Єдиний державний реєстр судових рішень
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/7965/26
номер провадження 2/215/4827/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дудікова А.В.,
при секретарі - Агафоновій Д.І.,
за участі:
представника позивача, яка приймає участь
в режимі відеоконференц зв`язку - Скляр Н.М.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/7965/26 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
встановив
Описова частина
У вересні 2026 року Криворізька міська рада через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1746 га, кадастровий номер 1211000000:07:026:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , розташована нежитлова будівля загальною площею 442 кв.м, яка з 28.06.2024 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 . Відповідачка з моменту набуття права власності на будівлю є фактичним користувачем земельної ділянки, проте договір оренди землі не уклала, плату за користування землею не вносить, на обліку як платник плати за землю не перебуває, чим без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, які мала сплатити власнику землі. Розмір безпідставно збережених коштів за період з 28.06.2024 по 31.12.2025, розрахований на рівні орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати 0,9 %, становить 153 803,29 грн. Направлений відповідачці лист від 18.05.2026 №17/04-01-02-08/1841 «Про врегулювання земельних відносин» залишено без реагування. Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 за період з 28.06.2024 до 31.12.2025 у розмірі 153 803,29 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою від 28.08.2026 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2026.
06.10.2026 представник позивача Скляр Н.М., через підсистему «Електронний суд» подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
22.10.2026 відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій; ознайомлена зі справою 22.10.2026, що підтверджується підписом в заяві від 22.10.2026.
Представник позивача Скляр Н.М. у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подала, будь-яких клопотань у судовому засіданні не заявляла та до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1746 га, кадастровий номер 1211000000:07:026:0010, яка розташована у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 02.03.2017, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2026 № НВ-0001364282026 (а.с. 17-28).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 488411930 відомості щодо зазначеної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1412710412110 (дод.6 до позовної заяви).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 488411682 нежитлова будівля загальною площею 442 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.06.2024 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/1716/24 за позовом Криворізької міської ради до ТОВ «ТІМОН-2015» (попереднього власника будівлі) встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля з прибудовою, оздоровчий комплекс (лазня), загальною площею 442,0 кв.м, та стягнуто з ТОВ «ТІМОН-2015» безпідставно збережені кошти за користування цією земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 31.07.2026 № 28744/5/04-36-24-14-13 ОСОБА_1 не обліковується як платник плати за землю за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 38-44).
Листом Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 18.05.2026 №17/04-01-02-08/1841 «Про врегулювання земельних відносин» відповідачці запропоновано врегулювати питання користування земельною ділянкою.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.09.2022 № 97-4-0.110.4-11118/301-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 становить 8 683 189,74 грн (а.с. 29).
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» (зі змінами, внесеними рішеннями від 26.01.2022 № 1140 та від 27.06.2023 № 2015) для земельних ділянок з видом цільового призначення 03.13 встановлено ставку орендної плати у розмірі 0,9 % від нормативної грошової оцінки
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Частиною першою статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами.
Як унормовано статтею 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування Земельної ділянки передбачає визначення і площі, меж та внесення інформації про неї до Державного зомельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Такий правовий висновок також викладений в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.
Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 є сформованою з 02.03.2017, тобто з моменту її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, та перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 з 28.06.2024, тобто з дня набуття права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, на якій розташована ця будівля. Доказів оформлення права користування земельною ділянкою та внесення плати за користування нею, матеріали справи не містять. За таких обставин відповідачка у період з 28.06.2024 по 31.12.2025 без достатньої правової підстави, за рахунок власника земельної ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, і зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідачка не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, вона не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдино можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Відповідно до пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 т. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2022 рік (1,15) та 2023 рік (1,051) у 2024 році становить 10 494 937,28 грн, а з урахуванням також коефіцієнта індексації за 2024 рік (1,12) у 2025 році 11 754 329,75 грн.
За 2024 рік: 10 494 937,28 грн ? 0,9 % = 94 454,44 грн на рік; 94 454,44 грн : 12 = 7 871,20 грн на місяць; за червень 2024 року (з 28.06.2024 по 30.06.2024): 7 871,20 грн : 30 ? 3 = 787,12 грн; за період з липня по грудень 2024 року: 7 871,20 грн ? 6 = 47 227,20 грн; всього за 2024 рік 48 014,32 грн.
За 2025 рік: 11 754 329,75 грн ? 0,9 % = 105 788,97 грн.
Загальний розмір безпідставно збережених коштів за період з 28.06.2024 по 31.12.2025 становить 153 803,29 грн (48 014,32 грн + 105 788,97 грн).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам законодавства. Відповідачка власного розрахунку не надала, розрахунок позивача не спростувала.
Висновки за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Криворізької міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 за період з 28.06.2024 по 31.12.2025 у розмірі 153 803,29 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 128 від 03.09.2026 (а.с. 85). Оскільки позов задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,
у х в а л и в
Позов Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 за період з 28.06.2024 до 31.12.2025 у розмірі 153 803,29 грн (Сто п`ятдесят три тисячі вісімсот три гривнi 29 копійок), а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривнi 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач Криворізька міська рада, ЄДРПОУ 33874388, юридична адреса: 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2026 року.
Суддя
Судове рішення № 141434370, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 215/7965/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: