Вирок № 141446602, 09.11.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
569/6369/25
Номер документу
141446602
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 569/6369/25

1-кп/569/616/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м.Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №42024180000000046 від 09.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця селища Ялта, Мангушського району, Донецької області, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_8 , будучи радикально налаштованою особою, яка не сприймає державну владу в Україні, підтримує злочинні наміри терористичної організації «ДНР», що діє на окупованій території Донецької області, діючи умисно, добровільно, підтримуючи воєнну агресію Російської Федерації на території України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 15.03.2022, більш точну дату і час не представилося за можливе встановити, здійснив перехід на бік ворога у період збройного конфлікту, а саме вступив до непередбаченого законодавством збройного формування «МВД ДНР», з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

З моменту вступу на службу до складу вищевказаного незаконного збройного формування ОСОБА_8 виконував покладені на нього завдання, обов`язки й повноваження у складі зазначеного незаконного збройного формування, а саме: функції силового блоку, в тому числі, щодо збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України та військовослужбовцями Збройних Сил України, силового сприяння та забезпечення діяльності терористичної організації на тимчасово окупованій території України, діючи таким чином на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності й державній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державну зраду, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_8 , не раніше 15.03.2022, більш точну дату і час не представилося за можливе встановити, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі мовою оригіналу: «Отделение гаи по обслуживанию административной территории г. Мариуполя. Управление государственной автомобильной инспекции министерства внутренних дел Донецкой Народной Республики», з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

2. Позиції сторін кримінального провадження

За результатами судового розгляду прокурор ОСОБА_6 підтримав пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення, зазначив, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження. Прокурор просив визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, призначити покарання, із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 (десять) років, та з конфіскацією майна.

У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_8 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказав, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів не доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, покликався на недопустимість показань свідків, протоколів огляду вебсайтів, вважав невірною кваліфікацію дій обвинуваченого. Просив ухвалити виправдувальний вирок, у зв`язку із недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

3. Застереження щодо обсягу дослідження доказів та обґрунтування дотримання прав обвинуваченого

Вирок у цьому провадженні ухвалюється за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 за процедурою «in absentia».

У справі «Санадер проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме собою не є несумісним зі ст. 6 Конвенції і ця норма буде порушена лише в тому разі, якщо особа, засуджена заочно, згодом не зможе отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з`явитися і захищати себе або що мала намір уникнути суду.

Чинний КПК України містить положення, які дозволяють забезпечити такий перегляд в суді апеляційної інстанції як щодо питань права, так і фактів.

Відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК України якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.

Тож, засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження судових рішень, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними, під час якого ОСОБА_8 також не буде позбавлений можливості ставити питання про усунення порушень, які, на його думку, були допущенні під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.

Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

В даному контексті колегія суддів також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії»), справа «Шомоді проти Італії»), за якими суд під час розгляду справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були вжиті всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Сторона обвинувачення вживала заходи щодо виклику ОСОБА_8 в процесуальному статусі підозрюваного для допиту та вручення процесуальних документів шляхом публікації відповідних повідомлень в офіційному виданні газеті «Урядовий кур`єр» 13.03.2025 № 53 та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора (17.03.2025, 18.03.2025, 19.03.2025) у порядку ч. 8 ст. 135 КПК України, ч. 1 ст. 297-5 КПК України.

Після отримання обвинувального акта у кримінальному провадженні Рівненським міським судом, у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України здійснювались виклики обвинуваченого ОСОБА_8 у підготовчі судові засідання, призначені 01.05.2025, 05.05.2025, 12.05.2025, 09.06.2025, та у судові засідання, призначені 11.06.2025, 17.06.2025, 19.06.2025, 24.06.2025, 09.09.2025, 16.09.2025, 04.11.2025, 18.11.2025, 19.12.2025, 13.01.2026, 27.01.2026, 09.03.2026, 18.03.2026, 31.03.2026, 11.05.2026, 12.06.2026, 24.07.2026, 04.11.2026, 09.11.2026, які опубліковані на сайті Офісу Генерального прокурора, у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті суду.

Разом з тим, відповідно до відомостей, які розміщені на офіційному сайті АТ «Укрпошта» («ukrposhta.ua») у 2025 році поштові відділення у селищі Ялта Маріупольського району, Донецької області (останнє відоме місце проживання ОСОБА_8 ) перестали функціонувати у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. З цих причин виклик ОСОБА_8 у зазначений період здійснювався виключно шляхом публікації відповідних оголошень у газеті «Урядовий Кур`єр» та на офіційному сайті суду.

На виконання вимог, передбачених абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК України, суд забезпечив право обвинуваченого ОСОБА_8 знати про час та місце розгляду кримінального провадження стосовно нього шляхом публікації інформації про виклики у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий Кур`єр», а також на офіційному сайті Рівненського міського суду Рівненської області.

Відповідно до згаданої норми кримінального процесуального закону колегія суддів вважає таке повідомлення належним підтвердженням факту ознайомлення обвинуваченого зі змістом відповідних оголошень.

З огляду на викладене, а також мотиви прийняття рішення про здійснення спеціального судового провадження, викладені в ухвалі від 09.06.2025, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився від права бути присутнім в суді та ухилився від суду.

Також колегія суддів констатує, що на виконання вимог ч. 2 ст. 349 КПК України були досліджені всі надані докази, а право обвинуваченого ОСОБА_8 на захист не було порушено, оскільки захист було здійснено адвокатом ОСОБА_7 , який був присутній у кожному судовому засіданні і здійснював захист обвинуваченого, користуючись всіма правами захисника, передбаченими ст. 46 КПК України.

Аналіз наявних у матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_8 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_8 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Отже, як убачається із матеріалів кримінального провадження судом були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, і до нього була застосована належна правова процедура.

4. Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозиції ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, які передбачають відповідальність за інкриміновані обвинуваченому злочини, колегія суддів має надати відповіді на такі питання:

1) Чи є ОСОБА_8 суб`єктом інкримінованих йому злочинів?

2) Чи вчинив ОСОБА_8 державну зраду та колабораційну діяльність?

3) Чи діяв ОСОБА_8 умисно та з метою завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України?

4) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосередніх об`єктів інкримінованих обвинуваченому злочинів?

Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинуваченого усіх ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання його винним.

Чи є ОСОБА_8 суб`єктом інкримінованих йому злочинів?

Суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111, ст. 111-1 КК України, є громадянин України, який досяг 16 річного віку та є осудним.

З наданих сторонами документів, встановлено, що обвинувачений є фізичною осудною особою, на час інкримінованих злочинів був громадянином Ураїни, а також досяг 16 річного віку.

Суду не надано відомостей про те, що ОСОБА_8 на час вчинення злочинів страждав яким-небудь психічним захворюванням чи перебував в стані фізіологічного афекту або ж в іншому емоційному стані, який би істотно вплинув на його поведінку.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що психічний стан обвинуваченого вказує на здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а відтак у суду відсутні сумніви щодо осудності обвинуваченого.

Чи вчинив ОСОБА_8 державну зраду та колабораційну діяльність?

Відповідно до диспозиції ст. 111 КК України державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Однією із форм державної зради є перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. В конкретних випадках цей злочин може полягати у добровільному зайнятті посади у незаконних органах влади на окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.

Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб`єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.

Злочин за ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Зазначений склад правопорушення також передбачає широкий діапазон незаконних дій - від зайняття посад в органах судової влади, правоохоронних органах до надання допомоги збройним формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти України. При цьому надання допомоги може бути у різноманітних формах, у тому числі інформація щодо пересування військової техніки.

З огляду на формулювання обвинувачення та диспозицію ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченого ознак об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину, колегії суддів необхідно дати відповіді на такі питання:

1) Чи є «Донецька народна республіка» («ДНР») ворогом України та чи існує збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією, «ДНР»?

2) Чи здійснив ОСОБА_8 перехід на бік ворога та чи зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі мовою оригіналу: «Отделение гаи по обслуживанию административной территории г. Мариуполя. Управление государственной автомобильной инспекции министерства внутренних дел Донецкой Народной Республики»?

3) Чи діяв обвинуваченний в умовах воєнного стану?

Щодо наявності збройного конфлікту

Колегія суддів вважає, що 07.04.2014 утворено «Донецьку народну республіку» («ДНР»), одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України (а саме - шляхом відокремлення від України території Донецької області, в порушення порядку, встановленого ст. ст. 2, 73 Конституції України, відповідно до яких територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом).

Радою національної безпеки і оборони України 13.04.2014 прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Верховна Рада України 17.03.2015 своєю постановою № 254-VIII визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Терористична організація «ДНР» та її структурні підрозділи діють на території України незаконно та її учасники вчиняють терористичні акти - захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування із застосуванням зброї, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі щодо визнання легітимності діяльності вказаної терористичної організації та влади її керівників, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за участі її структурних підрозділів, знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання її терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 №106-VIII, а також у Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 № 1597-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 № 337-VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 № 1596-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 № 145-VІІІ.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закони, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

19.02.2022 керівництвом Російської Федерації в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту у порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

При цьому, поетапно реалізовуючи продовження здійснюваної протиправної діяльності, порушуючи вказані норми, президент Російської Федерації ОСОБА_9 , а також інші представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил Російської Федерації (далі зс РФ) на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї здійснили незаконне вторгнення на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність збройного конфлікту між Україною та Росіською Федерацією та керованою нею терористичною організацією «ДНР», що зумовлює визнання Російської Федерації, «ДНР» ворогами України.

Щодо переходу на бік ворога та зайняття посади в незаконному правоохоронному органі

Колегія суддів, на підставі матеріалів кримінального провадження надасть оцінку обставинам, які підтверджують перехід ОСОБА_8 на бік ворога та зайняття ним посади в незаконному правоохоронному органі.

На виконання доручення органу досудового розслідування УКР ГУНП в Донецькій області зібрано матеріали на ОСОБА_8 , а саме накази про призначення, переведення та звільнення з органів поліції, довідку з відомостями про перебування на лікарняному та у відпустці, присягу на вірність українському народові, послужний список, пам`ятку-ознайомлення про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», аналітичне досьє, службову характеристику, з яких вбачається, що обвинувачений займав різні посади в структурі ГУНП в Донецькій області, востаннє перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 4 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області (а.к.п 45-87).

Згідно з висновком службового розслідування ГУНП в Донецькій області від 22.04.2022 слідує, що відповідно до ряду нормативно-правових актів та організаційно-розпорядчих документів органів поліції, у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану в Україні, загостренням ситуації на території Донецької області та службовою необхідністю, з метою забезпечення ефективного виконання службових обов`язків поліцейськими, відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 25.02.2022 № 330 «Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області» визначено Покровське РУП ГУНП в Донецькій області тимчасовим місцем несення служби особового складу ГУНП в Донецькій області та Маріупольського РУП (з підпорядкованими підрозділами поліції) ГУНП в Донецькій області та зобов`язано прибути до органу поліції за місцем несення служби 26.02.2022 о 08:45, однак у встановлений термін ряд працівників поліції, у тому числі ОСОБА_8 , не прибули. У зв`язку з безпідставною відсутністю за місцем несення служби у Покровському РУП ГУНП в Донецькій області 15.04.2022 та 18.04.2022 було складено акти про відсутність на службі ряду працівників поліції, у тому числі ОСОБА_8 . Водночас, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_8 , знехтував обов`язком мужньо служити народу України, порушив службову дисципліну, що виразилось в недотриманні вимог п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у відмові прибути до визначеного місця несення служби та тривалій відсутності на службі без поважних причин, у зв`язку з чим рекомендувала інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 4 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 звільнити зі служби в поліції (а.к.п 90-125).

З метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, колегією суддів був досліджений протокол огляду інтернет - ресурсів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, оперуповноважений на виконання відповідного доручення, наданого у порядку ст. 40 КПК, провів огляд інтернет-ресурсів, зробивши скриншоти й завантаживши фотознімки, які є додатками до протоколу огляду, оформлених відповідно до вимог КПК.

Досліджений судом протокол огляду інтернет - ресурсів має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відповідно до протоколу огляду сайтів від 29.01.2025 оглянуто веб-сайти «Вконтакте» та «Однокласники», а саме сторінки ОСОБА_8 (режим доступу ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та зафіксовано, що обвинувачений ОСОБА_8 мав профілі в соціальних мережах «Вконтакте» та «Однокласники», на яких висвітлював та підтримував військову агресію РФ до України. Зокрема, на сторінці ОСОБА_8 в «Однокласниках» наявна інформація про дату народження, його фото, а також відомості про місце роботи з текстом наступного змісту: «Батальон патрульно-постовой служби милиции при Мариупольском ГО в Донецкой области» (а.к.п. 162-174).

Додатковим підтвердженням факту зайняття обвинуваченим ОСОБА_8 посади в незаконному правоохоронному органі є фактичні дані, що містяться на фотокопії документа мовою оригіналу: «Карточка-заместитель № 12 Видана 29.07.2022 ОСОБА_10 , в том, что от него принят на хранение пистолет Макарова ПВ № 3404 1973 г.в. Патронов к нему 16 шт., магазинов 2 шт. На вказаній картці міститься підпис ОСОБА_8 та відтиск печатки з написом мовою оригіналу: «Отделение гаи по обслуживанию административной территории г. Мариуполя. Управление государственной автомобильной инспекции министерства внутренних дел Донецкой Народной Республики» (а.к.п. 159).

Обставини переходу обвинуваченого на бік ворога та вступ його на посаду до незаконного правоохоронного органу також підтвердили свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що з початку повномасштабного вторгнення військовими РФ проживала у м. Маріуполь Донецької області. З ОСОБА_15 познайомилась у 2021 році під час роботи у Донецькому НДЕКЦ. Він, як працівник поліції районного управління поліції смт. Мангуш, привозив матеріали та об`єкти для проведення експертиз. Після окупації міста, що відбулося у березні 2022 року, до кінця березня 2022 року вона перебувала у м.Маріуполь на окупованій території та готувалась до виїзду, а згодом 28.03.2022 виїхала. Під час окупації у м. Маріуполь незаконними формуваннями були розміщені блокпости та встановлені російські прапори. При проїзді автомобільним транспортом чи пішому переході на вказаних блокпостах особи у статутній піксельній формі з білими стрічками зупиняли транспортні засоби та громадян для перевірки. Вказала, що під час евакуації з м. Маріуполь бачила на одному із блокпостів, при виїзді з м. Маріуполь у напрямку смт. Мангуш, ОСОБА_8 , який патрулював у м. Маріуполь у піксельній формі з білою стрічкою на руці та зупиняв транспортні засоби та громадян для перевірки документів. При проїзді у березні 2022 року через блокпост, на якому була розміщена військова машина з літерами «Z», ОСОБА_8 впізнав її, між ними відбулася розмова, під час якої обвинувачений розповів, що працює в «гаи м. Маріуполя ДНР», запитував чи не має вона бажання залишитись в місті та перейти на бік «ДНР», співпрацювати з окупаційною владою, розпитував чи відомо їй про розміщення Збройних Сил України та військової техніки.

З показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 вбачається, що на час повномасштабного вторгнення російськими окупаційними військами на територію України вони обіймали посади у Маріупольському РУП ГУНП в Донецькій області та перебували у м. Маріуполь. Разом з ними працював інспектор сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_8 , який перейшов працювати на іншу сторону в органи так званої «ДНР», здійснював патрулювання у формі чорного кольору з білими стрічками на рукавах у складі мобільних груп патрулювання у смт. Мангуш. Свідки вказали, що бачили у соціальній мережі «Facebook» на сторінці ОСОБА_8 розміщені фото «Картки-замісника» на пістолет Макарова та патрони до нього, з назвою органу, в якому працював обвинувачений, крім того, на сторінці також були розміщені коментарі про підтримку ОСОБА_8 вторгнення РФ на територію України.

На думку колегії суддів, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 надані під присягою, є логічними, послідовними, стосуються обставин, що підлягають доказуванню, та узгоджуються між собою.

Показання вказаних свідків перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

За відсутності об`єктивних даних про існування упередженості з боку свідків, у суду немає підстава для сумніву у достовірності показань свідків.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад на території України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Маріупольський район Донецької області включено до переліку територій, які тимчасово окуповані РФ з 05.03.2022 по даний час.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_8 добровільно, керуючись власними переконаннями, перейшов на бік ворога, вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «ДНР», а саме до силового блоку вказаної організації, зайнявши посаду в незаконному правоохоронному органі мовою оригіналу: «Отделение гаи по обслуживанию административной территории г. Мариуполя. Управление государственной автомобильной инспекции министерства внутренних дел донецкой народной республики».

Щодо вчинення правопорушення в умовах воєнного стану

За ч. 2 ст. 111 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2922«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ХІ від 24.02.2022, в Україні було введено воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і досі триває.

Чи діяв ОСОБА_8 умисно та з метою завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України?

Із суб`єктивної сторони злочини, які інкриміновані обвинуваченому, характеризуються прямим умислом, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, займає посаду в незаконному правоохоронному органі і бажає цього. Крім того, метою державної зради є заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Злочин вважається вчиненим, якщо будь-які дії спрямовані саме на досягнення цієї мети, незалежно від того, чи вдалося ворогу реалізувати свої плани.

При цьому мотив, тобто внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого, не є визначальною ознакою для кваліфікації конкретного діяння за ст. 111 та ст. 111-1 КК України.

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення ОСОБА_8 встановлюється колегією суддів з урахуванням особливостей вчинених діянь та об`єктивно-предметних умов їх вчинення, за встановленими фактичними обставинами кримінальних правопорушень, на підставі досліджених доказів. При встановленні форми та виду вини, суд виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер, спосіб його вчинення.

При цьому громадянин України ОСОБА_8 , який постійно проживав на території Донецької області та тривалий період часу проходив службу в Національній поліції України, був достеменно обізнаний про те, що у 2014 році розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України, а також про те, що з 24.02.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ РФ на територію суверенної держави, до громадянства якої він належить. Також ОСОБА_8 об`єктивно розумів зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування Російської Федерації шляхом вчинення воєнного нападу захопили Маріупольський район Донецької області та створили на окупованій території окупаційні адміністрації.

Втім ОСОБА_8 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, її суверенітет поширюється на всю територію держави, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, до визначеного тимчасового місця служби не прибув, навпаки вирішив залишитись на тимчасово окупованій території Донецької області та допомагати агресору створювати вертикаль незаконних органів управління, в тому числі правоохоронних, свідомо перейшовши на бік ворога до незаконного правоохоронного органу поліції ДНР, створеного державою-агресором - РФ.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв з прямим умислом та з метою заподіяти шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а тому в його діях наявні ознаки суб`єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Чи відповідають об`єкти посягання ознакам безпосереднім об`єктам інкримінованих обвинуваченому злочинів?

Основним безпосереднім об`єктом вказаних злочинів є основи національної безпеки. Цей об`єкт охоплює зовнішню безпеку, державний суверенітет та недоторканість, територіальну цілісність, обороноздатність, державну, економічну і інформаційну безпеку.

У цій справі встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «ДНР», зайнявши посаду в незаконному правоохоронному органі та діяв з метою заподіяти шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що відповідає ознакам безпосереднього об`єкту злочинів, передбачених ст. 111 та ст. 111-1 КК України.

Всі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і у їх сукупність, підтверджують обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення), причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому діянь, його винуватості, форми вини, та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованих ОСОБА_8 у даному провадженні кримінальних правопорушень.

5. Мотиви суду щодо позиції сторони захисту

Суд враховує позицію Верховного Суду щодо того, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, аби будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17).

Щодо недопустимості доказів

У ході судових дебатів захисник заявив клопотання про визнання окремих доказів сторони обвинувачення недопустимими з різних підстав. Враховуючи таку позицію сторони захисту, колегія суддів вважає за необхідне надати їм оцінку.

При цьому колегія суддів зауважує, що сформульована у ст. 86, 87 КПК України концепція недопустимості доказів передбачає, що наслідком порушення може бути визнання доказу недопустимим лише у разі істотного порушення прав особи, зокрема підозрюваного, обвинуваченого чи іншого учасника кримінального провадження. До таких прав можна віднести: право на захист, право не свідчити про себе, заборона катування, право на справедливий суд тощо.

Не кожне порушення норм процесу автоматично тягне за собою недопустимість, адже йдеться насамперед про порушення саме гарантованих прав сторони захисту.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/10060/17 від 31.08.2022, який сформулював висновок, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Відповідно, колегія суддів, дотримуючись цього підходу, оцінюватиме доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.

Щодо показань свідків

Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту, про те, що стороною обвинувачення не було відкрито протилежній стороні показання свідка ОСОБА_11 при виконанні вимог ст. 290 КПК України, а відповідно, суд не мав права посилатися на них при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що допит свідка ОСОБА_11 відбувався у відповідності до положень ст. 352 КПК України, у відкритому судовому засіданні, за участі сторін кримінального провадження, кожна з яких мала можливість ставити запитання свідку. Необхідність у її допиті виникла під час судового розгляду. Слідчим вказана особа не допитувались, а тому порушень ст. 290 КПК України щодо невідкриття стороні захисту цих доказів не допущено і підстав для визнання їх недопустимими немає.

Щодо протоколів огляду Інтернет ресурсів

Захисник ОСОБА_7 заявляв про недопустимість протоколу огляду вебсайтів, у зв`язку з тим, що він не встановлює належності оглянутих акаунтів обвинуваченому та не містить відомостей щодо обставин кримінальних правопорушень.

Колегія суддів не має підстав вважати, що інформацію з мережі Інтернет було здобуто та здійснено її огляд з порушенням конвенційних або конституційних прав обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин учинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_8 сторона обвинувачення посилалася, зокрема, на протокол огляду інтернет-ресурсів, з якого випливає, що оперуповноважений на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, провів огляд відповідно до статей 104-107, 223, 237 КПК, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин учинення злочинів. Під час оглядів здійснювалося відображення електронних сторінок сайтів за допомогою системної команди «Print Screen» та завантаження фотознімків. Скриншоти фото, які було зроблено в ході оглядів, долучені до протоколів.

Огляд зазначених інтернет-сайтів проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК, за результатами зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку) зміст відображеної на інтернет-сайтах як електронних документах інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, сторона захисту не дала жодних відомостей про те, що інформація, надана стороною обвинувачення, не відповідає дійсності, зокрема, містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних.

Щодо кваліфікації

Позбавлені підстав і доводи сторони захисту щодо невірної кваліфікації про те, що одне діяння - зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованих територіях, не може кваліфікуватися одночасно за ст. 111 КК України.

Як уже неодноразово вказував Верховний Суд, ті громадяни України, які зайняли одну з посад у незаконних органах влади, правоохоронних або судових органах на окупованих територіях та почали здійснювати функції, визначені посадою, можуть бути притягнені до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: за державну зраду (оскільки їхня діяльність може становити одну з форм державної зради) та колабораційну діяльність (оскільки вони зайняли певну посаду в незаконних органах влади).

Зазначена позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 127/7019/24, від 21.07.2025 у справі №331/4882/23.

6. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисні злочини проти основ національної безпеки, а саме злочини, передбачені ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, які у відповідності до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_8 є громадянином України, раніше не судимий.

Обставин, які згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки, які посягають на захист життєво важливих інтересів держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також роль кари як мети покарання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла до переконання про наявність підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах наближених до максимального строку встановленого санкціями ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правоохоронних органах.

З огляду на те, що ОСОБА_8 визнається винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, колегія суддів вважає за необхідне позбавити обвинуваченого спеціального звання - старший лейтенант поліції.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19.03.2025 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, то суд з метою запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 (десять) років, та з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 (десять) років, та з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання старшого лейтенанта поліції.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня затримання ОСОБА_8 на виконання вироку суду.

До набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_8 , залишити попередній тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3

Часті запитання

Який тип судового документу № 141446602 ?

Документ № 141446602 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 141446602 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141446602 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141446602 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141446602, Рівненський міський суд Рівненської області

Судове рішення № 141446602, Рівненський міський суд Рівненської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141446602 відноситься до справи № 569/6369/25

Це рішення відноситься до справи № 569/6369/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141446600
Наступний документ : 141446604