Рішення № 141449426, 12.11.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
359/1486/26
Номер документу
141449426
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Провадження № 2/359/3342/2026

Справа № 359/1486/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..

при секретарі - Бокей А.В., Кулакевич В.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Спрінт-К» про надання дозволу на поділ земельної ділянки -

В С Т А Н О В И В :

23 лютого 2026 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 надійшла вищезазначена позовна заява, за змістом якої, а також поданих заяв про уточнення позовних вимог та часткову зміну предмету спору, позивач просить:

- надати їй - ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - дозвіл на поділ земельної ділянки площею 3,3074 га з кадастровим номером 3220887000:02:010:1020 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, Україна, право власності зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно,

номер відомостей про речове право: 51872293, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1200766832208, на дві рівні земельні ділянки площею по 1,6537 га кожна (а.с.2-8,64-66, 73-75,114-116).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Позивачка ОСОБА_3 зазначає, що є власницею земельної ділянки площею 3,3074 га з кадастровим номером 3220887000:02:010:1020, розташованої на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яку набула у власність на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2023 року.

Земельна ділянка перебуває в оренді ПП «Спрінт-К» на підставі договору оренди землі від 12 травня 2017 року, укладеного з попереднім власником. Після набуття позивачкою права власності сторони уклали додаткову угоду від 30 жовтня 2023 року, якою замінено орендодавця.

Позивачка має намір поділити належну їй земельну ділянку на дві рівні частини, у зв`язку з чим 25 липня 2025 року звернулася до відповідача з проханням надати письмову згоду на такий поділ. Однак листом від 13 серпня 2025 року ПП «Спрінт-К» відмовило у наданні згоди.

На обґрунтування позову зазначає, що відмова орендаря у наданні згоди на поділ земельної ділянки порушує її право власності, зокрема право вільно розпоряджатися належним їй майном, та є зловживанням правом з боку землекористувача. Вважає, що ненадання згоди орендарем є єдиною перешкодою для реалізації її права на поділ земельної ділянки, а тому судовий дозвіл на поділ без згоди землекористувача є ефективним способом захисту порушеного права.

12.05.2026 від представника відповідача ПП «Спрінт-К» надійшов відзив на позовну заяву про надання дозволу на поділ земельної ділянки (а.с.35-40), за змістом якого відповідач ПП «Спрінт-К» позовних вимог не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на таке.

Зазначає, що є орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі №721 від 12 травня 2017 року, укладеного з попередньою власницею ОСОБА_4 . Строк дії договору додатковою угодою від 02 липня 2018 року продовжено до 12 травня 2032 року. Після набуття позивачкою права власності на земельну ділянку 30 жовтня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 189 про заміну орендодавця, підтвердивши чинність та намір виконувати інші умови договору.

На думку відповідача, передача земельної ділянки в оренду є обтяженням права власності, а тому позивачка, набуваючи земельну ділянку, усвідомлювала існування орендних правовідносин та необхідність дотримання прав орендаря протягом погодженого строку оренди.

Посилаючись на статтю 56 Закону України «Про землеустрій», відповідач зазначає, що розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває в оренді, потребує згоди землекористувача. Вважає, що така вимога спрямована на забезпечення стабільності договірних орендних правовідносин та збереження земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому законодавство не передбачає можливості примусового поділу земельної ділянки без згоди орендаря, за винятком випадків її відчуження для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.

Також відповідач заперечує наявність порушення прав позивачки, оскільки, на його думку, вона посилається лише на абстрактне обмеження права розпорядження земельною ділянкою, не зазначаючи реальної мети її поділу, конкретних вигод, яких позбавлена, та не надаючи доказів порушення своїх прав чи завдання збитків. Вважає, що збереження земельної ділянки у первісному сформованому вигляді не порушує прав власниці, а відповідне обмеження є тимчасовим і припиниться після закінчення договору оренди.

Крім того, відповідач вважає обраний позивачкою спосіб захисту неналежним, оскільки стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту, як надання судом дозволу на поділ земельної ділянки без згоди землекористувача. Зазначає, що законодавством не встановлено обов`язку орендаря надавати таку згоду, а тому примушення його до вчинення відповідних дій суперечило б статті 19 Конституції України. На підтвердження своїх доводів посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 390/1454/19, щодо необхідності відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права та характеру правопорушення.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

04.06.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив (49-53), у якій представник позивачки заперечує доводи відповідача про те, що відсутність його згоди на поділ земельної ділянки є законним обмеженням права власності та не порушує прав позивачки. Зазначає, що положення земельного законодавства, законів України «Про оренду землі», «Про землеустрій» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають збереження прав третіх осіб на земельну ділянку в разі її поділу або об`єднання, а тому поділ спірної земельної ділянки не припинить і не змінить права орендаря та не вплине на чинність договору оренди.

Посилається на принципи добросовісності, справедливості та розумності, передбачені статтею 3 ЦК України, і вважає, що відповідач, безпідставно відмовляючи у наданні згоди на поділ, зловживає своїми правами та порушує право власності позивачки. Пояснює, що позивачка не має наміру продовжувати договір оренди після закінчення строку його дії 12 травня 2032 року та планує після поділу земельної ділянки самостійно використовувати одну з утворених ділянок, а іншу передати в оренду. На її думку, поділ необхідний для належної організації майбутнього використання землі з урахуванням її розташування та наявності безпосереднього виходу на автомобільну дорогу.

Також представник позивачки заперечує проти доводу про неналежність обраного способу захисту, зазначаючи, що перелік способів захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, не є вичерпним. Вважає, що висновки Верховного Суду у справі № 390/1454/19 не підлягають застосуванню, оскільки в тій справі позивач просив зобов`язати відповідача надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки, тоді як у цій справі позивачка просить надати їй дозвіл на поділ без згоди орендаря.

30.06.2026 від представника відповідача ПП «Спрінт-К» надійшли письмові пояснення (а.с.89-94), у яких відповідач заперечував проти прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог та проти долучення заяви ОСОБА_5 від 17.07.2025. Доводи позивачки про намір у майбутньому використовувати частину земельної ділянки самостійно, а іншу частину передати в оренду або продати, відповідач вважає такі доводи непідтвердженими. Зазначає, що земельна ділянка перебуває в оренді, а її продаж з урахуванням положень статті 130-1 ЗК України передбачає дотримання переважного права орендаря на придбання. Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність доказів існування пропозиції про продаж половини земельної ділянки та строку її дії, оскільки з моменту отримання його листа від позивачки 30.07.2025 минув майже рік. Також посилається на перебування в провадженні суду іншої справи № 359/13151/25 між тими самими сторонами щодо іншої земельної ділянки, що, на його думку, свідчить про намагання позивачки створити перешкоди в користуванні орендованими земельними ділянками.

Ухвалою судді від 06.03.2026 було відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження (а.с.30-31).

Ухвалою від 31.08..2026 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а.с.126).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з наведених в позовній заяві підстав, звертає увагу, що право власності позивача на земельну ділянку, зокрема право розпорядитися земельною ділянко є переважним на правом орендаря. Позивач бажає відчужити частину належної їй земельної ділянки, для цього здійснити поділ земельної ділянки на дві рівні частини, що з урахуванням судової практики не припиняє права оренди. Тому вважає, що відповідач безпідставно створює перешкоди позивачу, не надаючи згоди на поділ земельної ділянки.

Представник відповідача Громут В.І. проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач жодних прав позивача не порушував. Вважає, що у відповідача як орендаря відсутній обов`язок примусово надавати згоду на поділ земельної ділянки та, що поділ земельної ділянки без згоди орендодавця суперечить вимогам ст.56 ЗУ «Про землеустрій» та ст.79-1ЗК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч.2 ст.16 ЦК України, у тому числі у спосіб визнання права чи припинення дії, яка порушує право, крім того, зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власницею земельної ділянки площею 3,3074 га, кадастровий номер 3220887000:02:010:1020, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Право власності на зазначену земельну ділянку позивачка набула на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2023 року, укладеного з попереднім власником - ОСОБА_4 . Відомості про право власності ОСОБА_3 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 51872293, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1200766832208, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №347993115 від 26.09.2023 (а.с.10).

На час набуття позивачкою права власності земельна ділянка перебувала в оренді ПП «Спрінт-К» на підставі договору оренди землі № 721 від 12 травня 2017 року, укладеного між підприємством та попередньою власницею земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с.11-12).

Суд звертає увагу, що підписання вищевказаної Додаткової угоди №189 від 30 жовтня 23023 року, здійснено її представником ОСОБА_5 , який за змістом наданих суду документів діяв на підставі довіреності серія НСН №978305, виданої і зареєстрованої в реєстрі за №1972 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукровою С.М.

Як визнано сторонами, Додатковою угодою № 583 від 2 липня 2018 року сторони договору оренди (відповідач та попередній власник ОСОБА_4 ) погодили продовження строку його дії до 12 травня 2032 року, що зокрема підтверджується Відповіддю №3570852 від 06.11.2026 з Державного реєстру речових право на нерухоме майно (а.с.169-170).

Державна реєстрація права оренди ПП «Спрінт-К» здійснена 19.06.20217, номер запису 21061447 (а.с.169).

Після переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 30 жовтня 2023 року між нею та ПП «Спрінт-К» було укладено додаткову угоду № 189 до договору оренди землі № 721, якою змінено орендодавця у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку до позивачки. Також внесені зміни щодо розміру орендної плати. Інші умови договору оренди залишено без змін (а.с.13-14).

Отже, на час звернення позивачки до суду земельна ділянка перебувала у її приватній власності та одночасно в орендному користуванні ПП «Спрінт-К» на підставі зазначеного договору оренди зі строком дії до 12 травня 2032 року.

17 липня 2025 року представником позивачки ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який діяв на підставі довіреності, посвідченої Разумовою О.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10.07.2025 за реєстровим №2800, було складено заяву про поділ належної ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 3,3074 га, кадастровий номер 3220887000:02:010:1020, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, на дві рівні частини. Вказана заява посвідчена Дідок С.І., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотарільного округу за реєстровим №600 (а.с.76).

25 липня 2025 року представник позивачки ОСОБА_5 звернувся до ПП «Спрінт-К» із письмовим зверненням про надання згоди на такий поділ, письмову згоду ПП «Спрінт-К» про поділ на дві рівні частини земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:02:010:1020 просив надіслати цінним листом з описом вкладення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Листом від 13 серпня 2025 року № 90 відповідач повідомив позивача те, що розглянув її звернення щодо надання згоди про поділ двох земельних ділянок: кадастровий номер 3220887000:02:010:1020 та кадастровий номер 3220887000:04:007:0004, та що умовами укладених договорів оренди строк оренди земельних ділянок до 2032 року, а також, що ПП «Спрінт-К» має намір продовжити користуватися земельними ділянками на умовах, визначених договорами, і не надає згоду на поділ відповідно до ст.56 Закону України «Про землеустрій» (а.с.15).

Наведені встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо можливості поділу земельної ділянки, яка перебуває в оренді відповідача, без згоди землекористувача та наявності підстав для надання такого дозволу судом.

У цьому зв`язку суд також звертає увагу, що, як визнано сторонами та підтверджується дослідженими доказами, у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває інша цивільна справа № 359/13151/26 між тими самими сторонами за позовом ОСОБА_3 до ПП «Спрінт-К» про надання дозволу на поділ земельної ділянки. Предметом спору в цій справі є інша земельна ділянка, що належить позивачці та також перебуває в оренді відповідача. Відомості про перебування зазначеної справи у провадженні суду містяться також у публічному доступі на офіційній сторінці Бориспільського міськрайонного суду на вебсайті Судової влади України.

Вивчивши та проаналізувавши надані сторонами докази, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За змістом статей 316, 319 ЦК України право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 374 ЦК України права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Правовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об`єкта цивільних прав, що передбачає визначення площі, меж та внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру. Одним зі способів формування земельних ділянок є їх поділ.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а об`єктом цивільних прав вона може бути виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, крім передбачених законом випадків.

Частиною шостою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому поділ земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Аналогічна вимога закріплена у частині першій статті 56 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Отже, наведені положення законодавства встановлюють спеціальну умову поділу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні іншої особи, а саме необхідність отримання згоди землекористувача, засвідченої нотаріально.

З огляду на те, що належна позивачці земельна ділянка перебуває в оренді відповідача на підставі чинного договору оренди, її поділ потребує дотримання зазначених законодавчих вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, у разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Водночас частинами першою - третьою статті 110 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб; перехід права власності на земельну ділянку та зміна її цільового призначення не припиняють установлених обмежень та обтяжень; поділ чи об`єднання земельних ділянок також не припиняє дії встановлених щодо них обмежень та обтяжень, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, законодавець, з одного боку, встановив необхідність отримання згоди землекористувача на поділ земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, а з іншого - передбачив збереження встановлених щодо земельної ділянки обмежень та обтяжень у разі її поділу. Ці положення мають різне правове призначення: перше визначає умову здійснення поділу, друге гарантує збереження прав інших осіб після формування нових земельних ділянок.

При цьому саме по собі збереження права оренди після поділу земельної ділянки не усуває необхідності отримання згоди землекористувача, прямо передбаченої частиною шостою статті 79-1 ЗК України.

Вирішуючи питання про можливість задоволення заявленої вимоги, суд також ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 390/1454/19.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком про відсутність підстав для зобов`язання орендаря надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки, оскільки законодавством не встановлено обов`язку орендаря надавати таку згоду, а тому він не може бути примушений до вчинення відповідних дій.

Хоча предметом розгляду у вказаній справі була вимога про зобов`язання орендаря надати згоду, а не про надання судом дозволу на поділ земельної ділянки без такої згоди, викладені Верховним Судом висновки мають значення для вирішення цього спору в частині визначення правового характеру згоди землекористувача та відсутності встановленого законом обов`язку орендаря її надавати.

Так, Верховний Судом зроблено висновок, що надання згоди орендарем на поділ земельної ділянки має правову підставу в національному законодавстві, переслідує легітимну мету - гарантії для орендаря щодо дії договору оренди, надання такої згоди є пропорційним щодо інтересів власника земельної ділянки, оскільки наслідком переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є припинення договору оренди.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено повноваження суду надавати замість землекористувача згоду на поділ земельної ділянки або ухвалювати рішення, яке б замінювало таку згоду та усувало встановлену законом умову поділу.

Саме по собі звернення власника земельної ділянки до суду не може бути підставою для незастосування вимог частини шостої статті 79-1 ЗК України. Інше означало б фактичне створення судом не передбаченого законом механізму формування земельних ділянок без дотримання встановленої для цього процедури.

Разом із тим суд ураховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 179/657/19, поділ земельної ділянки сам по собі не припиняє права оренди, якщо вся передана в оренду земельна ділянка увійшла до новоутворених земельних ділянок. Такий висновок узгоджується зі змістом частини третьої статті 110 ЗК України.

Отже, суд не виходить із того, що поділ земельної ділянки за будь-яких обставин призводить до припинення орендних правовідносин. Водночас наведене не спростовує встановленої законом необхідності отримання згоди землекористувача для здійснення такого поділу.

Посилання позивачки на те, що відмова відповідача у наданні згоди порушує її право власності, суд оцінює з урахуванням того, що право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб, а тому здійснюється не ізольовано від цих прав, а відповідно до встановлених законом обмежень та з урахуванням чинних договірних зобов`язань.

Сам по собі факт відмови орендаря надати згоду на поділ земельної ділянки не свідчить про неправомірне перешкоджання власнику у здійсненні права власності, оскільки законом не встановлено обов`язку орендаря надавати таку згоду. Позивачкою не доведено обставин, які б свідчили про те, що відмова відповідача була вчинена з метою завдати їй шкоди або становила іншу форму зловживання правом у розумінні статті 13 ЦК України.

Крім того, позивачкою не доведено, що відсутність поділу земельної ділянки унеможливлює реалізацію нею права розпорядження належним майном загалом.

Наданий представником позивачки на стадії судового розгляду лист ОСОБА_6 від 12 жовтня 2026 року про підтвердження намірів придбати половину належної позивачці земельної ділянки (а.с. 132) сам по собі не підтверджує наявності у позивачки права вимагати судового дозволу на поділ земельної ділянки без згоди землекористувача.

Так, суд також бере до уваги, що у зверненні до відповідача з проханням надати згоду на поділ позивачка посилалася на прийняте нею рішення про поділ земельної ділянки на дві частини, тоді як у позові обґрунтовувала необхідність судового втручання відмовою відповідача надати таку згоду та неможливістю внаслідок цього реалізувати право власності. У відповіді на відзив представник позивачки зазначив про намір після завершення строку дії договору оренди одну частину земельної ділянки використовувати самостійно, а іншу передати в оренду. Згодом на підтвердження наміру відчужити половину земельної ділянки було надано зазначений лист потенційного покупця.

Наведені пояснення та докази суд оцінює в сукупності з іншими матеріалами справи та критично, оскільки самі по собі вони не підтверджують наявності порушеного права, для захисту якого міг би бути застосований обраний позивачкою спосіб захисту. При цьому позивачкою не доведено неправомірності дій відповідача, а також того, що заявлений спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та може забезпечити його відновлення.

Щодо наданих представником позивачки проєктів мирових угод, які направлялися відповідачу під час розгляду справи, суд зазначає, що такі документи не є укладеними сторонами мировими угодами та не подавалися ними спільно на затвердження суду.

Сам факт направлення відповідачу пропозицій щодо врегулювання спору може свідчити про вжиття позивачкою заходів для досягнення домовленості, однак не підтверджує правомірності заявлених позовних вимог і не впливає на висновки суду щодо наявності правових підстав для застосування обраного способу захисту.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.(а.с.1) відшкодуванню не підлягають.

За змістом поданого відзиву відповідач повідомив, що детальний розрахунок понесених витрат та відповідні докази будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141, 263-265,266,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Спрінт-К» про надання дозволу на поділ земельної ділянки відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне підприємство «Спрінт-К» код ЄДРПОУ 21658413, зареєстроване місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, с.Сошників, вул..Стрімка, буд.14.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня оголошення (підписання) рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів

Часті запитання

Який тип судового документу № 141449426 ?

Документ № 141449426 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141449426 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141449426 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141449426 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141449426, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Судове рішення № 141449426, Бориспільський міськрайонний суд Київської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141449426 відноситься до справи № 359/1486/26

Це рішення відноситься до справи № 359/1486/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141449425
Наступний документ : 141461873