Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №760/29743/26 4-с/760/159/26УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу, яку подано представником скаржників, адвокатом Січевлюк-Врублевським Т.С., в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
встановив:
У жовтні 2026 року представник скаржників, адвокат Січевлюк-Врублевський Т.С. (далі - представник скаржників), в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просив визнати неправомірним відмову Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у знятті арешту, викладену у листі віл 05.10.2026 № 160355, підписаному начальником Відділу Диких О.О., та бездіяльність Відділу щодо не зняття арешту з квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із зазначеної квартири за реєстраційним номером обтяження 1351265, накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої у Солом`янському районі серії АА № 890966 від 10.12.2003, зареєстрований 04.10.2004 Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою (архівний номер 6515335KIEV9).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя був членом ЖБК «МАРС-5» та власником кооперативної квартири за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з дублікатом довідки ЖБК «МАРС-5» вих. № 387 від 10.12.1992 пайовий внесок сплачено повністю у
1982 році, під забороною та кредитом квартира не числилась. Право власності ОСОБА_3 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації 19.02.1993 за № 915/30792, що підтверджує інформаційна довідка КП КМР «КМ БТІ» від 14.09.2026.
Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину у рівних частках є дружина спадкодавця ОСОБА_1 та їхня донька ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 495642885 від 25.09.2026 щодо зазначеної квартири в Єдиному реєстрі заборон міститься запис про обтяження виду «арешт», реєстраційний номер обтяження 1351265, зареєстрований 04.10.2004 Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови серії АА № 890966 від 10.12.2003
Відділу державної виконавчої служби у Солом`янському районі.
За відомостями спадкоємців у 2004 році вони сплатили ЖБК «МАРС-5» заборгованість за комунальні платежі, стягнуту за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва та надали державному виконавцю квитанцію про сплату в межах виконавчого провадження. Постанови про арешт, виконавчого документу та матеріалів виконавчого провадження у спадкоємців немає, за листом Відділу відомості про виконавче провадження в АСВП відсутні, а строк зберігання завершених проваджень минув.
Арешт унеможливлює реєстрацію права власності спадкоємців, рішенням державного реєстратора № 86934648 від 24.09.2026 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , з посиланням, зокрема, на не припинене обтяження № 1351265.
З метою з`ясування статусу арешту представник скаржників направив адвокатські запити до Київського державного нотаріального архіву та Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, які відповідей не надали. ЖБК «МАРС-5» видав довідку № 07/10-01 від 07.10.2026 про відсутність заборгованості та матеріальних претензій.
02 жовтня 2026 року ОСОБА_2 направила до Солом`янського ВДВС заяву про знаття арешту з квартири, на що отримала лист № 160355 від 05.10.2026 про відмову у задоволені заяви, мотивований тим, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, а законодавство не передбачає механізму знаття арешту за провадженнями, які відсутні в АСВП та знищені, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви, у зв`язку з чим арешт не знято.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеного адміністративного позову визначено головуючого суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.10.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11.11.2026.
11 листопада 2026 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, тощо до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя був членом ЖБК «МАРС-5» та власником кооперативної квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину у рівних частках є дружина спадкодавця ОСОБА_1 та їхня донька ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 495642885 від 25.09.2026 щодо зазначеної квартири в Єдиному реєстрі заборон міститься запис про обтяження виду «арешт», реєстраційний номер обтяження 1351265, зареєстрований 04.10.2004 Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови серії АА № 890966 від 10.12.2003
Відділу державної виконавчої служби у Солом`янському районі.
Представник скаржників направив адвокатські запити до Київського державного нотаріального архіву та Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, я відповідей не надали. ЖБК «МАРС-5» видав довідку № 07/10-01 від 07.10.2026 про відсутність заборгованості та матеріальних претензій.
02 жовтня 2026 року ОСОБА_2 направила до Солом`янського ВДВС заяву про знаття арешту з квартири, на що отримала лист № 160355 від 05.10.2026 про відмову у задоволені заяви, мотивований тим, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, а законодавство не передбачає механізму знаття арешту за провадженнями, які відсутні в АСВП та знищені, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви, у зв`язку з чим арешт не знято.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999
№ 606-ХІV (у редакції, чинній на момент проведення виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Зазначений правовий висновок визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15 та і у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі
№ 712/12136/18.
Так, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи викладене, скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки бездіяльністю Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час виконання боржниками судового рішення порушено їх право власності.
Керуючись ст. ст. 447 - 453 ЦПК України, суд,
постановив:
Скаргу, яку подано представником скаржників, адвокатом Січевлюк-Врублевським Т.С., в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 1351265, накладений на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , який зареєстровано 04.10.2004 Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови серії АА № 890966 від 10.12.2003 Відділу державної виконавчої служби у Солом`янському районі.
В задоволенні інших вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. Майстренко
Судове рішення № 141449535, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 760/29743/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: