Єдиний державний реєстр судових рішень Справа153/1724/26
Провадження2/153/865/26-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2026 р. м.Ямпіль
Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5547261 від 19.05.2025 в розмірі 52616,34 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 14998,98 грн., сума процентів за користування кредитом 31347,80 грн.; нараховані процентів позивачем проценти за 44 календарних дні 6269,56 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 19.05.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №5547261 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису. На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 15000 грн., строк кредиту 360 днів: з 19.05.2025 по 14.05.2026. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . У період з 19.05.2025 по 31.03.2026 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 12199,21 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1,02 грн., оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 11002,12 грн., оплату штрафних санкцій у розмірі 2137,5 грн. 31.03.2026 ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» на підставі договору факторингу №02-31/03/2026 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Загальна сума заборгованості склала 51709,28 грн., з якої: 14998,98 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 31347,80 грн. - заборгованості за процентами, штрафні санкції 5362,50 грн.
Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2026 №02-31/03/2026 строк дії договору №5547261 від 19.05.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2026 по 14.05.2026 (44 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 6269,56 грн. Вказані нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом в межах строку дії кредиту.
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на адресу реєстрації відповідача, однак, до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній».
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстрованими у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, з огляду на положення пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подав.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.05.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5547261 (а.с.22-35).
Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 15000,00 грн. на строк 360 днів (п.1.2, п.1.3 Договору). Відповідно до п.1.4, п.1.4.1 договору тип процентної ставки фіксована. Стандартна процента ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п.1.6.1. договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 66300,00 грн.
Згідно з п. 2.1. договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 44921.
19.05.2025 ОСОБА_1 ознайомився із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.35 на звороті -36).
Крім цього, 19.05.2025 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредиту (а.с.37-38 на звороті).
Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.03.2026 становила 51709,28 грн., з яких 14998,98 грн. заборгованість за тілом кредиту; 31347,50 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 5362,50 грн. заборгованість за штрафними санкціями (а.с.40-45).
Як вбачається із повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК Україна», вих.№202460402-2106 від 02.04.2026, 19.05.2025 на карту № НОМЕР_2 було зараховано переказ у сумі 15000,00 грн. (а.с.39).
Відповідно до витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260916/69937-БТ від 21.09.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 19.05.2026 відбулося зарахування коштів на суму 15000 грн. (а.с.119).
31.03.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №02-31/03/2026, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с.49-59).
Відповідно до Реєстру боржників від 31.03.2026, який є додатком до договору факторингу №02-31/03/2026 від 31.03.2026, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 51709,28 грн. з яких: 14998,98 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 31347,80 грн. сума заборгованості за відсотками; 5362,50 грн. сума заборгованості за пеню, штрафами (а.с.60-61).
Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» вбачається, що ОСОБА_1 за 44 календарних дні в період з 01.04.2026 по 14.05.2026 нараховані проценти за ставкою 0,95 % на основну суму боргу 14998,98 грн. в розмірі 6269,56 грн. (а.с.46-46 на звороті).
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору №5547261 про надання споживчого кредиту від 19.05.2025, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало взяті на себе зобов`язання та 19.05.2025 надало відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.
Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем.
Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору у період з 19.05.2025 по 31.03.2026 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора загальну суму 12199,21 грн, з яких первісним кредитором зараховано 1,02 грн на погашення основної суми кредиту, 10060,69 грн - на погашення процентів за користування кредитом та 2137,50 грн - на погашення штрафних санкцій, надалі відповідач належним чином не виконував свого зобов`язання, в тому числі новому кредитору, із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов`язань.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано заперечень проти позову, власного контррозрахунку заборгованості, доказів, що свідчать про погашення заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені - платіжною інструкцією №9540 від 25.08.2026, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.
Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; заявки №23241 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серія КС №9422/10 від 18.09.2020, ордера на надання правничої допомоги, серія АІ №2284317 від 23.02.2026; рахунок на оплату №23241-26/08-2026 від 26.08.2026; Акта №23241 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.08.2026 згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024.
Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.
Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення їх фактичності, неминучості та обґрунтованості розміру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 звернула увагу на те, що зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, зокрема з погляду їх необхідності.
Крім того, у постанові від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними ч.3 ст.141 ЦПК України, за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила їх розподілу та не покладати витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому суд повинен конкретно визначити, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, навести відповідне обґрунтування та правові підстави для ухвалення такого рішення, враховуючи, що розмір відшкодування не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною, не потребувала дослідження значного обсягу доказів та вирішення складних правових питань. Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а тому участь представника позивача в судових засіданнях не була необхідною.
З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також критерії реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
За таких обставин суд вважає, що розумним, обґрунтованим та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача є 4 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за договором №5547261 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2025 в розмірі 52616 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень 34 копійки, з яких: 14998 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 98 копійок - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 31347 (тридцять одна тисяча триста сорок сім) гривень 80 копійок - сума процентів за користування кредитом; 6269 (шість тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень 56 копійок - нараховані позивачем проценти за 44 календарних дні.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» (03045, м. Київ вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2), код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Р.В. Швець
Судове рішення № 141452304, Ямпільський районний суд Вінницької області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 153/1724/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: