Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер: 368/1156/26
Провадження № 2/379/1237/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
11 листопада 2026 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Невгада О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
23.06.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48 487,68 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в електронній формі, було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4908052, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
29.08.2024 між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено додаткову угоду до договору № 4908052 від 22.08.2024, згідно якої суму кредиту було збільшено до 13 000,00 грн.
Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі визначеній договором, однак відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
25.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 25/06/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4908052 від 22.08.2024.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становила 48 487,68 грн., які позивач просить стягнути на його користь.
23.06.2026 справа надійшла до Кагарлицького районного суду Київської області.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 13.08.2026, відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України, справу передано за підсудністю для розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
12.08.2026 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.08.2026, відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України, справу передано за підсудністю для розгляду до Таращанського районного суду Київської області.
22.09.2026 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області та того ж дня, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.
23.09.2026 судом з відділу реєстрації місця проживання управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою суду від 25.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
30.09.2026 в межах встановленого строку позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 01.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та призначено судове засідання на 26.10.2026.
26.10.2026 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 11.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.
10.11.2026 на адресу суду від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані докази.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлялась належним чином причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань суду не надсилала, правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не скористалась.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 22.08.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4908052.
Укладення цього кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснювалась при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону клієнта, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Кредитний договір № 4908052 від 22.08.2024 підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача 38438.
Відповідно до п. 1.2 договору, товариство надало клієнту кошти в розмір 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно з п. 1.3 договору, позика видається строком на 350 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів).
Пунктами 1.4, п. 1.4.1 договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,00 % та застосовується в межах строку кредитування.
Згідно з п. 1.5, п. 15.1 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка за становить 2 768,92% річних.
Згідно з п. 1.6, п. 16.1 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 36 800,00 грн.
Відповідно до п. 1.8 договору, мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що кредит надається у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 2.4. договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту.
Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом (п.2.5. договору).
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1. договору).
Відповідно до пункту 6.3 договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до п. 5.1.3 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.
До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування та який був підписаний відповідачем 29.08.2024 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 95768.
Позивач через партнера Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК», на підставі укладеного з ним договору № 03012024-1 від 03.01.2024 про надання платіжних послуг, на виконання умов кредитного договору № 4908052 від 22.08.2024, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний відповідачем в особистому кабінеті при укладенні договору, на загальну суму 8 000, 00 грн., що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250630-174 від 30.06.2025.
29.08.2024, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 з метою збільшення суми кредиту, в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», було укладено додатковий договір до договору № 4908052 від 22.08.2024 який відповідач підписала з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатора 90690.
Відповідно до умов додаткового договору сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2 додаткового договору, сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає 5 000,00 грн., відтак внесено зміни до п. 1.2 договору № 4908052 від 22.08.2024 та викладено його в новій редакції, відповідно до якої сума кредиту (загальний розмір) складає 13 000,00 грн.
Відповідно до п.1.5. 1.6 додаткового договору, строк кредитування та періодичність сплати процентів залишилися незмінними, а проценти нараховуються на умовах встановлених п. 1.4 договору № 4908052 від 22.08.2024. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0.991%.
Відповідно до п. 1.7 - 1.7.1 додаткового договору, з урахуванням зміни суми кредитування визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору за стандартною процентною ставкою складає 2 751,43% річних.
Відповідно до п. 1.8-1.8.1 додаткового договору визначено, що з урахуванням зміненої суми кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 59,400,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 додаткового договору, кредит надається у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 3.2 додаткового договору, усі інші умови договору № 4908052 від 22.08.2024, які не змінено цим додатковим договором залишаються дійсними та незмінними.
У зв`язку з укладенням додаткового договору до договору № 4908052 від 22.08.2024, відповідач, 29.08.2024, електронним підписом одноразовим ідентифікатором 90690 підписала паспорт споживчого кредиту, який містив змінені умови кредитування.
Згідно з інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вихідним № 20.1.0.0.0/7-261028/119312-БТ від 03.11.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську карту № НОМЕР_3 на яку 22.08.2024 було зараховано грошові кошти у сумі 8 000,00 грн. та 29.08.2024 у сумі 5 000,00 грн.
В подальшому, відповідач, всупереч умовам кредитного договору, порушила свої зобов`язання перед позивачем, кредитні кошти повернула лише частково, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання передбачені договором.
Відтак, станом на 25.06.2025, згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 4908052 від 22.08.2024 становив 48 487,68 грн., а саме: 12 999,96 грн. заборгованості за тілом кредиту; 29 637,72 грн. заборгованість за процентами; 5 850,00 грн. заборгованості за штрафними санкціями.
25.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 25/06/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4908052 від 22.08.2024.
Згідно з копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25/06/25 від 25.06.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4908052 від 22.08.2024 становить 48 487,68 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За положеннями ст. 12 згаданого Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.
Отже, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 ЦК Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти
Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про умови договору відповідач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати відсотків за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинна сплатити відсотки, що є платою за користування кредитом, такий останньою не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.
Отже, всупереч умовам укладеного кредитного договору, відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме - не здійснює своєчасного та повного внесення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів.
Таким чином встановлено, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором № 4908052 від 22.08.2024 належним чином не виконала, у передбачений в договорі строк суму позики та нараховані проценти за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, в той же час ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» доведено право вимоги до відповідача.
Беручи до уваги те, що відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості позивача, як і не надала доказів належного виконання нею умов кредитного договору, суд, перевіривши зазначений розрахунок, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 999,96 грн. заборгованості за тілом кредиту та 29 637,72 грн. заборгованість за процентами є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача заборгованість за штрафом у розмірі 5 850,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23.
Тлумачення змісту як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафами у розмірі 5 850,00 грн. задоволенню не підлягають.
Відтак, з урахуванням вказаного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» необхідно стягнути 42 637,68 грн. заборгованості за договором № 4908052 від 22.08.2024.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 48 487,68 грн., однак задоволенню підлягає 42 637,68 грн., тобто 87,94 % .
За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід пропорційно стягнути 2 341,18 грн. судового збору.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 грн., які підтверджуються: копією договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024; копією акту приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024; копією витягу з реєстру № 1 від 21.04.2026 до акту приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024.
Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому розгляді.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 41915308) заборгованість за кредитним договором № 4908052 від 22.08.2024 у розмірі 42 637 (сорок дві тисячі шістсот тридцять сім) гривень 68 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 41915308) судовий збір в розмірі 2 341,18 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., що разом становить 5 341 (п`ять тисяч триста сорок одна) гривня 18 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», ЄДРПОУ: 41915308, адреса: 03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено та підписано 11.11.2026.
Головуючий суддя О.В. Невгад
Судове рішення № 141437437, Таращанський районний суд Київської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 368/1156/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: