Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер справи 289/2438/26
Номер провадження 1-кс/289/360/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 м. Радомишль
Слідчий суддя Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене начальником Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження № 12025060670000255, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, інвалідності не має, раніше в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
ВСТАНОВИВ:
09.11.2026 в провадження слідчого судді надійшло дане клопотання, в якому зазначено, що ОСОБА_4 , всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» а також інших вимог чинного законодавства України, яке регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, з метою вчинення незаконних операцій з особливо небезпечною психотропною речовиною «4-ММС (4-метилметкатинон)», 05.11.2026 в м. Фастів, Київської області, не маючи, передбаченого законом дозволу, вирішив стати на шлях злочинної діяльності, пов`язаної з кримінальними правопорушеннями у сфері незаконного обігу психотропних речовин з метою незаконного збагачення від своєї злочинної діяльності, пов`язаної з придбанням та зберіганням з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини «4-ММС (4-метилметкатинон)», обіг якої заборонено.
У зв`язку із чим, ОСОБА_4 , у невстановлений день час та місці але не пізніше 05.11.2026 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, з метою збуту психотропних речовин для особистого збагачення, за допомогою власного мобільного телефону, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, у безкоштовному кросплатформеному месенджері «Telegram», зв`язався з невстановленою слідством особою, з якою домовився про зайняття спільним продажем психотропних речовин на території міста Радомишль, Радомишльської ТГ, Житомирського району, Житомирської області, виконуючи роль кур`єра.
Таким чином, ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою з метою незаконного збуту психотропних речовин.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини «4-ММС (4-метилметкатинон)», ОСОБА_4 05.11.2026 в м. Фастів, Київської області за невстановлених слідством обставин, у заздалегідь підготовленому місці отримав, вказану вище особливо небезпечну психотропну речовину, після чого, на власному автомобілі марки ВАЗ 21099, н.з НОМЕР_1 , перевіз її до м. Радомишль, Радомишльської ТГ, Житомирського району, Житомирської області, та у подальшому незаконно зберігав вказану особливо небезпечну психотропну речовину «4-ММС (4-метилметкатинон)», з метою збуту шляхом розкладання закладок до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції.
06.11.2026 під час проведення огляду місця події по вул. Карпенка поблизу АЗС «UPG» в м. Радомишль, Радомишльської ТГ, Житомирського району, Житомирської області, в автомобілі ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_4 , виявлено 4 згортки обмотані ізолентою зеленого кольору, у якому знаходилася особливо небезпечною психотропною речовиною «4-ММС (4-метилметкатинон)» загальною масою 0,7805 грамів, яку ОСОБА_4 , незаконно придбав та зберігав у з метою збуту.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 № 373, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2011 № 4, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 796) (список 2 таблиці 2) Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів «4-ММС (4-метилметкатинон)» віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини «4-ММС (4-метилметкатинон)», вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Так, 06.11.2026 о 22 годині 00 хвилин ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 307 КПК України.
07.11.2026 старшим слідчим СВ ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 , за погодженням з процесуальним керівником - начальником Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами:
- витягом з ЄРДР № 12026060670000255 від 06.11.2026;
- протоколом огляду місця події від 06.11.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 06.11.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.11.2026;
- протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України від 06.11.2026;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 06.11.2026;
- повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 07.11.2026;
- протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 07.11.2026;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв`язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор підтримав зазначене клопотання, зазначив, що дійсно існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, оскільки в підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв`язки, неодружений, офіційно непрацевлашований, утриманців немає, проживає в іншій області та просив визначити розмір застави у зазначеній в клопотання сумі.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що визнає свою вину та просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 не згоден з позицією прокурора, вважає, що ризики, зазначенні в клопотанні не підтверджені доказами, а припущення не може бути доказом. Зазначив, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, йому лише 19 років, оступився та не заперечує вчинення кримінального правопорушення, співпрацює зі слідством, допомагає у встановленні всіх обставин, тому просить обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, або зменшити розмір застави до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 177 КПК України серед іншого передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України окрім обґрунтованої підозри підставою застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
За усталеною практикою ЄСПЛ «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження. Це пов`язано з тим, що на ранніх етапах кримінального провадження такі докази ще неможливо було здобути.
Так, Європейський Суд з прав людини у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060670000255 від 06.11.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
07.11.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини «4-ММС (4-метилметкатинон)», вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, а ОСОБА_4 причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що стверджується наявними в долучених до клопотання документах, а саме: витягом з ЄРДР № 12026060670000255 від 06.11.2026; рапортами працівників поліції від 06.11.2026; протоколом огляду місця події від 06.11.2026 та фото таблицями до нього; протоколами допиту свідків від 06.11.2026, протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 та іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_4 і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину, при цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Слідчий суддя вважає також встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ймовірності того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено позбавлення волі на строк від шести до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від суду, при цьому відсутні відомості про наявність стійких соціальних зв`язків, які б утримували ОСОБА_4 від спроби втечі, отже суд має ґрунтовні підстави вважати, що перебуваючи на волі останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання судом його винуватим, може переховуватись від суду, намагаючись таким чином уникнути кримінальної відповідальності, або перешкоджати судовому провадженню шляхом неприбуття на виклики до суду (враховуючи, що останній проживає в іншій області), що може позбавити суд можливості забезпечити судове провадження в розумні строки, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, що вказує також на наявність ризиків, передбачених п. 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, 224 КПК України), отже існує ймовірність того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, оскільки перебуваючи на свободі, не маючи запобіжного заходу, знаючи їх місце проживання, зможе впливати на них з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують його як підозрюваного.
Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 офіційно ніде непрацевлаштований, не має законних джерел прибутку, зазначене породжує обґрунтовані ризики, що він, перебуваючи не під вартою, здатний повторити такі ж кримінальні дії, отже ймовірний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інші, більш м`які запобіжні заходи, на даному етапі досудового розслідування не зможуть запобігти зазначеним ризикам з наступних причин: особисте зобов`язання занадто м`який запобіжний захід, який не доцільно застосувати враховуючи наявні ризики та тяжкість підозри; особисту поруку не можливо застосувати, оскільки жодна особа, яка б заслуговувала на відповідну довіру, не звернулась до органу досудового розслідування з метою поручитись за підозрюваного; заставу не можливо застосувати, оскільки підозрюваний офіційно непрацевлаштований, не має легальних джерел доходу в достатньому розмірі та відповідної заяви від нього чи інших осіб про можливість сплати відповідної суми грошових коштів, в якості застави, не надходило; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить попередження існуючим ризикам.
Оцінюючи сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчим суддею враховується: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному (позбавлення волі на строк до 10 років); дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, офіційно не працевлаштований, відтак відсутнє постійне джерело доходів; також суд бере до уваги відсутність відомостей про тяжкі захворювання чи інвалідність підозрюваного.
Згідно правової позиції ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що має високий ступінь суспільної небезпеки, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, враховуючи особу підозрюваного, доведеність існування зазначених в клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вбачається доцільним обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 строком на 60 діб.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів суд вважає за необхідне визначити у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України підозрюваному ОСОБА_4 відповідний розмір застави та при визначенні її розміру слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 182 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення та покарання, яке може бути призначено за його вчинення, обставини його скоєння, наявні в матеріалах судового провадженні відомості про особу підозрюваного, кількість та ступінь передбачених ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя вважає, що заявлений в клопотанні розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та є співмірним із матеріальним становищем останнього та вчиненим ним діянням.
Окрім того, під час виготовлення повного тексту ухвали слідчим суддею було виявлено описки, які допущено під час виготовлення резолютивної частини ухвали від 09.11.2026. А саме: в тексті ухвали неправильно зазначено номер кримінального провадження «№12025060670000255» замість правильно «№12026060670000255»; в другому абзаці вступної частини ухвали неправильно вказано дату народження підозрюваного « ІНФОРМАЦІЯ_2 » замість правильно « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; а також в резолютивній частині неправильно зазначено рахунок для внесення застави: «UA678201720355249002000000277» замість правильно « НОМЕР_2 ».
Згідно положень ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність виправлення вказаних описок шляхом зазначення правильної інформації в повному тексті ухвали.
Керуючись ст. ст. 2, 176-178, 183, 193-194, 196-197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене начальником Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження № 12026060670000255, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту фактичного затримання з 06.11.2026 по 04.01.2027 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області за наступними реквізитами :
МФО820172Код одержувача (ЄДРПОУ)26278626Банк одержувачаДКСУ м. Київр/рUA758201720355229001500000277Призначення платежу«застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 09.11.2026 по справі №289/2438/26, кримінальне провадження №12026060670000255 від 06.11.2026»
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання (перебування), роботи.
Роз`яснити, що з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а у разі їх невиконання внесені у якості застави кошти звертаються в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141435364, Радомишльський районний суд Житомирської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 289/2438/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: