Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 583/3362/21
2-с/583/24/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Охтирка
Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Семенова О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №583/3362/21 від 14 вересня 2021 року за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «СУМИГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 через свого представника, адвоката Грицика Г.О., 05 листопада 2026 року звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу №583/3362/21 від 14 вересня 2021 року, яким визначено стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 3017,14 грн, а також 227.00 грн судового збору, інфляційні збитки в сумі 282.85 грн та 3% річних в сумі 89,50 грн, що загалом становить 3616,49 грн. Сторона боржника вважає зазначений судовий наказ від 14.09.2021 незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вимоги стягувача є спірними, документально не підтвердженими та містять арифметичні й методологічні помилки у розрахунках, а процесуальний строк на подання цієї заяви підлягає поновленню.
Так у самій заяві про скасування судового наказу просив поновити строк на звернення із такою заявою, оскільки, як вказує представник боржника, у 2021 році копія судового наказу від 14 вересня 2021 року разом із копією заяви стягувача та доданими до неї документами боржнику у встановленому законом порядку не вручалася. Внаслідок необізнаності боржника про зміст вимог стягувача судовий наказ було звернуто до примусового виконання у межах виконавчого провадження ВП № 67747103 в Охтирському відділі державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. При цьому у постанові головного державного виконавця Гричковської І. П. від 21.03.2025 про закінчення виконавчого провадження виконавчий документ був помилково ідентифікований як «Судовий наказ № 583/3362/21 виданий 15.11.2021» із формулюванням предмета стягнення «заборгованість з постачання природного газу».
Крім того зазначає, що з метою захисту прав боржника ОСОБА_1 , представник 23 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 583/3362/21 в електронному вигляді та переведення паперових матеріалів справи в електронну форму.
Однак після первинного оцифрування матеріалів справи відповідальним працівником суду виявилося, що в електронній справі № 583/3362/21 відсутня первинна заява стягувача (АТ «Сумигаз») про видачу судового наказу разом із додатками. У зв`язку з цим 12 березня 2026 року представником боржника через підсистему «Електронний суд» було подано Повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі (вихідний № 05 від 12.03.2026) з проханням перевести в електронну форму та приєднати до матеріалів електронного провадження первинну заява стягувача на видачу судового наказу із додатками. Оскільки частина перша статті 170 ЦПК України прямо пов`язує початок перебігу 15- денного строку на оскарження не просто з фактом обізнаності про існування судового наказу, а виключно з моментом вручення боржнику копії судового наказу та доданих до неї документів, сторона Боржника тривалий час була позбавлена можливості подати обґрунтовану заяву про скасування наказу. Після подання представником Боржника 12.03.2026 повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі (вих. № 05) жодних повідомлень чи сповіщень у підсистемі «Електронний суд» або на електронну пошту про виконання вказаного запиту та доповнення матеріалів справи не надходило. Як з`ясувалося згодом, сканована копія первинної заяви АТ «Сумигаз» із додатками була прикріплена в електронній справі ретроспективно всередину архівної картки вхідного документа № 13103/21-Вх від 26.08.2021 (із технічною відміткою в системі: «Дата доставки до електронного суду інформації про документ: 15.03.2026 19:41», а за даними картки руху справи 16.03.2026). Через відсутність у системі «Електронний суд» будь-яких сповіщень про зміну вмісту архівного документа за 2021 рік, момент фактичного завантаження цих матеріалів залишався невідомим для сторони Боржника. Виявити завантажену заяву з додатками та ознайомитися з її змістом представнику Боржника вдалося лише випадково 3 листопада 2026 року під час самостійної повторної перевірки старих вкладок електронної справи за 2021 рік та відкриття документа № 13103/21-Вх від 26.08.2021. За таких обставин технічна синхронізація архівного документа 15.03.2026 16.03.2026 без сповіщення учасника справи не може вважатися належним врученням документів у розумінні частини першої статті 170 та статті 272 ЦПК України. Тому вважає, що пропуск процесуального строку зумовлений об`єктивними причинами, що не залежали від волі боржника, а реальна можливість підготувати вмотивовану заяву про скасування судового наказу виникла лише після фактичного виявлення завантажених додатків у документі № 13103/21-Вх, що є поважною підставою для поновлення процесуального строку.
Також вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення договору розподілу природного газу. Також вважає, що стягувачем не доведено обсягу річної замовленої потужності за 2020 рік та безпідставно визначено період стягнення. Стягувач нарахував плату за розподіл газу у 2020 році виходячи з річної замовленої потужності об`єкта боржника в обсязі 2938,65 куб.м. (244,8875 куб.м. щомісяця) за період з 01.10.2018 по 30.09.2019. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які первинні докази (акти зняття показань лічильника ОКТАВА-А G6-1 № 412796, відомості обліку), які б підтверджували фактичне споживання такого обсягу газу у 20182019 газовому році, а сам стягувач у тексті заяви визначає цей обсяг через скісну риску як «фактичне/планове споживання». Вважає, що розрахунки стягувача містять прямі арифметичні помилки при визначенні основного боргу та 3% річних. Крім того, на думку представника боржника, стягувач здійснив незаконне дострокове нарахування інфляційних втрат і 3% річних за статтею 625 ЦК України та подав дефектне досудове попередження.
Також просив допустити поворот виконання судового наказу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2021 року у справі № 583/3362/21 (провадження № 2-н/583/352/21).
09 листопада 2026 до суду надійшли заперечення на заяву про скасування судового наказу та про поворот виконання судового наказу від представника стягувача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «СУМИГАЗ», в якому заперечив проти задоволення заяви, зазначивши, що така заява подана з пропуском строку, визначеного законодавством, представник, подавши заяву до суду з проханням перевести документи справи в електронну форму, повинен був сам цікавитися ходом розгляду цієї заяви. Також вказав, що заява про скасування судового наказу не відповідає формі, встановленій ЦПК України і не вбачає підстав для задоволення вимоги про поворот виконання, оскільки стороною боржника не надано доказів того, що виконавче провадження було закрито через примусове виконання рішення суду, а не через самостійно виконану боржником грошову вимогу стягувача поза межами виконання судового рішення.
Суддя, дослідивши матеріали справи № 583/3362/21, заяву про скасування судового наказу та поновлення строку для його оскарження, вважає, що вказана заява підлягає поверненню, виходячи з таких підстав.
Частиною 1 ст. 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (стягнення аліментів). Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів заяви про скасування судового наказу, поданої до суду 05 листопада 2026 року, заявник (боржник) ОСОБА_1 дізнався про виданий 14 вересня 2021 року судовий наказ № 583/3362/21 ще 24 вересня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, в якому проставлена відповідна відмітка працівником пошти про те, що конверт з вкладенням вручено особисто ОСОБА_1 .
Боржник звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу більше ніж через п`ять років після цього. При цьому ОСОБА_1 сплатив заборгованість, судові витрати та виконавчий збір, фактично виконавши судовий наказ від 14 вересня 2019 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження№67747103 від 21 березня 2025 року.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника щодо помилок у постанові про закінчення виконавчого провадження, оскільки судячи з самої постанови такі помилки є технічними, на виконання судового наказу не вплинули, постанова державного виконавця законна і не була оскаржена.
З викладеного можливо зробити висновок, що дізнавшись про винесений судом судовий наказ від 14 вересня 2021 року, боржник через органи державної виконавчої служби погасив заборгованість, чим фактично визнав її наявність та сплатив судові та виконавчі витрати і збори.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 скористатись правом на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, представником боржника не надано.
Таким чином, враховуючи, що заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу після закінчення строку, передбаченого законодавством, у клопотанні про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу не наведено обставин, які вказують на поважність причин його пропуску, а доводи про те, що боржник не знав про наявність судового наказу спростовані матеріалами справи, суд вважає, що така заява підлягає поверненню заявнику.
Окрім того, в заяві про скасування судового наказу заявлено вимогу про поворот виконання судового наказу та стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «СУМИГАЗ» на користь боржника, сплачених ним загалом 3616,49 грн, однак вирішення такої вимоги в даному випадку не можливе, оскільки суд не вбачає підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу.
Керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Повернути заявнику ОСОБА_1 без розгляду заяву про скасування судового наказу №583/3362/21 від 14 вересня 2021 року за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «СУМИГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.С. Семенова
Судове рішення № 141444623, Охтирський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 583/3362/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: