Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/1037/26
Провадження № 2/357/3069/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В :
26 січня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 55185094 від 06.01.2025 у розмірі 18120,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.01.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позивача, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 55185094.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4000 грн; строк користування кредитними коштами - 365 днів, з 06.01.2025 та закінчується 05.01.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0.01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. - Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1.0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на Рахунок Позичальника/Картковий рахунок Позичальника.
08.12.2025 було укладено договір № 08-12/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 55185094. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 55185094.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 55185094 від 06.01.2025, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18120,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13480,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 640.00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 05 березня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні, призначеному на 04 травня 2026 року.
Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення в справі.
Відповідач в судове засідання 04 травня 2026 року не з`явився, у зв`язку з чим судовий розгляд у справі відкладено на 20 липня 2026 року.
17 липня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази підписання кредитного договору № 55185094 відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, відсутні докази його введення саме відповідачем. В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Жодних доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 , а не іншій особі позивачем не надано. Заявлена до стягнення сума процентів 14120 грн більш ніж у три рази перевищує суму самого кредиту 4000,00 грн. Крім того, нарахований позивачем розмір відсотків є явно не співмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності. Крім того, вказали, що сума витрат, заявлена позивачем в розмірі 9000,00 грн є не співмірною зі складністю справи.
За клопотанням представника позивача та представника відповідача, судове засідання, призначене на 20 липня 2026 року було відкладено на 28 вересня 2026 року.
31 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Сердійчук Я.Я. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначили, що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем, крім іншого було надано до суду разом з позовною заявою: фото відповідача з паспортом, фото самого паспорта позичальника, фото довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, анкету клієнта, яка містить персональні дані позичальника, скріншоти з ІКС Кредитодавця, які містять інформацію про кредит, а також інформацію щодо логування подій (послідовності дій позичальника), з яких вбачається процес підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MmVkM2Rm».З метою додаткового підтвердження факту укладення зазначеного договору відповідачем, а саме вчинення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позивач звернувся до первісного кредитора - ТОВ «ЕКО ФІН», яким було надано докази проведення ідентифікації особи позичальника - ОСОБА_1 через систему BankID НБУ та Лог-файл подій щодо кредитного договору 55185094 від 06.01.2025. Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти з метою виконання умов договору. Вказали, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження перерахування кредитодавцем грошових коштів за кредитним договором.
Також зазначили щодо правомірності нарахованих процентів за кредитним договором. Зазначили, що представник відповідача плутає такі поняття як «нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування» та «міра відповідальності за прострочення виконання зобов`язання». Так, частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який згідно вказаної норми не може перевищувати 1 %. Саме така процентна ставка передбачена умовами Договору № 55185094 від 06.01.2025 року, тобто жодної вимоги законодавства щодо розміру процентної ставки за користуванням кредитом умовами договору не порушено.
Відповідно, не можуть вважатися несправедливими умови договору щодо нарахування процентів, яке здійснювалось за процентною ставкою, розмір якої відповідає вимогам діючого законодавства (ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Своєю чергою, як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором № 55185094 становить 18 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 14 120,00 грн - заборгованість за процентами. При цьому, жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було, а нарахування процентів здійснювалось виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства. Відтак, посилання представника відповідача на п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, та на статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування», якою врегульовано особливості застосування мір відповідальності до споживача за договором про споживчий кредит, є недоречним, оскільки зазначена норма забороняє встановлювати непомірно велику міру відповідальності, тоді як встановлення розміру процентної ставки за користування кредитом регулюється вищевказаною частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, правові норми, на які посилається представник відповідача як на обґрунтування надмірно нарахованих процентів за кредитним договором, взагалі не регулюють нарахування процентів за користування кредитом, а встановлюють межі застосування мір відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, тоді як такі взагалі не були застосовані до відповідача.
Крім того, просили звернути увагу на те, що на противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують зазначені обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимог, відповідачем не було додано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.
Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року витребувано в Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570): ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно: прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн, які 06.01.2025 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписку за номером картки НОМЕР_1 за період з 06.01.2025 по 11.01.2025; інформацію, чи відкривалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 за період з 06.01.2025 по 11.01.2025; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відкладено судовий розгляд справи на 12 листопада 2026 року на 10.30 год.
В судове засідання, призначене судом на 12 листопада 2026 року учасники справи не з`явились.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
06 січня 2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 55185094.
Згідно п. 2.1 Договору за цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором
Згідно п. 2.2 - 2.3 Договору кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 4000,00 грн. Строк користування кредитними коштами складає 365 днів, який починається з 06.01.2025 та закінчується 05.01.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Відповідно до п. 2.4 - 2.5 Договору дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.01.2025 (рекомендована дата платежу). 2.5. Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 05.01.20266 (дата остаточного погашення заборгованості).
Згідно п. 2.6- 2.7 Договору Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3.65 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 0.01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. 2.7. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Згідно п. 2.9 Договору Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 18045,60 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 14045,60 грн та суму кредиту 4000,00 грн.
Згідно п. 3.1.1.1 Договору з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, реєструється в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних, внесених Заявником/Позичальником, інформаційно-комунікаційна система Товариства здійснює реєстрацію Заявника/Позичальника, створює обліковий запис (аккаунт/ профіль) та Особистий кабінет Заявника/Позичальника. Для реєстрації на Веб-сайті Товариства Заявник/Позичальник має надати згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх подальшу обробку з метою оцінки фінансового стану Заявника/Позичальника, його спроможності виконати зобов`язання за кредитним договором (кредитоспроможності) та інші цілі в рамках виконання та супроводження кредитного договору. Відмова від надання цієї згоди буде означати неможливість надання Товариством Заявнику/Позичальнику послуг з кредитування. Після завершення реєстрації Заявник/Позичальник заповнює Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник зазначає суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору.
Договір підписано позичальником електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора MmVkM2Rm.
Додаток № 1 до кредитного договору № 55185094 від 06.01.2025 містить Графік розрахунків (платежів), згідно якого загальна вартість кредиту становить 18045,60 грн.
Також вищенаведені умови договору містяться в Паспорті споживчого кредиту.
Крім того, позивачем надано фотозображення паспорта ОСОБА_1 , РНОКПП, а також фотографію ОСОБА_1 з паспортом в розгорнутому вигляді.
На підтвердження перерахування кредитних коштів в розмірі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_1 позивачем надано квитанцію № 43615-27697-85713 від 06.01.2025, а також інформацію від АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Випискою по рахунку підтверджено зарахування коштів на суму 4000,00 грн 06.01.2025.
08.12.2025 було укладено договір № 08-12/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору № 08-12/26 від 13.01.2026, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 55185094 в розмірі 17480,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 4000,00 грн, заборгованості за відсотками - 13480,00 грн.
ТОВ «Факторинг партнерс» здійснили донарахування відсотків, тому сума заборгованості станом на 07.01.2026 становить 18120,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 14120,00 грн.
02 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 02-07/2024 про надання правничої допомоги. Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 153 від 09.12.2025 та Акту № 24 про надання юридичної допомоги від 22.12.2025 року АО «Лігал Ассістенс» надано правничу допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс на загальну суму 9000,00 грн у справі щодо відповідача ОСОБА_1 за договором № 55185094.
Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказала, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору
Всі заперечення відповідача щодо порушення порядку укладення договору № 55185094 від 06.01.2025 в електронному вигляді спростовуються доказами, наданими позивачем до позовної заяви, а саме: договором № 55185094 від 06.01.2025, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MmVkM2Rm, фотографією відповідача зі своїм паспортом, що свідчить про те, що саме відповідач уклала договір та підписала його одноразовим ідентифікатором.
Посилання відповідача на те, що позивач не довів, що саме вона підписала електронним підписом кредитний договір спростовується тим, що кредитний договір містить всі персональні дані відповідача такі, як місце реєстрації та проживання, РНОКПП, серія та номер паспорта, адресу електронної пошти, а також наданою позивачем фотографією ОСОБА_1 разом зі своїм паспортом.
Також тим, що банківська карта, зазначена в договорі та на яку було перераховано кредитні кошти також належить відповідачу, що підтверджується інформацією від АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку.
Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.
Отже, Вищевказаний договір № 55185094 від 06.01.2025 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).
Щодо заперечень відповідача про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, які підтверджують надання кредитних коштів.
В постанові Верховного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 357/2127/18 зроблено висновок, про те що Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виписки з особового рахунка клієнта банку можуть слугувати як документи, що підтверджують фінансові операції.
На підтвердження перерахування кредитних коштів в розмірі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_1 позивачем надано квитанцію № 43615-27697-85713 від 06.01.2025, а також інформацію від АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Випискою по рахунку підтверджено зарахування коштів на суму 4000,00 грн 06.01.2025.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, позивачем доведено виконання умов кредитного договору, надання кредитних коштів в сумі 4000,00 грн, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Суд при вирішенні справи користується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/1344615 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Разом з тим, пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що Строк кредитування становить 365 днів
Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за договором про надання кредиту встановив, що кредитодавцем було нараховано відсотки в межах строку кредитування, визначеного п 2.3 Договору, тобто до 05.01.2026 за відсотковою ставкою, яка не перевищує відсоткову ставку, визначену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, суд перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем встановив, що станом на 07.01.2026 становить 18120,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 14120,00 грн.
Відповідач доказів на спростування наявності заборгованості, а також свого контр розрахунку на надала.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суд відхиляє твердження відповідача, щодо несправедливих договірних умов, оскільки відповідач була ознайомлена з умовами кредитного договору та прийняла їх, отримавши кредитні кошти не скористалась правом протягом 14 днів повернути кредит без пояснення причин.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 55185094 від 06.01.2025 становить 18120,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 14120,00 грн.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 9000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 3000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 55185094 від 06.01.2025 у розмірі 18120,00 грн (вісімнадцять тисяч сто двадцять грн 00 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у справі по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521. код ЄДРПОУ: 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
СуддяМ. М. Бебешко
Судове рішення № 141444005, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 357/1037/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: