Рішення № 141434432, 12.11.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
453/1805/26
Номер документу
141434432
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЄУНСС: 453/1805/26

НП: 2/453/1229/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», у порядку самопредставництва, котре здійснює директор Романенко М.Е., сформувавши документ в системі «Електронний суд», 15.09.2026 року подав в Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 7571, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 106064, укладеним ним з ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» 26.03.2024 року, у загальному розмірі 17 670 грн. 80 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання вищевказаної позовної заяви у розмірі 2 662 грн. 40 коп., а також у сплаті за правову допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп., позивач ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.03.2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 106064. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» було направлено відповідачеві ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого зазначений відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 106064 від 26.03.2024 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача ОСОБА_1 на офіційному вебсайті кредитодавця. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 26.03.2024 року уклав кредитний договір № 106064 з ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та на підставі цього договору йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4 000 грн. 00 коп.. Відповідачем ОСОБА_1 не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, керуючись нормами статей 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024 року згідно умов договору факторингу № 23122024 ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 106064 від 26.03.2024 року на користь позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а, відповідно, позивачем ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. За умовами договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17 670 грн. 80 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 5 420 грн. 80 коп.; заборгованість за комісіями - 572 грн. 80 коп.; заборгованість за пенею - 7 677 грн. 20 коп., - підсумовує зміст своєї позовної заяви ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в порядку, встановленому ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 18.09.2026 року йому була вручена 21.09.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Втім, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Заразом, у змісті позовної заяви, ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заявлено також клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а разом із позовною заявою подано окреме письмове клопотання про витребування доказів.

На виконання вимог ухвали судді від 18.09.2026 року АТ «ОЩАДБАНК» листом від 25.09.2026 року № 46/1211/132068/2026/БТ повідомив Сколівський районний суд Львівської області про зарахування 26.03.2024 року у сумі 4 000 грн. 00 коп. на платіжну картку НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 ..

Позивач ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», у порядку самопредставництва, котре здійснює директор Романенко М.Е. , сформувавши документ в системі «Електронний суд», 12.10.2026 року подав в Сколівський районний суд Львівської області додаткові пояснення у справі, що були зареєстрована в діловодстві за вх. № 8540, в яких вказує, що відповідно до платіжних документів первісного кредитора, переказ коштів у розмірі 4 000 грн. 00 коп. було ініційовано 26.03.2024 року о 12:20 год.. Водночас у банківській виписці АТ «ОЩАДБАНК» відповідна операція відображена 28.03.2024 року о 07:04 год.. Звертає увагу суду, що дата та час ініціювання платіжної операції первісним кредитором можуть відрізнятися від дати та часу відображення відповідної операції в облікових системах банку отримувача. Такі відмінності можуть бути зумовлені особливостями опрацювання платіжних операцій, проведення міжбанківських розрахунків та відображення інформації в банківських системах. Отже, дата відображення операції в облікових системах банку отримувача сама по собі не обов`язково свідчить про дату ініціювання платежу платником, а обставини та своєчасність виконання зобов`язання мають оцінюватися з урахуванням платіжних документів і фактичних обставин проведення операції. Таким чином, позивач виконав перерахування коштів у повному обсязі та у відповідності до умов договору, - підсумовує свої пояснення ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін або ж у загальному позовному провадженні, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 17.09.2026 року було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 ..

Так, за даними сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 3334827 від 17.09.2026 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 18.09.2026 року, після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд цієї справи постановлено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область. Інформацію про дату розгляду справи постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України та на сайті Сколівського районного суду Львівської області. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про витребування доказів та витребувано від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інформацію щодо належності платіжної картки НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 , а також інформацію про зарахування за договором про надання фінансового кредиту № 106064 від ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та рух коштів у сумі 4 000 грн. 00 коп. (виписку) по вказаній банківській картці за період з 26.03.2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів.

Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 26.03.2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та відповідач ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 106064, за умовами котрого товариство надає відповідачеві фінансовий кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 23.06.2024 року; за користування кредитом відповідач сплачує 803 % річних від суми кредиту з розрахунку 2,2 % на добу (фіксована ставка); за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту; денна процентна ставка за договором, розрахована з урахуванням процентів і зазначеної комісії, становить 2,48 % (пункти 1.1.-1.4., 3.5. договору). Відповідно до графіку розрахунків, відповідач зобов`язувався 08.04.2024 року сплатити 2 232 грн. 00 коп. (проценти - 1 232 грн. 00 коп. та комісію - 1 000 грн. 00 коп.), надалі кожні 14 днів сплачувати по 1 232 грн. 00 коп. процентів, а 23.06.2024 року - повернути кредит у сумі 4 000 грн. 00 коп. та сплатити 528 грн. 00 коп. процентів, тобто загалом за 90 днів - 7 920 грн. 00 коп. процентів. Пунктом 3.4. договору визначено, що у разі виникнення простроченої заборгованості кошти клієнта спрямовуються: в першу чергу - на сплату пені, в другу - комісії, в третю - процентів, у четверту - на повернення суми кредиту. Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений у п. 1.2. договору, він зобов`язаний виплатити пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, сукупна сума якої не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем. Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL9713», направленим 26.03.2024 року на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026 року (копії містяться у системі «Електронний суд»).

Судом встановлено й те, що ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» 26.03.2024 року о 12:20 год. було надано відповідачеві ОСОБА_1 кредит у сумі 4 000 грн. 00 коп. на його банківський рахунок за маскою картки НОМЕР_1 (емітент - АТ «ОЩАДБАНК»), що підтверджується підтвердженням ТзОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (номер транзакції 41144-84072-18173, призначення переказу «Выдача кредита #106064») (копії містяться у системі «Електронний суд»).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 , сформованого ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» за договором про надання фінансового кредиту № 106064 від 26.03.2024 року, його заборгованість у загальному розмірі складає 17 670 грн. 80 коп., із яких: тіло кредиту - 4 000 грн. 00 коп.; відсотки за кредитом - 5 420 грн. 80 коп.; «відсотки на прострочці» - 7 677 грн. 20 коп.; комісія - 572 грн. 80 коп.. З цього ж розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 09.04.2024 року та 11.04.2024 року сплатив у рахунок погашення заборгованості 500 грн. 00 коп. та 250 грн. 00 коп., а всього 750 грн. 00 коп., які кредитодавець зарахував у сумі 427 грн. 20 коп. - на погашення комісії, а у сумі 322 грн. 80 коп. - на погашення «відсотків на прострочці» (копії містяться у системі «Електронний суд»).

При цьому, «відсотки на прострочці» нараховувались з 09.04.2024 року, тобто з наступного дня після несплати першого платежу за графіком розрахунків, по 26.05.2024 року, у зростаючих щоденних сумах, доки їх загальна сума разом зі сплаченими 322 грн. 80 коп. не досягла 8 000 грн. 00 коп., тобто подвійної суми кредиту, що відповідає граничному розміру неустойки за пунктом 5.3. договору, а сам позивач ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у позовній заяві та у витягу з реєстру прав вимоги іменує цю суму пенею. Відсотки ж за користування кредитом нараховувались з 26.03.2024 року по 24.06.2024 року включно: по 19.04.2024 року - по 88 грн. 00 коп. щоденно (2,2 %), а з 20.04.2024 року - по 48 грн. 80 коп. щоденно (1,22 %), при цьому 24.06.2024 року, тобто вже після спливу строку кредитування, нараховано 48 грн. 80 коп..

Судом також встановлено, що 23.12.2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (клієнтом) та позивачем ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактором) укладено договір факторингу № 23122024, за яким клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування; право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами реєстру прав вимоги (пункт 4.1. договору факторингу). Актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 року підтверджено передання позивачеві ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» реєстру прав вимог щодо 9 280 боржників, а платіжними інструкціями № 11146 від 15.01.2025 року та № 11417 від 13.02.2025 року - оплату позивачем на користь ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» за договором факторингу (копії містяться у системі «Електронний суд»).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, залишок боргу відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 106064 від 26.03.2024 року на дату відступлення права вимоги становить 17 670 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 5 420 грн. 80 коп.; заборгованість за комісією - 572 грн. 80 коп.; заборгованість за пенею - 7 677 грн. 20 коп. (копія міститься у системі «Електронний суд»).

Відтак, позивач ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», з урахуванням відступлення йому прав вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», набув права кредитора у зобов`язанні, за яким відповідачеві ОСОБА_1 надано кошти за договором про надання фінансового кредиту № 106064 від 26.03.2024 року у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим допустив певну заборгованість.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за договорами позики, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо відсотків/процентів, а також відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частини 1-3 ст. 216 ЦК України). За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до пункту 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Згідно з статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24.12.2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою. Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,0 %.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України й діє станом на день розгляду цієї справи.

Верховний Суд у постановах від 06.09.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 910/8349/22 та від 18.10.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 706/68/23, вже робив висновки щодо застосування цього положення ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір. Тлумачення цього пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється (а) від відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приписами ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. До того ж, як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц).

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь, між сторонами у справі, з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу від 23.12.2024 року № 23122024, укладеного між ним та ТзОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання фінансового кредиту № 106064 від 26.03.2024 року, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим договір про надання фінансового кредиту № 106064 від 26.03.2024 року, згідно з ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку та сумі не погашено.

Водночас, з 24.12.2023 року набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-ІХ, відповідно до яких до договорів, укладених із споживачами - фізичними особами після цієї дати, безальтернативно застосовується максимальна денна процентна ставка у розмірі 1,0 %. Натомість відповідачеві ОСОБА_1 проценти нараховувались з 26.03.2024 року по 19.04.2024 року на рівні 2,2 % (88 грн. 00 коп. щоденно), а з 20.04.2024 року по 24.06.2024 року - на рівні 1,22 % (48 грн. 80 коп. щоденно), замість допустимих 40 грн. 00 коп.. Відтак, за строк кредитування з 26.03.2024 року по 23.06.2024 року відповідачеві підлягало б нарахування процентів лише у розмірі 3 600 грн. 00 коп. (40 грн. 00 коп. х 90 днів), замість нарахованих 5 420 грн. 80 коп., у тому числі 48 грн. 80 коп. за 24.06.2024 року, тобто вже після спливу строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 444/9519/12).

Оскільки, згідно з ч. 2, 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується з урахуванням загальних витрат за кредитом, у тому числі комісій, а граничний розмір таких витрат (3 600 грн. 00 коп.) повністю вичерпується процентами, умова пункту 1.4. договору про сплату комісії у розмірі 25 % від суми кредиту також є нікчемною.

Щодо «відсотків на прострочці» у сумі 7 677 грн. 20 коп., які позивач ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заявляє до стягнення як пеню, то такі нараховані за прострочення виконання відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання у період з 09.04.2024 року по 26.05.2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, а тому умови договору про сплату такої неустойки в цей період суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними. Крім цього, пунктом 5.3. договору пеня передбачена лише на випадок неповернення кредиту в строк, визначений пунктом 1.2. договору (до 23.06.2024 року), тоді як така нараховувалась починаючи з 09.04.2024 року, тобто ще до настання строку повернення кредиту, що не узгоджується з умовами самого договору.

Щодо вимоги про стягнення комісії, то відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, до яких, згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону, включаються й комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що прямо відображено і в пункті 3.5. договору. Отже, граничний розмір денної процентної ставки (1,0 %) обмежує сукупний розмір процентів і комісій, які могли бути нараховані відповідачеві ОСОБА_1 за весь строк кредитування, тобто за цим договором - 3 600 грн. 00 коп.. Оскільки цей граничний розмір повністю вичерпується процентами за користування кредитом, умова пункту 1.4. договору про сплату комісії у розмірі 25 % від суми кредиту призводить до перевищення встановленої законом межі, а тому в цій частині також є нікчемною, і в задоволенні вимоги про стягнення комісії належить відмовити.

Водночас, оскільки обов`язку зі сплати пені та комісії у відповідача ОСОБА_1 не виникало, сплачені ним 09.04.2024 року та 11.04.2024 року кошти у загальній сумі 750 грн. 00 коп., які кредитодавець спрямував на погашення комісії (427 грн. 20 коп.) та «відсотків на прострочці» (322 грн. 80 коп.), належить врахувати в рахунок погашення наступної за черговістю, визначеною пунктом 3.4. договору, заборгованості - процентів. Відтак, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 2 850 грн. 00 коп. (3 600 грн. 00 коп. - 750 грн. 00 коп.).

З огляду на вказане, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, застосовуючи відповідну правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц, відтак в позові в частині вимог про стягнення зайво нарахованих відсотків за кредитом, комісії та пені, - належить відмовити.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають до часткового задоволення, оскільки розмір нарахованих процентів перевищує той, котрий мав би нараховуватися відповідно до законодавства й підлягав би до стягнення з відповідача ОСОБА_1 (3 600 грн. 00 коп.), а вимоги про стягнення комісії та пені є безпідставними.

Відтак, у межах пред`явлених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 6 850 грн. 00 коп., а саме: 1) прострочена заборгованість за кредитом - 4 000 грн. 00 коп.; 2) прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 850 грн. 00 коп.. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити за їх безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп., які підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 28.07.2026 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1 032 грн. 07 коп..

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», з дотриманням приписів ст. 81 ЦПК України, надано: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026 року між ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем - адвокаткою Міньковською А.В.; додаткову угоду № 106064 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026 року, яка укладена 29.06.2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокаткою Міньковською А.В., на суму 6 000 грн. 00 коп.; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.06.2026 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 (копії містяться у системі «Електронний суд»).

Суд вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на правову (правничу) допомогу підлягає задоволенню, тому, враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, а також їх співмірність, допустимість й належність, означені витрати в сумі 6 000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2 325 грн. 87 коп..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 6 850 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 3 357 (три тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 94 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору та на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код у ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження юридичної особи: вул. С. Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; адреса електронної пошти: info@dgfinance.com.ua; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Повне рішення суду складено: 12 листопада 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН

Часті запитання

Який тип судового документу № 141434432 ?

Документ № 141434432 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141434432 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141434432 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141434432 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141434432, Сколівський районний суд Львівської області

Судове рішення № 141434432, Сколівський районний суд Львівської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141434432 відноситься до справи № 453/1805/26

Це рішення відноситься до справи № 453/1805/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141434428
Наступний документ : 141434442