Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 453/2006/26
№ провадження 2/453/1327/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Брони А.Л.,
секретаря судового засідання Бендеш А.І.,
без учасників справи,
розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
15.10.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» в особі представника - Андрущенко М.В. звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №1617848896898 від 27.06.2026 в розмірі 35 788,04 грн. та 2 662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 15.10.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.
Розгляд справи відбувся 12.11.2026 без учасників справи.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним.
27 червня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» (далі по тексту - "Позивач", або "Кредитодавець"/"Позикодавець") та ОСОБА_1 - (далі по тексту - "Відповідач", або "Позичальник", або "Боржник") було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 (далі по тексту - "Договір позики").
Згідно Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Кредит у розмірі 8 600,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.п. 5.1.-5.5., п. 5.7. цього Договору, його додатків.
Згідно умов Договору, тип кредиту - кредит.
Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Строк, на який надається кредит, складає 360 днів.
Дата надання кредиту: 27.06.2026.
Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування Кредитом.
За умовами цього Договору може бути встановлена знижена процентна ставка в розмірі 0,01% в день, яка діє тільки на перший платіж за Графіком, тобто діє за період користування кредитом з 27.06.2026 по 11.07.2026, та застосовується за умови своєчасної сплати першого платежу за Графіком.
Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту (залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою Товариства).
На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у національній валюті України - гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором.
Перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 8 600 грн. 00 коп., в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Відповідачем під час укладання Договору, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів.
ТОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 8 600,00 грн.
В той же час відповідач, всупереч умовам Договору позики та нормам статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 року станом на дату звернення з позовом до суду становить 35 788,04 грн., з яких 8 600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7 838,04 грн. - заборгованість за процентами, 17 200,00 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; 2 150,00 грн. - комісія за надання кредиту.
23.10.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву ТзОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», в якому зазначає, що визнає вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту 8 600 грн. 00 коп. та заборгованість за процентами 7 838 грн. 04 коп. Також, визнає обставини укладення договору №1617848896898 від 27.06.2026 та отримання грошових коштів у розмірі 8 600 грн. 00 коп. Решту обставин, наведених позивачем, відповідачка не визнає.
Вказує, що договір є обов?язковим до виконання, а Кредитодавець міг набути право дострокового стягнення заборгованості за кредитом, тобто на зміну строку остаточного повернення кредиту, виключно у випадку вручення Позичальнику відповідної вимоги Кредитодавця. Однак, докази отримання нею відповідної вимоги у матеріалах справи відсутні, тому право дострокового стягнення заборгованості за кредитом не виникло, оскілько спірний кредитний договір № 1617848896898 було укладено 27.06.2026 на строк 360 днів, тому, відповідно до п.6.4. дата повернення (виплати) кредиту: 22.06.2027, а позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою 02.10.2026.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 17 200 грн. 00 коп. відповідачка зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов?язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов?язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України). Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. Враховуючи ту обставину, що заборгованість за неустойкою в сумі 17 200 грн. 00 коп., яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, така підлягає списанню кредитодавцем та відсутні обставини для їх стягнення.
Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2 150 грн. 00 коп. відповідачка зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Частинами першою, другою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов?язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на відповідача не може бути покладений обов?язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п?ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування».
Умовами кредитного договору передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту і становить 2 150 грн 00 коп.
Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 2 150 грн 00 коп не може бути стягнута з мене на користь позивача.
Фактично, комісія за надання кредиту була платою за виконання кредитодавцем свого обов?язку щодо видачі кредиту. Умови спірного договору щодо встановлення такої комісії є нікчемними в силу ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а така комісія в розмірі 2 150 грн. 00 коп. не підлягає стягненню. Внаслідок встановлення цієї комісії було порушено право відповідачки на визначення загальних витрат за споживчим кредитом лише з тих платежів, які передбачені у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою-п?ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У разі відмови в позові повністю або частково судові витрати, на думку відповідачки, мають бути розподілені з урахуванням результатів розгляду справи. Витрати на правничу допомогу підлягають перевірці щодо їх фактичного понесення, необхідності та обгрунтованості.
28.10.2026 на адресу суду надійшла відповідь представника позивача ТзОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» Андрущенко М.В. на відзив відповідачки ОСОБА_1 , в якому стосовно укладення із Відповідачем договору про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 на зазначених в них умовах, зазначає наступне.
Так, новітньою судовою практикою у справах про стягнення заборгованості за аналогічними кредитними договорами, підтверджено як правомірність укладення письмових кредитних договорів, електронних кредитних договорів, так і правомірність укладення електронних кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та/або факсимільного відтворення підпису
Верховний Суд у Постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зазначив: «Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційнокомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
Електронний договір про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 із Відповідачкою укладені у тому ж порядку, що і електронний кредитний договір, який аналізується Верховним Судом у справі № 561/77/19, тому правовий висновок, зроблений Верховним Судом у справі № 561/77/19, має безпосереднє значення і у даній справі та не може бути проігнорований.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»: «Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття».
Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.6 ст. 11 Закону: «Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею».
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону: «Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом». Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.
Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс-повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційнотелекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки "підписати". Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Зазначені умови договору Позики повністю відповідають вимогам ст.ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Позичальником під час укладення договору про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (цей спосіб ідентифікації прописаний у п.2.6. Договору).
Під час ідентифікації Позичальника - з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, адреси зареєстрованого місця проживання, фінансового номеру телефону, а саме: ОСОБА_1 - (РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), НОМЕР_3 .
Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020 року встановлено наступні визначення, зокрема: - абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; - абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк; - користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.
Згідно частини 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» є абонентом Системи BankID Національного банку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Обов`язковою процедурою перед укладенням кредитного договору також є оцінка кредитоспроможності позичальника (ст. 10 Закону України «Про споживче кредитування»), а також згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій". Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні договору № 1617848896898 від 27.06.2026 р. Відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . Саме на цей номер телефону - НОМЕР_3 - були відправлені та доставлені одноразові ідентифікатори (D3965, P5281), яким було підписано договір про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026.
Таким чином Відповідачкою договір про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 підписано одноразовими ідентифікаторами (D3965, P5281), надісланими смс-повідомленням на належний відповідачу фінансовий номер телефону ( НОМЕР_3 ), використання якого дозволено ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн., а отже акцептовано умови Договорів. З наведеного вбачається, що договір про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 укладено у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема зі ст. 207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію». Детальні умови дострокового повернення кредиту за ініціативою Кредитодавця визначені пунктом 10.2. Розділу 10 ("Порядок дострокового повернення кредиту") Договору про надання грошових коштів у кредит, а саме підпунктами 10.2.1-10.2.4.
Стосовно виконання Товариством своїх обов`язків в частині направлення Відповідачу вимоги про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, стороною Позивача було долучено до позовної заяви Вимогу про дострокове повернення кредиту та доказ її направлення Позичальнику на належну йому адресу електронної пошти, зазначену під час укладення Договору про надання грошових коштів у кредит - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стосовно розрахунку заборгованості, заявленої до стягнення зазначено наступне.
Так, призначення розрахунку заборгованості виходить з його назви, тобто розрахунок (довідка-розрахунок) - це фактично актуалізована вибірка інформації про стан заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 р. після проведення необхідного розрахунку відповідно до процентної ставки за умовами Договора та кількості днів прострочення виконання зобов`язання станом на дату підготовки позовної заяви включно.
Пунктом 3.5. договору про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 р. метою отримання кредиту визначено задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, що свідчить про те, що в даному випадку мова йде про споживче кредитування, регулювання якого здійснюється вузькоспеціалізованим Законом України «Про споживче кредитування», що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Закон України «Про споживче кредитування», зокрема ч. 5 ст. 8, визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. ТОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» ці обмеження враховані, шляхом встановлення стандартної процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному п. 4.3. договорів про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 р., що не перевищує максимально допустимий розмір в 1%. Пуктом 9 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживач визначений, як фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит. Цим же Законом, зокрема статтею 9 зазначено: «Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті» - матеріали цивільної справи № 691/1445/26 містять паспорт споживчого кредиту, з яким Відповідача було ознайомлено, внаслідок чого відбулось подальше укладення Договору.
Зазначено, що договорами про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 передбачені проценти за користування наданими Позичальнику коштами, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України.
Додатково щодо правомірності нарахування неустойки позивач просить звернути увагу суду, що пункт 6-1 Закону України «Про споживче кредитування», яким регулюються договірні відносини, що становлять предмет позову, виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. До того ж постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 № 904/1553/23 визначено, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони. Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим. Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту та процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором, відповідно умов Договорів про надання грошових коштів у кредит. Спори, що можуть виникнути між Позичальником та Кредитодавцем за цим Договором вирішуються в позасудовому та в судовому (досудовому) порядку (п. 18.7. Договору). Перевірку правильності проведеного у позовній заяві та окремим документом розрахунку заборгованості здійснити досить легко шляхом найпростішого арифметичного множення даних, тому підстав вважати суми, зазначені у позовній заяві зависокими або такими, що навмисно вказані на користь Позивача, немає. Наведений Позивачем розрахунок заборгованості підтверджений квитанцією «Platon» № 48256-79790-87453 (ID операції: 1f307858-ac57-412e8bbf-9210af0e1d65) про перерахування коштів від 27.06.2026 р. у розмірі 8600,00 грн., що становлять суму тіла кредиту, від яких відповідно до умов підписаного ОСОБА_2 . Договору проводились подальші нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 (редакція від 15.03.2025) «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», а саме ч. 373 Розділу II («Порядок виконання надавачами платіжних послуг кредитового переказу коштів») інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції на вимогу платника повинна бути надана надавачем платіжних послуг платника як документ (квитанція). Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Більше того, відповідно до Постанови Правління Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 27 червня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» (далі по тексту - "Позивач", або "Кредитодавець"/"Позикодавець") та ОСОБА_1 - (далі по тексту - "Відповідач", або "Позичальник", або "Боржник"), було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 (далі по тексту - "Договір позики").
Згідно Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Кредит на суму 8 600,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.п. 5.1.-5.5., п. 5.7. цього Договору, його додатків.
Згідно умов Договору, тип кредиту - кредит.
Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Строк, на який надається кредит, складає 360 днів.
Дата надання кредиту: 27.06.2026.
Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування Кредитом.
За умовами цього Договору може бути встановлена знижена процентна ставка в розмірі 0,01% в день, яка діє тільки на перший платіж за Графіком, тобто діє за період користування кредитом з 27.06.2026 по 11.07.2026, та застосовується за умови своєчасної сплати першого платежу за Графіком.
Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту (залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою Товариства).
На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у національній валюті України - гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором.
Перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 8 600 грн. 00 коп., в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Відповідачем під час укладання Договору, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів.
ТОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 8 600,00 грн.
В той же час відповідач, всупереч умовам Договору позики та нормам статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1617848896898 від 27.06.2026 становить 35 788,04 грн., з яких 8 600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7 838,04 грн. - заборгованість за процентами, 17 200,00 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; 2 150,00 грн. - комісія за надання кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та обставин, за яких відповідач, в порушення умов кредитного договору, не виконав зобов`язання по поверненню грошових коштів та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 600,00 грн. та 7 838 грн. 04 коп. заборгованості за відсотками.
Крім основної суми заборгованості та відсотків позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по комісії в загальному розмірі 2 150,00 грн.
Відносно даної вимоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами Договору комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
Що стосується неустойки в розмірі 17 200 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, то суд зазначає наступне.
З 24.02.2022 року відповідно до Закону України"Про правовий режимвоєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч.4 ст. 10561 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
На підставі вищевикладеного вимога в частині стягнення неустойки за кожен день неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 17 200 грн. 00 коп. з відповідача задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, на переконання суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 438,04 грн. заборгованості за кредитним договором № 1617848896898 від 27.06.2026, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8 600,00 грн. та 7 838,04 грн. заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 224 грн. 70 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог (46 %).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 204, 207, 258, 266, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В, підїзд 1, поверх 2, код ЄДРПОУ 39898755, - заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №1617848896898 від 27.06.2026 в розмірі 16 438,04 грн. та 1 224 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В, підїзд 1, поверх 2, код ЄДРПОУ 39898755.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя
Судове рішення № 141434392, Сколівський районний суд Львівської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 453/2006/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: