Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 536/2478/26
Провадження № 2/524/7778/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого - судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Косенко Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Позов мотивовано тим, що 26.01.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №129309, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 4000 грн. строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72% та інших платежів, що передбачені кредитним договором. Кредитор свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується інформаційною довідкою про переказ коштів на картковий рахунок відповідача. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників.
Просять стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № №129309 від 26.01.2025 року в розмірі 7620, 80 грн., та понесені судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500грн..
Ухвалою суду від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Автозаводського районного суду м.Кременчука відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу направлено засобами рекомендованого поштового зв`язку та повернута з відміткою «адресат відсутній».
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходив.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8ст.178ЦПК України зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку
Судом встановлено, що 26.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 129309. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта. Відповідно до п. 1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 4 000 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 90 днів. Процентна ставка 0,72% на добу (262,8% річних). Згідно п. 1.4 договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту Клієнт сплачує Товариству комісію у розмірі 25% від суми фінансового кредиту.
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів на картковий рахунок відповідача та не заперечується відповідачем.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем (виписка з особового рахунку), заборгованість відповідача за кредитним договором № 129309 у розмірі 7620,80 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 4000 грн, прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 2620, 80 грн., послуги з надання та обслуговування кредиту 1000 грн
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором, яка залишена без реагування.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
19.12 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/2, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 129309, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу та платіжними інструкціями про оплату за договором факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частинами 1, 3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.
Відповідач погодився з умовами кредитного договору № 134100 від 31.03.2025, що підтверджується наявністю його електронного підпису (одноразового ідентифікатора) та довідкою про ідентифікацію.
Установлено, що первісний кредитор виконав умови договору, кредитні кошти надані відповідачу. Відповідач всупереч умовам договору належним чином зобов`язання не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив.Судом встановлено набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № 129309 на підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.
Таким чином, позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов`язань.
Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду не надано. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 6620, 80 грн.
Щодо стягнення плати за обслуговування та надання кредиту у відповідності до п 1.4. договору, то частинами 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Пунктом 14 кредитного договору позичальнику встановлено плату за надання та обслуговування кредиту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії по кредиту у розмірі 1000 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2313, 04грн.
Зі ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Пархомчук С.В на підставі договору про надання правової допомоги від 01.09.2026, квитанцією про сплату витрат на професійну правничу допомогу; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, актом про отримання правової дороги від 06.10.2026 та квитанцією про оплату правничої допомоги від 06.10.2026.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Розглянувши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позивачем надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Проте, у даному випадку, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24).
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Враховуючи ціну позову, що становила 7620, 80 грн., суд дійшов до висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правову допомогу до 3000 грн., та стягнути такі витрати з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280-289,354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вернера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 129309 від 26.01.2025 року у розмірі 6620, 80 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 4000 грн, прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 2620, 80 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 2313, 04 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В решті позову відмовити
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», м. Київ вул. Львівська буд.23 офіс 703 код ЄДРПОУ 43561872
Відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Суддя Олена Предоляк
Судове рішення № 141450701, Автозаводський районний суд м. Кременчука було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 536/2478/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: