Ухвала суду № 141454838, 11.11.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
2-3063/10
Номер документу
141454838
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 11.11.2026

Справа № 2-3063/10

Провадження № 6/334/812/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 2-3063/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

04.10.2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Журавльова Д.І. звернулася до суду із заявою в порядку ст. 432 ЦПК України, в якій просить визнати виконавчий лист № 2-3063/10 (дублікат), виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 23.06.2020 року на виконання рішення цього ж суду від 09.11.2010 року у справі № 2-3063/2010, таким, що не підлягає виконанню, а до розгляду заяви по суті заборонити приймати зазначений виконавчий документ до виконання.

Заява мотивована тим, що дублікат виконавчого листа видано 23.06.2020 року із зазначенням строку пред`явлення до виконання «до 20 листопада 2013 року», тобто строку, який сплив більш ніж за шість років до дня видачі документа, а ухвала суду від 24.10.2019 року про поновлення строку його тривалості не визначила; попри це 05.08.2020 року документ прийнято до виконання приватним виконавцем Безмагоричних М.А.

Крім того, діяльність приватного виконавця припинено з 25.06.2024 року без правонаступництва, матеріали виконавчого провадження № 62732541 та оригінал дубліката перебувають у володінні колишнього приватного виконавця, передача провадження іншому виконавцю неможлива, що встановлено судовими рішеннями у справі № 335/10221/24, а провадження зупинено тимчасовим приватним виконавцем на невизначений строк, внаслідок чого примусове виконання за документом стало юридично неможливим для будь-якого суб`єкта.

Також заявниця зазначає, що стягувач за рішенням Національного банку України від 03.02.2025 року є особою, власником істотної участі якої є громадянка Російської Федерації, через що виконання на його користь зупинено законом і заборонено мораторієм, а сама вона є пенсіонеркою та особою з інвалідністю третьої групи, пенсія її єдине джерело існування, і відрахування з неї 20 % залишає суму, нижчу від прожиткового мінімуму, всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 22.03.2023 року № 3-р(ІІ)/2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 року заяву передано для розгляду головуючому судді Козловій Н.Ю.

Представник заявника подав до суду клопотання про розгляд заяви за відсутністю заявника та його представника. Заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Просив суд її задовольнити взявши до уваги письмові докази, долучені до заяви.

Заінтересована особа ТОВ «Спектрум Ессетс» про дату, час і місце розгляду заяви повідомлена шляхом надіслання ухвали суду до її електронного кабінету в ЄСІТС; копію заяви з додатками їй надіслано заявницею, що підтверджується квитанцією. Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, заперечень на заяву не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувана і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, у зв`язку з чим суд ухвалив розглянути заяву за відсутності представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 2-3063/10, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2010 року у справі № 2-3063/2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 544-в/37 від 13.06.2008 року у сумі 741 991,02 грн, 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення набрало законної сили 20.11.2010 року. 14.06.2012 року судом видано виконавчий лист № 2-3063/10.

23.06.2016 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 51507309. Постановою від 31.08.2016 року виконавчий лист повернуто стягувану на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, оскільки боржник за зазначеною у виконавчому документі адресою не мешкає. Строк повторного пред`явлення до виконання визначено до 31.08.2017 року.

За відповідями органів Державної податкової служби та Пенсійного фонду України у боржниці відсутні джерела отримання доходів, майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено; стягнутих сум у провадженні немає.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2019 року (провадження № 6/334/177/19), яка набрала законної сили 09.11.2019 року, за заявою ПАТ «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «СЕБ Банк» внаслідок зміни найменування) постановлено видати дублікат виконавчого листа, визнано поважними причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та поновлено цей строк. Тривалість поновленого строку або дату його закінчення в ухвалі не визначено.

23.06.2020 року, судом видано дублікат виконавчого листа № 2-3063/10, у якому зазначено: «Виконавчий лист виданий 23 червня 2020 року»; «Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 20 листопада 2013 року»; стягувач ПАТ «СЕБ Банк»; боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Адресу боржниці та дату набрання рішенням законної сили у дублікаті викладено інакше, ніж в оригіналі виконавчого листа за даними виконавчого провадження № 51507309 (вул. Чумаченка, 7-28; 22.11.2010 року).

05.08.2020 року, дублікат виконавчого листа пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А., який постановою від 05.08.2020 року відкрив виконавче провадження № 62732541, про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 74 381,10 грн та витрат виконавчого провадження.

17.08.2020 року винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржниці у розмірі 20 %; від 06.11.2020 року про арешт коштів боржниці на всіх рахунках у межах 818 692,12 грн.

Постанову про звернення стягнення на пенсію винесено у день направлення виконавцем запитів щодо майнового стану боржниці.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2020 року (провадження № 6/334/274/20) стягувача замінено на ТОВ «Спектрум Ессетс» (код ЄДРПОУ 43285992) на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL3N218881 від 25.09.2020 року; постановою приватного виконавця від 12.08.2021 року проведено заміну стягувача у виконавчому провадженні.

При цьому, наказом Міністерства юстиції України від 25.06.2024 року № 1680/7 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.06.2024 року (протокол № 86) про припинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А.; відомості про припинення діяльності внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України 25.06.2024 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 30.09.2026 року № 20452020260930.

Законність наказу підтверджено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 280/6220/24.

Рішенням Ради приватних виконавців України від 02.08.2024 року № 72 визначено тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів з припинення діяльності; строк його повноважень продовжувався, зокрема рішенням від 29.05.2025 року № 82.

Постановою тимчасового приватного виконавця від 24.04.2026 року виконавче провадження № 62732541 зупинено на підставі п. 1 ч. З ст. 45 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» до моменту передачі провадження в порядку ч. 4 цієї статті. За витягом з Єдиного реєстру виконавчих проваджень стан провадження «зупинено»; арешт коштів та звернення стягнення на пенсію не скасовано; виконавчі дії з червня 2024 року не вчинялися.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2025 року у справі № 335/10221/24, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10.02.2026 року (ухвалою Верховного Суду від 17.03.2026 року у відкритті касаційного провадження відмовлено), за позовом тимчасового приватного виконавця до ОСОБА_2 про зобов`язання передати матеріали незакінчених виконавчих проваджень установлено, що на виконанні у приватного виконавця Безмагоричних М.А. перебувало 3 003 виконавчих провадження, з них 1 782 незакінчених; тимчасовому приватному виконавцю передано лише 194 провадження; решта матеріалів перебуває у володінні колишнього приватного виконавця; нормативно визначеної процедури передачі таких проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадження немає; тимчасовий приватний виконавець не є суб`єктом владних повноважень, виконує лише обмежене коло обов`язків і не має права вимагати передачі йому виконавчих проваджень у судовому порядку, а належним позивачем може бути лише Міністерство юстиції України, яке з таким позовом не зверталося.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути спростовані особою, яка не брала участі у справі.

Заінтересована особа зазначених обставин не спростувала; доказів передачі виконавчого провадження № 62732541 будь-якому органу державної виконавчої служби чи приватному виконавцю суду не надано.

За повідомленнями Національного банку України від 03.02.2025 року та від 24.02.2025 року, ділову репутацію ТОВ «Спектрум Ессетс» та його власників істотної участі SPECTRUM UA CREDIT LLC і ОСОБА_3 визнано небездоганною у зв`язку з підтвердженою державними органами спеціального призначення наявністю у Євсєєвої Маріни громадянства Російської Федерації, а 24.02.2025 року ліцензію товариства на діяльність фінансової компанії відкликано.

За витягом з Єдиного державного реєстру від 21.09.2026 року № 38338350 єдиним учасником стягувача залишається SPECTRUM UA CREDIT LLC (США), а 05.03.2025 року змінено лише відомості про кінцевого бенефіціарного власника, керівника та види діяльності.

Листом без дати ТОВ «АМСТЕР 1» (код ЄДРПОУ 45687192, зареєстроване 11.03.2025 року) повідомило заявницю про укладення 22.04.2025 року з ТОВ «Спектрум Ессетс» договору № 22/04-25/1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 544-в/37 від 13.06.2008 року. При цьому, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження це товариство до суду не зверталося, стороною виконавчого провадження не є.

Заявниця ОСОБА_1 , є пенсіонеркою за віком, не працює.

Згідно інформації Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України на запити виконавця від 26.04.2024 року єдиним доходом заявниці є пенсія, розмір якої у травні 2024 року становив 2 725,00 грн., інших доходів, коштів на рахунках та майна, придатного для стягнення, не встановлено.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0297710 (акт огляду № 299 від 25.03.2015 року) підтверджується, що заявниці встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково, без зазначення дати чергового переогляду; за висновком МСЕК їй протипоказані важка фізична праця, тривала ходьба та робота на висоті.

Відомостей про з`ясування виконавцем стану здоров`я боржниці та розміру її пенсії до винесення постанови про звернення стягнення на пенсію матеріали провадження не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ (у цій справі Дніпровський районний суд міста Запоріжжя, до перейменування Ленінський районний суд м. Запоріжжя), може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 цієї статті суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 20.02.2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61- 45337св18) Верховний Суд роз`яснив, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові; до останніх належать обставини, що свідчать про помилкову видачу виконавчого листа, зокрема пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення; перелік підстав, визначений ч. 2 ст. 432 ЦПК України, не є виключним, і саме на суд покладено обов`язок установити, з яких підстав виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) у виконавчому документі зазначається строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. За ч. 4 ст. 3 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 2) або виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею (п. 6).

Оцінюючи доводи заявниці щодо змісту дубліката виконавчого листа, суд виходить з наступного:

Дублікат виконавчого листа видано 23.06.2020 року на виконання ухвали суду від 24.10.2019 року про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак у ньому відтворено реквізит про строк пред`явлення «до 20 листопада 2013 року», який на день видачі документа сплив понад шість років тому і не відповідав ані строку, встановленому для оригіналу виконавчого листа після його повернення стягувачу (до 31.08.2017 року), ані строку, поновленому ухвалою від 24.10.2019 року.

Оскільки інші реквізити дубліката викладено інакше, ніж в оригіналі, його реквізити формувалися заново, а не відтворювалися з оригіналу.

Отже, суд доходить висновку, що обов`язковий реквізит виконавчого документа, передбачений п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, викладено у дублікаті помилково, а документ у чинному вигляді пред`явлено до виконання після закінчення зазначеного в ньому строку, що є саме тією процесуально-правовою підставою, яку Верховний Суд відніс до підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Закон № 1404-VIII не наділяє виконавця повноваженням самостійно визначати строк пред`явлення документа або виводити його з окремого судового акту, зміст якого у виконавчому документі не відображено; відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII такий документ підлягав поверненню стягувану без прийняття до виконання, а стягувач не був позбавлений права звернутися до суду щодо приведення документа у відповідність із вимогами закону, чого зроблено не було.

Таким чином, оцінюючи доводи заявниці щодо неможливості примусового виконання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Згідно з ч. З ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1403-VIII) особа не має права здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про припинення права на здійснення такої діяльності.

За ч. 2-4 ст. 45 Закону № 1403-VIII у разі припинення діяльності приватного виконавця Рада приватних виконавців України визначає тимчасового приватного виконавця, який зобов`язаний протягом трьох місяців здійснити заходи з припинення діяльності, зупинити виконавчі провадження до моменту їх передачі, передати документи діловодства та архів; виконавчі документи згідно з рішенням стягувача передаються тимчасовим приватним виконавцем відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю або повертаються стягувану.

З 23.10.2026 року відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону України від 07.04.2026 року № 4833-ІХ) перебування виконавчого документа на виконанні у приватного виконавця є самостійною підставою повернення документа без прийняття до виконання іншим виконавцем.

Судом встановлено, що виконавець, який відкрив виконавче провадження № 62732541, позбавлений права на здійснення діяльності приватного виконавця; тимчасовий приватний виконавець виконавчих дій у провадженні вчиняти не вправі, матеріалів провадження та оригіналу дубліката виконавчого листа не має і витребувати їх у судовому порядку не може, що встановлено судовими рішеннями у справі № 335/10221/24; тримісячний строк, визначений ч. 2 ст. 45 Закону № 1403-VIII, сплив 02.11.2024 року; Міністерство юстиції України заходів до передачі проваджень не вжило; рішення стягувана про долю виконавчого документа, передбачене ч. 4 ст. 45 Закону № 1403-VIII, відсутнє, а сам стягувач, за твердженням ТОВ «АМСТЕР 1», відступив право вимоги третій особі, яка стороною виконавчого провадження не стала.

Отже, у виконавчому провадженні немає суб`єкта, уповноваженого законом на вчинення виконавчих дій, немає виконавчого документа, доступного будь-якому виконавцю, і немає передбаченого законом способу змінити ці обставини, а провадження понад два роки існує лише як сукупність обмежень щодо боржниці арешт рахунків, запис у Єдиному реєстрі боржників та постанова про звернення стягнення на пенсію.

Суд звертає особливу увагу на те, що ст. 45 Закону № 1403-VIII регулює передачу виконавчих документів за наявності матеріалів провадження; наслідків ситуації, коли матеріалів немає і одержати їх неможливо, закон не визначає.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад законодавства (аналогія права); ч. 10 цієї статті заборонено відмову у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства.

Подібними за змістом суд вважає приписи п. З ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII (закінчення виконавчого провадження у разі припинення юридичної особи сторони провадження, якщо виконання не допускає правонаступництва), п. б ч. 1 ст. 39 та ч. 2 ст. 62-1 Закону № 1404-VIII (неможливість виконання як самостійна підстава закінчення провадження), а також п. 10-7 і п. 10-14 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII (у зупинених провадженнях без перспективи виконання зупиняються заходи примусового виконання, знімаються арешти та виключаються відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників).

Спільним для цих норм є те, що вибуття обов`язкового суб`єкта виконавчих правовідносин без правонаступництва або об`єктивна неможливість виконання є підставою для припинення обмежень щодо боржника, а не для їх безстрокового збереження.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, розумності строків, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (п. п. 3, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права; у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року (заява № 18357/91, п. 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення є невід`ємною частиною «судового розгляду» для цілей ст. 6 Конвенції.

Обтяження майна боржника є пропорційним у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції лише тоді, коли слугує виконанню рішення; арешт, який не може забезпечити виконання за відсутності виконавця, та безстрокове перебування боржниці у Єдиному реєстрі боржників такої мети не мають.

Застосовуючи вказані норми та принципи, суд приходить до висновку, що обставини, за яких примусове виконання за дублікатом виконавчого листа стало неможливим для будь-якого суб`єкта на невизначений строк, є «іншими причинами» у розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України, а суд, який видав виконавчий документ, є єдиним органом, здатним припинити такий стан, оскільки інші передбачені ст. ст. 37, 39 Закону № 1404-VIII способи закінчення виконавчого провадження потребують дій виконавця або стягувана, здатного розпорядитися документом, яких у цьому провадженні немає.

Суд також бере до уваги, що абзацом першим п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII зупинено вчинення виконавчих дій та заборонено заміну стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або пов`язані з нею особи, зокрема юридичні особи, серед кінцевих бенефіціарних власників яких є громадянин Російської Федерації, який не проживає в Україні на законних підставах, а підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 установлено мораторій на виконання грошових зобов`язань на користь таких осіб. У постановах від 05.01.2024 року у справі № 743/1596/15-ц, від 14.02.2024 року у справі № 2604/3166/2012 та від 11.03.2026 року у справі № 755/13322/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що ці обмеження поширюються і на юридичних осіб, створених за законодавством України, оскільки наслідки виконання рішення на користь таких осіб є несумісними з публічним порядком України.

З огляду на встановлений Національним банком України і не скасований факт, суд констатує, що щонайменше з 26.03.2022 року до 05.03.2025 року вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62732541 було зупинено безпосередньо законом, а заміна стягувача заборонена; питання про належність стягувача до таких осіб на час розгляду заяви суд не вирішує, оскільки для висновку у цій справі достатньо обставин, установлених вище.

Оцінюючи доводи заявниці щодо звернення стягнення на пенсію, суд звертає особливу увагу на таке. Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на пенсію боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках та відсутності чи недостатності майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.03.2023 року № 3-р(ІІ)/2023 приписи абзаців четвертого та п`ятого ч. 2 ст. 70 Закону № 1404-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України в тім, що вони унеможливлюють виплату у розмірі не нижче прожиткового мінімуму пенсії, що є основним джерелом існування; Конституційний Суд України зазначив, що розмір виплачених особам пенсій, що є основним джерелом існування, за жодних умов не може бути нижчим від гарантованого державою прожиткового мінімуму. У постанові від 15.10.2025 року у справі № 2-248/10 (провадження № 61-16078св24) Верховний Суд застосував цей висновок до постанов виконавця про звернення стягнення на пенсію боржника пенсіонера та особи з інвалідністю, для якого пенсія була єдиним джерелом доходу, вказавши, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці підстав для продовження звернення стягнення на пенсію.

Підпунктом 3 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII на період воєнного стану припинено звернення стягнення на пенсію.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» держава зобов`язана забезпечити соціальний захист особи з інвалідністю, складовою якого є надання пенсії (ч. 2 ст. 4 цього Закону), а ст. 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю визнано право таких осіб на достатній життєвий рівень та соціальний захист.

Судом встановлено, що постанову про звернення стягнення на пенсію у розмірі 20 % винесено до з`ясування обставин, з якими ч. 1 ст. 68 Закону № 1404-VIII пов`язує можливість такого стягнення, та без з`ясування статусу боржниці як особи з інвалідністю; відрахування 20 % з пенсії у 2 725,00 грн залишали заявниці 2 180,00 грн менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2 361,00 грн у 2024 році, 2 595,00 грн у 2026 році за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).

При цьому, постанова не скасована, а провадження, у якому пенсія є єдиним активом боржниці, існує виключно як обтяження цієї пенсії. За відрахувань у 545,00 грн на місяць стягнення присудженої суми тривало б понад 1 360 місяців, тобто провадження об`єктивно не здатне досягти мети виконання рішення, а його єдиним наслідком є утримання особи з інвалідністю нижче прожиткового мінімуму, що несумісно з принципом співмірності (п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII) і з позитивним обов`язком держави забезпечувати мінімальний соціальний захист людини (ст. ст. 3, 46, 48 Конституції України).

Суд бере до уваги, що рішення суду від 09.11.2010 року є чинним і обов`язковим, а визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стосується виконавчого документа та провадження, а не судового рішення; перебіг строків пред`явлення виконавчих документів до виконання на час воєнного стану перервано (підпункт 4 п. 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII).

Натомість збереження чинності документа, виконання за яким неможливе для будь-якого виконавця і здійснюється лише за рахунок пенсії особи з інвалідністю нижче прожиткового мінімуму, не служить виконанню судового рішення, а лише позбавляє боржницю гарантованого Конституцією України мінімального рівня життя.

Виходячи з вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає доведеним, що дублікат виконавчого листа № 2-3063/10 від 23.06.2020 року видано з помилково викладеним реквізитом про строк пред`явлення до виконання, пред`явлено до виконання після закінчення зазначеного в ньому строку, а примусове виконання за ним юридично неможливим з інших причин у розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

За п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Клопотання про заборону приймати виконавчий документ до виконання, заявлене на підставі ч. 3 ст. 432 ЦПК України до розгляду заяви по суті, у зв`язку з вирішенням заяви окремого вирішення не потребує.

За таких обставин заява є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 82, 258, 260, 261, 353, 354, 432 ЦПК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 39, 68, 70 та п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 27, 45 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий лист № 2-3063/10 (дублікат), виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 23.06.2020 року на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2010 року у справі № 2-3063/2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», код ЄДРПОУ 14351016, заборгованості в сумі 741991 (Сімсот сорок одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 02 копійки, державного мита в сумі 1700 (Одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (Сто двадцять) гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11.11.2026 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141454838 ?

Документ № 141454838 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141454838 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141454838 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141454838, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141454838, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141454838 відноситься до справи № 2-3063/10

Це рішення відноситься до справи № 2-3063/10. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141454835
Наступний документ : 141454847