Єдиний державний реєстр судових рішень Провадження № 2/679/1423/2026
Справа № 761/17191/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Безкровного І.Г.,
за участю секретаря с/з Парай В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області цив ільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на такі обставини.
26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 424475450, за яким відповідач внаслідок невиконання зобов`язань станом на дату подання позову має заборгованість у загальному розмірі 61860,59 грн, що складається з наступного: 1) 11999,67 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 49860,92 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, - і право вимоги за яким було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а пізніше - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 та ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 424475450 від 26.05.2023 у загальному розмірі 61860,59 грн.
З огляду на викладені обставини ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у розмірі 61860,59 грн та понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн та зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
11.05.2026 суддею Шевченківського районного суду міста Києва було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Також судом за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «Універсал Банк» наступні докази:
1) інформацію про те, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку (платіжні картки) із маскою картки № НОМЕР_1 , та про факт зарахування коштів:
- у період часу з 26.05.2023 по 31.05.2023 - у розмірі 4679 грн;
- у період часу з 10.06.2023 по 15.06.2023 - у розмірі 1005 грн;
- у період часу з 15.06.2023 по 20.06.2023 - у розмірі 230 грн;
- у період часу з 15.06.2023 по 20.06.2023 - у розмірі 100 грн;
- у період часу з 16.06.2023 по 21.06.2023 - у розмірі 287 грн;
- у період часу з 17.06.2023 по 22.06.2023 - у розмірі 311 грн;
- у період часу з 17.06.2023 по 22.06.2023 - у розмірі 362 грн;
- у період часу з 18.06.2023 по 23.06.2023 - у розмірі 621 грн;
- у період часу з 18.06.2023 по 23.06.2023 - у розмірі 382 грн;
- у період часу з 20.06.2023 по 25.06.2023 - у розмірі 275 грн;
- у період часу з 23.06.2023 по 28.06.2023 - у розмірі 3648 грн;
- у період часу з 23.06.2023 по 28.06.2023 - у розмірі 100 грн;
2) інформацію про те, чи емітувалася будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ;
3) інформацію про те, чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками) із маскою картки № НОМЕР_1 ;
4) інформацію про те, чи перебував/перебуває вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ;
5) у разі підтвердження зарахування вказаних грошових коштів - первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення) на підтвердження таких зарахувань, а у випадку неможливості надати такі документи - надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок із маскою картки позичальника);
6) інформацію про повний номер рахунку (рахунків), що належать ОСОБА_1 за маскою картки № НОМЕР_1 (а.с. 135-139).
27.07.2026 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва вказану цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд Нетішинського міського суду Хмельницької області, куди вона надійшла 02.10.2026 (а.с. 166-167, 173, 175).
05.10.2026 суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області вказану цивільну справу було прийнято до розгляду (а.с. 176).
22.10.2026 представником відповідача - адвокатом Брадарською Наталією Володимирівною було подано відзив на позов, в якому вона зазначила, що відповідач визнає позов частково, а саме щодо стягнення з нього тіла кредиту за вказаним договором у розмірі 11999,67 грн. Водночас відповідач заперечує проти стягнення з нього заборгованості за відсотками за вказаним у договором у розмірі 49860,92 грн, оскільки розмір такої заборгованості у понад чотири рази перевищує суму основного боргу, при цьому порядок розрахунку процентної ставки, визначений у кредитному договорі № 424475450 від 26.05.2023, містить складну та неоднозначну систему процентних ставок, а отже, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, наявні нечіткості та складність алгоритмів збільшення процентної ставки підлягають тлумаченню на користь відповідача (споживача), а отже вимоги позивача про стягнення десятків тисяч гривень, додатково нарахованих відсотків за межами первісно погодженого строку кредитування (30 днів) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Хоча позивач зазначає заявлену суму (49860,92 грн) саме як «відсотки за користування кредитом», за своєю правовою природою застосування ставки у розмірі 1087,700% річних після спливу узгодженого 30-денного строку кредитування виконує функцію забезпечення виконання зобов?язання, тобто прихованої форми штрафної санкції (компенсації) за неповернення коштів у строк, а нарахування та стягнення відсотків, які в кілька разів перевищують суму основного боргу суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, що закріплені цивільним законодавством України. Такі умови створюють істотний дисбаланс прав і обов?язків сторін, оскільки кредитодавець отримує надмірний дохід (понад 400% від суми боргу за відносно короткий проміжок часу), тоді як споживач опиняється у стані неможливості виконання зобов?язання.
Також представник відповідача зазначила із посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що стягнення такої суми заборгованості за відсотками не відповідає критеріям справедливості та є спробою безпідставного збагачення фінансової компанії, а тому наявні підстави для зменшення загального розміру стягуваних процентів. Відповідач не відмовляється від факту наявності боргу за тілом кредиту, проте стягнення непропорційно завищених відсотків порушує баланс інтересів сторін.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, представник відповідача просила зменшити їх розмір. Так, ця категорія справ є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, вона не потребує вивчення великого масиву специфічного законодавства. Позовна заява є типовою (шаблонною), представник позивача представляє інтереси ТОВ «ФК «Ейс» у сотнях аналогічних справ, а тому робота адвоката у цій справі звелася до автоматичного внесення персональних даних відповідача та сум заборгованості з готових таблиць (реєстрів) до розробленого шаблону. Отже, витрачання двох годин на складання позовної заяви та двох годин на вивчення матеріалів справи не відповідає критерію реальності адвокатських витрат. Представник відповідача також звернула увагу на непропорційність вартості години роботи представника позивача та недоцільність адвокатських запиту і клопотань, позаяк у шаблонних справах про стягнення боргу факторинговими компаніями адвокатські запити є стандартними і генеруються автоматично, а тому заявлення окремих витрат на них порушує принцип розумності судових витрат. Таким чином, справедливим та співмірним розміром компенсації витрат позивача на правничу допомогу представник відповідача вважала суму 500-1000 грн (а.с. 190-193).
23.10.2026 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому зазначається, що алгоритм нарахування заборгованості за відсотками був узгоджений кредитним договором, і позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості, що є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, позаяк вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, що стягуються, зокрема містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти, яким чином отримано результат. Такі розрахунки підпадають під ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити для первинних документів. У той же час у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16 наголошується, що розрахунок заборгованості разом з іншими суміжними документами може бути належним доказом існування заборгованості. Водночас представник позивача звернув увагу, що в розрахунках заборгованості наявне балансове списання, що жодним чином не пов?язане з поверненням боржником коштів.
Умови кредитного договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема при укладенні договору відповідачу було надано у повному обсязі всю необхідну інформацію щодо умов кредитування, розміру загальної вартості кредиту, його вартісної величини. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.
Процентна ставка за користування кредитними коштами була відповідачем погоджена, а виходячи з оплатного характеру кредитного договору відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов?язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19).
При цьому відповідач здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, зокрема 23.06.2023 у розмірі 3583 грн, що свідчить про усвідомлення ним факту існування зазначеного договору та визнання зобов?язань за ним. Сплата відсотків, нарахованих за кредитним договором, підтверджує не лише наявність заборгованості, але і згоду позичальника з умовами цього договору та додаткових угод до нього.
Відповідач до укладення договору був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами позичальник підтвердив шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також не заперечує цей факт у поданому відзиві на позов.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які саме пункти кредитного договору є несправедливими та в чому саме полягає така несправедливість по відношенню до споживача фінансових послуг, зокрема на підставі яких ознак, зазначених у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач кваліфікував умови договору як несправедливі. Твердження відповідача про нібито порушення кредитодавцем положень цього Закону через встановлення підвищеного розміру процентної ставки за договором кредитування є юридично необґрунтованими, маніпулятивними та не відповідають ні положенням чинного законодавства України, ні обставинам справи.
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вказала, що позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином (а.с. 197-201).
23.10.2026 представником відповідача - адвокатом Брадарською Н.В. було подано заперечення проти відповіді на відзив, в якому вона зазначає, що сама лише наявність розрахунку, підписаного електронним підписом кредитора, не свідчить про правильність усіх зазначених у ньому нарахувань та відповідність їх вимогам законодавства. Позивач зобов`язаний довести не лише арифметичну правильність розрахунку, а й правомірність застосування відповідної процентної ставки протягом кожного окремого періоду. Кредитним договором передбачено декілька процентних ставок, при цьому п. 12.4 договору окремо передбачено нарахування 1087,700% річних після закінчення строку дії договору, які сам позивач визначає як проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, умови договору передбачають різні правові підстави нарахування процентів, які не можуть ототожнюватися. У той же час позивач не надав належного правового обґрунтування того, які саме суми процентів нараховано в межах погодженого строку кредитування, а які після його закінчення, у той час як саме по собі посилання на п.п. 8.3, 8.4 та 12.4 договору не доводить правомірність стягнення 49860,92 грн.
Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється.
Більше того, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.
Таким чином, якщо частина заявлених до стягнення процентів є процентами, нарахованими після закінчення строку кредитування відповідно до п. 12.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, такі нарахування не підлягають стягненню з відповідача у період дії зазначеної законодавчої гарантії.
Сам факт укладення електронного договору не позбавляє споживача права заперечувати проти несправедливих або нечітких умов кредитування. При цьому у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зазначається, що нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи наявність у кредитному договорі декількох процентних ставок та різних підстав їх застосування, сторона відповідача наполягає на необхідності перевірки відповідних умов та тлумачення наявних нечітких положень на користь споживача.
Здійснення часткового платежу за кредитним договором може підтверджувати виконання кредитного зобов`язання, однак не означає безумовного визнання всіх подальших нарахувань.
Стосовно надання позивачем документів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначає, що наявність таких документів сама по собі не свідчить про співмірність заявлених витрат та не зумовлює їх автоматичного стягнення з іншої сторони (а.с. 206-208).
У судове засідання представник позивача не з?явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у позовній заяві просила суд розглядати справу за її відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання також не з?явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суду не повідомили.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір кредитної лінії № 424475450, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту в розмірі 12000 грн, що є максимальною сумою кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець того ж дня надав позичальнику перший транш за договором у розмірі 4679 грн шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок з використанням вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_6. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором (а.с. 84, 85-94, 101, 104-108, 109, 110-116, 117, 118-119, 120, 148, 149-151, 152, 153).
Проценти за договором сплачуються в наступному порядку: 1) протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду позичальник кожного разу сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору. Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4 договору).
За умовами договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору. Сторони погодили, що встановлений строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовження дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2947,80 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет (п.п. 3.1-3.3 договору).
Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного період кредитування - 25.06.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 1) закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 2) дострокового припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 25.06.2028 (п.п. 7.1-7.3 договору).
Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі прострочення сплати нарахованих процентів позичальником (п. 9.1.1.2 договору).
За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку, описаному нижче (п.п. 8.1, 8.2 договору).
Протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування визначають наступним чином. За період від дати видачі кредиту до 25.06.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,500% річних, що на день укладення договору становить 2,100 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (далі - дисконтна процентна ставка). У разі якщо позичальник вчинить описані у п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період із наступного дня після 25.06.2023 проценти нараховуються за ставкою 766,500% річних, що на день укладення договору становить 2,100 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (далі - індивідуальна процентна ставка) (п. 8.3 договору).
Проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору (п. 8.6 договору).
У подальшому ОСОБА_1 на вказану банківську картку були отримані наступні транші за договором кредитної лінії, а саме: 1) 26.05.2023- у розмірі 4679 грн; 2) 10.06.2023 - у розмірі 1005 грн; 3) 15.06.2023 - у розмірі 230 грн та у розмірі 100 грн; 4) 16.06.2023 - у розмірі 287 грн; 5) 17.06.2023 - у розмірі 311 грн та у розмірі 362 грн; 6) 18.06.2023 - у розмірі 621 грн та у розмірі 382 грн; 7) 20.06.2023 - у розмірі 275 грн; 8) 23.06.2023 - у розмірі 3648 грн та у розмірі 100 грн (а.с. 96-101, 120-125, 148, 149-151, 152, 153).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору факторингу: № 19 від 28.11.2019; № 26 від 31.12.2020; № 27 від 31.12.2021; № 31 від 31.12.2022; № 32 від 31.12.2023, - за якими строк дії договору факторингу продовжувався до 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно. Водночас із Реєстру прав вимоги № 246 від 29.08.2023 до вказаного договору факторингу вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 424475450 від 26.05.2023 на суму 32538,21 грн (а.с. 27-32, 33-37, 38, 39, 40-41, 43).
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 424475450 від 26.05.2023 на суму 61860,59 грн, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 (а.с. 44-48, 49-50, 57).
15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 424475450 від 26.05.2023 на суму 61860,59 грн, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру боржників від 15.07.2025 та актом прийому-передачі цього реєстру до вказаного договору факторингу (а.с. 51-56, 58-60, 61, 62-66).
Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 424475450 від 26.05.2023, відповідач станом на 26.12.2025 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 61860,59 грн, що складається з наступного: 1) 11999,67 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 49860,92 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 67-68, 69-70, 71).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 10561 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Навпаки, представник відповідача у наданому відзиві не заперечував обставин щодо укладення відповідного договору кредитної лінії відповідачем та отримання останнім грошових коштів за цим договором.
Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору кредитної лінії щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.
Таким чином, наданими позивачем документами з урахуванням підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі суми кредиту (першого та подальших траншів) на рахунок ОСОБА_2 , на думку суду, належним чином підтверджено укладення відповідного договору кредитної лінії між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Заборгованість за відсотками нараховано відповідачу до 27.05.2024 відповідно до умов укладеного договору, тобто в межах строку кредитування та дії кредитного договору, що вбачається із досліджених судом розрахунків заборгованості, при цьому строк дисконтного періоду не є тотожним строку кредитування.
Відповідачем не спростовано надані позивачем розрахунки заборгованості, в тому числі щодо нарахування та сплати відсотків, у зв`язку з чим посилання представника відповідача на невідповідність нарахованих відсотків умовам укладеного договору суд оцінює критично.
Стосовно посилань представника відповідача на несправедливість розміру відсотків у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання договору кредитної лінії в судовому порядку недійсним у цілому або в частині. При цьому стороною відповідача не заявлялося зустрічних вимог про визнання договору кредитної лінії недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, в силу вищевказаної презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.
У договорі кредитної лінії № 424475450 від 26.05.2023 сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір процентної ставки, на підставі яких позивачем здійснювалося нарахування заборгованості по процентам.
Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 виклала правовий висновок, відповідно до якого суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, лише в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Водночас умови договору кредитної лінії № 424475450 від 26.05.2023 щодо визначення розміру відсотків за користування кредитом є чіткими і зрозумілими та не допускають двозначних положень.
Аналогічні правові висновки викладені також у постанові Хмельницького апеляційного суду від 03.11.2026 у справі № 679/16/26, з якими суд першої інстанції погоджується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження переходу права вимоги за вказаним договором кредитної лінії до позивача.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 424475450 від 26.05.2023 у розмірі 61860,59 грн.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 позивач уклав із Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Соломка Олексія Володимировича договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 та додаткову угоду № 25771099465 від 01.09.2025. Крім іншого, у п.п. 3.1, 3.3 вказаного договору зазначається, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, що складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток № 1 до цього договору). У додатковій угоді також вказано, що адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу за кредитним договором № 424475450 від 26.05.2023, за яким боржником є ОСОБА_1 (а.с. 72-73, 74, 76, 77).
Із наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (що є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025) вбачається, що позивачем за укладеним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану АБ «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Соломка О.В., що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 7000 грн, що складається з такого: 1) 5000 грн - складання позовної заяви; 2) 1000 грн - вивчення матеріалів справи; 3) 500 грн - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором; 4) 500 грн - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (а.c. 75).
При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Представником відповідача було заявлено у відзиві на позов про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.
З урахуванням відповідного клопотання відповідача, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних представником відповідача робіт (наданих послуг), суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн, який буде співмірним з урахуванням положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 49758 від 01.05.2026 (а.с. 9).
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що у загальному розмірі складають 5662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 424475450 від 26.05.2023 у розмірі 61860,59 грн (шістдесяти однієї тисячі восьмисот шістдесяти гривень п`ятдесяти дев`яти копійок) та судові витрати в розмірі 5662,40 грн (п`яти тисяч шестисот шістдесяти двох гривень сорока копійок).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код 42986956; місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13).
Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Представник відповідача: адвокат Брадарська Наталія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ).
Суддя І.Г. Безкровний
Судове рішення № 141437470, Нетішинський міський суд Хмельницької області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 761/17191/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: