Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 569/17548/26
Провадження № 2/565/1182/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(з а о ч н е)
12 листопада 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Мазанович Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у приміщенні Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу № 569/17548/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини,-
В С Т А Н О В И В:
Від Рівненського міського суду Рівненської області до Вараського міського суду Рівненської області надійшла справа за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 , у якому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.11.2020 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_4 , який постійно проживає з батьком. Зважаючи на фактичне припинення шлюбних відносин через асоціальний спосіб життя відповідача, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.03.2026 року у цивільній справі № 569/3192/26, шлюб було розірвано.
Відповідач ОСОБА_3 вже тривалий час не проживає зі своєю сім`єю. Веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкоголем, займається бродяжництвом, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Не займається вихованням дитини. Її поведінка неодноразово призводила до небезпеки життю та здоров`ю дитини.
Позивач є повністю дієздатною особою, любить сина, піклується про його фізичний та психологічний стан, спроможний в достатньому обсязі забезпечити його потреби.
Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили. Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов не подала. У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи та ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. У поясненнях послалась на обставини, якими обґрунтовувала позов. Додала, що наскільки їй відомо, відповідач на час розгляд справи знаходиться за кордоном. З позивачем та сином не проживає та не заперечує про визначення місця проживання сина разом із позивачем. В той же час вказала, що думка відповідача щодо місця проживання дитини може у майбутньому змінитись.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Рівненської міської ради Мазанович Н.П. не заперечувала проти задоволення позовних вимог та підтримала висновок органу опіки та піклування, яким визнано доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .
Батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про його народження виданого повторно 15.08.2025 Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі.
Позивач ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_4 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Останній зареєстрований у цій квартирі з 14.01.2021. Зазначена обставина доводиться копією довідки Департаменту ЦТ та ЗНАП Рівненської міської ради від 06.06.2026, а також копією результатів спостереження за розвитком дитини ЗДО № 52 від 09.06.2026 та копією Висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини від 13.10.2026.
Виконавчий комітет Рівненської міської ради як органі опіки та піклування у висновку від 13.10.2026 № 08-01-1902/26 вважав за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .
В той же час, відповідно до листа представника третьої особи Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 18.09.2026, ОСОБА_3 , матір малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає, що спору щодо визначення місця проживання спільного сина немає, про що надала до служби у справах дітей відповідне пояснення через застосунок Viber. Крім того, Служба у справах дітей Вараської міської ради повідомила, що у телефонному режимі було проведено бесіду з матір?ю дитини ОСОБА_3 , яка зазначила, що не заперечує проти того, щоб її малолітній син ОСОБА_4 проживав разом із батьком ОСОБА_2 , у м. Рівному. Враховуючи вищевикладене, спір між батьками малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутній, а отже на даний час в органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради не має правових підстав для підготовки висновку.
До листа додана копія пояснень відповідача ОСОБА_3 від 18.09.2026, у яких вона вказує, що не заперечує проти того щоб син ОСОБА_5 і надалі проживав разом з татом ОСОБА_2 . Крім того, відомості про те, що відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти того, щоб її малолітній син проживав разом з батьком у м. Рівному містяться у копії листа Служби у справах дітей Вараської міської ради від 16.09.2026 та акті від 14.09.2026. В останньому зафіксована телефонна розмова представників служби у справах дітей з відповідачем, яка додатково повідомила, що перебуває за кодоном у Латвії. В судовому засіданні представник органу опіки та піклування ОСОБА_6 також підтвердила, що під час підготування матеріалів для складання висновку, вона через застосунок Вайбер спілкувалась із відповідачем ОСОБА_3 , яка не заперечувала проти того, щоб син ОСОБА_5 проживав з батьком ОСОБА_2 .
Також відсутні будь-які відомості про оспорювання місця проживання дитини відповідачем у позовній заяві. Отже, у судовому засіданні встановлено, що між позивачем ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 фактично відсутній спір про визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22).
Верховний Суд послідовно зауважував, що суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. І суд може задовольнити позов у справі щодо дитини лише тоді, коли дійде висновку, що це є необхідним і корисним для інтересів та благополуччя дитини.
При цьому Верховний Суд також зауважував, що відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі (постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 та від 19 червня 2026 року у справі № 166/1168/25).
Встановивши, що спільна дитина сторін проживає разом з батьком, а мати дитини не висловлювала заперечень проти цього, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову. За вказаних обставин інтереси дитини не потребують втручання держави у сімейні відносини, що врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників. Позивачем не доведено необхідності захисту її прав та інтересів чи інтересів малолітньої дитини, як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення оскаржених судових рішень.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 562/3371/23.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 161 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Рівненської міської ради, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 04057758.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397.
Головуючий суддя І.Ю.Зейкан
Судове рішення № 141446363, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області) було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 569/17548/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: