Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2/641/5164/2026Справа № 641/5184/25РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Музиченко В.О.,
за участі секретаря судових засідань Микитюк В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
17.07.2025 представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020 в розмірі 35 968,00 грн., що складається із: 8 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 26 448,00 грн. заборгованість за процентами, 1 520,00 заборгованість за комісією та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2864261, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 8 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. 23.03.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту станом на час звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 35 968,00 грн., яку відповідач в добровільному порядку не повертає.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 03.09.2026 року заочне рішення ухвалене у зазначеній справі скасовано та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідачки не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовна заява не містить розрахунку заборгованості із зазначенням дати виникнення заборгованості, періодів прострочення, розміру основного боргу на відповідні дати та порядку нарахування відсотків. За відсутності таких відомостей відповідач і суд позбавлені можливості перевірити правильність формування заявленої до стягнення суми. Надані додатки до позовної заяви докази не доводять факту перерахування коштів відповідачу по справі первинним кредитором. У Кредитному договорі № 2864261 від 22.12.2020 р. зафіксовано, що позика наддається строком на 18 днів з 22.12.2020 р., проте після спливу строку дії кредитного договору продовжилось нарахування відсотків. Наданий позивачем Договір відступлення прав вимоги №65-МЛ від 23.03.2021 р. не містить інформації про відступлення права вимоги за Кредитним договором №2864261 від 22.12.2020 р. Наданий позивачем Акт приймання передачі Реєстру боржників від 23.03.2021 р. до Договору відступлення прав вимоги №65-МЛ від 23.03.2021 р. також не містить жодної інформації про ОСОБА_1 . Надані як доказ два аркуші на яких містяться записи на яких написано «ТОВ «МІОЛАН» «кредитний договір 2664261», «ПІБ ОСОБА_1 », «ОКПП НОМЕР_1 », «Відомість про щоденні нарахування та погашення» а далі йде таблиця з певними цифрами не є письмовим доказом у розумінні ЦПК України. Оскільки, на вказаних «Двох аркушах» не міститься дати складання цього паперу, не вказано особу яка склала вказані папери та звідки у цієї невстановленої особи була інформація яку було включено до таблиці. Позивачем не надано розрахунок заборгованості за відсотками у сумі 26448,00 грн. тому не можливо встановити, чи нараховувались позивачем проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит) після 09.01.2021 р. дати закінчення дії строку Кредитного договору №2864261 від 22.12.2020 р. Позивач в позовній заяві просив суд стягнути на його користь 8000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02.06.2025 р. Серед видів правничої допомоги отриманої за договором позивач зазначив: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв., ознайомлення, погодження з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв. правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв., складання позовної заяви, подання заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв. до суду від імені клієнта 1 шт. Усього год.: 6 год. 30 хв. 25.07.2025 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що під час підготовки позовної заяви представником було допущено описку по тексту та у прохальній частині щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, а саме помилково вказано 8000,00 грн, замість вірної суми, яка зазначена в акті наданих послуг правової (правничої) допомоги 7000,00 грн, у відповідності до наданих Товариством документів на підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, позивач надав суду Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025 р. укладений між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Виконавець) в п.1.3. якого зазначено, що «Всі вищезазначені права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить Клієнту.» Зміст Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025 р. свідчить, що він не містить ПІБ - ОСОБА_1 та посилання на Кредитний договір №2864261 від 22.12.2020 р., тобто це є рамковий договір на невизначену кількість вірогідних перемовин, досудових врегулювань, судових справ в судах різних юрисдикцій та інстанцій та інших вірогідних дій чи вчинків. Відсутні докази значної затрати часу для підготовки позову до суду чи виготовлення копій, вивчення законодавства та судової практики. Ця справа не належить до категорії складних. Позовна заява складена на 8 (восьми) аркушах, без наведення необхідних для вказаного виду заяв розрахунку заборгованості. Зміст позовної заяви доводить, що вона була складена та подана до суду з очевидною помилкою в її тексті, про що позивач сам зазначає в клопотанні від 25.07.2026 р. Обґрунтування позову базувалося виключно на кількох статтях, без посилання на практику Верховного суду та Європейського суду з прав людини. Крім того, клопотання від 25.07.2025 р. про уточнення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому вказано, що під час підготовки позовної заяви представником було допущено описку по тексту та у прохальній частині щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, а саме помилково вказано 8000,00 грн, замість вірної суми, яка зазначена в акті наданих послуг правової (правничої) допомоги 7000,00 грн. є по суті заявою про уточнення позовних вимог. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
22.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2864261, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 8 000,00 грн., строком 18 днів з 22.12.2020 (дата повернення 09.01.2021, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.(а.с.14-17).
Відповідно до п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2448,00 грн., яка нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тим процентної ставки за цим договором фіксована.
Відповідно до п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, вказаного в п.1.3 Договору.
Пунктом 1.5. Договору визначена орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартно процентною ставкою 1,006 % річних.
Згідно п. 1.5. орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 11 968,00 гривень.
Відповідно до п.2.1 Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 або іншої платіжної карти клієнта.
Договір підписано відповідачем електронним підписом L12517 22.12.2020 (а.с.18).
22.12.2020 ТОВ «Мілоан" на підставі договору № 2864261 від 22.12.2020 через провайдера здійснив перерахування коштів в сумі 8 000,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою з рахунку АТ "ОКСІ БАНК", яка надана на виконання вимог ухвали про витребування доказів. Таким чином, твердження представника відповідача, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів є безпідставними.
23.03.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020.
Станом на дату подання позову, заборгованість відповідача за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020 становить 35 968,00 грн., яка складається із тіла кредиту 8 000,00 грн., за процентами 26 448,00 грн., за комісією 1520,00 грн.
Відповідно до довідки про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено договір 2864261 від 22.12.2020 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: L12517, час відправки ідентифікатора позичальник 22.12.2020 10:00, номер телефону на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_3 .
10.07.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» направило на ім`я ОСОБА_1 досудову вимогу, якою повідомило боржника про укладення між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», Договору відступлення № 65-МЛ від 23.03.2021 та про обов`язок боржника сплатити заборгованість в сумі 35 968,00 гривень на рахунок ТОВ "Фінансова Компанія «Кредит- Капітал».
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Отже, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.
23.03.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ. Згідно з вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020.
Крім того, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» повідомило боржника про відступлення ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги, а тому суд вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» має право заявляти вимоги до боржника за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від26 березня 2020 року у справі № 61-1059св18.
Отже, позивачем належним чином підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020 року, який був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 35968,00 грн., з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26448,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1520,00 грн. заборгованість за комісією.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
В порядку частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Умовами договору № 2864261 від 22.12.2020 року передбачено, що сума кредиту становить 8000,00 грн., кредит надається на 18 днів з 22.12.2020 року, дата повернення кредиту 09.01.2021 року. Проценти нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд, дослідивши кредитний договір № 2864261 від 22.12.2020 року встановив, що умови договору, на яких ТОВ «ФК «Кредит Капітал» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.
При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.
Окрім цього, як слідує з наданих ТОВ «ФК «Кредит Капітал» розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ст. 1048 ЦК України.
З наданих ТОВ «ФК «Кредит Капітал» розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавці продовжували нараховувати саме проценти за «користування кредитом». Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позовних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 18 днів.
Нарахування відсотків позивачем не деталізовано.
За умовами кредитного договору № 2864261 від 22.12.2020 року сторони встановили строк кредитування 18 днів.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 18 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору № 2864261 від 22.12.2020 року становить 2448,00 грн., як передбачено у п. 1.5.2 кредитного договору.
З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 10448,00 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 8000,00 грн. та відсотків у розмірі 2448,00 грн.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1520,00 грн. суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум
(за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитному договорі № 2864261 від 22.12.2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (29,04), то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 703,46 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.
Представник позивача також просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025, акт № 60 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 18.06.2025, ордер на надання правничої допомоги № 1374343 серія ВС.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, заперечення відповідача щодо заявлено розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2864261 від 22.12.2020 у розмірі 10448,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 703,46 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., а всього стягнути 13151 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят одна) грн. 46 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса; м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса; АДРЕСА_1 .
Суддя В.О.Музиченко
Судове рішення № 141453402, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова) було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 641/5184/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: