Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 366/3041/26
Провадження №3/366/1515/26
ПОСТАНОВА
Іменем УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП № 338379 від 25.10.2026, складеного інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником ІПС ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д.н.п. Іванків) сержантом ОСОБА_2 : 25.10.2026 о 16 год. 00 хв. прикордонним патрулем на напрямку в.п. Рудьки (Україна) хатки (рб) в прикордонній смузі (до ДКУ 20 м) виявлено гр. України ОСОБА_1 , який рухався пішки в бік ДК України з рб, який повідомив, що мав намір незаконно перетнути ДК України з рб та виїхати до Словенії з метою ухиленні від проходження військової служби (СЗЧ) поза встановленими пунктами пропуску без проходження прикордонно-митного контролю, чим вчинив спробу незаконно перетнути ДК, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 двічі не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином. Також уся інформація щодо цього судового провадження міститься на офіційному сайті судової влади України.
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП № 338379 від 25.10.2026 та що справа буде розглядатись в Іванківському районному суді Київської області, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проте, станом розгляду справи ОСОБА_1 не цікавився, з клопотаннями про відкладення судового засідання не звертався.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належний чином, проте у судове засідання не з`явився, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, суддя розцінює його неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні досліджено такі докази:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338379 від 25.10.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, та у графі пояснень якого зазначено: «рухався в бік ДК в напрямку білорусі з метою потрапити до Словаччини. Фізичний вплив не застосовувався, претензій до ДПС У не маю. ОСОБА_1 »;
рапорт начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м. д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м. д. АДРЕСА_1 ) старшого лейтенанта ОСОБА_3 про обставини виявлення під час патрулювання 25.10.2026 ділянки відповідальності на відстані 20 м від державного кордону України (прикордонна смуга) в районі прикордонного знаку № 1770 громадянина України ОСОБА_1 , який намагався перетнути інженерне загородження безпосередньо перед лінією державного кордону та не мав при собі військово-облікових документів і дозволу на перебування у прикордонній смузі. ОСОБА_1 повідомив, що мав намір перетнути державний кордон України з метою подальшого переїзду до Словаччини, при собі мав закордонний паспорт, грошові кошти в доларах США та польських злотих, кусачки для подолання інженерних загороджень, намет, спальний мішок, павербанк, компас та був одягнутий у маскувальний халат;
копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності;
CD-R диск із відеозаписом, на якому зафіксовано особу чоловічої статі у камуфльованому одязі, яка назвалася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомила, що мала намір перетнути державний кордон України з республікою білорусь з метою потрапити до Словаччини, перебуває в русі 14-й день, маршрут склала самостійно. Також особа зазначила, що військово-облікові документи у неї відсутні, оскільки вона самовільно залишила навчальний центр ВЧ НОМЕР_2 23.09.2025 та перебуває у СЗЧ, і перелічила речі, які має при собі: камуфльований одяг («кікімора»), спальник, намет, кусачки, закордонний паспорт, таблетки тощо.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні докази відповідно до ст. 252 КУпАП, керуючись положеннями статей 7, 240, 280 КУпАП, суддя доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі № 204/8036/16-а, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а, зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний Суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що визначає порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Згідно з ч. ч. 13, 8 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року № 1777-XII (далі Закон № 1777-XII) перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Згідно зі ст. 12 Закону № 1777-XII пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.
Частиною 1 статті 22 вказаного Закону передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 1777-XII у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».
Статтею 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено права Державної прикордонної служби України. Відповідно до п. 12 ч. 1 цієї статті органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, в тому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України.
Згідно з п. п. 3 п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (далі Положення № 1147), прикордонна смуга ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Пунктами 58, 11 Положення № 1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції. Особи, винні у порушенні прикордонного режиму, несуть адміністративну або іншу відповідальність згідно із законодавством.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.
Відповідно до Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1199 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2021 року № 890), Вишгородський район Київської області відноситься до територій, на яких установлено контрольований прикордонний район.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338379 від 25.10.2026, складеному щодо ОСОБА_1 , по суті правопорушення зазначено, що на відстані 20 м до державного кордону України на напрямку в.п. Рудьки (Україна) хатки (республіка білорусь) у прикордонній смузі було виявлено ОСОБА_1 , який рухався в бік державного кордону України, маючи намір незаконно перетнути державний кордон України з республікою білорусь з метою подальшого виїзду до Словаччини поза встановленими пунктами пропуску без проходження прикордонного контролю.
Оскільки ОСОБА_1 було виявлено на відстані 20 м від лінії державного кордону, зазначена місцевість знаходиться в межах 5-кілометрової прикордонної смуги, де діє спеціальний дозвільний режим перебування.
Перебування у прикордонній смузі без відповідного дозволу безпосередньо перед лінією державного кордону у поєднанні з наявністю закордонного паспорта та спорядження для подолання інженерних загороджень свідчить про прямий умисел особи на незаконний перетин державного кордону України.
У графі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338379 від 25.10.2026 ОСОБА_1 власноручно підтвердив, що рухався в бік державного кордону в напрямку республіки білорусь з метою потрапити до Словаччини. Зазначене також підтверджується і відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
При особистому огляді речей та документів ОСОБА_1 уповноваженими особами Державної прикордонної служби було виявлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон на його ім`я, кусачки, маскувальний халат та туристичне спорядження, що у сукупності однозначно свідчить про намір останнього незаконно перетнути державний кордон України з республікою білорусь.
Суддя також враховує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) на території України запроваджено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, у зв`язку з чим на період дії воєнного стану обмежено право виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Окрім цього, згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент вчинення правопорушення досяг 26-річного віку, тобто є громадянином України чоловічої статі призовного (мобілізаційного) віку, на якого поширюються зазначені обмеження та обов`язки. Всупереч вимогам закону та п. 7 Положення № 1147, під час перебування у контрольованому прикордонному районі та прикордонній смузі військово-облікового документа при собі він не мав, що у сукупності з його поясненнями про самовільне залишення військової частини додатково підтверджує відсутність у нього законних підстав для перетину державного кордону України та наявність прямого умислу на його незаконне перетинання поза пунктами пропуску.
Таким чином, розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені, відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано правильно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме: спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Суддя відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, беручи до уваги характер правопорушення, вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується до правопорушника за його вчинення, суддя вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті.
Саме такий вид адміністративного стягнення, на переконання судді, буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема забезпечить запобігання вчиненню правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 9 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», а тому з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 79, 23, 24, 27, 33, 40-1, 204-1, 283285, 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 11.04.2018, орган, що видав 3201) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн (три тисячі чотириста гривень 00 копійок)
реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Іванківська сел/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA228999980313000106000010812, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 11.04.2018, орган, що видав 3201) в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок).
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі її оскарження не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк ця постанова буде направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна, де з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Наталія СЛОБОДЯН
Судове рішення № 141449444, Іванківський районний суд Київської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 366/3041/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: