Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 192/387/26
Провадження № 2/192/975/26
РІШЕННЯ
Іменем України
11 листопада 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Щербини Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
18 лютого 2026 року до суду надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 29 558 гривень 32 копійки.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 05 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 8239658 на суму 10 000 гривень 00 копійок на строк 360 днів, з процентною ставкою 0,95% на день.
27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем, до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договір кредитної лінії № 8239658 в розмірі 23 645 гривень 00 копійок, з яких 10 000 гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою, 8 645 гривень 00 копійок заборгованість за відсотками та 5 000 гривень 00 копійок неустойка.
Позивачем з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 27 березня 2025 року не здійснювалось жодних додаткових нарахувань по вказаному договору
Також позивач зазначає, що 20 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір позики № 74679531 на суму 5 000 гривень 00 копійок на строк 10 днів, з процентною ставкою 1,99% на день.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до Договору факторингу № 14/06/21, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем, до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 74679531 в розмірі 5 913 гривень 32 копійок, з яких 4 858 гривень 00 копійок заборгованість за основою сумою та 1 055 гривень 32 копійки за відсотками. .
Згідно Договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Позивачем з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 14 червня 2021 року не здійснювалось жодних додаткових нарахувань.
Оскільки відповідач зобов`язання за Договором позики та Кредитним договором не виконав та ним не було здійснено погашення кредитної заборгованості, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами в примусовому порядку.
Представник відповідача адвокат Гейко В. І. подав відзив на позов, згідно якого відповідач позов не визнає. Вважає, що позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, що власником карткового рахунку є саме відповідач, а номер картки клієнта даного рахунку не зазначений в повному обсязі. Даний документ за своїм змістом не є первинним бухгалтерським документом, створеним безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. Довідка ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 29.12.2025 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту здійснення фінансової операції щодо переказу позивачем грошових коштів за кредитним договором № 8239658 від 05.02.2025 саме на рахунок відповідача. Тому вважає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як Первісним Кредитором, умов Кредитного договору про надання коштів у кредит, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача. Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС». Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» щодо переказу платежів, довідка ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 29.12.2025 сама по собі не може бути належним доказом переказу коштів за Кредитним договором. З огляду на вищезазначене вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування кредитних коштів Первісним кредитором Відповідачу у виконання вимог Кредитного договору № 8239658 від 05.02.2025.
Також у відзиві вказано, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем 06.03.2025 здійснено дві оплати у загальному розмірі 4 575,00 грн як перший черговий платіж у відповідності до вимог Кредитного договору. З огляду на зазначене вважає, що відповідачем не було прострочено сплату першого обов`язкового платежу, а отже у Первісного Кредитора не виникло право вимоги від відповідача дострокового повного погашення кредиту шляхом надсилання йому вимоги, та, відповідно, не виникло і право відступити право вимоги за Договором новому кредитору. За вищезазначених обставин вважає, що у позивача відсутні правові вимоги вимагати стягнення боргу з відповідача, оскільки він не набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором, у зв`язку з порушеннями, допущеними Первісним Кредитором в частині відступлення права вимоги у відповідності до умов Кредитного договору, укладеного з відповідачем. Зазначені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, як вторинного кредитора, до відповідача.
Крім того у відзиві зазначено, що такий доказ позивача, як довідка ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000108964/ТНПП від 15.01.2026, яка надана на підтвердження перерахування коштів за договором № 74679531 від 20.02.2022 є неналежним, оскільки надана суду позивачем довідка ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000108964/ТНПП від 15.01.2026 про перерахування кредитних коштів не є належним доказом і не підтверджує виконання Первісним Кредитором умов Договору позики № 74679531 від 20.02.2022. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач, звертаючись до суду з вимогами до відповідача, зокрема зазначає, що відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики від 20.02.2022 в сумі 5 913,32 грн, з яких: 4 858,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 055,32 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею. Однак відповідач вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики від 20.02.2022, оскільки Договір факторингу укладений 14.06.2021, тобто раніше, ніж сам Договір позики від 20.02.2022. Відповідно, станом на час укладення Договору факторингу (14.06.2021) у відповідача не могло виникнути будь-яких зобов`язань перед Первісним кредитором. Тому просив відмовити задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, а докази щодо їх вартості надасть відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Позивач надав відповідь на відзив, згідно якої заперечував проти посилань, які вказані у відзиві. Просив позов задовольнити. Також вказав, що не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, яку просив стягнути представник відповідача.
Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав свою позицію, викладену у відзиві.
Представник позивача в позовній заяві просив проводити судовий розгляд без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.89, т.1).
Представник позивача, відповідач та його представник до суду не з`явилися, а представник відповідача адвокат Гейко В. І. згідно заяви від 10 липня 2026 року просив розглядати справу без його участі та участі відповідача (а.с.211-214, т.1).
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 20 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір позики № 74679531 (далі кредитний договір № 1) на суму на суму 5 000 гривень 00 копійок строком на 10 днів, з процентною ставкою 1,99% на день (а.с.33-35, т.1).
Також судом встановлено, що 05 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 8239658 (далі кредитний договір № 2) на суму 10 000 гривень 00 копійок строком на 360 днів, з процентною ставкою 0,95% на день (а.с.8-15, т.1 ).
Суд вважає, що укладення Договорів в електронній формі між сторонами підтверджується комбінацію літер та цифр, що розташовані на останніх сторінках Договорів та являють собою електронний підпис відповідача. Отже Договори були укладені в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа. Відповідач не заперечував факт укладання таких договорів.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором позики № 74679531 (далі кредитний договір № 1) від 20 лютого 2022 року суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.36-39, т.1).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договору) встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Разом з тим, згідно п. 1.1. Договору факторингу за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.
Таким чином умови укладеного договору є умовами відступлення права вимоги, а не договору факторингу.
Згідно наданого до матеріалів справи витягу з реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року, заборгованість за договором позики № 74679531 від 20 лютого 2022 року складає 4 858 гривень 00 копійок за основною сумою заборгованості, 1 055 гривень 32 копійки за відсотками (а.с.45, т.1).
Суд вважає, що оскільки п. 1.1 Договору факторингу передбачає відступлення права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, а договір позики № 74679531 від 20 лютого 2022 року був укладений в лютому 2022 року, а договір факторингу - 14 червня 2021 року, тому позивач не міг набути право вимоги за таким договором, оскільки на момент укладання договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21 право вимоги у позивача ще не настало і кредитний договір ще навіть не був укладений, а зміст п. 1.1 Договору факторингу свідчить про відступлення права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав.
Суд зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Отже, з урахуванням змісту п. 1.1 Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року суд вважає, що позивач на підставі вказаного договору не набув право вимоги за Договором позики № 74679531 від 20 лютого 2022 року, який був укладений після укладення договору факторингу.
Тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором не підлягають задоволенню у зв`язку з не набуттям позивачем права вимоги за ними.
Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 8239658 (далі кредитний договір № 2) від 05 лютого 2025 року, який був укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.8-15, т.1 ) суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 05 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 8239658 (далі кредитний договір № 2) на суму 10 000 гривень 00 копійок строком на 360 днів, з процентною ставкою 0,95% на день (а.с.8-15, т.1 ).
Наданими АТ «Універсал Банк» доказами підтверджено отримання відповідачем 05 лютого 2025 року кредиту в сумі 10 000 гривень 00 копійок (а.с.62, т. 2). Тому суд не приймає посилання представника відповідача про відсутність належних та допустимих доказів про отримання відповідачем такої суми кредиту.
Згідно умов укладеного Договору кредитної лінії № 8239658 позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування та комісію за видачу кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 6.13 Договору передбачено право дострокової вимоги погашення заборгованості (а.с.11 зворот, т.1).
Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 27 березня 2025 року між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст. 1078 ЦК України (в редакції на час укладення договору) встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до позивача перейшло право вимоги за Договором кредитної лінії № 8239658 від 05 лютого 2025 року на загальну суму 23 645 гривень 00 копійок (а.с.24, т1).
Також судом встановлено, що згідно наданого розрахунку у відповідача станом на 25 липня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 23 645 гривень 00 копійок, з яких 10 000 гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою, 8 645 гривень 00 копійок заборгованість за відсотками та 5 000 гривень 00 копійок неустойка, від сплати яких відповідач ухиляється (а.с.25, т.1).
Судом встановлено що відповідач лише частково погасив заборгованість, яка була врахована позивачем під час здійснення розрахунку суми боргу, а заборгованість розрахована станом на 25 липня 2025 року.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору, строк кредитування становить 360 днів. Згідно з п. 2.2.4 та 2.2.5 Договору, повернення кредиту та відсотків здійснюється періодичними платежами кожні 30 днів (Мінімальними обов`язковими платежами). Дата сплати першого обов`язкового платежу була встановлена на 06.03.2025 року. Остаточна дата повернення кредиту - 30.01.2026 року (визначена у таблиці п. 2.2.8 Договору).
Як з`ясовано з розрахунку, відповідач виконав умов про сплату чергових платежів частково та здійснив платіж 06.03.2025 р. Тому йому було надано знижку, що відображено у Відомості як операція «Списання промо» на суму 855,00 грн (різниця між нарахованими відсотками за стандартною і зниженою ставкою за перший місяць).
Згідно з умовами Договору, відповідач зобов`язався сплачувати щомісячні обов`язкові платежі, а згідно з наданим розрахунком заборгованості відповідач здійснив лише один платіж: 06.03.2025 року у розмірі 3 720,00 грн.
Згідно з черговістю погашення, який передбачений п. 6.7 Договору) цей платіж був спрямований на погашення комісії за видачу кредиту: 1 725,00 грн.
Другий обов`язковий платіж (відсотки) відповідач зобов`язався здійснити до 05.04.2025 року. Оскільки цей платіж не надійшов, тому датою виникнення простроченої заборгованості є 06.04.2025 року.
Отже тіло кредиту в розмірі 10 000 грн залишилося повністю непогашеним, оскільки єдиний платіж відповідача був зарахований на погашення комісії та відсотків.
Заборгованість за відсотками в розмірі 8 645,00 грн виникла у зв`язку з тим, що за весь період користування кредитом було нараховано 11 495,00 грн відсотків, з яких відповідач сплатив лише 1 995,00 грн.
Отже залишок непогашених відсотків на дату відступлення прав вимоги становить 8 645,00 грн.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.
Отже судом встановлено отримання відповідачем кредиту, а також лише часткове виконання умов договору в частині повернення кредитних коштів, що призвело до прострочення тіла кредиту та відсотків.
Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та його право захистити своє порушене право шляхом зобов`язання відповідача, як боржника, виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахованих відсотків.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача щодо існування заборгованості за Договором кредитної лінії № 8239658 (далі кредитний договір № 2) від 05 лютого 2025 року, а тому перевіривши розрахунки позивача в частині основної суми заборгованості та відсотків суд вважає, що позовні вимоги про стягнення цієї частини заборгованості знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки розмір отриманого та не повернутого вчасно кредиту підтверджено матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї частини вимог.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача 5 000 гривень неустойки суд посилається на наступне.
Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір № 8239658 був укладений 05 лютого 2025 року. Позивачем нараховано 5 000 гривень 00 копійок в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Оскільки станом на дату нарахування відсотків, як і на дату укладання кредитного договору, було введено воєнний стан на всій території України, що є загальновідомим фактом, тому нарахування 5 000 гривень 00 копійок в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання є не обґрунтованим, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. В той же час, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору в разі якщо позовна заява майнового характеру подається юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, вказаним Законом імперативно встановлено мінімальний розмір судового збору на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подання позову становить 3 328 гривень 00 копійок. У зв`язку з тим, що розмір задоволених позовних вимог та стягнутої з відповідача заборгованості передбачає сплату позивачем судового збору в мінімально встановленому розмірі, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру судового збору пропорційно до розміру стягнутої суми заборгованості - відсутні.
Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код в ЄДРЮОФОПГФ - 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код в ЄДРЮОФОПГФ - 35625014) заборгованість за Договором кредитної лінії № 8239658 від 05 лютого 2025 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок за тілом кредиту та заборгованість за відсотками в розмірі 8 645 (вісім тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 00 копійок, а всього 18 645 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 00 копійок, відмовивши в задоволенні решти позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код в ЄДРЮОФОПГФ - 35625014) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 11 листопада 2026 року.
Суддя Н. О. Щербина
Судове рішення № 141434082, Солонянський районний суд Дніпропетровської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 192/387/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: