Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 358/1902/26 Провадження № 2/358/1436/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
при секретарі Шпак К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Богуславі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
11 вересня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко Михайло Едуардович звернувся через систему «Електронний суд» до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 заборгованість за кредитним договором №97717 від 12.12.2023 р., в розмірі 18 750,00 гривень, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 гривень;
- заборгованість за відсотками становить 13 750,00 гривень.
Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі , а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 12.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП», код ЄДРПОУ: 43174156 і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , було укладено електронний Договір про надання фінансового кредиту № 97717, згідно якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор KL5099, для підписання Кредитного договору №97717 від 12.12.2023 року.
Згідно умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 5 000,00 грн. зі строком кредитування на 90 днів до 10.03.2024; відсоткова ставка 1 825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу, тип процентної ставки фіксована.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , вказаний нею в кредитному договорі, в сумі 5 000,00 гривень.
Однак відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 16.12.2024 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 18 750,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 13 750,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 23122024, згідно якого відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором № 97717 від 12.12.2023 року. Згідно Договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором в розмірі 18 750,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 13 750,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Тому, враховуючи зазначене позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026, цивільну справу передано для розгляду судді Романенко К.С.
11.09.2026 суд у відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
Як вбачається з довідки відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області № 23-23/3556/2026 від 16.09.2026, яка надійшла до суду 29.09.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 01.10.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (а.с. 55).
Також вказаною ухвалою було задоволено вимогу позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д) наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю:
- інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ;
- виписку про рух коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 із відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором №97717 від 12.12.2023.
10.11.2026 року на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана інформація.
У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти нього.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч. 1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
На підставі Договору про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023 року ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" надало відповідачу ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених Договором (п.1.1 Договору). Кредит наданий строком на 90 днів, тобто до 10.03.2024. За користування кредитом позичальник сплачує Товариству 1 825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.2, п. 1.3, п. 1.4 Договору).
Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1 Договору).
Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 Договору, починаючи з дня надання кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (п.3.3).
Вказане також стверджується Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023 року.
Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту, процентну ставку за кредитом, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого Договору саме на таких умовах та шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора KL5099 (а.с. 33-37).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що 12.12.2023 ТОВ "ПрофітГід" здійснило переказ грошових коштів платника ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" в сумі 5 000,00 грн на рахунок отримувача НОМЕР_2 , призначення переказу - видача кредиту № 97717.
З повідомлення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 22-10-2026 p. №20.1.0.0.0/7- 261020/83123-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).
З виписки по рахунку НОМЕР_3 (карта № НОМЕР_4 ) за період з 12-12-2023 по 12-12-2023 р. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що 12.12.2023 на картку № НОМЕР_2 ., яка належить ОСОБА_1 , відбулось зарахування коштів в розмірі - 5 000,00 гривень.
А отже ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" виконало свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023 р.
З Розрахунку заборгованості за Договором №97717 від 12.12.2023 р. складеного ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за цим Кредитним договором складає 18 750,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 13 750,00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (в редакції, чинній на час укладення Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року між ТОВ ФК "АВІРА ГРУП" та позивачем ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС").
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... Боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".
23.12.2024 року між TOB "ФК "АВІРА ГРУП" та позивачем ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладений Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого TOB "ФК "АВІРА ГРУП" передало (відступило) за плату права вимоги, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло належні TOB "ФК "АВІРА ГРУП" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024 від 23.12.2024, згідно з вимогами Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 (надалі - Договір), Кредитор передав (відступив), а Фактор (новий кредитор) прийняв Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору (а.с. 10).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №97717 від 12.12.2023 у розмірі 18 750,00 грн. (а.с. 12)
Факт оплати позивачем набутих прав вимог підтверджується копією платіжної інструкції № 11417 від 13.02.2025 (а.с. 40).
Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» за плату прийняло належне ТОВ «Авіра груп» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 не виконала умови укладеного з ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" Договору про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023, борг за кредитом не погасила.
Суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за основною сумою боргу в сумі 5 000,00 грн. за Договором про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023 законними, підставними і обгрунтованими.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими за користування кредитними коштами в сумі 13 750 грн. 00 коп. за Договором про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023, то суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Сторонами погоджено у Договорі розмір процентів і порядок їх нарахування , а саме 5% на добу від суми кредиту.
Позивач надав розрахунок заборгованості відповідачки за Договором про надання фінансового кредиту №97717 від 12.12.2023, з якого вбачається, що за період з 12.12.2023 р. по 18.02.2024 р. розмір нарахованих та не сплачених відповідача процентів становить 13 750,00 грн. З 18.02.2024 р по день звернення в суд з позовом розмір заборгованості відповідачки по процентах за вказаним Договором не змінювався. Проценти нараховано в межах строку кредитування (до 10.03.2024), що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Заявлена сума процентів не перевищує розміру, обчисленого за погодженою сторонами ставкою за цей період (5 000,00 грн ? 5 % ? 69 днів = 17 250,00 грн).
Щодо застосування обмеження максимального розміру денної процентної ставки суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, що набрав чинності 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а згідно з п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону для договорів, укладених протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24.12.2023, а до договорів, укладених до цієї дати, лише у разі продовження строку кредитування після 24.12.2023 (п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX). Граничний розмір визначається за датою укладення договору і не змінюється протягом строку його дії. Щодо договорів, на які обмеження не поширюється, суд без позовної вимоги споживача не може самостійно зменшити розмір погоджених сторонами процентів; ОП КЦС відступила від протилежного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.
Договір про надання фінансового кредиту № 97717 укладено 12.12.2023, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX, строком на 90 днів до 10.03.2024; доказів продовження строку кредитування після 24.12.2023 матеріали справи не містять. Отже, обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановлене ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, на ці правовідносини не поширюється.
Умови договору щодо розміру процентів (1 825 % річних, 5 % на добу, фіксована ставка) є чіткими та однозначними, відповідають Графіку розрахунків, а відповідач відзиву не подала та вимог про визнання умов договору недійсними чи про їх зміну не заявляла. За таких обставин підстав для зменшення розміру процентів суд не вбачає, і заборгованість за процентами в сумі 13 750,00 грн підлягає стягненню.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У пункті 44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 6 000,00 грн. і підтверджуються наданими доказами: Договором № 42649746 від 01 червня 2026 року, Додатковою угодою № 97717 до Договором № 42649746 , Актом про підтвердження факту надання правової допомоги від 29 червня 2026 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_2 надала послуги ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" з підготовки матеріалів справи до суду на суму 6 000,00 грн. Детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 6 000,00 грн.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 3000,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за Кредитним договором №97717 від 12.12.2023 року в розмірі 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 13 750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В решті вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851).
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: суддяК. С. Романенко
Судове рішення № 141444025, Богуславський районний суд Київської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 358/1902/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: