Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження №2/359/6012/2026
Справа №359/8894/26
РІШЕННЯ
Іменем України
09 листопада 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
В липні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 27 червня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №27.06.2025-100002172. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 168 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,00% в день. В подальшому 02 липня 2025 року був укладений додатковий договір до кредитного договору №27.06.2025-100002172 від 27.06.2025 року. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти в розмірі 2000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 163 днів повернути вказані кошти. ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитними договорами та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виник борг по поверненню кредиту у розмірі 28400 гривень 00 копійки.
Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 28400 гривень 00 копійки, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу 10000 гривень 00 копійки, заборгованості за відсотками 11900 гривень 00 копійок, заборгованість за комісією за видачу кредиту 1500 гривень 00 копійок, заборгованість за неустойкою, штрафами 5000 гривень 00 копійок.
2. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача Балюх Є.О. направив до суду заяву, якою підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 у встановлений судом строк подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає що позивач не довів заявлені позовні вимоги, тому що не надав належні та допустимі докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Окрім цього, представник позивача заявила клопотання про стягнення з Позивача витрат на правову допомогу в сумі 10000 гривень 00 копійок.
Представник позивача ОСОБА_3 направила до суду відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що відповідачем не виконувались умови договорів, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами є правомірними. І тому відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів. Окрім цього вважає що правнича допомога у розмірі в 10000 гривень 00 копійок не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості, тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача до 3000 гривень 00 копійок.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду цивільної справи був повідомлений належним чином.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 27 червня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №27.06.2025-100002172. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 168 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,00% в день. В подальшому 02 липня 2025 року був укладений додатковий договір до кредитного договору №27.06.2025-100002172 від 27.06.2025 року. За яким За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти в розмірі 2000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 163 днів повернути вказані кошти (а.с.32-41, 61-65).
ТОВ «Споживчий центр» частково виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 гривень. Вказана обставина підтверджується відповіддю ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1912 від 19.12.2025 року на запит ТОВ «Споживчий центр» (а.с.42). В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт зарахування 8000 гривень 00 копійок за кредитним договором.
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
В силу положення ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
Встановлено, що кредитний договір №27.06.2025-100002172 від 27 червня 2025 року, і в подальшому додатковий договір від 02 липня 2025 до кредитного договору №27.06.2025-100002172, був підписаний відповідачем за допомогою одноразових паролю-ідентифікаторів: Е543, А858, К858. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 28400 гривень 00 копійки, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу 10000 гривень 00 копійки, заборгованості за відсотками 11900 гривень 00 копійок, заборгованість за комісією за видачу кредиту 1500 гривень 00 копійок, заборгованість за неустойкою, штрафами 5000 гривень 00 копійок (а.с.68).
Відповідно до кредитного договору № 27.06.2025-100002172 від 27 червня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок клієнта за реквізитами банківської карти клієнта, зазначеної у заявці та цьому договорі (а.с. 50).
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач повинен був надати суду докази, з яких можливо встановити виконання кредитодавцем своїх обов`язків за кредитним договором, зокрема щодо перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування кредитодавцем кредитних коштів на банківський рахунок відповідача (квитанції, касового ордера, фіскального чека, тощо).
Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у кредитодавця та відповідача виникли права і обов`язки згідно умов кредитного договора № 27.06.2025-100002172 від 27 червня 2025 року на суму 8000 гривень 00 копійок, оскільки відомостей про зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що доводи позивача про виникнення у відповідача зобов`язань за вказаним кредитним договором не підтверджені належними доказами, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог за необґрунтованістю.
Сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним доказом на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
За змістом п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, яким на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Починаючи з 24 лютого 2022 року та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання не здійснюється.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.
Тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8000 гривень 00 копійки, заборгованості за відсотками в розмірі 8868 гривень 20 копійок (11900-(2000*0.93%)*163), заборгованості за комісією за видачу кредиту 1500 гривень 00 копійок, заборгованості за неустойкою, штрафами 5000 гривень 00 копійок, належить відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 5031 гривень 80 копійок (2000+3031,8).
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції №СЦ00128621 від 27 липня 2026 року (а.с.22) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у розмірі 2662 гривень 40 копійок. Позов ТОВ «Споживчий центр» задоволений частково, а саме на 17,72% (5031,80 / 28400 ? 100%). З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 471 гривень 78 копійки (2662,40 / 100% ? 17,72%).
Окрім цього встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювала адвокат Сікорвська І.С. на підставі ордера серії ВЕ №1159104 від 06 квітня 2026 року, та договору про ндання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно акту виконаних робіт від 06 листопада 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 поніс витрати на оплату правової допомоги у розмірі 10000 гривень 00 копійок.
Представник позивача Чехун Ю.В. просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача до 3000 гривень 00 копійок.
Вбачається, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» були задоволені на 17,72%. З огляду на це, з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4140 гривень 16 копійок (5031,80 :100% ? 82,28% (100%-17,72%).
Тому суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4140 гривень 16 копійок.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5031 гривень 80 копійок, витрати на оплату судового збору у розмірі 471 гривень 78 копійки.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у більшому розмірі відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4140 гривень 16 копійок
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», що розташовується за адресою: 01132, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський
Судове рішення № 141435889, Бориспільський міськрайонний суд Київської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 359/8894/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: