Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 273/592/25
провадження у справі №2/0285/2456/26
12 листопада 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Представник ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 39 472 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що 11.06.2020 між ТОВ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 у порядку, визначену Законом України "Про електронну комерцію" був укладений електронний договір №10002009999. Відповідно до його умов ТОВ "ІНВЕСТ ФІНАНС" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 200 гривень.
У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань, за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 39 472 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 7 200 грн; сума заборгованості за відсотками - 32 272 грн.
05.09.2022 між ТОВ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №556/ФК-22, за яким відбулось відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №10002009999 від 11.06.2020.
Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 39 472 грн.
Відзив на позовну заяву, будь-яких заперечень проти позовної заяви та клопотань Відповідачем до суду не подано.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав Відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.ст.77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
До позовної заяви додано текст документу з назвою "Договір №10002009999 про надання фінансового кредиту", датований "11/06/2020".
Сторонами зазначеного договору є ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС" та фізична особа, зазначена як " ОСОБА_1 ".
Згідно умов договору Товариство зобов`язалось надати Позичальникові грошові кошти (кредит) на суму 7 200 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надано строком на 14 днів від дати отримання кредиту Позичальником.
До позовної заяви також додано тексти 19 додаткових угод про зміну умов договору №10002009999 від 10.06.2020 а саме:
- від 24.06.2020 про продовження строку кредиту до 24.07.2020;
- від 15.07.2020 про продовження строку кредиту до 29.07.2020;
- від 28.07.2020 про продовження строку кредиту до 29.07.2020;
- від 12.08.2020 про продовження строку кредиту до 12.08.2020;
- від 26.08.2020 про продовження строку кредиту до 26.08.2020;
- від 09.09.2020 про продовження строку кредиту до 09.09.2020;
- від 23.09.2020 про продовження строку кредиту до 23.09.2020;
- від 07.10.2020 про продовження строку кредиту до 07.10.2020;
- від 21.10.2020 про продовження строку кредиту до 21.10.2020;
- від 11.11.2020 про продовження строку кредиту до 25.11.2020;
- від 16.12.2020 про продовження строку кредиту до 30.12.2020;
- від 31.12.2020 про продовження строку кредиту до 14.01.2021;
- від 14.01.2021 про продовження строку кредиту до 14.01.2021;
- від 28.01.2021 про продовження строку кредиту до 28.01.2021;
- від 19.02.2021 про продовження строку кредиту до 05.03.2021;
- від 11.03.2021 про продовження строку кредиту до 25.03.2021;
- від 29.03.2021 про продовження строку кредиту до 12.04.2021;
- від 12.04.2021 про продовження строку кредиту до 12.04.2021;
- від 01.06.2021 про продовження строку кредиту до 15.06.2021;
Суду не представлено доказів ознайомлення Відповідача з текстами наданих Позивачем договорів та його згоди з викладеними в них умовами. У матеріалах справи відсутні електронні докази підписання договору та додаткових угод електронним цифровим підписом.
Інформація про підписання відповідачем наданих документів за допомогою одноразового ідентифікатора є лише твердженням заінтересованої особи. Будь-яких беззаперечних доказів використання Відповідачем такого засобу підписання договору Суду не надано.
У наданих Суду текстах взагалі відсутні ідентифікатори, які б могли бути використані для дистанційного підписання електронних документів.
З інформації Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що РНОКПП НОМЕР_1 присвоєно особі, яка має ПІП - ОСОБА_1 .
Внесення до текстів кредитного договору та всіх додаткових угод до нього інформації про прізвище позичальника як " ОСОБА_2 " свідчить про відсутність належної ідентифікації первісним кредитором такої особи.
Суд також критично сприймає вірогідність систематичного укладання додаткових угод з особою, яка не здійснила жодного платежу, регулярно нібито брала на себе зобов`язання сплатити кошти в день укладання чергової додаткової угоди, погоджувалась на збільшення своїх зобов`язань, але ухилялась від їх виконання.
Нелогічним виглядає засвідчений наданими доказами факт послідовного укладання двох додаткових угод від 15.07.2020 та 28.07.2020 ідентичного змісту в частині встановлення строку кредитування до 29.07.2020 (а.с. 19, 20).
Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження факту отримання Відповідачем коштів від первісного кредитора за вищезазначеним договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Необхідність дослідження саме первинних документів у справах щодо стягнення кредитної заборгованості визнана у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.
Правова позиція щодо первинних документів викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 по справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві.
Таким чином, Позивач звертаючись з даним позовом до Суду, повинен був отримати від первісного кредитора платіжні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
До позовної заяви додано довідку ТОВ "Платежі Онлайн" від 14.12.2022 про здійснення переказу коштів у сумі 7200 грн на картковий рахунок з частково прихованим номером (маска карти) НОМЕР_2 (а.с. 47)
Надана довідка не містить інформації про платника та отримувача коштів, що не дозволяє встановити належність такого доказу та його зв`язок з предметом доказування.
Враховуючи відсутність належних доказів отримання Відповідачем коштів, Суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів на неї.
На підставі вищевикладеного, Суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факт виникнення заборгованості Відповідача та її розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати Позивача не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В. Помогаєв
Судове рішення № 141443482, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області) було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 273/592/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: