Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 129/3652/26
Провадження по справі № 2/129/2906/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" листопада 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Капуша І.С.,
розглянувши без участі сторін та їх представників в місті Гайсині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно,
Установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гайсинської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.09.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
09.10.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою.
В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 остаточно просив визнати за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09.10.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та задоволено клопотання позивача про витребування доказів із КП «Гайсинська ЖЕК».
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 тривалий час працював у Гайсинському універсальному магазині, а надалі - в АТ «Торговий дім Гайсин».
За час діяльності АТ «Торговий дім Гайсин» за кошти товариства було побудовано багатоквартирний житловий будинок у м. Гайсині, квартири в якому розподілялися між працівниками товариства.
На підставі рішення органів АТ «Торговий дім Гайсин» ОСОБА_1 було передано квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що квартира фактично була передана йому її тодішнім власником, він був у неї вселений, прийняв її у володіння і користування та з 20.01.1999 року постійно зареєстрований і проживає у ній.
Первинні правовстановлюючі документи щодо оформлення передачі квартири позивачу не збереглися, АТ «Торговий дім Гайсин» припинено як юридичну особу, а відновити втрачені документи в позасудовому порядку неможливо.
У зв`язку із відсутністю належного правовстановлюючого документа позивач не має можливості здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог у повному обсязі не заперечувала.
Третя особа ОСОБА_3 також подала заяву про розгляд справи без її участі та не заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.
Представником Гайсинської міської ради подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами, в якій зазначено, що проти задоволення позову міська рада не заперечує.
Враховуючи подані учасниками справи заяви, суд розглянув справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 працював у Гайсинському універсальному магазині, а надалі - в АТ «Торговий дім Гайсин», що підтверджується відомостями його трудової книжки.
Спірна квартира АДРЕСА_2 розташована в багатоквартирному житловому будинку, який був побудований за кошти АТ «Торговий дім Гайсин».
На виконання ухвали суду КП «Гайсинська ЖЕК» листом №303 від 21.10.2026 року надало суду наявні у підприємства належним чином засвідчені копії документів, пов`язаних із розподілом та передачею квартир АТ «Торговий дім Гайсин».
Зокрема, надано засвідчену копію виписки з протоколу №78 від 11.05.1995 року спільного засідання адміністрації, профспілкового комітету та Ради акціонерів АТ «Торговий дім Гайсин».
Із зазначеної виписки вбачається, що одним із питань порядку денного було питання про порядок відчуження житла, побудованого за кошти АТ «Торговий дім Гайсин».
За результатами розгляду цього питання було постановлено виділити та подарувати працівнику АТ «Торговий дім Гайсин» ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .
Отже, наявний у справі письмовий доказ безпосередньо підтверджує волевиявлення АТ «Торговий дім Гайсин» як особи, яка розпоряджалася відповідним житлом, на передачу спірної квартири саме ОСОБА_1
КП «Гайсинська ЖЕК» також надало інші наявні у нього копії документів АТ «Торговий дім Гайсин», пов`язаних із розподілом квартир та фактичним оформленням житлових відносин із ОСОБА_1 , які за своїм змістом узгоджуються з випискою з протоколу №78 та підтверджують, що прийняте щодо позивача рішення не залишилося лише наміром товариства, а було фактично реалізовано.
Суд враховує, що ОСОБА_1 фактично прийняв спірну квартиру, вселився до неї та з 20.01.1999 року зареєстрований і постійно проживає за відповідною адресою.
Разом із ним у квартирі були зареєстровані та проживали члени його сім`ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відомості будинкової книги узгоджуються з іншими письмовими доказами щодо постійного проживання позивача та членів його сім`ї у спірній квартирі.
Протягом тривалого часу ОСОБА_1 користується квартирою як власним житлом, утримує її, здійснює необхідні ремонти, оплачує житлово-комунальні послуги.
Матеріали справи містять договори та відомості підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг щодо постачання електричної енергії, природного газу, водопостачання та інших послуг за адресою спірної квартири.
Наявними довідками також підтверджено відсутність заборгованості за відповідними житлово-комунальними послугами.
Зазначені обставини самі по собі не є підставою виникнення права власності на нерухоме майно, однак у сукупності з первинними документами АТ «Торговий дім Гайсин» вони підтверджують фактичне виконання рішення тодішнього власника щодо передачі квартири позивачу та подальше користування ним цим майном відповідно до такого рішення.
Технічним паспортом на квартиру підтверджено існування квартири АДРЕСА_1 як окремого об`єкта нерухомого майна, загальною площею 30,40 кв. м, житловою площею 16,80 кв. м.
Відомостями щодо об`єкта, внесеними до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, підтверджуються існування та індивідуалізація спірного об`єкта нерухомості і його актуальна адреса.
З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на спірну квартиру за іншими особами не зареєстроване.
Судом також установлено, що спірна квартира не набувалася позивачем у порядку приватизації державного або комунального житлового фонду.
Відповідно до наявної у справі інформації АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 у списках на житлову приватизацію за відповідною адресою не значиться та приватизаційні житлові чеки ним не використовувалися.
Ця обставина узгоджується з іншими матеріалами справи та підтверджує доводи позивача про те, що підставою отримання ним квартири була її передача АТ «Торговий дім Гайсин», а не приватизація державного чи комунального житла.
АТ «Торговий дім Гайсин» припинено як юридичну особу, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Первинні документи, якими остаточно оформлювалося право позивача на квартиру, не збереглися, а можливість отримати їх дублікати чи відновити їх у звичайному порядку відсутня.
З метою оформлення права власності ОСОБА_1 звертався до сектору державної реєстрації загального відділу виконавчого комітету Гайсинської міської ради.
Листом від 03.04.2026 року №02.5.11/51 йому повідомлено, що подані документи не дають можливості державному реєстратору встановити виникнення, зміну або припинення речового права на спірну квартиру та провести державну реєстрацію права власності.
Таким чином, відсутність первинного правовстановлюючого документа фактично перешкоджає позивачу здійснити державну реєстрацію права власності та повною мірою реалізувати належні власнику правомочності щодо спірного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми судове рішення про визнання права власності не є самостійною підставою виникнення такого права та не створює його вперше, а підтверджує право, набуте особою раніше на законних підставах.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №5006/5/39б/2012 зазначено, що, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, суд повинен встановити, з яких передбачених законом підстав та в який спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право судовому захисту.
Верховний Суд у цій постанові також зазначив, що судове рішення за ст. 392 ЦК України не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах.
У постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №910/11702/18 викладено правовий висновок про те, що позов про визнання права власності, передбачений ст. 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, яке виникло у позивача на передбачених законодавством підставах і підтверджується належними та допустимими доказами, а метою такого способу захисту є усунення невизначеності щодо належності конкретного майна.
Застосовуючи зазначені правові висновки до встановлених у цій справі обставин, суд виходить із того, що право позивача на спірну квартиру пов`язується не із самим судовим рішенням у цій справі.
Матеріалами справи підтверджено, що квартира була передана ОСОБА_1 за безпосереднім волевиявленням АТ «Торговий дім Гайсин», яке розпоряджалося відповідним житлом, про що свідчить, зокрема, рішення, оформлене протоколом №78 від 11.05.1995 року, про виділення та передачу квартири АДРЕСА_2 саме позивачу.
Прийняте рішення було фактично виконане: квартира передана ОСОБА_1 , він у неї вселився, постійно проживає в ній, утримує її та протягом тривалого часу здійснює щодо неї фактичні правомочності власника.
АТ «Торговий дім Гайсин» після передачі квартири не вимагало її повернення, а матеріали справи не містять доказів виникнення права власності на неї в іншої особи.
У свою чергу, на цей час юридична особа, яка здійснила передачу квартири, припинена, первинні правовстановлюючі документи втрачені, відновити їх неможливо, а державна реєстрація права позивача на підставі документів, які збереглися, у позасудовому порядку неможлива.
При цьому Гайсинська міська рада, на території якої знаходиться спірний об`єкт нерухомого майна, проти задоволення позову не заперечує.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , права та інтереси яких могли б бути пов`язані зі спірним житлом у зв`язку з проживанням і реєстрацією у ньому, самостійних вимог щодо права власності на квартиру не заявили та письмово підтвердили відсутність заперечень проти задоволення позову в повному обсязі.
Отже, матеріалами справи не встановлено існування іншої особи, яка претендує на право власності на спірну квартиру, а задоволення позову за встановлених обставин не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.
Відсутність державної реєстрації права власності позивача сама по собі не спростовує факту його набуття на підставі правовідносин, які виникли раніше.
Державна реєстрація речових прав не є самостійною підставою виникнення права власності, а є офіційним визнанням та підтвердженням державою права, яке виникло на відповідній правовій підставі.
Оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини передачі квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 її тодішнім власником, фактичного виконання такого рішення, прийняття квартири позивачем та подальшого здійснення ним щодо цього житла правомочностей власника.
Наявні у справі первинні та похідні документи взаємно узгоджуються між собою та в сукупності дають суду достатні підстави для висновку про існування у позивача права на спірне нерухоме майно, яке через втрату правовстановлюючих документів не може бути оформлене у позасудовому порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру порушеного права, а позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 392 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя:
Судове рішення № 141452034, Гайсинський районний суд Вінницької області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 129/3652/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: