Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
12 листопада 2026 р. справа № 520/26497/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.05.2026 № 057050010477 яким відмовлено у перерахунку (допризначенні) пенсії ОСОБА_1 із урахуванням періодів роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок (допризначення) пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057050010477 від 15.05.2026 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, починаючи з 08.05.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.05.2026 № 28523/03-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 14016,55 грн., визначеного з урахуванням судового рішення № 200/2200/24, із його послідовним збільшенням на коефіцієнти у розмірі: 1,115 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»), 1,121 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 14016,55 грн., визначеного з урахуванням судового рішення № 200/2200/24, із його послідовним збільшенням на коефіцієнти у розмірі: 1,115 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»), 1,121 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», починаючи з 01.03.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головними управліннями Пенсійного фонду України в Харківській, Запорізькій та Київській областях протиправно відмовлено у врахуванні окремих обставин та правових підстав, які, на його думку, дають право на перерахунок пенсії за віком. Зокрема, позивач вважає неправомірною відмову ГУ ПФУ в Харківській області у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000 у зв`язку з відсутністю печатки на записі про звільнення у трудовій книжці; ГУ ПФУ в Запорізькій області у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням додаткового виключення періоду з 01.07.2000 по 01.01.2005 відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; ГУ ПФУ у Київській області у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 14 016,55 грн, визначеного з урахуванням судового рішення у справі №200/2200/24, із послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,115 та 1,121 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236. Позивач вважає, що зазначені відмови порушують його право на належне пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України та законодавством у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
ГУ ПФУ у Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що рішення суду у справі №200/2200/24 від 26.02.2025 виконано ГУ ПФУ в Донецькій області 13.01.2026, а оскільки цим судовим рішенням установлено окремий порядок індексації пенсії позивача, підстави для проведення перерахунку із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, відсутні. Вважає, що діяло в межах наданих повноважень, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог до нього.
ГУ ПФУ в Запорізькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що під час обчислення пенсії позивача вже було виключено 44 місяці заробітної плати в межах 10-відсоткової оптимізації та додатково 22 місяці за період карантину. За таких обставин відповідач вважає відсутніми правові підстави для повторного перерахунку пенсії з додатковим виключенням періоду з 01.07.2000 по 01.01.2005 та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
ГУ ПФУ в Харківській області відзиву на позовну заяву до суду не подало, про відкриття провадження у справі було повідомлено належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами щодо перерахунку пенсії з урахуванням додаткових обставин.
Так, 06.05.2026 позивач звернувся із заявою №20022 щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 14 016,55 грн, визначеного з урахуванням судового рішення у справі №200/2200/24, із послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,115 та 1,121. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2026 №28523/03-16 йому відмовлено у проведенні такого перерахунку.
Крім того, 08.05.2026 позивач звернувся із заявою №20138 про перерахунок пенсії відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом додаткового виключення періоду з 01.07.2000 по 01.01.2005. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 15.05.2026 №057050010477 у проведенні перерахунку пенсії відмовлено.
Також 12.05.2026 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 18.05.2026 №057050010477 відмовлено у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу з огляду на відсутність печатки роботодавця на записі про звільнення у трудовій книжці.
Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки, на його думку, органами Пенсійного фонду України безпідставно не враховано період його трудової діяльності до страхового стажу, не застосовано передбачене законом додаткове виключення періоду заробітної плати під час обчислення пенсії та не проведено перерахунок із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів індексації. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій реалізації цього конституційного права, а тому під час вирішення питань щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії органи Пенсійного фонду України повинні забезпечувати повне, об`єктивне та належне з`ясування всіх обставин, які мають значення для реалізації особою права на пенсійне забезпечення.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому суд перевіряє, чи прийняті рішення суб`єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, чи є вони обґрунтованими, тобто прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.
Судом установлено, що позивач є одержувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2023. Загальний страховий стаж позивача становить 37 років 2 місяці 19 днів.
У межах спірних правовідносин позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявами щодо врахування окремого періоду роботи до страхового стажу, виключення певних періодів заробітної плати під час визначення заробітку для обчислення пенсії, а також застосування відповідних показників середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її збільшення.
За результатами розгляду зазначених заяв відповідачами прийнято рішення про відмову у задоволенні вимог позивача. Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.
Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у зарахуванні періоду роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000 до страхового стажу позивача суд зазначає таке.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи на підставі документів та в порядку, визначених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 2.4 та 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено вимоги до оформлення записів про прийняття на роботу та звільнення працівника, зокрема щодо їх засвідчення підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Як убачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться записи про прийняття його на роботу 16.10.1999 та звільнення 24.03.2000. Водночас відповідач відмовив у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу з підстав відсутності відбитка печатки підприємства у записі про звільнення.
Суд зазначає, що дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок є обов`язком роботодавця, а не працівника. Відтак недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, самі по собі не можуть без належної оцінки всіх обставин бути безумовною підставою для позбавлення особи права на врахування відповідного періоду роботи під час обчислення страхового стажу.
Разом із тим сам факт наявності запису у трудовій книжці не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку перевірити належність та достовірність документів, на підставі яких вирішується питання про зарахування відповідного періоду до страхового стажу. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності оформлення записів або достовірності відомостей відповідач повинен надати таким обставинам належну оцінку та з`ясувати, чи можуть вони бути підтверджені іншими документами.
Отже, під час повторного розгляду заяви позивача Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області належить надати комплексну оцінку записам у трудовій книжці позивача щодо періоду роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000, урахувати наведені судом висновки щодо правових наслідків недоліків оформлення трудової книжки, з`ясувати наявність або відсутність інших обставин, які можуть впливати на достовірність зазначених відомостей, та за необхідності перевірити можливість підтвердження спірного періоду іншими документами.
Таким чином, висновок відповідача про відмову у зарахуванні спірного періоду виключно з підстави відсутності відбитка печатки без належного з`ясування всіх обставин та оцінки документів не може вважатися достатньо обґрунтованим.
Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у виключенні окремих періодів заробітної плати під час обчислення пенсії суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата за період страхового стажу, визначений цією статтею.
При цьому абзацом третім частини першої статті 40 зазначеного Закону передбачено право особи на виключення з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, певних періодів страхового стажу за вибором особи, за умови дотримання встановлених законом обмежень. Крім того, цією нормою передбачено можливість додаткового виключення окремих періодів, визначених безпосередньо законом, зокрема періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року.
Отже, наведене правове регулювання передбачає окремі підстави для виключення періодів заробітної плати під час обчислення пенсії. При цьому право на додаткове виключення визначених законом періодів не може ототожнюватися виключно із загальним механізмом оптимізації заробітної плати в межах 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 08.05.2026 №20138, у якій просив провести перерахунок пенсії із застосуванням положень статті 40 Закону №1058-IV та додатково виключити період заробітної плати з 01.07.2000 по 01.01.2005.
Відмовляючи у задоволенні заяви, відповідач послався на те, що під час первинного обчислення пенсії вже було проведено оптимізацію заробітної плати, унаслідок чого виключено 44 місяці з періоду з 01.08.2000 по 31.03.2004, а також 22 місяці з періоду з 01.03.2020 по 31.07.2022. На цій підставі відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для додаткового виключення періоду, визначеного позивачем.
Однак наведене обґрунтування не свідчить про належний розгляд заяви позивача, оскільки саме по собі проведення раніше загальної оптимізації заробітної плати не є достатньою підставою для відмови у розгляді питання про застосування окремої підстави виключення періодів, прямо передбаченої статтею 40 Закону №1058-IV.
При цьому відповідач мав установити, які саме періоди заробітної плати вже були виключені під час попереднього обчислення пенсії, чи збігаються вони з періодом, який позивач просить виключити додатково, та яким чином може бути реалізоване право позивача на виключення визначеного законом періоду без подвійного врахування одних і тих самих місяців.
Також відповідач повинен перевірити дотримання передбачених статтею 40 Закону №1058-IV обмежень щодо мінімальної тривалості періоду заробітної плати, який залишається для обчислення пенсії, та надати оцінку впливу заявленого виключення на розмір пенсії позивача.
Натомість із рішення відповідача не вбачається, що під час розгляду заяви позивача було проведено належний аналіз співвідношення загальної оптимізації заробітної плати та додаткового виключення періоду з 01.07.2000 по 01.01.2005, а також перевірено можливість застосування цих механізмів у спосіб, який не призводить до подвійного виключення одних і тих самих періодів.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не забезпечено повного та всебічного розгляду заяви позивача, а рішення про відмову прийнято без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного питання.
У зв`язку з цим під час повторного розгляду заяви позивача Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області необхідно перевірити правильність попереднього визначення періодів заробітної плати, які були виключені під час оптимізації, надати окрему оцінку праву позивача на додаткове виключення періоду з 01.07.2000 по 01.01.2005, урахувати встановлені законом обмеження та вирішити питання щодо можливості проведення перерахунку пенсії з урахуванням наведених судом висновків.
Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у застосуванні коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, який застосовується для обчислення пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 визначено механізм проведення індексації пенсій у 2025 році, а постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 відповідний механізм у 2026 році.
Зазначеними нормативно-правовими актами передбачено відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, які застосовуються залежно від підстав призначення пенсії, дати її призначення та попереднього застосування індексації.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 06.05.2026 №20022, у якій просив провести перерахунок пенсії з використанням показника середньої заробітної плати у розмірі 14 016,55 грн, визначеного з урахуванням судового рішення у справі №200/2200/24, із подальшим застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121.
Відмовляючи у задоволенні заяви, відповідач послався на те, що судове рішення у справі №200/2200/24 було виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 13.01.2026, а тому підстави для повторного застосування заявлених позивачем коефіцієнтів відсутні.
Суд зазначає, що виконання судового рішення, яким визначено певний порядок обчислення пенсії або встановлено необхідність застосування конкретного показника середньої заробітної плати, саме по собі не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку надалі здійснювати перерахунок пенсії відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема в частині її щорічної індексації.
Водночас під час вирішення питання про застосування коефіцієнтів індексації відповідач повинен урахувати не лише загальні положення статті 42 Закону №1058-IV, а й спеціальні положення постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236, якими визначено порядок збільшення показника середньої заробітної плати для різних категорій пенсій.
Зокрема, необхідно встановити, який саме показник середньої заробітної плати був застосований під час виконання судового рішення у справі №200/2200/24, за який період його визначено, чи підлягав він індексації у 2025 та 2026 роках, а також які саме положення постанов №209 та №236 підлягають застосуванню до пенсії позивача з огляду на дату її призначення та попередні перерахунки.
При цьому суд звертає увагу, що застосування загальних коефіцієнтів індексації 1,115 та 1,121 не може здійснюватися автоматично без перевірки умов, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Так само посилання відповідача на виконання попереднього судового рішення не є достатнім обґрунтуванням для відмови у розгляді питання щодо подальшої індексації пенсії.
Отже, відповідач повинен був установити правову природу показника середньої заробітної плати у розмірі 14 016,55 грн, перевірити порядок його збільшення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 і надати мотивовану відповідь щодо можливості застосування відповідних коефіцієнтів до пенсії позивача.
Однак із оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем належним чином досліджено зазначені обставини та надано оцінку всім доводам заяви позивача.
За таких обставин суд доходить висновку про передчасність висновку відповідача щодо відсутності підстав для застосування індексації без належної перевірки обставин, які мають значення для визначення відповідного механізму збільшення показника середньої заробітної плати.
Під час повторного розгляду заяви позивача Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області належить дослідити матеріали пенсійної справи, урахувати зміст та правові наслідки судового рішення у справі №200/2200/24, перевірити показник середньої заробітної плати, застосований під час його виконання, установити, чи проводилася щодо нього індексація у 2025 та 2026 роках, та визначити належний порядок застосування положень постанов Кабінету Міністрів України №209 і №236 з урахуванням обставин пенсійної справи позивача.
Суд наголошує, що наведені висновки не означають автоматичного підтвердження права позивача на застосування саме тих коефіцієнтів, які зазначені у його заяві. Водночас відповідач не вправі обмежуватися загальним посиланням на виконання попереднього судового рішення, не перевіривши питання подальшої індексації пенсії відповідно до чинного законодавства.
Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення. Відповідно до пункту 4 частини третьої цієї статті суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України застосувати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі визначені законом умови і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У цій справі судом установлено, що під час розгляду заяв позивача відповідачами не було належним чином з`ясовано всіх обставин, які мають значення для вирішення порушених у них питань, а також не надано повної та мотивованої оцінки доводам позивача і відповідним положенням законодавства.
Водночас для безпосереднього зобов`язання відповідачів зарахувати спірний період роботи до страхового стажу, провести перерахунок заробітної плати або застосувати конкретні коефіцієнти індексації необхідно встановити додаткові обставини, перевірка яких належить до повноважень відповідних органів Пенсійного фонду України під час розгляду заяв та дослідження матеріалів пенсійної справи.
За таких обставин суд вважає належним та ефективним способом захисту прав позивача визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідачів із зобов`язанням кожного з них повторно розглянути відповідну заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому під час повторного розгляду заяв відповідачі повинні врахувати висновки суду щодо застосування відповідних норм матеріального права, дослідити всі документи та обставини, які мають значення для вирішення порушених питань, надати оцінку кожному істотному доводу позивача та прийняти за результатами такого розгляду законне, обґрунтоване і мотивоване рішення.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із зобов`язанням відповідних відповідачів повторно розглянути заяви позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності пере законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.05.2026 №057050010477 про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 12.05.2026 щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.10.1999 по 24.03.2000 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.05.2026 №057050010477 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заявленого виключення періодів заробітної плати.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 08.05.2026 №20138 щодо виключення періоду заробітної плати з 01.07.2000 по 01.01.2005 під час обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.05.2026 №28523/03-16 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 06.05.2026 №20022 щодо застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 12 листопада 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ
Судове рішення № 141433624, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 520/26497/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: