат конкретного пошукового запиту, параметри якого не відповідають зазначеному способу ідентифікації юридичної особи.
Крім того, загальнодоступні відомості за ідентифікаційним кодом 38750239 містять інформацію про юридичну особу з поточним найменуванням ТОВ «Він Фінанс», попереднім найменуванням якої було ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Відображені також відомості про її діяльність та фінансову звітність. Таким чином, відсутність результату пошуку за попередньою назвою не підтверджує припинення самої юридичної особи.
Ухвалою суду від 21.10.2020 здійснено заміну стягувача на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Наданий скаржником результат пошуку не спростовує встановленого цією ухвалою правонаступництва. Належних доказів державної реєстрації припинення відповідної юридичної особи без правонаступництва матеріали справи не містять. Тому суд не бере зазначений результат пошуку до уваги саме як доказ відсутності стягувача або припинення належного йому права вимоги.
Оцінюючи доводи щодо непорушності права власності, суд визнає, що збереження арештів обмежує можливість скаржника розпоряджатися майном, а тривалість такого обмеження потребує належного обґрунтування. Водночас гарантії права власності не виключають установлених законом обмежень, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення та захист майнових прав іншої особи.
У цьому випадку арешти накладено в межах примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Їх призначення полягає у збереженні майна, за рахунок якого може бути виконане рішення, та недопущенні унеможливлення такого виконання шляхом його відчуження. Встановлений судом обов`язок боржника не припинився лише внаслідок того, що на певному етапі виконавчого провадження майна для стягнення не було виявлено.
Забезпечуючи справедливий баланс інтересів сторін, суд має враховувати як право боржника на мирне володіння майном, так і право стягувача на реальне виконання ухваленого на його користь рішення. Захист права власності боржника не може здійснюватися без оцінки чинного та невиконаного майнового обов`язку перед стягувачем.
Суд ураховує значну тривалість існування обтяжень і наведені скаржником перешкоди у здійсненні майнових прав. Проте такі перешкоди самі по собі характеризують наслідки арешту та не доводять відсутності правової мети його збереження. Установлені в цій справі обставини не підтверджують виконання рішення, припинення зобов`язання або виникнення іншої підстави для повного звільнення майна від усіх оспорюваних арештів.
Надана медична документація підтверджує стан здоров`я скаржника та потребу в лікуванні. Суд не ставить під сумнів значення цих обставин для скаржника, однак вони не підтверджують припинення боргу та самі по собі не зумовлюють обов`язку державного виконавця зняти всі арешти, накладені для забезпечення виконання судового рішення.
Доказів фактичного виконання рішення в повному обсязі, скасування рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, або припинення відповідного зобов`язання з інших підстав суду не надано. Наявність постанов про звернення стягнення на доходи боржника засвідчує застосування заходів примусового виконання, проте без відомостей про фактично стягнуті суми не дає підстав для висновку про повне погашення заборгованості.
Таким чином, суд не встановив обставин, які свідчили б про втрату арештами їх забезпечувальної мети та виникнення обов`язку державного виконавця зняти їх із підстав, наведених у скарзі. Сукупність посилань на повернення виконавчого документа, сплив строку його повторного пред`явлення, знищення архівних матеріалів та невчинення подальших виконавчих дій не підтверджує припинення обов`язку, для забезпечення виконання якого застосовано арешти.
За правилами частини третьої статті 451 ЦПК України встановлення правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та відсутності порушення права заявника є підставою для відмови в задоволенні скарги. Отже, скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 258261, 447, 447-1, 448453 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Галицького відділу Державної виконавчої служби у м. Львові та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд, який постановив ухвалу, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя З.М. Коліщук
Судове рішення № 141455037, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2-2701/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: