Рішення № 141447021, 03.11.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
711/5168/26
Номер документу
141447021
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5168/26

Номер провадження2/711/3013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

03.11 2026 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі судового засідання Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.05.2019 між АТ "АЛЬФА-БАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір № CCNG-631160541, за умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 200000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 03.05.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26.00 %.

Як зазначено, Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору.

Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй Кредит в строки, передбачені Договором.

Додатково повідомляє, що відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 Позачергових загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК».

У позовній заяві також вказано, що 17.05.2021 укладено договір № 2, відповідно до якого АТ "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-631160541.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-631160541.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-631160541.

Таким чином, вважає, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № CCNG-631160541.

Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 11548 грн. 49 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 994 грн. 77 коп., заборгованість за пенею та/або штрафами 1056 грн. 49 коп., інфляційні збитки 393 грн. 42 коп., нараховані 3% річних -94 грн. 04 коп.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № CCNG-631160541 від 03.05.2019 у розмірі 11548 грн. 49 коп., а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 29.05.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Відповідач, в установлений судом строк, не подала до суду відзив на позовну заяву, в зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у прохальній частині позовної заяви заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Крім того, зазначено про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі.

У судове засідання відповідач не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення СМС-повідомлень на номер телефону/у додаток «Viber»/електронну адресу, вказані в позовній заяві. Крім того, за відомим зареєстрованим місцем проживання судом скеровувалася відповідачу судова повістка разом із ухвалою про відкриття провадження у справі, пам`яткою. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду справи та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.05.2019 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CCNG-631160541, за умовами якого позикодавець надав позичальнику кредит у сумі 200000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит в строк до 03.05.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,00 %.

Дані обставини підтверджуються анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» від 03.05.2019, Офертою/Угодою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.05.2019.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 за допомогою власноручного підпису підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування. Строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації.

З дослідженого договору, вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо суми, валюти, строку дії і звіту повернення коштів.

Будь-яких спростувань наведених вище обставин судом не здобуто.

За таких обставин суд вважає доведеним факт волевиявлення відповідача на укладення Договору за кредитним договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019 саме на зазначених у ньому умовах.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 позачергових зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування банку на АТ «Сенс Банк».

Всупереч умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов`язання, належним чином не виконувала, з моменту отримання кредиту допускала порушення умов повернення грошових коштів, оскільки своєчасно не здійснювала платежів, передбачених договором та достатніх для погашення своїх договірних зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за користування кредитними коштами.

Як уже зазначалось вище, із всіма умовами кредитування ОСОБА_1 була ознайомлена і прийняла умови Договору №CCNG-631160541 від 03.05.2019. Навіть, після отримання кредитних коштів, вона не відмовилася від договору і не повернула в повному обсязі отримані в кредит грошові кошти.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення Кредитного договору №CCNG-631160541 від 03.05.2019 між нею та АТ «АЛЬФА-БАНК», а також факт отримання та використання кредитних коштів.

Судом також встановлено, що 17.05.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» уклали Договір факторингу № 2, згідно з яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «АЛЬФА-БАНК».

Як вбачається з Характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами від 17.05.2021, яка є Додатком 1-1 до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021, відбулося відступлення АТ «АЛЬФА-БАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права вимоги за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , на загальну суму 10066 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 0 грн. 00 коп., заборгованість за пеня/штраф/неустойка 1056 грн. 49 коп. (порядковий номер 10879).

В подальшому, 18.05.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 18-05/21, згідно з яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС».

Як вбачається з Характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами від 18.05.2021, яка є Додатком 1-1 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021, відбулося відступлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , на загальну суму 10066 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 0 грн. 00 коп., заборгованість за пеня/штраф/неустойка 1056 грн. 49 коп. (порядковий номер 10879).

До того ж, з розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» нараховані відсотки за користування кредитом, за період з 18.05.2021 по 19.10.2021, у розмірі 994 грн. 77 коп., а також інфляційні та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, за період з 20.10.2021 по 23.02.2022, у загальному розмірі 487 грн. 46 коп.

10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, з урахуванням Д?д?????ої у??ди № 10/6 д? д?????ру № 10-01/2023 ?р? ?ідс?у?ле??я (?у?і?лю-?р?д?ж) ?р?? ?и???и ?ід 10.01.2023, згідно з яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Як вбачається із ?и?я?у з д?д???у №1 д? д?д??????ї у??ди № 10/6 ?ід 04.02.2025 (д? д?????ру № 10-01/2023 ?р? ?ідс?у?л???я (?у?і?лю-?р?д?ж) ?р?? ?и???и ?ід 10.01.2023), відбулося відступлення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , на загальну суму 11548 грн. 49 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., заборгованість за пенею 1056 грн. 49 коп., відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, - 487 грн. 46 коп. (порядковий номер 85711).

Таким чином, відповідно до умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, з урахуванням Д?д?????ої у??ди № 10/6 д? д?????ру № 10-01/2023 ?р? ?ідс?у?л???я (?у?і?лю-?р?д?ж) ?р?? ?и???и ?ід 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача, що і відображено у розрахунку заборгованості за Договором.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до укладеного Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, з урахуванням Д?д?????ої у??ди № 10/6 д? д?????ру № 10-01/2023 ?р? ?ідс?у?ле??я (?у?і?лю-?р?д?ж) ?р?? ?и???и ?ід 10.01.2023, перейшло право вимоги за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , на загальну суму 11548 грн. 49 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., заборгованість за пенею 1056 грн. 49 коп., відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, - 487 грн. 46 коп.

Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС», ні на рахунки первісного кредитора АТ «АЛЬФА-БАНК».

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, як вказує позивач, складає 11548 грн. 49 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., заборгованість за пенею 1056 грн. 49 коп., відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, - 487 грн. 46 коп.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Свої заперечення проти викладених позивачем обставин та докази у спростування доводів позивача, відповідачем до суду не надано. Крім того, й не спростовані доводи позивача щодо розміру заборгованості.

Встановлено, що відповідачем позивачу, зокрема і первісному кредитору, не було сплачено коштів на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у повному обсязі, а тому суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку, враховуючи, що позовна заява подана до суду 20.05.2026, а строк кредитування з 03.05.2019 становив 12 місяців з можливістю пролонгації. Крім того, заборгованість позивачем визначена станом на 10.01.2023 без здійснення нарахувань після цієї дати.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір №CCNG-631160541 від 03.05.2019, Договір факторингу № 2 від 17.05.2021, Договір факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021, Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Договір №CCNG-631160541 від 03.05.2019 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 200000 грн. 00 коп. надавалися відповідачу ОСОБА_1 03.05.2019 у вигляді відновлювальної кредитної лінії, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами договору. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору, кредитор надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 07.04.2021 у справі №301/1310/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 2607/8459/12, від 16.01.2021 у справі №441/1325/16-ц, від 23.11.2022 у справі № 757/63756/18.

Отже, суд вважає, що 03.05.2019 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії, на умовах, визначених офертою. Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи у строк зобов`язання, відповідач не мала б наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення нею заборгованості за Договором у повному розмірі.

Як вбачається із змісту позовної заяви, та враховуючи норми ст. 13 ЦПК України, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019 в розмірі 11548 грн. 49 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., заборгованість за пенею 1056 грн. 49 коп., відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, - 487 грн. 46 коп.

При цьому, при дослідженні виписки по рахунку з кредитною карткою за період з 03.05.2019 по 04.03.2024 встановлено, що проценти списувалися періодично і сплачені частково, сплачувалася частково неустойка, комісія сплачена повністю, частково повернуто відповідачем тіло кредиту. Крім того, застосована процентна ставка 26% річних та проценти за користування кредитом нараховані з 18.05.2021 по 19.10.2021; після відступлення права вимоги проценти позивачем не нараховувалися.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Також, суд зауважує на тому, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку користування кредитними коштами.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі грошове зобов`язання щодо повернення кредитодавцю суми кредиту та відсотків за користуванням ним за Кредитним договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9009 грн. 77 коп. та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 994 грн. 77 коп., підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 1056 грн. 49 коп., то суд зазначає про таке.

Паспортом споживчого кредиту, власноручним підписом якого ОСОБА_1 підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування, визначено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Зокрема зазначено, що пеня відсутня.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 1056 грн. 49 коп., є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки її нарахування позивачем не доведене.

Крім того, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, то на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Вказана правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 18 .03.2019 у справі №210/5796/16-ц, 18.12.2019 у справі №522/2625/16ц, 25.03.2020 у справі № 211/3347/18, 18.05.2019 у справі №176/456/17, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 07.07.2020.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 554/7740/17).

Враховуючи спірні правовідносини, має місце грошове зобов`язання, а тому, в даному випадку, можливе нарахування за нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, із відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 393 грн. 42 коп. та 3% річних у розмірі 94 грн. 04 коп., які нараховані за період з 20.10.2021 по 23.02.2022, оскільки судом встановлено, що відповідачем допускалися випадки несвоєчасної сплати за кредитними зобов`язаннями та не в повному розмірі, що призвело до заборгованості.

Що стосується прохання позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662 грн. 40 коп. (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією № 0632380027 від 06.04.2026.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019 частково обґрунтованими і задовольнив їх на суму 10492 грн. 00 коп. (заборгованість за тілом кредиту 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., інфляційні втрати 393 грн. 42 коп., 3% річних 94 грн. 04 коп.), що складає 90,86% від ціни позову (11548 грн. 49 коп.), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2419 грн. 06 коп., тобто 90,86% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,9086).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надавалася на підставі договору № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку № 1 до Договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 783 від 01.04.2026 та витягу з акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» правничу допомогу по цивільній справі за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 5082248.

Вартість правничої допомоги, відповідно до детального опису наданих послуг, становить 9000 грн. 00 коп.: надання усної консультації з вивченням документів (2 год. на суму 3 000 грн. 00 коп.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 год. на суму 6 000 грн. 00 коп.).

Як на думку суду, вказані докази є належними та допустимими.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.

Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає і про зазначене відповідачем заявлено не було.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судом визнано частково обґрунтованими і задоволено їх на суму 10492 грн. 00 коп. (заборгованість за тілом кредиту 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., інфляційні втрати 393 грн. 42 коп., 3% річних 94 грн. 04 коп.), що складає 90,86% від ціни позову (11548 грн. 49 коп.), тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 8177 грн. 40 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9000,00 х 0,9086).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019: заборгованість за тілом кредиту 9009 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими процентами 994 грн. 77 коп., інфляційні втрати 393 грн. 42 коп., 3% річних 94 грн. 04 коп. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2419 грн. 06 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8177 грн. 40 коп., що визначені пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Суд також зауважує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280282 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, інд.01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306) заборгованість за кредитним договором №CCNG-631160541 від 03.05.2019: заборгованість за тілом кредиту 9009грн. 77коп., заборгованість за нарахованими процентами 994грн. 77коп., інфляційні втрати 393грн. 42коп., 3% річних 94грн. 04коп., а також судовий збір 2419грн. 06коп., витрати на правничу допомогу 8177грн. 40коп., а всього 21088грн. 95 коп.

В іншій частині відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 09.11.2026.

Головуючий суддя С. М. Позарецька

Часті запитання

Який тип судового документу № 141447021 ?

Документ № 141447021 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141447021 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141447021 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141447021 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141447021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Судове рішення № 141447021, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141447021 відноситься до справи № 711/5168/26

Це рішення відноситься до справи № 711/5168/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141447019
Наступний документ : 141447022