Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 747/201/26
Провадження № 2/747/189/26
РІШЕННЯ
іменем України
06.11.2026 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Тіщенко Л.В.
секретаря Зірки В.П.
представника відповідача Предчук Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до суду та стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором № L9901112 від 02.03.2019 року у загальному розмірі 21 409, 78 грн, яка складається з суми заборгованості 16 359, 00 грн, суми інфляційних втрат 3 577, 13 грн, суми 3% річних 1 473, 65 грн, та судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. 02.03.2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L9901112. В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Дінеро» присвоєно номер договору № L9901112, паралельно з номером договору AG1124068, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредит них коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Загальний розмір заборгованості становив 16 359,00 грн, яка складалась з тіла кредиту в розмір 7 000 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 9359, 00 грн. 01.07.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі і за договором кредитної лінії № L9901112, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору № 01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за кредитним договором становила 16 359, 00 грн. В період з 01.07.2019 року по 30.04.2026 року по кредитному договору № L9901112 від 02.03.2019 року надходження коштів та користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом становило 0 грн. Тому сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 16 359, 00 грн. Кредитний договір № L9901112 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки відповідно до ст 514 ЦК України переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає за доцільне користуватися обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності. За змістом ч.2 ст 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За наведеними представником позивача в позовній заяві розрахунками заборгованість відповідача за кредитним договором № L9901112 від 02.03.2019 16 359, 0 грн, сума збитків з урахуванням 3 % річних 1 473, 65 грн, сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3577, 13 грн, разом заборгованість становить 21 409, 78 грн. Щодо строків позовної давності, позивач зазначав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено. Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де зазначається, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, існує низка рішень рекомендаційного характеру, які були видані Радою Суддів України. Зокрема, 2 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Тому введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом. Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Ухвалою судді від 11 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 01 липня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Ухвалою від 01 липня 2026 року ухвалено проводити заочний розгляд справи, відповідачку повідомлено шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України, розгляд справи відкладено на 03 серпня 2026 року. Ухвалою від 03 серпня 2026 року відповідачці продовжено строк на подання відзиву до 03 серпня 2026 року, розгляд справи відкладено на 02 жовтня 2026 року, про що учасники справи повідомлені. У судовому засіданні 02 жовтня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію про рахунки відповідачки у банку та про надходження на них кредитних коштів, розгляд справи відкладено на 06 листопада 2026.
Згідно наданого представником відповідача відзиву позовні вимоги стороною відповідача не визнаються, оскільки позивач не довів факт укладення між сторонами договору споживчого кредиту в електронній формі. Так, позивач посилається на те, що 02.03.2019 між первісним кредитором ТОВ «Дінеро» та відповідачем був укладений договір кредитної лінії в електронній формі. Разом з тим матеріали справи не містять належних допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували виникнення між сторонами договірних правовідносин. На підтвердження позовних вимог позивач надав «Загальні умови договору кредитної лінії». Але цей документ не містить відомостей, які б дозволяли встановити дату його затвердження, дату набрання ним чинності, строк його дії, редакцію, у якій він діяв станом на момент укладення спірного договору, відомості про внесення змін або втрату чинності попередніх редакцій. Натомість позивач обґрунтовує свої вимоги правовідносинами, які, за його твердженням, виникли на початку 2019 року. За таких обставин неможливо встановити, чи саме надана суду редакція Загальних умов діяла на момент укладення спірного договору та чи поширювалась вона на спірні правовідносини. Крім того, позивач посилається на діяльність первісного кредитора ТОВ «Дінеро» та умови, які, за його твердженням, були розміщені на офіційному вебсайті цього товариства. Разом з тим, на даний час сайт, на який посилається позивач, не функціонує, що позбавляє відповідача та суд можливості перевірити зміст відповідних умов, їх редакцію, дату оприлюднення та інші істотні обставини. Таким чином позивач не довів, що саме надана ним редакція Загальних умов договору кредитної лінії діяла на момент виникнення спірних правовідносин, була доведена до відома відповідача та стала невід`ємною частиною кредитного договору. Крім того, позивач не надав жодного доказу того, який саме спосіб акцепту був використаний відповідачем при укладенні кредитного договору, які саме дії були вчинені, яким чином вони зафіксовані в інформаційній системі, коли саме позивач отримав повідомлення про акцепт, що є моментом укладення кредитного договору. Отже, сам факт укладення кредитного договору належними доказами не підтверджений. Разом з тим матеріали не містять підтвердження формування одноразового ідентифікатора, підтвердження його направлення, підтвердження його доставки, підтвердження введення такого ідентифікатора саме відповідачем, електронного документа, підписаного таким одноразовим ідентифікатором, технічних журналів інформаційної системи. Єдиним документом, який позивач використовує для підтвердження зазначених обставин, є довідка, сформована первісним кредитором. Однак така довідка складена в односторонньому порядку, не є оригіналом електронного доказу, не підтверджуєш факту використання саме відповідачем одноразового ідентифікатора. Також позивач не надав жодного доказу, що примірник договору був направлений відповідачу, відповідач отримав електронний документ із остаточним текстом договору, відповідачу було направлено підтвердження вчинення електронного правочину, договір був переданий у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Водночас подані позивачем копії паспорта споживчого кредиту, спеціальних умов кредитування, додаткової угоди та загальних умов договору кредитної лінії не містять жодних реквізитів електронного підпису абро електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог за недоведеністю. Відповідь на відзив позивачем не подана.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві присили суд розглянути справу без участі представника позивача. У судовому засіданні представник відповідача адвокат Предчук Т.В. підтримала посилання, зазначені у відзиві на позов, та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Вирішуючи позовну вимогу щодо поновлення строку позовної давності для подання позову до суду, суд виходить з наступного.
Під час звернення до суду із вказаним позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» просило поновити строк позовної давності посилаючись на коронавірусну хворобу та введення воєнного стану на території України, що призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора.
Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-2104цс16 від 23.11.2016 р., згідно якого, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд. Відповідно до положень ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку в силу ч.3 цієї статті, та, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Згідно ст.ст.257, 267 ч.3 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, що подана до ухвалення остаточного рішення. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Позов містить відомості про те, що Договір про надання фінансового кредиту № L9901112, ( AG1124068) та відповідачем укладено 02.03.2019, дата повного погашення 01.04.2019. Оскільки зобов`язання відповідачем ще не виконано, тому 01.04.2019 року, не отримавши в цей день коштів на погашення кредитної заборгованості, кредитор набув право на примусове її стягнення, у тому числі у судовому порядку. Тобто, строк позовної давності почався в цих правовідносинах з 01.04.2019.
Відповідно до положень ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, за змістом норми цієї статті, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Проаналізувавши вимоги закону, щодо позовної давності, суд приходить до наступного.
Так, враховуючи, що вищевказаний кредитний договір був укладений у березні 2019 року, строк у який позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх цивільних справ сплив у квітні 2022 року, останнім днем для подання позову становить 01.04.2022 року. Враховуючи позицію Верховного суду, яка була викладена в пункту 12 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX про продовження строків для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2022 р. у справі №500/1912/22 та п. 19 розділу «Прикінцевих положень» ЦК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити строк позовної давності для подання позову до суду.
Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 21 409, 78 грн, суд виходить з наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачем надано договір кредитної лінії між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 від 02.03.2019, який складається із загальних умов договору кредитної лінії (а.с. 12 зв 14), Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068 від 02.03.2019 (а.с.11) та Додаткової угоди № АМ8347356 від 04.03.2019 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068(а.с. 11 зв -12) Згідно загальними умовами договір кредитної лінії, який укладається між сторонами у разі видачі кредиту, складається зі Спеціальних умов Договору кредитної лінії та Загальних умов договору кредитної лінії, а також будь-яких змін або доповнень до них. Відсотки по кредиту обчислюються за весь період часу, коли кредит використовувався позичальником, починаючи з першого дня надання кредиту та закінчуючи днем, коли всю суму наданого кредиту було повернуто кредитодавцю для короткострокового кредиту (пункт 4.1.2). Якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється у відсотках, зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується для простроченої суми наданого кредиту для короткострокового кредиту (пункт 4.2). Комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень сплачується позичальником кредитодавцю за надання останнім додаткових послуг, а саме: за щоденну підготовку та направлення документів/повідомлень стосовно простроченої суми договірних платежів. Комісія за підготовку та направлення документів/платежів сплачується щоденно в гривнях в сумах, як визначено у спеціальних умовах кредиту, починаючи з другого дня після закінчення терміну оплати та закінчується днем, колі всі прострочені суми договірних платежів було сплачено кредитодавцю (пункт 4.3.2). суд вважає за необхідне зазначити, що загальні умови жодним чином не персоніфіковані, відомості, що з ними ознайомлена позичальник ОСОБА_1 відсутні. (а.с. 12 зв 14). Згідно із Спеціальними умовами для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068 від 02.03.2019, кредитодавець ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та позичальник ОСОБА_1 домовились про умови Договору кредитної лінії, зокрема надана сума кредиту 4 000 грн, узгоджено інші умови договору (а.с. 11) Згідно з Додатковою угодою № АМ8347356 від 04.03.2019 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068, кредитодавець ТОВ ФК «ДІНЕРО» та позичальник ОСОБА_1 домовились про умови Договору кредитної лінії, зокрема, сума кредиту 3 000 грн, узгоджено інші умови договору (а.с. 11 зв -12) Суд вважає за необхідне зазначити, що рядку «Позичальник (електронний підпис)» у Спеціальних умовах для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068 від 02.03.2019 та в Додатковій угоді № АМ8347356 від 04.03.2019 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068 відомості про їх підписання відсутні. Також позивачем надано Паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), у якому зазначено: сума кредиту 7 700,00 грн, строк кредитування від 7 днів до 30 днів, спосіб надання кредиту безготівковим шляхом, строк надання кредиту 3 робочих дня, процентна ставка 1, 30% в день, процентна ставка 468,00% річних, тип процентної ставки фіксована, інші умови. Дата надання інформації 02.03.2019. У рядку «Підпис споживача електронний підпис ОСОБА_1 » відомості про підпис відсутні (а.с. 10-10 зв). На підтвердження позовних вимог позивачем додано довідку ТОВ «ДІНЕРО» у якій товариство вказало відомості про позичальника: ОСОБА_1 , РНОКПП та серія і номер паспорту, номер договору. Також в довідці товариством зазначено, що прийняття та підтвердження умов договору, його підписання позичальником, виконано шляхом використання підпису одноразовим ідентифікатором otp-пароль, надана сума кредиту 02.03.2019 4 000грн, 04.03.2019 3 000 грн, дати банківського переказу та номер картки для зарахування транзакції НОМЕР_1 (а.с. 15). 25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с.16) Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. (а.с.15) На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію № 20.1.0.0.0/7-261006/75273-БТ від 12.10.2026, (банківська таємниця), згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту, зазначений її номер та номер рахунку. Зазначений фінансовий номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за даною платіжною карткою. Також Банк повідомляє, що по рахунку ОСОБА_1 було зарахування коштів 02.03.2019 року на суму 4 000 грн та 13.03.1019 року на суму 3 000 грн (а.с.72) Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний банком фінансовий номер телефону ОСОБА_1 співпадає з номером телефону, який міститься в Спеціальних умовах для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068 від 02.03.2019 року, та в Додатковій угоді № АМ8347356 до Спеціальних умовах для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1124068 від 04.03.2019 року. 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги № 01072019, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Дінеро» передало (відступило) ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прийняло належні ТОВ «ФК «Дінеро» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах боржників, укладеними між кредитором і боржниками. Вказаним вище договором передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання акту прийому-передачі (пункт 6.2.3). (а.с. 21-26) 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників від 01.07.2019 (а.с. 27 зв). ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 15.07.2019, 27.09.2019, 24.12.2019 та 28.05.2021 укладали додаткові угоди до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, яким вносили зміни до договору та усували допущені помилки (а.с. 30, 31 зв, 27,28). До реєстру боржників від 01.07.2019 до договору про відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, внесено ОСОБА_1 , дата укладення договору 02.03.2019, сума виданого кредиту 7000,00 грн, сума основного боргу 7000,00 грн, сума заборгованості по відсотках 2359, 00 грн, сума заборгованості по штрафних / по пені 7 000,00, загальна сума 16 359,00 грн, кількість днів прострочення 105, оплата права грошової вимоги 539, 00 грн (а.с. 20). Між ТОВ «ВІН ФІНАНС» та ТОВ «Дінеро» підписано акти звірки взаємних розрахунків по стану за період: січень 2018 року грудень 2024 року за договором № 01072019 від 15.07.2019 та за період: січень 2018 року грудень 2024 року за договором № 01072019 від 15.07.2019, відповідно до яких заборгованість ТОВ «ВІН ФІНАНС» перед ТОВ «Дінеро» відсутня (а.с. 32-32 зв). При розгляді справи судом застосовуються наступні положення цивільного законодавства.
Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно абзацу 2 ч.2 ст 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, відповідно до ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Згідно ч.3ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього, як це передбачає ч.5 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію». Положення ч. 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Так, відповідно до ст 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження укладення договору кредитної лінії № L9902112 (AG1124068) від 02.03.2019 ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Дінеро» позивач, надав електронний доказ в паперовій формі загальні умови договору кредитної лінії. Суд звертає увагу, що достовірних та достатніх доказів підписання кредитного договору обома сторонами позивачем надано не було. Примірники загальних умов договору кредитної лінії, спеціальних умов для короткострокового кредиту та додаткової угоди до спеціальних умов для короткострокового кредиту не містять електронного підпису кредитодавця та позичальника, у тому числі й одноразового ідентифікатора, а лише містять напис: «електронний підпис» в графі «кредитодавець» та «позичальник» без ідентифікуючих даних, що позбавляє можливості перевірити факт ознайомлення відповідача саме з тими примірниками документів, які були надані суду. Довідку ТОВ «Дінеро» про ідентифікацію позичальника, у якій зазначено, що договір підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд оцінює критично, оскільки вказана довідка створена самим кредитодавцем, відображає загальні дані щодо відповідача, інформацію про дати заявок на кредит, дату введення ідентифікатора клієнтом, однак не підтверджує здійснення таких дій. Отже, позивачем доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 підписала договір, спеціальні умови та додаткову угоду, ознайомилась із їх умовами, зокрема: розміром процентної ставки, строком кредитування, відповідальністю за порушення зобов`язання, надано не було. Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 в електронні формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір та що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що виключає підстави для їх стягнення у судовому порядку.
Крім того, позивач стверджує, що заборгованість відповідачки за кредитом складає 21 409, 78 грн, однак жодних доказів на підтвердження вказаного розміру заборгованості суду не надає, посилаючись лише на відомості з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги. Реєстр боржників до договору про відступлення права вимоги не є належним доказом розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки на містять складових такої заборгованості, підстав їх виникнення, інформації про здійснення платежів відповідачем та їх розмір, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості перевірити правильність її нарахування. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приват Банк» надано інформацію, згідно з якою на рахунок відповідачки ОСОБА_1 02.03.2019 року зараховано кошти в сумі 4 000 грн, 13.03.2019 року зараховано кошти в сумі 3 000 грн. Відсутність належних доказів фіксації волі позичальника ОСОБА_1 щодо сплати процентів, а також неустойки, виключає підстави їх стягнення в судовому порядку, однак оскільки, як було встановлено в ході розгляду справи, на банківський рахунок відповідачки були перераховані кошти на загальну суму 7 000 грн, доказів існування іншої правової підстави їх отримання, ніж кредитні кошти від ТОВ ФК «ДІНЕРО», відповідачка та її представник суду не надали, отже у відповідачки ОСОБА_1 , як у боржника, виник обов`язок повернути фактично отримані нею кошти кредитору, які залишаються не повернутими.
На даний час кредитор у відповідності до положень цивільного законодавства замінений позивачем відповідно до п. 1 ч. 1 ст 512 ЦК України, яка передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 1 ст 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно зі ст 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що на підставі договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії № L9902112 (AG1124068) від 02.03.2019 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище норми права, оскільки відповідачка отримала на свій банківський рахунок кошти в загальній сумі 7 000 грн, у зв`язку із чим у неї виник обов`язок повернути їх кредитодавцю, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги набув право вимоги до відповідачки що існували на момент переходу цих прав, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у зазначеному розмірі.
Щодо стягнення із відповідачки нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст 625 ЦК України інфляційних витрат в розмірі та 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки доказів того, що відповідачка була ознайомлена із умовами кредитного договору, зокрема строком повернення кредитних коштів, відповідальністю за невиконання, порушення грошового зобов`язання, позивачем до суду надано не було, то підстави для нарахування інфляційних витрат та 3% річних відсутні, а тому у задоволенні вимог про стягнення вказаних сум за порушення грошового зобов`язання необхідно відмовити.
Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. До судових витрат згідно ч.1 ст 133 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції № 54915 від 01.05.2026 року позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, що складає 33 % від пред`явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 879 грн.
Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Позивач просить суд стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. Позивачем на підтвердження таких витрат надано: договір про надання правової допомоги № 36 від 25.04.2026 року, укладений між ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (а.с. 34-35) Додаткову угоду до Договору № 36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року (а.с. 36) Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 20.04.2026 (а.с. 18) Детальний опис робіт(наданих послуг) виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на суму 5 000 грн із формулюванням підготовка позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості з додатками (а.с. 33) Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 від 02.11.2023 на ім`я Міньковської А.В. (а.с. 39) Жодного підтвердження - квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо про оплату адвокату коштів в сумі 5 000 грн до позовної заяви не долучено. Встановлена обставина є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором № L9902112 від 02.03.2019 року у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) грн у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 код ЄДРПОУ - 38750239
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )
Повний текст рішення суду виготовлений 13 листопада 2026 року.
Суддя Л.В.Тіщенко
Судове рішення № 141452801, Талалаївський районний суд Чернігівської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 747/201/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: