Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 756/14048/26
Провадження № 2/756/10095/26
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Зінець К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 259500285 від 15.07.2021 у розмірі 46 811,25 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі укладено договір кредитної лінії, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 14 250 грн. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача, проте відповідач кредит у визначений договором строк не повернула та нарахованих процентів не сплатила.
Право грошової вимоги за цим договором первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», яке відступило його Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останнє - позивачу, у зв`язку з чим позивач є новим кредитором у зобов`язанні.
Заборгованість відповідача становить 46 811,25 грн, з яких 14 250 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 561,25 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Погашення заборгованості відповідач не здійснювала.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов.
25.09.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала частково. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 250 грн і проценти, нараховані за 14 днів строку кредитування за дисконтною ставкою, у розмірі 3 132,22 грн відповідач не оспорювала, однак не погодилася зі стягненням процентів у розмірі 29 429,03 грн і витрат на професійну правничу допомогу. Відзив, на думку відповідача, подано в межах строку, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі їй не вручено; на випадок іншого висновку суду відповідач просила поновити строк на подання відзиву.
За твердженням відповідача, строк кредитування за пп. 1.3, 1.7, 1.11 договору становив 14 днів і закінчився 29.07.2021, після чого право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося, а його інтереси захищаються ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16). Умови пп. 1.9.3, 1.12 договору, якими неповернення кредиту в строк визначено відкладальною обставиною, що «продовжує» строк кредитної лінії на 90 днів зі ставкою 2,30% на день і заднім числом підвищує ставку за весь дисконтний період з 1,57% до 1,70% на день, відповідач вважає такими, що не відповідають ст. 212 ЦК України, оскільки власне порушення боржником зобов`язання є підставою відповідальності, а не умовою правочину. Ставку 839,50% річних у розділі 6 паспорта споживчого кредиту зазначено як наслідок невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, тобто як санкцію. За межами строку кредитування нараховано 29 429,03 грн: 1 570,28 грн - 02.08.2021, 9 504,75 грн - з 03.08.2021 по 31.08.2021 та 18 354 грн - ТОВ «Таліон Плюс» з 01.09.2021 по 26.10.2021.
Крім того, відповідач послалася на несправедливість ретроспективного підвищення процентної ставки (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), на те, що кредитодавець не оцінив її кредитоспроможності (ст. 10 Закону України «Про споживче кредитування»), а паспорт споживчого кредиту розраховано для умовної суми 1 000 грн, і просила суд оцінити належність і достатність доказів переходу права вимоги, зокрема доказів оплати фінансування за договорами факторингу та довідки щодо дій позичальника, підписаної директором ТОВ «Таліон Плюс».
Витрати на професійну правничу допомогу відповідач вважає не понесеними, оскільки за пп. 3.6, 3.8 договору про надання правничої допомоги гонорар сплачується лише після отримання клієнтом стягнених коштів, а в разі ухвалення рішення не на його користь клієнт звільняється від сплати; заявлена сума, на думку відповідача, не відповідає протоколу погодження вартості послуг, є неспівмірною зі складністю справи, а правничу допомогу надає адвокат, який як директор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписував документи ланцюга відступлення права вимоги. Відповідач просила відмовити у стягненні цих витрат або зменшити їх, а також розстрочити виконання рішення на 12 місяців, оскільки вона навчається, не працює та не має доходів і майна.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що право вимоги за договорами факторингу переходило з моменту підписання реєстрів прав вимоги і не залежить від оплати фінансування, яка стосується лише відносин між фінансовими компаніями. Відповідач ознайомилася з умовами договору, Правил і паспорта споживчого кредиту, факту укладення договору не оспорює, правом відмовитися від договору протягом 14 днів не скористалася. За п. 4.3 договору проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, інший розмір яких встановлено договором, тому позивач має право на проценти як у межах строку кредитування (ст. 1048 ЦК України), так і після його спливу (ст. 625 ЦК України). Звільнення від неустойки на час карантину на проценти не поширюється, оскільки проценти не є неустойкою (ст. 549 ЦК України). Надання правничої допомоги підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на відповідача. Позивач наполягав на задоволенні позову.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначила, що позиція позивача щодо правової природи процентів є суперечливою: у прохальній частині він просить стягнути 32 561,25 грн як проценти за користування кредитом, а в мотивах називає їх процентами за ч. 2 ст. 625 ЦК України; водночас п. 4.3 договору відносить до таких процентів лише проценти, нараховані після 90-го дня від закінчення дисконтного періоду, а останнє нарахування здійснено 26.10.2021. На випадок кваліфікації спірних сум як процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач просила зменшити їх до трьох процентів річних, послалася на звільнення від неустойки на час карантину з огляду на штрафну природу ставки 839,50% річних і зауважила, що позивач не спростував її доводів щодо ретроспективного підвищення ставки, нарахувань ТОВ «Таліон Плюс», оцінки кредитоспроможності та витрат на правничу допомогу.
05.10.2026 позивач подав додаткові пояснення, в яких навів поетапний розрахунок процентів: з 15.07.2021 по 29.07.2021 - за дисконтною ставкою 1,57% на день (223,73 грн на день, п. 1.9.1 договору), з 30.07.2021 по 26.10.2021 - за ставкою 2,30% на день (327,75 грн на день, п. 1.12.2 договору). Проценти, нараховані поза межами строку кредитування, у розмірі 29 169,75 грн позивач вважає погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строку повернення кредиту в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Витрати на правничу допомогу, за поясненнями позивача, складаються з вартості вивчення матеріалів справи (1 000 грн), складання позовної заяви (5 000 грн), підготовки адвокатського запиту (500 грн) і клопотання (500 грн).
У додаткових поясненнях від 05.10.2026 відповідач зазначила, що позивач, назвавши спірні проценти мірою відповідальності, визнав, що вони не є платою за користування кредитом; на такі платежі поширюється обмеження ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» - не більше половини одержаної суми, тобто 7 125 грн, а суд може їх зменшити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). Різниця в 259,28 грн між сумою процентів за поясненнями позивача та заявленою сумою виникла внаслідок перерахунку процентів за весь строк кредитування за ставкою 1,70% замість 1,57% на день, а суперечливі умови пп. 1.9.2 і 1.12.2 договору мають тлумачитися на користь споживача. Відповідач також наполягала на тому, що акт прийому-передачі наданих послуг не відповідає протоколу погодження вартості послуг, і просила перевірити наявність у справі адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів.
У поясненнях від 07.10.2026 позивач зазначив, що реєстри прав вимоги є невід`ємними частинами договорів факторингу і деталізують їх істотні умови, перехід права вимоги не залежить від оплати фінансування, а акти звірки взаєморозрахунків і платіжні інструкції лише додатково підтверджують сплату фінансування. Проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України, на думку позивача, не є відповідальністю чи санкцією, можуть стягуватися одночасно з процентами за користування кредитом і не підлягають зменшенню; на підтвердження позивач послався на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10.09.2025 у справі № 487/1857/25, якою з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнуто проценти, нараховані після закінчення строку кредитного договору.
У додаткових поясненнях від 07.10.2026 відповідач зазначила, що позиція позивача щодо правової природи спірних процентів є суперечливою, оскільки 05.10.2026 він назвав їх мірою відповідальності, а 07.10.2026 - способом компенсації втрат, який відповідальністю не є. Проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України, на думку відповідача, є спеціальним видом відповідальності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21), на них поширюється обмеження ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», а їх розмір суд може зменшити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).
Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідач у судове засідання не з`явилася, у відзиві та запереченні просила розглядати справу за її відсутності.
Строк на подання відзиву обчислюється з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 7 ст. 178 ЦПК України). Відзив подано 25.09.2026 - протягом п`ятнадцяти днів з дня, коли відповідач, за її поясненнями, дізналася про відкриття провадження і звернулася до суду за доступом до матеріалів справи, що позивачем не спростовано. Тому суд вважає відзив поданим у встановлений строк і приймає його до розгляду; підстав для вирішення питання про поновлення строку немає. Відповідь на відзив (29.09.2026) і заперечення (01.10.2026) подано в межах п`ятиденних строків, встановлених ухвалою від 18.08.2026.
Додаткові пояснення сторін від 05.10.2026 і 07.10.2026 стосуються питання, яке виникло під час розгляду справи після обміну заявами по суті, - правової природи та розміру процентів, нарахованих після 29.07.2021, і розміру витрат на правничу допомогу; кожна сторона мала змогу ознайомитися з поясненнями іншої до судового засідання. Визнавши це необхідним, суд відповідно до ч. 5 ст. 174 ЦПК України врахував зазначені пояснення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитодавцем і ОСОБА_2 як позичальником укладено договір кредитної лінії № 259500285 у формі електронного документа. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV56W7Y, який, згідно з довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надіслано відповідачу 15.07.2021 о 19:00 та введено нею 15.07.2021 о 19:01 (п. 4.4 договору).
За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 14 250 грн, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним (п. 1.1); перший транш у сумі 14 250 грн надається одразу після укладення договору і має бути повернений до 29.07.2021 (п. 1.3). Кредитна лінія надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період), а саме до 29.07.2021 (п. 1.7); цей строк може бути продовжено позичальником шляхом оплати протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів за умови активації ним функції продовження (п. 1.8). Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.11).
Проценти за користування кредитом протягом строку, визначеного п. 1.7 договору, нараховуються за дисконтною процентною ставкою 573,05% річних, що становить 1,57% від суми кредиту за кожний день користування (п. 1.9.1). У разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови про дисконтну ставку за весь дисконтний період скасовуються з дати надання кредиту і застосовується базова процентна ставка 620,50% річних, що становить 1,70% на день (п. 1.9.3). Факт користування кредитом після закінчення дисконтного періоду сторони визначили відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії: обов`язок повернути основну суму кредиту відкладається щоразу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.1), а проценти нараховуються за ставкою 839,50% річних, що становить 2,30% на день (п. 1.12.2).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за першим траншем за дисконтною ставкою становить 17 382,22 грн, з яких 3 132,22 грн - проценти за користування кредитом (п. 1.14.1 договору). Проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90-го дня від дати закінчення дисконтного періоду), сторони визнали процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3 договору). У розділі 6 паспорта споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору (п. 4.1), ставку 839,50% річних зазначено серед наслідків прострочення виконання зобов`язань як процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.
Зарахування кредитних коштів у розмірі 14 250 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджено довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 26.05.2026 № 259500285/26052026/Э, згідно з якою платіжну операцію завершено 15.07.2021 о 19:02.
Відповідач кредит не повертала та проценти не сплачувала, що підтверджується розрахунками заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» та випискою з особового рахунку позивача за договором за період з 14.02.2022 по 15.06.2026.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з 15.07.2021 по 29.07.2021 проценти нараховано за 14 днів по 223,73 грн на день у загальній сумі 3 132,22 грн; 02.08.2021 нараховано 1 570,28 грн; з 03.08.2021 по 31.08.2021 нараховано по 327,75 грн на день, усього 9 504,75 грн. Згідно з розрахунком ТОВ «Таліон Плюс» з 01.09.2021 по 26.10.2021 проценти нараховано по 327,75 грн на день, усього 18 354 грн; після 26.10.2021 нарахувань не здійснювалося.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) і ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за п. 4.1 якого право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог. Витяг з реєстру прав вимоги № 149 від 31.08.2021, підписаний директорами обох товариств і скріплений їхніми печатками, містить дані за договором № 259500285 від 15.07.2021 з відповідачем як боржником і суму відступленої вимоги 28 457,25 грн, з яких 14 250 грн - тіло кредиту, 14 207,25 грн - проценти.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) і ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01. Витяг з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021, підписаний директорами обох товариств і скріплений їхніми печатками, містить дані за договором № 259500285 від 15.07.2021 з відповідачем як боржником і суму відступленої вимоги 46 811,25 грн, з яких 14 250 грн - тіло кредиту, 32 561,25 грн - проценти.
14.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) і позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 14/02/2022-01. Витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022, підписаний представниками обох сторін і скріплений їхніми печатками, містить дані за договором № 259500285 від 15.07.2021 з відповідачем як боржником і загальну суму заборгованості 46 811,25 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідач факту укладення договору, отримання кредиту в розмірі 14 250 грн і його неповернення не оспорювала, а у відзиві не заперечувала проти стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентів у межах строку кредитування в розмірі 3 132,22 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав для такого сумніву суд не вбачає: визнання викладено у відзиві, підписаному відповідачем кваліфікованим електронним підписом, і воно узгоджується з договором і довідкою первісного кредитора про перерахування коштів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України). За договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договорів факторингу).
Право вимоги за договором № 259500285 від 15.07.2021 послідовно перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» і позивача, що підтверджується договорами факторингу та витягами з реєстрів прав вимоги, які індивідуалізують саме цей кредитний договір і підписані обома сторонами кожної ланки. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за договором. Зазначені договори факторингу відповідачем не оспорювалися і недійсними не визнавалися.
Доводи відповідача щодо доказів оплати фінансування за договорами факторингу суд відхиляє. Перехід права вимоги договір факторингу № 28/1118-01 пов`язує з підписанням реєстру прав вимог, а не з оплатою фінансування; розрахунки між сторонами договорів факторингу, зокрема їх строки та наявність серед платіжних інструкцій платежів за іншим договором, на обсяг прав і обов`язків боржника не впливають. Підписання довідки щодо дій позичальника директором ТОВ «Таліон Плюс», до якого на той час перейшло право вимоги, також не впливає на висновки суду, оскільки укладення договору і його підписання одноразовим ідентифікатором підтверджено самим текстом договору, і відповідач цієї обставини не заперечує.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 250 грн і проценти за користування кредитом за 14 днів строку кредитування з 15.07.2021 по 29.07.2021 за дисконтною ставкою 1,57% на день у розмірі 3 132,22 грн (14 250 грн х 1,57% х 14 днів).
Позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі 29 429,03 грн, нарахованих після 29.07.2021, задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
Кредитна лінія надавалася відповідачу строком на 14 днів, до 29.07.2021, і в цей строк мала бути повернена основна сума кредиту (пп. 1.3, 1.7, 1.11 договору). З того, що строк кредитування становив 14 днів, виходив і позивач, який у додаткових поясненнях від 05.10.2026 назвав суму, нараховану з 30.07.2021, процентами, нарахованими поза межами строку кредитування, і мірою відповідальності за порушення строку повернення кредиту. Продовження строку кредитування договір пов`язує з активними діями позичальника - оплатою всіх фактично нарахованих процентів (п. 1.8), однак відповідач жодних платежів за договором не здійснювала.
Механізм, передбачений пп. 1.9.3, 1.12 договору, пов`язується не з волевиявленням сторін, а з самим лише неповерненням кредиту в строк: з наступного дня після закінчення дисконтного періоду на позичальника покладається обов`язок сплачувати проценти за ставкою 2,30% замість 1,57% на день, а ставка за вже минулий дисконтний період підвищується з дати видачі кредиту до 1,70% на день. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою позичальника на продовження строку користування ним. Відкладальною обставиною в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України є обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, і з якою сторони пов`язують настання прав та обов`язків; неповернення кредиту в погоджений строк є порушенням зобов`язання, правові наслідки якого визначені ч. 1 ст. 1050 і ч. 2 ст. 625 ЦК України. Визначення такого порушення відкладальною обставиною не змінює правової природи підвищених нарахувань і не продовжує погодженого строку кредитування.
Такий висновок узгоджується з умовами самого договору: у розділі 6 паспорта споживчого кредиту ставку 839,50% річних кредитодавець навів серед наслідків прострочення як ставку, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, а за п. 4.3 договору нараховані після закінчення строку проценти сторони визнали процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, строк кредитування, протягом якого кредитодавець мав право на договірні проценти за користування кредитом, закінчився 29.07.2021. Нараховані після цієї дати 29 429,03 грн, а саме: 1 570,28 грн, нараховані 02.08.2021, з яких 259,28 грн - різниця між процентами за дисконтний період за ставкою 1,70% (3 391,50 грн) і за ставкою 1,57% (3 132,22 грн), а 1 311 грн - проценти за 30.07.2021-02.08.2021 за ставкою 2,30% на день; 9 504,75 грн, нараховані первісним кредитором з 03.08.2021 по 31.08.2021; 18 354 грн, нараховані ТОВ «Таліон Плюс» з 01.09.2021 по 26.10.2021, - стягненню як проценти за користування кредитом не підлягають. Обов`язок сплатити різницю між процентами за базовою і дисконтною ставками за дисконтний період (п. 1.9.3 договору) виникає лише внаслідок користування кредитом після закінчення дисконтного періоду, тобто є наслідком прострочення, а не платою за користування кредитом у межах строку кредитування, загальну вартість якого сторони визначили в 17 382,22 грн (п. 1.14.1 договору). До ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги перейшло 31.08.2021, вже після спливу строку кредитування, тому права нараховувати договірні проценти в нього не виникло (ст. 514 ЦК України).
Доводи позивача про те, що спірні суми є процентами за ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір яких встановлено договором, суд відхиляє. Предметом позову є стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, як це зазначено в позовній заяві, розрахунках заборгованості і виписці з особового рахунку, а підстав позову в порядку ст. 49 ЦПК України позивач не змінював. Крім того, п. 4.3 договору відносить до процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України лише проценти, нараховані після 90-го дня від дати закінчення дисконтного періоду, а нарахування припинено 26.10.2021. Вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат позивач не заявляв, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 цього висновку не спростовує, оскільки в ній так само розмежовано проценти за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування і проценти за прострочення грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на висновок про відмову у стягненні процентів у розмірі 29 429,03 грн доводи відповідача про несправедливість умов пп. 1.9.3, 1.12 договору, про обмеження відповідальності споживача ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», про зменшення процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, про звільнення від неустойки на час карантину і про суперечність пп. 1.9.2 і 1.12.2 договору, а також протилежні доводи позивача з цих питань на результат розгляду справи не впливають і окремої оцінки не потребують.
Доводи відповідача про неналежну оцінку кредитодавцем її кредитоспроможності та про розрахунок показників паспорта споживчого кредиту для умовної суми 1 000 грн не звільняють її від обов`язку повернути отриманий кредит і сплатити проценти в межах строку кредитування, загальну вартість яких за першим траншем прямо зазначено в п. 1.14.1 договору. Договір відповідач не оспорювала, недійсним він не визнавався, тому за ст. 204 ЦК України є правомірним.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором кредитної лінії № 259500285 від 15.07.2021 у розмірі 17 382,22 грн, з яких 14 250 грн - тіло кредиту, 3 132,22 грн - проценти за користування кредитом; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідач просила розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на те, що вона навчається, не працює та не має доходів і майна. Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може надати розстрочення його виконання, про що зазначає в рішенні. Підставою для розстрочення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; щодо фізичної особи суд враховує, зокрема, її матеріальний стан (ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України). Доказів на підтвердження свого матеріального стану відповідач до відзиву не додала, тому підстав для розстрочення виконання рішення суд не вбачає.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», з протоколом погодження вартості послуг, додаткову угоду № 25770356510 від 19.06.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 на суму 7 000 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і довіреність адвоката.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України); у разі недотримання вимог співмірності суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує також, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Доводи відповідача про те, що витрати не понесені, оскільки гонорар сплачується після отримання клієнтом стягнених коштів, а в разі ухвалення рішення не на його користь клієнт звільняється від сплати (пп. 3.6, 3.8 договору про надання правничої допомоги), суд відхиляє: розподілу підлягають і витрати, які лише підлягають сплаті, а рішення ухвалюється частково на користь позивача. Посилання відповідача на невідповідність акта протоколу погодження вартості послуг не узгоджується зі змістом цих документів: протоколом погоджено вартість однієї години складання позовної заяви - 2 500 грн, вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту, підготовки клопотань - по 500 грн, а в акті зазначено відповідно 2 години (5 000 грн), 2 години (1 000 грн), 1 годину (500 грн) і 1 годину (500 грн). Адвокатський запит і клопотання про витребування доказів подано разом із позовною заявою. Те, що керуючий Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери» Тимошенко О.О. як директор ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» підписував документи ланцюга відступлення права вимоги, на реальність наданих позивачу послуг і їх пов`язаність зі справою не впливає.
Водночас заслуговують на увагу доводи відповідача про незначну складність справи. Справа є малозначною і розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для спорів цієї категорії, адвокатський запит і клопотання про витребування доказів стосувалися обставин видачі кредиту, які відповідач не оспорювала, а участі в судовому засіданні представник позивача не брав. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Враховуючи ціну позову, складність справи та фактичний обсяг наданих послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору є розмір витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн.
Разом з тим позов задоволено частково - на 37,13% заявлених вимог, тому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 856,63 грн (5 000 грн х 17 382,22 грн : 46 811,25 грн).
Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 53351 від 12.08.2026. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 988,62 грн (17 382,22 грн х 2 662,40 грн : 46 811,25 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 259500285 від 15.07.2021 у розмірі 17 382,22 грн, судовий збір у розмірі 988,62 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 856,63 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО
Судове рішення № 141450339, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/14048/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: