Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2/537/2401/2026
Справа № 537/4289/26
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.11.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді Мартишевої Т. О.
за участі секретаря судового засідання Антохіної Ю.С.
представника позивача Милованова Р.В.
представника відповідача Винокурової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Юлія Миколаївна, про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Милованов Р.В., звернулася до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М., про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування, вказуючи в обґрунтування позовних вимог, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно у м. Кременчуці Полтавської області. У встановлений законом термін його дружина позивач по справі, звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. 15.05.2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Проботюк Ю.М. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0022 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:1156, цільове призначення земельної ділянки 02.05 «Для будівництва індивідуальних гаражів», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів. Орган, який зареєстрував земельну ділянку, відділ №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
22.06.2026 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Проботюк Ю.М. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на будівлю гаражу, що був побудований на зазначеній земельній ділянці при житті спадкодавця, введений в експлуатацію але не зареєстрований в державних органах, в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу та рекомендовано звернутися до суду про визнання за нею права власності в порядку спадкування.
Після закінчення будівництва гаражу для реєстрації права власності на гараж, спадкодавцем у КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» в липні 2001 року було замовлено виготовлення технічного паспорту, у якому була зроблена відмітка про проведене технічне обстеження, яка підтверджує можливість надійної та безпечної експлуатації побудованого гаражу, що підтверджується копією технічного паспорту. Крім того, спадкодавцем, з метою подальшої державної реєстрації гаражу, 27.02.2003 року отримано Свідоцтво № НОМЕР_1 про присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_2 , видане на підставі розпорядження №243-Р від 27.02.2003 року. Однак право власності на зазначений гараж на момент смерті ОСОБА_2 в державних органах так зареєстроване і не було. В позасудовому порядку позивач не може вирішити дане питання, тому враховуючи викладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на самочинно збудований гараж, розташований по АДРЕСА_2 , побудований на земельній ділянці з кадастровим №5310436500:08:003:1156.
Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.07.2026 було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
30.07.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Спадкоємцем усього майна померлого стала його дружина ОСОБА_1 . 15.05.2024 приватним нотаріусом Проботюк Ю.М. останній було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:08:003:1156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . До матеріалів справи Позивачем долучено технічний паспорт на гараж, виготовлений 2001 року КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації». Також Позивачем долучено свідоцтво № 344 про присвоєння поштової адреси від 27.02.2003, відповідно до якого гаражу присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . Право власності на вищевказаний гараж на момент смерті ОСОБА_2 зареєстроване не було. Позивач просить суд визнати за нею право власності на самочинне будівництво у порядку спадкування після смерті спадкодавця. Разом із тим такий спосіб захисту не відповідає положенням статей 1216, 1218 та 376 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України до складу спадщини входять лише ті права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За змістом частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на таке нерухоме майно. Отже, якщо право власності на спірний об`єкт не виникло у спадкодавця за життя, воно не могло перейти до спадкоємця у порядку спадкування. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що задоволення позову про визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво фактично призводить не до переходу права у порядку спадкування, а до виникнення нового права власності у спадкоємця. Такий спосіб захисту є допустимим лише за наявності передбачених статтею 376 ЦК України умов та якщо відповідне право вимоги належало спадкодавцю і могло перейти до складу спадщини. Позивачем не доведено, що спадкодавець за життя звертався із вимогою про визнання права власності на самочинне будівництво, набув право вимоги щодо такого визнання або здійснював дії щодо оформлення відповідного права. Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що до складу спадщини увійшло право, яке може бути реалізоване позивачем шляхом заявлення даного позову. Відповідно до пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 по справі № 235/6807/20. Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 359/9695/17 зазначив, що відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на таке майно. Таке правило поширюється і на спадкоємців, оскільки право власності на самочинно збудоване майно не виникає ні у забудовника, ні у його спадкоємців. Разом з тим Верховний Суд роз`яснив, що до спадкоємця може перейти право вимоги про визнання права власності відповідно до частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України лише тоді, коли таке право належало спадкодавцю і входило до складу спадщини. Однак, Позивачем не доведено те, що спадкодавець мав право звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на самочинне будівництво, яке могло перейти до спадкоємця. У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 640/19467/17 зазначено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки не набувають ні особи, які здійснили будівництво, ні їх спадкоємці. Отже, якщо спадкодавець за життя не набув права власності на спірний об`єкт, таке право не могло увійти до складу спадщини відповідно до статей 1216 та 1218 ЦК України. Представник позивача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29.09.2026 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті. Одночасно у приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. витребувано належним чином завірену копію спадкової справи №38/2012, щодо майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за клопотанням сторони позивача.
06.11.2026 року представником відповідача до суду подані додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що Кременчуцька міська рада звертає увагу на те, що спір стосується визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, який розташований на земельній ділянці приватної форми власності, що належить безпосередньо позивачці. Саме по собі здійснення міською радою повноважень органу місцевого самоврядування на відповідній території не свідчить про її участь у спірних матеріальних правовідносинах щодо набуття права власності на самочинне будівництво. За відсутності доказів того, що міська рада оспорює право позивачки, заявляє власні майнові претензії щодо спірного об`єкта або іншим чином порушує її права, постає питання про обґрунтованість визначення міської ради відповідачем.
Представник позивача - адвокат Милованов Р.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. У подальшому звернувся до суду із заявою про закінчення розгляду справи у відсутність позивача та його представника та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Винокурова А.О. у судовому засіданні заперечувала проти позову, підтримуючи доводи письмового відзиву та письмових пояснень. У подальшому звернулася до суду із заявою про закінчення розгляду справи у її відсутність.
Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. в судове засідання не з`явилася, про дату та час його проведення була повідомлена належним чином, звернулася до суду із заявами про розгляд справи за її відсутності.
З`ясувавши позицію сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 25.01.1957 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому Первомайською сільською радою Дніпропетровської області, що підтверджується даними паспорту позивача серії НОМЕР_2 , виданого Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області 02.11.1999 року, копією свідоцтва про одруження (а.с. 8, 86 зворот).
Рішенням Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області (ХІІ сесія районної ради ХХІV скликання) від 14.11.2003 року «Про передачу гр. ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки, що надавалась для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_5 » вирішено: - затвердити технічну документацію зі складання державного акта на право власності на землю гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 ; - передати у власність ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 27 кв.м, що надавалась для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_5 ; - запропонувати міському управлінню земельних ресурсів підготувати державний акт на право власності на землю гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 , згідно з чинним законодавством; - зобов`язано гр. ОСОБА_2 протягом місця з дня прийняття цього рішення отримати в міському управлінні земельних ресурсів державний акт на право власності на землю та представити його в Кременчуцьку об`єднану державну податкову інспекцію (а.с. 16).
01.04.2004 року на підставі рішення ХІІ сесії Крюківської районної ради ХХІV скликання від 14.11.2003 року на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 093511, кадастровий номер 5310436500:08:003:0173, площею 27 кв.м, розташовану по АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу (а.с. 15).
На замовлення ОСОБА_2 після закінчення будівництва гаражу КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на гараж по АДРЕСА_5 , складений 31.07.2001 року (а.с. 17-18).
Згідно із технічною документацією рік побудови гаражу зазначено 1968 р, що також вбачається з плану земельної ділянки, посвідчення № НОМЕР_3 на право володіння гаражем для стоянки автомобіля, мотоцикла, виданого за р/№ 26/58б 1967 р. (а.с. 19 зворот, 23).
27.02.2003 року управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на підставі розпорядження №243-Р від 27.02.2003 року на ім`я ОСОБА_2 видане Свідоцтво №344 про присвоєння поштової адреси об`єкту державної реєстрації, розміщеному на території міста Кременчука Полтавської області, а саме гаражу, присвоєна адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 19).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кременчук Полтавської області, актовий запис про смерть № 369 Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 16.03.2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 9).
Дружина спадкодавця ОСОБА_1 , позивач у справі, 20.09.2012 року звернулася з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса, що підтверджується матеріалами спадкової справи №38/2012 (а.с. 81-143).
Рішенням позачергової ХХІV сесії Кременчуцької міської ради VІІ скликання від 10.04.2024 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_3 , розроблену на замовлення спадкоємців ОСОБА_2 , якому земельна ділянка передана у приватну власність згідно із рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 110 від 30.01.1998р. (а.с. 122, 122 зворот).
15.05.2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Проботюк Ю.М. позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0022 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:1156, цільове призначення земельної ділянки 02.05 «Для будівництва індивідуальних гаражів», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2926377853104, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, матеріалами спадкової справи №38/2012 (а.с. 10-12, 81-143).
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5310436500:08:003:1156 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за № 55013368, 15.05.2024 року , що підтверджується відповідним витягом індексний номер 378588159 (а.с. 14).
Відповідно до КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за вих. № 61/3210 від 26.05.2026р., за даними архівного обліку станом на 28.12.2012р. в КП «КМБТІ» право власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с. 20).
22.06.2026 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Проботюк Ю.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на гараж (а.с. 24).
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Разом з тим, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 приймати в експлуатацію об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведене самочинне будівництво на земельній ділянці, яка має призначення: для будівництва індивідуальних гаражів.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об`єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов`язків щодо них.
Положеннями ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах -до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20 (провадження № 61-12430св22)).
Оскільки єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину є позивач ОСОБА_1 належним відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області.
Як роз`яснено в листі Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 за № 19-32/319, якщо первинна реєстрація прав власності не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності майна попередньому чи наступному власнику (спадкоємцю) у випадку відсутності таких документів, вирішується в судовому порядку.
Разом з тим, слід зазначити, що права власності на будинки, споруди виникало та не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що має місце в даному випадку.
Тобто, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав, така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №757/30646/18.
Нормою ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Вимогами ч. 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на те, що спірний гараж збудований на земельній ділянці, яка станом на час розгляду справи перебуває у власності позивачки, відповідає її цільовому призначенню, відомостей про порушення будівельних норм чи прав інших осіб матеріали справи не містять, та враховуючи що позивачка не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна та оформити спадщину, зареєструвати право власності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 386, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, площа перемоги, будинок 2; код ЄДРПОУ 24388300), третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Юлія Миколаївна (адреса: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Соборна, будинок 27, приміщення 103), про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на самочинно збудований гараж, розташований по АДРЕСА_2 , побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:08:003:1156.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 11 листопада 2026 року.
Суддя : Т.О. Мартишева
Судове рішення № 141438312, Крюківський районний суд м. Кременчука було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 537/4289/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: