Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа 206/1950/26
Провадження 2/206/1787/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Кушнірчука Р.О., при секретарі судового засідання Худайкуловій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами в загальному розмірі 44 610,00 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори № 73995121 та № 8258936. Позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти й сплатити передбачені договорами платежі. Зобов`язання належним чином не виконані.
Згідно з позовом та наданими розрахунками, за договором № 73995121 заборгованість складає 16 450,00 грн, з яких 10 000,00 грн основний борг, 750,00 грн проценти за користування кредитом, 4 800,00 грн проценти за понадстрокове користування кредитом, 900,00 грн комісія за надання кредиту. За договором № 8258936 заборгованість складає 28 160,00 грн, з яких 7 000,00 грн основний борг, 6 051,50 грн проценти, 13 901,00 грн неустойка, 1 207,50 грн комісія за надання кредиту.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з`явився; у позовній заяві заявлено прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначено, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно зі статтями 12, 13, 7681 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Відсутність відзиву відповідача та можливість ухвалення заочного рішення не означають автоматичного визнання позову і не звільняють суд від перевірки належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а докази оцінюються як окремо, так і у взаємному зв`язку.
З огляду на те, що позов об`єднує вимоги за двома самостійними кредитними договорами, суд перевіряє окремо підставу виникнення кожного зобов`язання, склад і період відповідних нарахувань, факт переходу права вимоги та правову природу кожної заявленої до стягнення суми. Саме така перевірка дає змогу відмежувати повернення фактично наданого кредиту й плату за користування ним у погоджений строк від платежів, обумовлених порушенням строку виконання зобов`язання.
Відповідно до статей 11, 202, 205, 207, 626, 628, 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є обов`язковим для виконання сторонами та може укладатися в електронній формі. Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронних договорів та їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Із наданих договорів № 73995121 та № 8258936 встановлено, що сторони погодили предмет кредитування, суму кредиту, порядок його повернення, умови нарахування процентів та комісії. Умови договорів і додані документи оцінюються судом у взаємному зв`язку відповідно до статті 89 ЦПК України.
За договором № 73995121 заявлено 10 000,00 грн основної суми кредиту, 750,00 грн процентів за користування ним, 900,00 грн комісії за надання кредиту та 4 800,00 грн процентів за понадстрокове користування. За договором № 8258936 заявлено 7 000,00 грн основного боргу, 6 051,50 грн процентів, 1 207,50 грн комісії і 13 901,00 грн неустойки. Розподіл заявлених сум за видами платежів має значення для визначення правової підстави стягнення, оскільки однакове формальне позначення боргу в загальному розрахунку не означає однакового правового режиму всіх його складових.
Суд розмежовує докази, які стосуються укладення договорів, і докази їх виконання. Письмові договори та пов`язані з ними документи підтверджують зміст погоджених сторонами умов, тоді як платіжні документи й розрахунки мають значення для встановлення фактичного надання коштів, розміру невиконаних зобов`язань і періодів нарахування. Оцінюючи ці документи в сукупності, суд не ототожнює сам факт складення кредитором розрахунку з безумовною доведеністю всіх відображених у ньому платежів.
На підставі договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року та відповідних реєстрів боржників право вимоги за зазначеними договорами передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». У матеріалах справи наявні договір факторингу, акти приймання-передачі реєстрів боржників та документи щодо оплати фінансування.
Договір факторингу, реєстри боржників та документи про приймання-передачу прав вимоги досліджуються судом у сукупності, оскільки саме по собі укладення договору між первісним і новим кредиторами не є достатнім для висновку про перехід конкретної вимоги без її ідентифікації у відповідному реєстрі. Надані матеріали дозволяють співвіднести відступлені вимоги з особою відповідача та двома кредитними договорами, що є предметом цього спору.
За змістом статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, які існували на момент їх переходу. Водночас сам факт відступлення права вимоги не створює нових обов`язків боржника і не усуває необхідності перевірки правомірності кожної складової заявленої заборгованості.
Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах договору; невиконання зобов`язання у встановлений строк є його порушенням.
Право кредитодавця вимагати повернення основної суми кредиту випливає з умов укладених договорів та статей 1049, 1054 ЦК України. Проценти як плата за правомірне користування кредитом підлягають оцінці з урахуванням статті 1048 ЦК України, погодженої процентної ставки та строку кредитування. Вимоги про комісію суд оцінює як окремі договірні платежі, які мають бути передбачені умовами кредитування та підтверджені поданими документами; самі собою вони не є неустойкою за прострочення. Тому їх не можна відхиляти лише з мотивів застосування законодавчої заборони стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк. Порушення встановленого строку повернення кредиту змінює правовий характер подальшого утримання коштів: обов`язок повернути основний борг зберігається, однак можливість нараховувати додаткові платежі за час прострочення визначається нормами щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання та спеціальними тимчасовими приписами законодавства.
Суд окремо оцінює заявлені платежі у вигляді неустойки та процентів за понадстрокове користування кредитом. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, нарахованих за прострочення.
Зміст наведеного пункту 18 передбачає два взаємопов`язаних наслідки: звільнення позичальника від відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки за прострочення, а також списання неустойки й інших передбачених договором платежів, нарахованих із 24 лютого 2022 року саме за прострочення виконання кредитних зобов`язань. При цьому зазначена норма не звільняє позичальника від обов`язку повернути отриману суму кредиту та не усуває обов`язку сплатити правомірно нараховані проценти в межах строку користування коштами.
У складі вимог за договором № 8258936 позивач просить стягнути 13 901,00 грн неустойки. Оскільки зазначена сума є заходом відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні.
Неустойка за своєю правовою природою є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його порушення (статті 549, 611 ЦК України). Заявлені 13 901,00 грн визначені самим позивачем саме як неустойка, а не як частина основного боргу чи плата за правомірне користування коштами. Оскільки спірні договори укладені 11 січня 2025 року, відповідні нарахування за їх прострочення не могли виникнути раніше цієї дати, тобто належать до періоду, на який поширюється пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відтак обов`язок відповідача сплатити заявлену неустойку відсутній незалежно від того, чи містять кредитні договори умову про її нарахування.
Щодо 4 800,00 грн процентів за понадстрокове користування за договором № 73995121 суд виходить із правової природи заявлених нарахувань. Проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування коштами у межах погодженого строку кредитування. Після настання строку повернення кредиту підстави для стягнення подальших процентів як плати за правомірне користування відсутні. Висновок про необхідність розмежовувати регулятивні проценти та відповідальність за прострочення сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (зокрема, пункти 119128) роз`яснено необхідність розмежування регулятивних процентів за статтею 1048 ЦК України, які є платою за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування, та процентів за неправомірне утримання коштів після настання строку повернення, які за своєю правовою природою можуть бути мірою відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України. Для такого розмежування визначальними є зміст погодженої сторонами умови та обставини нарахування, а не лише використана у договорі назва платежу.
Якщо за змістом договору додаткові проценти встановлені не за надання позичальникові можливості правомірно користуватися кредитом, а у зв`язку з неповерненням коштів після визначеного строку, вони мають оцінюватися саме як платіж за прострочення. Відповідно до висновку Великої Палати, у разі неоднозначності договірної умови застосовується правило тлумачення проти сторони, яка сформулювала її умови, з урахуванням усіх обставин конкретного кредитного зобов`язання.
Із найменування та способу нарахування зазначених 4 800,00 грн вбачається, що вони пов`язані саме з періодом прострочення, а не з погодженим періодом правомірного користування кредитом. Враховуючи пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд не вбачає підстав для їх стягнення як платежу за прострочення виконання кредитного зобов`язання.
Заявлені 4 800,00 грн позивач окремо виділив із процентів за користування кредитом і визначив як проценти за понадстрокове користування. Тобто спірна сума не включена до 750,00 грн процентів, заявлених як плата за користування кредитом протягом погодженого строку, а пов`язана з неповерненням коштів у належний строк. За таких обставин зміст вимоги вказує на її компенсаційно-санкційний характер, а не на плату за регулятивними умовами кредитування. Тому стягнення цієї суми суперечило б передбаченому пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільненню позичальника від платежів, нарахованих за прострочення у період воєнного стану.
Суд також враховує, що зміна кредитора за договором факторингу не може поліпшувати становище нового кредитора порівняно з первісним у частині платежів, які за законом не підлягають стягненню. Відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває лише ті права, які належали первісному кредитору, і в тому обсязі, в якому вони могли бути реалізовані відповідно до закону.
Отже, у частині вимог про стягнення 13 901,00 грн неустойки та 4 800,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом необхідно відмовити. Інші складові заявленої заборгованості складають 25 909,00 грн, а саме: 17 000,00 грн основного боргу, 6 801,50 грн договірних процентів і 2 107,50 грн комісій. Суд виходить із документів, наданих на підтвердження відповідних договірних умов та розрахунку.
З урахуванням наведеного відмова у стягненні платежів, пов`язаних із простроченням, не впливає на існування самого кредитного зобов`язання. Залишок основного боргу за двома договорами становить 17 000,00 грн (10 000,00 грн та 7 000,00 грн), договірні проценти, заявлені як плата за користування кредитом, 6 801,50 грн (750,00 грн та 6 051,50 грн), комісії за надання кредиту 2 107,50 грн (900,00 грн та 1 207,50 грн). Разом сума вимог, яка підлягає задоволенню за обраною судом правовою оцінкою, становить 25 909,00 грн.
Таким чином, часткове задоволення позову обумовлене не спростуванням самого факту існування кредитних правовідносин, а необхідністю застосувати до окремих видів нарахувань спеціальні приписи законодавства, які мають імперативний характер. В іншій частині вимог, а саме щодо 4 800,00 грн процентів за понадстрокове користування та 13 901,00 грн неустойки (разом 18 701,00 грн), слід відмовити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Із сплаченого позивачем судового збору у сумі 3 028,00 грн пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню 1 758,63 грн (25 909,00 грн із 44 610,00 грн).
Питома вага задоволених майнових вимог становить 25 909,00 грн / 44 610,00 грн. Відповідно, при підтвердженому розмірі сплаченого судового збору 3 028,00 грн сума витрат, що покладається на відповідача, становить 3 028,00 грн ? 25 909,00 грн / 44 610,00 грн = 1 758,63 грн (після округлення до копійок). Решта судового збору покладається на позивача відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 259, 263265, 268, 274279, 280282 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором № 73995121 у розмірі 11 650,00 грн, з яких 10 000,00 грн основний борг, 750,00 грн проценти, 900,00 грн комісія за надання кредиту; за кредитним договором № 8258936 у розмірі 14 259,00 грн, з яких 7 000,00 грн основний борг, 6 051,50 грн проценти, 1 207,50 грн комісія за надання кредиту. Усього стягнути 25 909,00 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 4 800,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом і 13 901,00 грн неустойки відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 758,63 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо вона подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів у порядку, передбаченому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ЦПК України.
Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук
Судове рішення № 141433766, Самарський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 206/1950/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: